Постанова № 18852279, 18.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2011 року10:29 № 2а-6729/11/2670

П О С Т А Н О В А

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді СавченкоА.І., суддів Кузьменко В.А., Саніна Б.В., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України,

Прокуратури м. Києва,

Головного управління МВС України в м. Києві,

Державного казначейства України

про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити дії,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача 1 Притула О.Г.

від відповідача 2 Боса І.В.

від відповідача 3 не зявився

від відповідача 4 не зявився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту відповідач 1, МВС України), Прокуратури міста Києва (далі по тексту відповідач 2, Прокуратура м. Києва), Головного управління МВС України в місті Києві (далі по тексту відповідач 3, ГУ МВСУ в м. Києві), Державного казначейства України (далі по тексту відповідач 4, ДКУ) та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка виявилась:

- у необєктивній, не всебічній перевірці звернень, наданні позивачу письмових необєктивних відповідей на виділені і пронумеровані питання скарги інформаційного запиту за №О-21 від 27 січня 2011 року (4 обставина позову);

- у неодержанні письмової відповіді на скаргу за №О-3265 від 8 жовтня 2010 року, ігноруванні розгляду скарги за №О-13 від 5 січня 2011 року з порушенням встановленого законом місячного терміну розгляду, що є порушенням статей 19, 40 Конституції України, статей 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», пунктів 4.1., 4.3., 4.4., 4.5., 4.6, 4.7., 5.3., 7.4., 7.6., 7.7. Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2004р. №1177(1, 3 обставина позову);

- у неповідомленні позивача про результати перевірки його звернення до Народного депутата України Катеринчука М.Д., яке він за належністю своїм зверненням за вих. №1249/10-261094 від 20 грудня 2010 року надіслав до МВС України (2 обставина позову);

- у відмові в задоволенні 5 питання скарги інформаційного запиту за №О-21 від 27 січня 2011 року про надання інформації: ознайомлення з матеріалами службового розслідування та їх фотографування (відповідно частині 9 статті 35 Закону України «Про інформацію», статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»), необґрунтованій відмові в ознайомленні з матеріалами перевірок з посиланням на припис статті 23 Закону України «Про інформацію», яка є порушенням прав позивача за статтею 34 Конституції України, в порушенні встановленого ЗУ місячного терміну розгляду запиту щодо доступу до офіційних документів за статтею 33 Закону України «Про інформацію», прав позивача за статтею 32 , частиною 9 статті 35, абзацу 2, 5 13 частини 2 статті 47 цього Закону України та статтею 18 «Про звернення громадян»та інш. (4 обставина позову);

2) визнати протиправною бездіяльність прокуратури м. Києва, яка виявилась:

- у не застосовуванні заходів прокурорського реагування та не проведенні прокурорського нагляду за додержанням законності при проведенні службових розслідувань відповідача 3 відповідно пункту 4 частини 1 статті 6, частини 1, 2 статті 12, пункту 2 частини 1 статті 19, статті 20 Закону України «Про прокуратуру», статті 27 Закону України «Про міліцію»;

- у необєктивній, не всебічній перевірці скарги, наданні позивачу письмових необєктивних необґрунтованих відповідей на виділені і пронумеровані питання скарги №4817 від 3 листопада 2010 року, скарги Генеральної прокуратури України за №41 від 24 листопада 2010 року, яка супровідним листом №19 від 30 листопада 2010 року (з простроченням терміну на 1 день) за №19161562-10вих. направлена за належністю до прокуратури м. Києва (5, 6 обставина позову);

- в порушенні статті 8 Закону України «Про звернення громадян»в звязку з вказанням у відповіді за №О4/2/2-1432-10 від 11 лютого 2011 року про припинення переписки з питань, які взагалі не розглядались відповідачем 2, а інші по суті (7 обставина позову);

- у неодержанні позивачем письмової відповіді, на скаргу за №576 від 10 лютого 2011 року з порушенням встановленого законом місячного терміну розгляду (8 обставина позову), що є порушенням статей 19, 40 Конституції України, статей 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»;

