Постанова № 18852197, 09.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2011 року № 2а-5517/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ВЕСТА-СЕРВІС»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001222307 від 10.03.2011, прийняте ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.06.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.06.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.02.2011 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 304/23-07/35134978 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 303106,00 грн.

10.03.2011 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 та абз.2 п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001222307, яким у звязку з порушенням пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп.7.2.3 п. 7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 303106,00 грн., в тому числі штрафні санкції 75777,00 грн.

Як встановлено судом, позивачем було укладено договори з ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»№01/10/2010 від 01.10.2010 про надання консультацій з правових питань, з ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС»№9-01/10/10 від 01.10.2010 про надання маркетингових послуг та з ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»№25-10/2010 від 01.10.2010 про надання консультаційно-інформаційних послуг (далі Договори), на виконання яких ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС», ТОВ«КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»надали ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»послуги загальною вартістю 1818636 грн. (в тому числі ПДВ 303106,00 грн.). Сторонами умови Договорів виконані у повному обсязі, що підтверджується належним чином засвідченими копіями актів прийому-передачі наданих послуг, звітів про надання відповідних послуг, податковими накладними та банківськими виписками, що залучені до матеріалів справи.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 303106,00 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів у звязку з наявністю у БД «АІС ОР»ДПА у м. Києві інформації про невідповідність основного виду діяльності ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»видам наданих позивачу послуг, а також про те, що кількість працівників на вказаних підприємствах становить 1 особа, а відповідні декларації контрагентів позивача з ПДВ за жовтень 2010 року мають статус «недійсні». Крім того, відповідно до БД «АІС ОР»ДПА у м. Києві стан ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС»«запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання)»,з урахуванням чого ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», за висновком відповідача, не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Водночас, з матеріалів справи видно, що зобовязання за Договорами між ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»та ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, податковими накладними та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на наявність у БД «АІС ОР»ДПА у м.Києві інформації про невідповідність основного виду діяльності ТОВ«КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ» виду наданих позивачу послуг, оскільки за змістом ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а відтак має право здійснювати будь-які види господарської діяльності незалежно від внесення інформації про це до відповідних реєстрів. Крім того, чинне законодавство не зобовязує субєкта господарювання здійснювати господарську діяльність виключно за своїм місцезнаходженням, а відтак дійсність договорів та документів, складених на підтвердження його виконання, не залежить від місця їх укладення або фактичного виконання.

Судом також не приймається посилання відповідача на недостатню кількість працівників на вказаних підприємствах та «недійсний»стан декларацій контрагентів позивача з ПДВ за жовтень 2010 року як на підстави для нікчемності Договорів, оскільки з наявних у справі доказів видно, що зобовязання за Договорами між ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»та ТОВ «КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС», ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»виконані сторонами у повному обсязі, а тому порушення контрагентами позивача трудового законодавства та правил декларування податкових зобовязань з ПДВ не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»та ТОВ«КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС», ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»та ТОВ«КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС», ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ«КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС», ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 303106,00 грн., віднесена ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ«КАМЕЛОТ ТЕХНОЛОДЖІС», ТОВ «ВЕКТА-ПЛЮС»та ТОВ«ІНТЕЛЕКТ СИСТЕМ»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про заниження ПП «ВЕСТА-СЕРВІС»податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 303106,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Приватного підприємства «ВЕСТА-СЕРВІС»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001222307 від 10.03.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВЕСТА-СЕРВІС»(01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко