Постанова № 18852564, 13.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2011 року № 2а-8336/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Представництва "ЕНВІТ АТЕ"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування повідомлення - рішення № 0000532306/0 від 24,03,2011 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представництво «Енвіт Ате»(надалі Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі Відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень № 0000522306/0, № 532306/0 від 04.03.2011 року.

Як вбачається з позовної заяви та додаткових письмових обґрунтувань власної правової позиції, Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акту перевірки від від 02.03.2011 року № 124/1-23-60-26114089 щодо порушення Позивачем абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач зазначає, що висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем вимог вищевказаних Законів при формуванні податкового кредиту та визначенні податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств, базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, Позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник Позивача просить суд скасувати спірні податкові повідомлення рішення.

Як вбачається з наданих письмових заперечень, Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та, в свою чергу, зазначає, що не погоджується з позовними вимогами Позивача з огляду на те, що перевіркою було встановлено господарські взаємовідносини Представництва «Енвіт Ате»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», засновником та директором останнього є ОСОБА_2, який згідно Протоколу допиту свідка від 18.08.2010 року фактично жодного відношення до функціонування даного підприємства не мав.

З огляду на зазначене, представник Відповідача підтримує позицію податкового органу щодо визнання договорів, укладених між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»нікчемними, як наслідок правомірного донарахування Позивачу з боку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкового зобовязання з податку на додану вартість, та податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Представництва «Енвіт Ате»(код ЄДРПОУ 26114089) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2009р. по 30.06.2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код за ЄДРПОУ 34981754), за результатами якої складено акт перевірки №124/1-23-60-26114089 від 02.03.2011р.

На підставі даного Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва винесено податкові повідомлення рішення:

-№ 0000522306/0 від 04.03.2011 року, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 98953 грн. за порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на основі чого зроблено висновок про те, що підприємством занижено податок на прибуток в сумі 98 953 грн., в тому числі в IV кв. 2009 р. на суму 49 953 грн., в І кв. 2010 р. на суму 41 250 грн., в II кв. 2010 р. на суму 7 750 грн.

-№ 532306/0 від 04.03.2011 року, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 79162 грн., за порушення п. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 79 162 грн., в тому числі за листопад 2009 р. на суму 19 362 грн., за грудень 2009 р. на суму 20 600 грн., за лютий 2010 р. на суму 16 000 грн., за березень 2010 р. на суму 17 000 грн., за квітень 2010 р. на суму 6 200 грн

Прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень з боку Відповідача вмотивовано висновками акту перевірки згідно яких м іж ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34901754), в особі директора ОСОБА_2 та Представництвом «Енвіт Ате»в особі директора Мамантзіс А.Х., був укладений Договір на виконання робіт з фарбування від 01.11.2009р. №01/11/09.

Так, за даним Договором «Замовник»Представництво «Енвіт Ате»доручає, а «Підрядник»ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зобов'язується виконати роботи з фарбування локомотивів локомотивного депо м. Києва.

Розрахунки за фарбування проводились після підписання Акту виконаних робіт протягом 30 банківських днів.

На виконання Договору, укладеного між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та Представництво «Енвіт Ате»підписано Акти здачі-прийняття робіт, а саме:

№УСО-000049 від 30.11.2009р.за фарбування електровоза всього на суму 116 172,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 362,00,00 грн.;

№УСО-000052 від 24.12.2009р. за фарбування електровоза всього на суму 61 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 200,00 грн.;

№УСО-000056 від 31.12.2009р. за підготовку до фарбування всього на суму 62 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 400,00 грн.;

№УСО-000004 від 26.02.2010р. за підготовку до фарбування всього на суму 96 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 000,00 грн.;

б/н від 31.03.2010р. за підготовку до фарбування всього на суму 102 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 000,00 грн.;

б/н від 30.04.2010р. за підготовку до фарбування всього на суму 37 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 200,00 грн.;

Взаєморозрахунки між Представництво «Енвіт Ате»та ТОВ «СДж.Р.Груп»згідно наданих до перевірки документів проводились у безготівковій формі.

Щодо правомірності визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість судом встановлено наступне:

Однією з підстав, на основі якої Відповідачем зроблений висновок про заниження Позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту та як наслідок донарахування Позивачу суми податку на додану вартість є те, що правочин між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є нікчемним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. та таким, що не мав на меті настання реальних наслідків. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину внутрішній волі особи, що укладала правочин.

Приходячи до даного висновку, податковий орган посилається на те, що основною причиною визнання Відповідачем Договору між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»нікчемним були наступні обставини: відповідно до Протоколу допиту свідка від 18.08.2010 року проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирський області Андрійчуком Р.Б. у приміщенні службового кабінету СУ ПМ ДПА України з дотриманням вимог ст.ст.68. 86. 167-170 КПК України допитаний в якості свідка засновник та директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код СДРПОУ 34981754) ОСОБА_2, зазначив, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»він створив за грошову винагороду, ніякого відношення до фактичної діяльності фірми не мав, ніяких документів щодо господарської діяльності не підписував.

В подальшому, як встановлено судом та вбачається з Акту перевірки, Постановою від 27.09.2010 року було порушено кримінальну справу №69-107 відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В даному випадку, з огляду на вищевикладене, керуючись положеннями ст. 203 ЦК України, Відповідачем класифіковано укладений між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»Договір як нікчемний з огляду на те, що даний правочин порушує публічний порядок, та був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина.

На підставі викладеного, контролюючий орган приходить до висновку про те, що податкові накладні, виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не можуть бути підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, сплаченого вказаному підприємству.