3) визнати протиправною бездіяльність ГУМВС України в м. Києві, яка виявилась:

- в порушенні порядку проведення службового розслідування (Управління громадської безпеки) відповідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України (Наказ МВС України №552 від 6 грудня 1991 року) (9 обставина позову), а саме, невиконанні завдання службового розслідування (пункт 2 Інструкції), обовязків відповідно до пунктів 14.1., 14.2., 14.3., 14.4. Інструкції, забезпечення прав позивача за пунктом 16 Інструкції;

- у неодержанні позивачем письмової відповіді на заяву за №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, скаргу за №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, скаргу (інформаційний запит) за №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, скаргу від 24 листопада 2010 року з порушенням встановленого законом місячного терміну розгляду, що є порушенням статей 19, 40 Конституції України, статей 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»(10, 11, 12, 14 обставини позову);

- у відсутності задоволення інформаційного запиту позивача за №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та відповіді щодо витребування файлів дзвінків з мобільного телефону 098 3350198 на лінію «102»ІзОС ГУМВС України в м. Києві, що є порушенням статті 40 Конституції України, статті 20 Закону України «Про звернення громадян», частини 6 статті 32, статті 33 Закону України «Про інформацію»(13 обставина позову);

4) зобовязати МВС України в м. Києві:

- надати позивачу, відповідно до законодавства, письмові обєктивні обґрунтовані відповіді на виділені питання скарги за №О-3265 від 8 жовтня 2010 року, скарги за №О-13 від 5 січня 2011 року, скарги інформаційного запиту за №О-21 від 27 січня 2011 року (1, 3, 4 обставини позову);

- повідомити позивача про результати перевірки його звернення до Народного депутата України Катеринчука М.Д., яке він за належністю своїм зверненням за вих. №1249/10-261094 від 20 грудня 2010 року надіслав до МВС України (2 обставина позову);

- задовольнити 5 питання скарги інформаційного запиту за №О-21 від 27 січня 2011 року про надання інформації: ознайомлення з матеріалами службового розслідування та їх фотографування (відповідно частині 9 статті 35 Закону України «Про інформацію», статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян») (4 обставина позову);

5) зобовязати прокуратуру м. Києва:

- застосувати заходи прокурорського реагування та здійснити прокурорський нагляд за додержанням законності при проведенні службових розслідувань відповідачем 3, прокуратурами Печерського та Шевченківського районів (8 обставина позову);

- надати позивачу, відповідно до законодавства, письмові обєктивні обґрунтовані відповіді на виділені питання у скарзі №4817 від 3 листопада 2010 року; в скарзі до Генеральної прокуратури України за №41 від 24 листопада 2010 року, яка супровідним листом від 30 листопада 2010 року №19р за №19161562-1 вих. направлена за належністю до прокуратури м. Києва, в скарзі за №576 від 10 лютого 2011 року (обставини 5, 6, 8 цього позову);

- надавати позивачу письмові обґрунтовані відповіді на питання послідуючих звернень, так як ним в порушення статті 8 Закону України «Про звернення громадян»в відповіді за №О4/2/2-1432-10 від 11 лютого 2011 року було вказано про припинення переписки з питань, які взагалі не розглядались відповідачем 2, а інші не розглядались по суті (7 обставина позову);

6) зобовязати ГУМВС України в м. Києві:

- надати письмову відповідь рішення за результатами розслідування, ознайомити позивача з матеріалами службових розслідувань та сфотографувати їх (УГБ, ІзОС ГУМВС України в м. Києві) відповідно Інструкції (Наказ МВС України №552 від 6 грудня 1991 року), статті 18 Закону України «Про звернення громадян», статті 35 Закону України «Про інформацію», провести повноцінне службове розслідування (9 обставина позову);

- надати позивачу, відповідно до законодавства, письмові обєктивні обґрунтовані відповіді на виділенні питання заяви за №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, скарги за №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, скарги (інформаційного запиту) за №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, скарги від 24 листопада 2010 року (10, 11, 12,1 4 обставини позову);

- задовольнити інформаційний запит позивача за №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та витребувати файли дзвінків з мобільного телефону 098 3350198 на лінію «102»ІзОС ГУМВС України в м. Києві (13 обставина позову);

7) стягнути з відповідачів 1, 2, 3 солідарно на користь позивача сплачене державне мито в розмірі 40 коп.;

8) стягнути з відповідача 4 на користь позивача компенсацію за моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури міста Києва, Головного управління МВС України в місті Києві 4000 грн. з кожного відповідача, загалом 12000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2011 року призначено попереднє судове засідання на 2 червня 2011 року.

У попереднє судове засідання, призначене на 2 червня 2011 року, зявились представники Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління МВС України в м. Києві. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Керуючись статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи заявлене представником відповідача 1 клопотання про відкладення розгляду справи, судом оголошено перерву до 10 червня 2011 року.

У попередньому судовому засіданні 10 червня 2011 року позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та відшкодування моральної шкоди від 7 червня 2011 року, представник відповідача 1 та представник відповідача 3 виклали зміст заперечень проти заявлених позовних вимог. Відповідач 2 в попереднє судове засідання не зявився, через канцелярію суду 10 червня 2011 року подав клопотання про відкладення розгляду справи та заперечення проти позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2011 року закінчено підготовче провадження і призначення справу до судового розгляду на 20 червня 2011 року.

У судовому засіданні 20 червня 2011 року судом оголошено перерву до 8 липня 2011 року за клопотанням позивача.

У судове засідання, призначене на 8 липня 2011 року, зявився представник Державного казначейства України. Позивач та представники Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в м. Києві та прокуратуру м. Києва у судове засідання не зявились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд справи на 18 липня 2011 року.

В судовому засіданні 18 липня 2011 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги. Представники відповідача 1 та відповідача 2 заперечили проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

8 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до МВС України зі скаргою про порушення його прав посадовими особами Печерського та Шевченківського РУГУ МВС України в місті Києві, притягнення винних до відповідальності, яка зареєстрована в приймальні громадян МВС України під №О-3265.

Листом МВС України №6/6-О-2051 від 13 жовтня 2010 року вказана скарга надіслана до ГУМВС України в місті Києві для проведення перевірки викладених у ній відомостей, при необхідності вжиття відповідних заходів реагування та надання відповіді.

Листом №14/1-О-967 від 9 листопада 2010 року ГУМВС України в місті Києві повідомило МВС України про результати розгляду вказаної скарги з долученням висновку службового розслідування та відповіді ОСОБА_1

9 листопада 2010 року ГУМВС України в місті Києві листом №14/1-О-967 повідомило ОСОБА_1, що його скарга розглянута, за результатами службового розслідування інспекторів патрульної служби РПС Печерського РУГУ МВС України в місті Києві притягнуто до дисциплінарної відповідальності, для надання правової оцінки діям працівників міліції матеріали службового розслідування направлено до прокуратури Печерського району міста Києва.

6 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Народного депутата України Катеринчука М.Д. зі скаргою про порушення його прав посадовими особами правоохоронних органів міста Києва шляхом бездіяльності у розслідуванні його попередніх заяв про вчинення відносно нього злочину (а.с.112).

Листом №1249/10-261094 від 20 грудня 2010 року вказана скарга надіслана Катеринчуком М.Д. на адресу МВС України для проведення перевірки викладених у ній фактів, при необхідності вжиття відповідних заходів реагування та надання відповіді (а.с. 111).

Листом МВС України №6/6-93 від 5 січня 2011 року вказана скарга надіслана до ГУМВС України в місті Києві для проведення перевірки викладених у ній фактів та прийняття рішення згідно з законодавством (а.с. 114).

Листом від 18 січня 2011 року ГУМВС України в місті Києві повідомило МВС України про результати розгляду вказаної скарги з долученням висновку службового розслідування та відповіді ОСОБА_1 від 18 січня 2011 року (а.с. 116-128).

Листом №1131/Мг МВС України повідомило Народного депутата України Катеринчука М.Д. про те, що депутатське звернення за скаргою ОСОБА_1 розглянуто, у ході службового розслідування в діях працівників міліції порушень не встановлено, про результати перевірки ОСОБА_1 проінформовано (а.с. 129).

5 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до МВС України зі скаргою щодо неналежного розгляду його попередніх скарг та приєднання цієї скарги до звернення Народного депутата України Катеринчука М.Д., яка зареєстрована в ДДЗР МВС України під №О-13 (а.с. 153).

Листом МВС України №6/6-О-27 від 11 січня 2011 року вказана скарга надіслана до ГУМВС України в місті Києві для додаткового розгляду викладених у вказаній скарзі фактів та прийняття рішення згідно з законодавством (а.с. 155).

Листом від 18 січня 2011 року ГУМВС України в місті Києві повідомило МВС України про результати розгляду вказаної скарги з долученням висновку службового розслідування та відповіді ОСОБА_1 (а.с. 156-163).

27 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до МВС України зі скаргою інформаційним запитом про неправомірні дії з боку знімальної групи телепередачі «Караоке на майдані»та працівників охорони телеканалу «СТБ», а також про неналежний розгляд попередніх його звернень до органів внутрішніх справ (а.с. 130-135).

Листом №6/6-О-160 від 16 лютого 2011 року МВС України повідомило ОСОБА_1, що його скарга розглянута та про винесення 23 березня 2010 року Печерським РУГУ МВС України в місті Києві за результатами дослідчої перевірки за заявою ОСОБА_1 на неправомірні дії відносно нього членів знімальної групи телепередачі «Караоке на майдані»постанови про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених статтями 129 та 296 КК України. Також, повідомлено, що у діях працівників міліції при проведенні перевірок за його попередніми зверненнями порушень чинного законодавства не встановлено.

3 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури м. Києва зі скаргою щодо порушень з боку правоохоронних органів Шевченківського та Печерського районів, яка зареєстрована за №4817 (а.с. 77).

Листом №04/2/2-Р-10 від 9 листопада 2010 року прокуратура м. Києва направила вказану скаргу до прокуратури Печерського району м. Києва, про що повідомила скаржника, для проведення викладених у зверненні доводів, за наявності підстав, вжиття заходів прокурорського реагування та надання відповіді заявнику (а.с. 78).

Листом №3667з10, 3698з10, 3799з10, 3988з10 від 18 листопада 2010 року прокуратурою Печерського району м. Києва повідомлено ОСОБА_1 про те, що його звернення розглянуто, за результатами проведеної перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи та про відсутність підстав для скасування постанови Печерського райуправління від 29 вересня 2010 року (а.с. 79).

24 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України зі скаргою про вчинення протиправних дій під час зйомки телепередачі «Караоке на Майдані», перешкоджання пікетування телеканалу «СТБ», проведення службового розслідування щодо протиправних дій працівників Печерського районного управління юстиції (а.с. 85-88).

Листом №19-р від 30 листопада 2010 року вказана скарга надіслана Генеральною прокуратурою України до прокуратури м. Києва, про що повідомлено скаржника, для організації перевірки, прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства та надання відповіді автору (а.с. 84).

Листом №04/2/2-1432-10 від 6 грудня 2010 року прокуратурою м. Києва повідомлено ОСОБА_1 про те, що за його заявами Печерським і Шевченківським районним управліннями міліції проводились дослідчі перевірки, за результатами яких в порушенні кримінальної справи обґрунтовано відмовлено. Також, розяснено процедуру оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 89).

10 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури м. Києва зі скаргою щодо неналежної перевірки фактів, зазначених у його зверненнях, які надійшли з листами Народних депутатів України Катеренчука М.Д. та Кримчака Ю.М., яка зареєстрована за №576 (а.с. 100).

Листом №04/2/2-1432-10 від 11 лютого 2011 року ОСОБА_1 повідомлено, що його скарги розглянуто, за результатами його аналогічних звернень йому надавалась відповідь листом №04/2/2-1432-10 від 6 грудня 2010 року. Також, повідомлено, що в разі надходження до прокуратури м. Києва аналогічних звернень, відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про звернення громадян», з ним буде припинено переписку з цих питань (а.с. 102).

