Постанова № 18852196, 16.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2011 року № 2а-5388/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001954310/0 від 28.12.2010, прийняте СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.06.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.06.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.12.2010 за результатами планової виїзної перевірки ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП складено Акт № 649/43-10/14361575 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення п. 1.3, п. 1.15, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп.4.2.6 п.4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11, пп.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

28.12.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП винесено податкове повідомлення-рішення №0001954310/0, яким у звязку з порушенням п. 1.3, п. 1.15, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп.4.2.6 п.4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11, пп.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 75329,72 грн., а також нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 150659, 44 грн.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновку СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про порушення ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»вимог п. 1.3, п. 1.15, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та, відповідно, для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 66817,20 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133634,40 грн. стало утримання податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадянам Франції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у січні 2010 року за ставкою 15 %, а не 30%.

Відповідно до пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп.«ї» п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно з абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

З системного аналізу п. 1.15 ст. 1, пп. «ї»п. 1.3 ст. 1, абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в контексті пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»видно, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб при наданні юридичною особою фізичним особам додаткових благ лежить на податковому агенті фізичної особи, яким в такому випадку є юридична особа, що надає вказані блага.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону (проценти, дивіденди та роялті), тобто і до заробітної плати нерезидентів.

Згідно із п. 1.1 та 1.3 "д" ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Також для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №322 від 08.04.2009 "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства" суб'єкти господарювання - роботодавці можуть тимчасово використовувати працю іноземців та/або осіб без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді лише за наявності у таких роботодавців Дозволів на використання праці іноземців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому, згідно із ст. 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому згідно із ст.3 цього Закону відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документу з зазначенням адреси житла та внесення цих даних в реєстраційний облік, що здійснюється відповідним органом, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію»посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Судом встановлено, що громадянам Франції ОСОБА_1 з 26.06.2008 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1, ОСОБА_3 з 23.04.2009 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_2, ОСОБА_2 з 17.04.2009 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_3. Крім того, з матеріалів справи видно, що у 2010 році громадяни Франції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на території України більше 183 днів.

Таким чином, враховуючи, що громадяни Франції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали право на постійне проживання та постійно проживали на території України у 2010 році, суд приходить до висновку, що вони є фізичними особами-резидентами в розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак на них не поширюється положення п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» про подвійний розмір ставки податку з доходів фізичних осіб.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на порушення позивачем у 1 кварталі 2010 року Наказу Державної податкової адміністрації України № 581 від 05.10.2004 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" внаслідок того, що у цей період не видавалось повідомлення (довідка) працедавця про самостійне визначення громадянами Франції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 резидентського статусу, оскільки вказане повідомлення є примірною (зразковою) формою, не є обов'язковим до виконання та використовується виключно за бажанням фізичної особи, а відтак вказаний Наказ Державної податкової адміністрації України № 581 від 05.10.2004 відповідно до позиції Міністерства юстиції України, викладеної у листі № 2336-09-24 від 31.12.2009, навіть не підлягає державній реєстрації як нормативно-правовий акт.

Враховуючи викладене, утримання ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадянам Франції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у січні 2010 року за ставкою 15 % за висновком суду є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про заниження ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 66817,20 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0001954310/0 від 28.12.2010 безпідставне та неправомірне в частині визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 66817,20 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133634,40 грн.

З матеріалів справи видно, що підставою для висновку СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про порушення ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»вимог пп.4.2.6 п.4.2 ст. 4, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11, пп.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та, відповідно, для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8512,52 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17025,04 грн. стало неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб із вартості майна, на яке було звернено стягнення в рахунок погашення боргу за кредитним договором.

Відповідно до пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподатковуваним доходом платника податку є частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. ст. 11 та 12 цього Закону.

При зверненні кредитором стягнення на предмет застави оподатковуваним доходом фізичної особи є неповернута сума кредиту.

У разі взяття банком заставленого майна на свій баланс як основного засобу, слід вважати, що фізична особа здійснила операцію відчуження (продажу) власного майна банку.

Банк при купівлі у фізичної особи нерухомого чи рухомого майна має виконати всі функції податкового агента щодо вартості придбаного майна, зокрема нарахувати податок за нормами ст. 11 або ст. 12 Закону та сплатити (перерахувати) утриманий податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку за ставками, зазначеними у цих статтях Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у листах Державної податкової адміністрації України № 11616/6/17-0716 від 11.11.2009 «Щодо оподаткування доходів від операцій з майном», № 26837/7/16-1517-26 від 07.12.2010 « Щодо порядку визначення банком податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу предметів іпотеки та застави»

Відповідно до пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) до бюджету податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Судом встановлено, що між АТ «Індекс-банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №-893-Н від 24.12.2007 та договір іпотеки №5857 від 24.12.2007, за яким на забезпечення кредитного договору в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1.

У звязку з порушенням ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором позивач на підставі виконавчого напису №1316 від 19.09.2008 та відповідно до Акту державного виконавця про передачу предмета іпотеки від 15.06.2009 і Свідоцтва про придбання майна №544 від 31.07.2009 набув право власності на вищевказану квартиру, вартість якої згідно з експертним висновком №6 від 03.12.2008 становила 1672132,00 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивачем як податковим агентом на порушення пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не було утримано податок з доходів фізичних осіб з вартості вищевказаного нерухомого майна, на яке він набув право власності, з урахуванням чого суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині визначення ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8512,52 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17025,04 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним податкового повідомлення-рішення №0001954310/0 від 28.12.2010 в частині нарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 66817,20 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133634,40 грн.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0001954310/0 від 28.12.2010, прийнятого СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП, в частині визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 66817,20 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133634,40 грн.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог у сумі 1,70 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001954310/0 від 28.12.2010, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків, в частині визначення Публічному акціонерному товариству «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 66817,20 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133634,40грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1, 70 грн. (одна гривня 70 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко