Постанова № 18852590, 15.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2011 року           11:15           № 2а-9065/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Сервачинській І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 19.10.10 р. № 7026/9/10-017),

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

до Відкритого акціонерного товариства "Промтехмонтаж-2"

про стягнення заборгованості у розмірі 233 548,4 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Деснянському  районі м. Києва (далі –позивач, ДПІ у Деснянському  районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 233 548,40 грн. з земельного податку з юридичних осіб та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18. ст. 20, п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 27 липня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року справу прийнято до провадження суддею Патратій О.В. та призначено до судового розгляду на 02 вересня 2011 року.

У судові засідання 02 вересня, 15 вересня 2011 року відповідач не з’явився; належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8, ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями з відміткою служби поштового зв’язку про неможливість вручення.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ВАТ «Промтехмонтаж-2» (код за ЄДРПОУ 01414034) зареєстроване як юридична особа 21 червня 1993 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом’янському районі м. Києва з 24.03.1993 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.08.2011 року № 10931772 та довідкою форми № 4 –ОПП від 15.08.2008 року № 13/29-004.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по земельному податку та по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 233 548,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- самостійно поданого податкового розрахунку по земельному податку № 64233 від 02.06.2009 р. за 2009 рік, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку за 9 місяців 2009 року у розмірі 95 588,66 грн. (по 10 620,96 грн. за кожен місяць) –а.с. 17 - 19;

- самостійно поданого податкового розрахунку по земельному податку № 4047 від 01.02.2010 р. за 2010 рік, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку за 2010 рік у розмірі 134 971,18 грн. (по 11 247,60 грн. за кожен місяць);

- самостійно поданого податкового розрахунку по земельному податку № 2734 від 19.01.2011 р. за 2011 рік, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку у розмірі 134 971,18 грн. (по 11 247,60 грн. за кожен місяць) –а.с. 23 - 25;

- самостійно поданого розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів № 10801 від 01.03.2010 р. за 2010 рік, в якому відповідачем самостійно визначено суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 482 грн.

Вказані вище суми податкових зобов’язань не були погашені відповідачем в повному обсязі, зокрема не були сплачені податкові зобов’язання з оплати земельного податку за період з серпня 2009 року по квітень 2011 року у розмірі 233 066,40 грн., а також податкові зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 482 грн., що підтверджується витягом з облікової картки платника податків - відповідача.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»(чинного на момент виникнення податкових зобов’язань за 2009, 2010 роки) від 03.07.1992 № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні  ділянки  державної  або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки  податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14 Закону).

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи те, що податкові зобов’язання по платі за землю за 2009 - 2010 роки виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181 - III (далі –Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні даної справи в даній частині застосовують норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1. статті 5 Закону № 2181, податкові зобов’язання по податку за землю за 2009 - 2010 роки є узгодженими з дня подання відповідних податкових декларацій (розрахунків).

Відповідно до п.п. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Оскільки вищевказані суми податкових зобов’язань не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми податкових зобов’язань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1. – 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2. статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/1941 від 07.10.2009 р. на суму 10 620,96 грн. (а.с. 11) та другу податкову вимогу № 2/2118 від 23.11.2009 р. на суму 21 241,92 грн. (а.с. 14).

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштою та вручені йому 20.10.2009 р. та 03.02.2010 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 12; 15).

Враховуючи те, що податкові зобов’язання по земельному податку за 2011 рік, самостійно визначені відповідачем у податковій декларації з плати за землю № 2734 від 19.01.2011 р., виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, правовідносини в даній частині регулюються нормами вказаного Кодексу.

Відповідно п. 16.1.3. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з положень п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України податкові зобов’язання за податковою декларацією № 2734 від 19.01.2011 р. є узгодженими у день подання вказаної декларації та не підлягають оскарженню.

Підпункт 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення, що податковий борг –це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Враховуючи те, що грошове зобов’язання по платі за землю за 2011 р., яке було самостійно визначене відповідачем, не було погашене протягом граничного строку, відповідно до Податкового кодексу України воно визнається податковим боргом та підлягає стягненню.

Щодо вимоги про стягнення суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 р. № 1963 –ХІІ (далі –Закон № 1963) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має у володінні автомобілі УАЗ 452 (код Код транспортного засобу згідно Гармонізованої системи опису та кодування товарів. 8704) об’ємом 2445 см2 та СПВ Газель 33021-01 (код1 8702) об’ємом 2300 см2 (а.с. 16).

Статтею 2 Закону № 1963 передбачено, що вищевказані авто є об’єктами оподаткування згідно даного Закону.

Відповідно до абз. 1 –2 статті 6 Закону № 1963 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Статтею 7 вищевказаного Закону передбачено, що у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за 2010 рік не сплачено суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на у розмірі 482 грн., самостійно узгоджену у розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів № 10801 від 01.03.2010 р. за 2010 рік (а.с. 16).

Наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується витягом з облікової картки платника податків –відповідача (а.с. 34 –35).

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обов’язкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов’язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що опубліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов’язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 233 548,40 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, ч. 4 ст. 94, 160 - 162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2» (код ЄДРПОУ 01414034, адреса: 03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 19 А) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 233 548,40 гривень (двісті тридцять три тисячі п’ятсот сорок вісім гривень 40 коп.) з яких:

-          482,00 грн. на рахунок № 34214381700004 в УДК у м. Києві, МФО 322302, одержувач ВДК у Деснянському районі м. Києва, код платежу 12020500;

-          233 066,40 грн. на рахунок № 33213811700004 в УДК у м. Києві, МФО 322302, одержувач ВДК у Деснянському районі м. Києва, код платежу 13050100.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                О.В. Патратій