18 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в м. Києві зі скаргою, в які просив забезпечити його безпеку, проконтролювати хід службового розслідування та інше. Вказана заява зареєстрована в управлінні документального забезпечення та режиму ГУ МВС України в м. Києві за №О-1321-Оп та передано на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-983/1.

2 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в м. Києві зі скаргою, в які просив проконтролювати хід призначеного службового розслідування, надати можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування і сфотографувати їх, притягнути до відповідальності працівників Печерського та Шевченківського районних управлінь міліції за неправомірні дії відносно нього. Вказана заява зареєстрована в управлінні документального забезпечення та режиму ГУ МВС України в м. Києві за №О-1383-Оп та передано на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071 (а.с. 11).

3 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в м. Києві зі скаргою, в які просив надати можливість приймати участь у перевірці викладених у попередніх зверненнях фактах, ознайомитись з матеріалами службового розслідування і сфотографувати їх, продовжити термін розслідування, проконтролювати його хід, притягнути до відповідальності працівників Печерського та Шевченківського районних управлінь міліції за неправомірні дії відносно нього. Вказана скарга зареєстрована в управлінні документального забезпечення та режиму ГУ МВС України в м. Києві за №О-1383-Оп/1 та передано на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071/1 (а.с. 12).

За результатами перевірки вказаних скарг, старшим інспектором інспекції з особового складу УКЗ ГУ МВС України в м. Києві капітаном міліції Лозінським О.С. складено висновок службового розслідування від 9 листопада 2010 року, відповідно до якого:

- службове розслідування за зверненнями ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку окремих працівників Печерського та Шевченківського райуправління припинено;

- за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог статті 141 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28 липня 1994 року №404, інспектору 1-го взводу РПС Печерського РУГУ МВС України в м. Києві сержанту міліції ОСОБА_2 та інспектору патрульної служби 3-го взводу РПС Печерського РУГУ МВС України в м. Києві сержанту міліції ОСОБА_3 оголошено догану кожному;

- матеріали службового розслідування направлено до прокуратури Печерського району м. Києва для надання правової оцінки діям працівників міліції;

- копію висновку направлено до ІОС ДКЗ МВС України;

- висновок службового розслідування направлено до Печерського РУГУ МВС України в м. Києві для виконання пункту 2 висновку;

- матеріали службового розслідування та вх. №№ О-967 (О-5047), О-967/1, О-983 (О-5110), О-983/1 (О-1321), О-1071 (О-1383ОП), О-1071/1 (О-1383/1ОП) списано до справи (а.с. 193-196).

Листами №№ 14/1-О-983/1, 14/1-О-1071 та 14/1-О-1071/1 від 9 листопада 2010 року ГУ МВС України в м. Києві повідомлено ОСОБА_1 про те, що його звернення розглянуто. За результатами розгляду проведено службове розслідування, інспекторів патрульної служби притягнуто до дисциплінарної відповідальності, матеріали службового розслідування направлено до прокуратури Печерського району м. Києва для надання правової оцінки діям працівників міліції (а.с. 197-199).

11 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в м. Києві з інформаційним запитом, в якому просив надати до інспекції з особового складу УКЗ ГУ диск з записами телефонних дзвінків на лінію 102, здійснених ним та його дружиною з приводу доставлення і перебування у Печерському районному управлінні міліції та провести перевірку законності затримання і складання адміністративного протоколу, який зареєстрований в управлінні документального забезпечення та режиму ГУ МВС України в м. Києві за №О-1420-Оп та передано на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071/3 (а.с. 9).

24 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в м. Києві зі скаргою, в якій просив забезпечити його права, надати можливість ознайомитись з матеріалами перевірки, сфотографувати їх, забезпечити телефонну розмову та зустріч з особою, яка проводить перевірку та інше. Вказана скарга зареєстрована в управлінні документального забезпечення та режиму ГУ МВС України в м. Києві за №О-1472 та передано на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071/4 (а.с. 10).

За результатами перевірки вказаних скарг, старшим інспектором інспекції з особового складу УКЗ ГУ МВС України в м. Києві капітаном міліції Лозінським О.С. складено висновок службового розслідування від 10 грудня 2010 року, відповідно до якого:

- службове розслідування за зверненнями ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку окремих працівників Печерського райуправління припинено;

- про результати розгляду аналогічних звернень вх. №№ О-1071/1 (О-1421ОП), О-1071/3 (О-1420ОП) та О-1071/4 (О-1472) проінформовано ОСОБА_1;

- матеріали службового розслідування списано до справи (а.с. 188-191).

Листом №№ 14/1-О-1071/2, 14/1-О-1071/3 та 14/1-О-1071/4 від 10 грудня 2010 року ГУ МВС України в м. Києві повідомлено ОСОБА_1 про те, що його звернення розглянуто. За результатами проведеного службового розслідування будь-яких порушень з боку працівників міліції не виявлено (а.с. 192).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з Конституцією України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19).

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм Конституцією України, права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996р. № 393/96-ВР ( далі по тексту Закон України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, посадових осіб.

Статтею 5 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань .

У відповідності до частини 6 статті 16 вказаного Закону до скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймались за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги.

Згідно зі статтею 19 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані : об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Частиною 3 статті 7 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР передбачено, що, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, обєднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень вони в термін не більше пяти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Вказане, також, передбачено пунктом 5 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1177 від 10 жовтня 2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за №1361/9960 (далі по тексту Положення №1177 від 10.10.2004р.).

Так, відповідно до підпункту 5.2. Положення №1177 від 10.10.2004р. щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до свого провадження; передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ ; надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України "Про звернення громадян".

У разі направлення звернення для перевірки й прийняття рішення до підвідомчих органів внутрішніх справ термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до органу внутрішніх справ вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом внутрішніх справ, який його розглядав по суті. В інших випадках термін розгляду звернень громадян обчислюється від дня їхньої реєстрації (підпункт 5.3. Положення №1177 від 10.10.2004р. ).

Відповідно до підпунктів 5.4., 5.5. Положення №1177 від 10.10.2004р. звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

За зверненнями громадян, за якими неможливо своєчасно закінчити перевірку та прийняти в установлений термін рішення, виконавець не пізніше ніж за 3 робочі дні до закінчення цього терміну письмово доповідає керівникові органу внутрішніх справ або його заступникові і порушує питання щодо продовження терміну в межах, установлених законодавством про звернення громадян. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Вказані приписи Положення №1177 від 10.10.2004р. кореспондуються зі статтею 20Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, відповідно до якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів .

Відповідно до статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" депутатське звернення - це викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатське звернення є обов'язковим для розгляду посадовими особами, яким воно адресовано, у строк не більше 10 днів з моменту одержання. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання (підпункт 6.2.Положення №1177 від 10.10.2004р.).

Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відповідність дій МВС України вимогам Конституції України, Закону України «Про звернення громадян»та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1177 від 10 жовтня 2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за №1361/9960, отже позовні вимоги ОСОБА_1 в частині, що стосуються визнання протиправною бездіяльність МВС України під час розгляду та надання відповідей на його звернення, яка виявилась у ненаданні відповідей на його звернення, порушення строків розгляду звернень, надання неповних відповідей є необґрунтованими та такими, що не відповідаю фактичним обставинам справи, спростовуються наявними в справі письмовими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобовязання МВС України надати відповіді на його звернення, оскільки вказані позовні вимоги є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність МВС України під час розгляду та надання відповідей на його звернення від 18 жовтня 2010 року, 5 січня 2011 року, 27 січня 2011 року та звернення до Народного депутата України Катеринчука М.Д., яке він за належністю своїм зверненням за вих. №1249/10-261094 від 20 грудня 2010 року надіслав до МВС України.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №9 від 28 грудня 2005 року, цією Інструкцією встановлюється порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції звернення - викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, інших осіб порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, службових осіб.

Пунктом 3.2. Інструкції визначено, що по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.

Як зазначалося вище, звернення позивача №4817 від 3 листопада 2010 року листом прокуратури м. Києва №04/2/2-Р-10 від 9 листопада 2010 року передано на вирішення до прокуратури Печерського району м. Києва, якою ОСОБА_1 листом №№3667з10, 3698з10, 3799з10, 3988з10 від 18 листопада 2010 року надано відповідь. На звернення №41 від 24 листопада 2010 року, яке листом Генеральної прокуратури України №19 від 30 листопада 2010 року надіслано до прокуратури м. Києва, останньою надано відповідь листом №04/2/2-1432-10 від 6 грудня 2010 року. На звернення №576 від 10 лютого 2011 року прокуратурою м. Києва надана відповідь листом №04/2/2-1432-10 від 11 лютого 2011 року, а тому, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача 2, яка виявилась у ненаданні відповідей, порушенні строків надання відповідей, наданні неповних відповідей та зобовязання надати письмові відповіді є необґрунтовані та безпідставні.

Порядок перевірки звернень, що забезпечує найбільш повний, оперативний і кваліфікований розгляд поставлених у них питань, визначається Генеральним прокурором України, його заступниками, начальниками самостійних структурних підрозділів генеральної прокуратури України (пункт 4.1. Інструкції).

За підсумками вирішення звернень може бути прийнято, відповідно до пункту 4.14. Інструкції, одне з таких рішень: задоволено, частково задоволене, повторно задоволене, відхилено, розяснено.

Згідно пунктом 5.1 Інструкції звернення громадян, службових та інших осіб вирішуються протягом 30 днів від дня надходження в прокуратуру, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - не пізніше 15 днів, якщо інший строк не встановлено законодавством.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на усі звернення позивача прокуратурою м. Києва надано відповіді в межах зазначених строків, в порядку та спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на положення частини 2 статті 8 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, в якій прямо передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність прокуратури м. Києва, яка виявилась у незастосуванні заходів прокурорського реагування та не проведенні прокурорського нагляду за додержанням законності при проведенні службових розслідувань ГУ МВС України в м. Києві, а також зобовязання прокуратуру м. Києва застосувати заходи прокурорського реагування та здійснити прокурорський нагляд за додержанням законності при проведенні службових розслідувань ГУ МВС України в м. Києві, прокуратурами Печерського та Шевченківського районів, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про прокуратуру»прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Згідно пункту 2 статті 19 Закону України «Про прокуратуру»предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав.

Відповідно до статті 22 цього Закону письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто.

Згідно частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді представників міністрів, стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Аналіз наведених норм дають підстави для висновку, що здійснення нагляду за додержанням законності при проведенні службових розслідувань в органах внутрішніх справ законодавцем не визначено як обовязок органів прокуратури.

З огляду на зазначене, та виходячи з положень статей 22, 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор на власний розсуд та в межах повноважень за наявності встановлених законодавством обставин визначає випадки та необхідність здійснення нагляду за додержанням законності при проведенні службових розслідувань в органах внутрішніх справ та, в разі необхідності, приймає акти прокурорського реагування з метою усунення порушень закону та причин, що їм сприяли.

Щодо вимоги позивача зобовязати прокуратуру м. Києва надавати письмові обґрунтовані відповіді на питання послідуючих звернень, такі вимоги не мають під собою правового обґрунтування та не підлягають задоволенню, оскільки такий обовязок на відповідача покладено законодавством України, зокрема, Законом України «Про звернення громадян».

Крім того, згідно частиною 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобовязання відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобовязання відповідача субєкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобовязання субєкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії в майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність) які могли б бути визнані судом неправомірними, не встановлено підтвердженого належними доказами факту порушення субєктом владних повноважень вимог законодавства, що має тенденцію удосконалення шляхом внесення змін в нормативні акти або в окремі його положення.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ГУ МВС України в м. Києві щодо порушення порядку проведення службового розслідування, ненадання відповідей на його звернення та зобовязання надати відповіді на звернення позивача з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України №1177 від 10 жовтня 2004 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за №1361/9960 установлює єдиний для органів внутрішніх справ України, внутрішніх військ МВС України, навчальних закладів МВС України, установ, організацій і підприємств системи МВС України порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №552 від 6 грудня 1991 року, визначений порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи.

Так, відповідачем 3 під час розгляду справи надані докази належного, обєктивного та всебічного розгляду звернень позивача від 18 жовтня 2010 року, 2 листопада 2010 року, 3 листопада 2010 року, 11 листопада 2010 року та 24 листопад 2010 року у порядку та в спосіб, передбачений Законом України «Про звернення громадян», Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, а саме висновки службових розслідувань від 9 листопада 2010 року та від 10 грудня 2010 року, копії відповідей №№ 14/1-О-983/1, 14/1-О-1071 та 14/1-О-1071/1 від 9 листопада 2010 року та №№ 14/1-О-1071/2, 14/1-О-1071/3 та 14/1-О-1071/4 від 10 грудня 2010 року.

Разом з тим, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами позивача щодо порушення його прав відповідачем 3 в частині не надання для ознайомлення матеріалів проведеної ГУ МВС України в м. Києві перевірки за його зверненнями, оскільки вказане прямо передбачено частиною 1 статті 18 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР, відповідно до якої громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, обєднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, ознайомитися з матеріалами перевірки, а тому позовні вимог в частині визнання протиправною бездіяльність ГУ МВС України в м.Києві щодо ненадання для ознайомлення ОСОБА_1 матеріалів перевірки, проведеної ГУ МВС України в м. Києві по зверненням ОСОБА_1 №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від2листопада 2010 року, №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від11листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року та зобовязання ГУ МВС України в м. Києві ознайомити ОСОБА_1 з матеріалами перевірки, проведеної ГУ МВС України в м. Києві по вказаним зверненням в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобовязання ГУ МВС України в м. Києві задовольнити інформаційний запит позивача за №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та витребувати файли дзвінків з мобільного телефону 098 3350198 на лінію «102»ІзОС ГУМВС України в м. Києві судом встановлено наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо затвердження розмірів тарифів на теплову енергію для населення є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого державного органу.

Як вже зазначалося вище, зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді вбачаєься, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача 3 та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про відшкодування на користь позивача моральної шкоди у розмірі 12 000 грн., суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, не зазначено в чому полягає ця шкода, яка має довготривалі наслідки, відновлення психологічного комфорту та потребує значних додаткових витрат.

Також, не надано належно допустимих доказів на підтвердження того, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача заподіяна моральна шкода, в чому саме полягали моральні страждання, з яких міркувань виходив ОСОБА_1, визначаючи її розмір в сумі 12000 грн.

Беручи до уваги все вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди є недоведеною та безпідставною.

В Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема, розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що ГУ МВС України в м. Києві не доведена правомірність своїх дій, повязаних з ненадання для ознайомлення ОСОБА_1 матеріалів перевірки, проведеної Головним управлінням МВС України в м. Києві по зверненням ОСОБА_1 №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від2листопада 2010 року, №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від11листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року, а тому, адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в м.Києві щодо ненадання для ознайомлення ОСОБА_1 матеріалів перевірки, проведеної Головним управлінням МВС України в м. Києві по зверненням ОСОБА_1 №О-1321-оп від 18 жовтня 2010 року, №О-1383-оп від2листопада 2010 року, №О-1383 оп/1 від 3 листопада 2010 року, №О-1420-оп від11листопада 2010 року та від 24 листопада 2010 року.

3.Зобовязати Головне управління МВС України в м. Києві ознайомити ОСОБА_1 з матеріалами перевірки, проведеної Головним управлінням МВС України в м. Києві по зверненням ОСОБА_1 №О-1321-оп від18жовтня 2010 року, №О-1383-оп від 2 листопада 2010 року, №О-1383 оп/1 від3листопада 2010 року, №О-1420-оп від 11 листопада 2010 року та від 24 листопада 2010року в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя А.І. Савченко

СуддіВ.А.Кузьменко

Б.В. Санін

Постанову складено в повному обсязі та підписано 22 липня 2011 року.