Окружний адміністративний суд м. Києва, керуючись положеннями ч. 3 ст. 71, ч. 4 ст. 72 КАС України не погоджується з позицією Відповідача та бере до уваги доводи Позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Так, Позивачем, під час розгляду справи по суті було проголошено усні пояснення, які відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України є доказами по справі, з яких вбачається, що станом на дату розгляду даної справи кримінальну справу, порушену стосовно ОСОБА_2 за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України закрито на підставі п.2 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу України.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва дані обставини не заперечувались.

Отже, виходячи з вищенаведеного, станом на час розгляду справи не було встановлено компетентним органом наявності умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановленазаконом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окружний адміністративний суд м. Києва, в даному випадку, звертає увагу на те, що ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Однак, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено жодного з вищезазначених моментів, які б давали обґрунтовані підстави вважати Договір, укладений між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», - нікчемним.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що висновки Відповідача про неправомірність задекларованих Позивачем показників податкового кредиту з посиланням на нікчемність Договору не підтверджується наявними у справі доказами.

Також, як встановлено судом, Акт перевірки не містить жодних посилань, з приводу того, чим саме Договір, укладений між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»порушує публічний порядок.

Зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобовязань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за зазначеним Договором позивачу з боку ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було надано послуги з фарбування локомотивів та пасажирських вагонів.

Дані послуги, отримані Позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та виписані ці накладні особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні та Акти виконаних робіт, надані позивачу його контрагентом, а відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", виключно відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаних Договорів ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на користь Позивача було виписано наступні податкові накладні, а саме:

-№ 10290 від 30.11.2009 р. на загальну суму 116172,00 грн. (в т.ч. ПДВ 19362,00 грн.);

-№ 11054 від 24.12.2009 р. на загальну суму 62400 грн. (в т.ч. ПДВ 10400 грн.);

-№ 11093 від 31.12.2009 р. на загальну суму 61200 грн. (в т.ч. ПДВ 10200 грн.);

-№ 1989 від 26.02.2010 р. на загальну суму 96000 грн. (в т.ч. ПДВ 16000 грн.);

-№ 3034 від 31.03.2010 р. на загальну суму 102000 грн. (в т.ч. ПДВ 17000 грн.);

-№ 4132 від 30.04.2010 р. на загальну суму 37200 грн. (в т.ч. ПДВ 6200 грн.);

На підтвердження власної правової позиції, позивачем долучені до матеріалів справи належним чином завірені копії вищевказаних податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до Закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Як встановлено судом під час розгляду справи по суті, Позивачем, у відповідності до вимог вищевказаного Закону вівся реєстр отриманих та виданих податкових накладних, в якому відображено податкові накладні, що були отримані від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»по укладеному Договору.

Відповідачем в судовому засіданні зазначене не заперечувалось.

Крім того, як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, на виконання вищевказаного Договору, суду надано Додаток № 1 до Договору виконання робіт з фарбування локомотивів, замовлення № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до Договору, Акти про витрату давальницьких матеріалів, які підписані особисто директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2

Відповідач, в свою чергу, з посиланням на Акт перевірки зазначив, що в результаті здійснених заходів встановлено, що за вказаною адресою ТОВ«С.Дж.Р.Груп»не знаходиться, про що свідчить Акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.2010р. складений Старшим о/у з ОВС першого відділу управління "Центр" управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України лейтенантом податкової міліції Петровим І.М.

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Однак, як вбачається з пояснень Позивача, та зворотнього Відповідачем не доведено, на момент укладання позивачем з контрагентом Договорів про надання послуг, і на момент виконання вказаних послуг, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»як юридична особа було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мала Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Щодо правомірності визначення грошового зобовязання з податку на прибуток судом встановлено наступне:

Як зазначено в Акті перевірки позивачем порушено абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі чого зроблений висновок про те, що підприємством занижено податок на прибуток в сумі 98 953 грн.

Так, Представництво «Енвіт Ате»включено до складу валових витрат суму грн., в тому числі в IV кварталі 2009р. на суму 199 810 грн., в І кварталі 2010р. на суму 165 000 грн., в II кварталі 2010р. на суму 31 000 грн.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, до висновків щодо заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток контролюючий орган прийшов з огляду на включення до валових витрат сум по фінансовій операції з ознаками сумнівності при отриманні послуг від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та висновків того, що Договір на виконання робіт з фарбування від 01.11.2009р. №01/11/09 укладений між Представництва «Енвіт Ате»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є нікчемним.

Суд, з мотивів та підстав, викладених вище, дійшов висновку про безпідставність та неправомірність висновків ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про нікчемність вказаного правочину.

Відповідач вказує на те, що згідно бази облікових даних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останній звіт за перше півріччя 2008 року з податку на прибуток підприємства з нульовими показниками.

В даному випадку, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкових зобовязань Позивача з податку на прибуток підприємств, як наслідок настання права у позивача на включення витрат по договору позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до валових витрат та зменшення зобовязання по податку на прибуток підприємств.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підтвердження правомірності віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані відповідні первинні документи по взаємовідносинах із контрагентом.

Так, представником Позивача, з посиланням на вищевказані норми, надано суду докази розрахунку з підрядником (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») в безготівковій формі, а тому у відповідності до зазначеної вище норми Позивач отримав право на збільшення валових витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає висновки Акту перевірки не підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи, в звязку з чим податкові повідомлення - рішення № 0000522306/0, № 0000532306/0 від 04.03.2011 року підлягають скасуванню як протиправні.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Представництва «Енвіт Ате» в даному випадку підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення рішення № 0000522306/0, № 0000532306/0 від 04.03.2011 року Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович