Постанова № 18851339, 18.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 р. № 2а- 9870/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

за участю:

представник позивача Пехтеревої О.П

представників відповідача Хрущової О.О., Міхєєвої В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

ТОВ НВП «Вега»

до ДПІ у Зміїівському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2011 року № 0000131801 та № 0000141801. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для винесення спірних рішень слугував відображений в акті перевірки висновок контролюючого органу про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промспецконсалтинг».

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, пославшись на обставини викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАСУ країни суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 22607926, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ Зміївського району Харківської області (а.с.69 т.1).

У період з 25.03.2011 року по 31.03.2011 року фахівцями відповідача проведена документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техноенергоресурс», ТОВ «Промспецконсалтинг», ПП «Співдружність Кентавр»за періоди з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року.

Перевіркою встановлено: порушення ч.1 ст.203,215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах з ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техноенергоресурс», ТОВ «Промспецконсалтинг», ПП «Співдружність Кентавр»; завищення валових витрат підприємства по взаємовідносинам з придбання товарів та послуг у вказаних підприємств на суму 1801454 грн.; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинами із вказаними контрагентами на загальну суму 220527, грн., внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість;

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень рішень:

від 19.04.2011 року № 0000131801, яким позивачеві збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмір 220527,00 грн., та нараховані штрафні санкції у сумі 55131,75 грн.

від 19.04.2011 року № 0000141801, яким позивачеві збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 450363 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 112591,00 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення субєкта владних повноважень на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем укладено договори з:

1. ТОВ «Промспец Консалтинг»№ 06/12-10 від 06.12.2010 р., відповідно до якого поставщик зобовязаний поставити, а замовник прийняти та оплатити товар, загальна вартість договору складає 37795,32 грн., умови поставки - самовивоз (п.п.1.1.-1.2).

2. ПП «Співдружність Кентавр»№05/05-10 від 05.05.2010 року,за яким підрядник виконує по завданню замовника - НПК «ВЕГА»ТОВ роботи по відсіченню секцій 1,2,3,4 зони приймання та зони відгрузки в центральному складі та території ТОВ ТПК «Омега Автопоставка»в с.Васищево, вул. Промислова, 1 Харківського району, Харківської області, загальна сума договору складає 28684,00 грн.; №05/06-10 від 05.06.2010р. за яким підрядник - ПП «Співдружність Кентавр»виконує по завданню замовника НПК «ВЕГА»ТОВ роботи по підготовці до капітального ремонту каркасу будівель, загальна сума договору складає 93018,00 грн.; №02/07-10 від 02.07.2010р., за яким підрядник - ПП «Співдружність Кентавр»виконує по завданню замовника НПК «ВЕГА»ТОВ роботи по облаштуванню покрівлі, огороджуючи конструкцій проходів елеватора, загальна сума договору складає 132156,00 грн.

3. ТОВ «Техненергоресурс» № 03-11/08 від 17.11.2008р. на виконання робіт по облаштуванню елеватора, № 01-12/08 ВІД 01.12.2008р. на виконання робіт по облаштуванню фундаментів для ємкості, № 02-12/08 від 02.12.2008р. на виконання робіт по облаштуванню фундаментів під естакаду , N08-12/08 від 08.12.2008р. на виконання робіт по ремонту фасаду та підїздів житлового дому в м. Балаклеї; № 04/03-09 від 04.03.2009р. на виконання робіт по монтажу ферм силосів, № 12/05-09 від 12.05.2009р. на виконання робіт по облаштуванню вузла завантаження сушки, опорної башти зерносховища, № 14/05-09 від 14.05.2009р. на виконання робіт по виготовленню та монтажу вузла відвантаження на автотранспорт зерносховища, № 01/07-09 від 01.07.2009р. на виконання робіт по капітальному ремонту прийомного бункеру, ремонту обладнання, № 02/07-09 від 02.07.2009р. на виконання робіт по облаштуванню вузла завантаження сушки зерносховища, № 03/07-09 від 03.07.2009р. на виконання робіт по будівництву будівлі операторської; №05/04-10 від 26.04.2010р. по облаштуванню пожежних гідрантів, задвижок, залізобетонних колодязів обєднаного водопроводу і каналізації.

4. ТОВ «Електроспецтех» № 16/09-09 від 16.09.2008р. на виконання швів монолітних залізобетонних конструкцій малоетажної будівлі; №28-10/08 від 01.10.2008р. на виконання будівельних робіт будівлі корівника №4, №08/10-2008 від 08.10.2008р. на виконання робіт по облаштуванню фундаментів котловану, № 04/08-09 від 04.08.2009 року на виконання робіт по будівництву насосної станції;

№01/09-09 від 01.09.2009р. на виконання робіт по розширенню секції центрального складу, №02/11-09 від 02.11.2009р. на виконання робіт по розширенню секції центрального складу, №02/12-09 від 02.12.2009р. на виконання робіт по посиленню колон під силосного поверху елеватора, №03/12-09 від 03.12.2009р. на виконання робіт по облаштуванню водозливу на елеватор, № 08/01-1 від 08.01.2010р. на виконання робіт по посиленню колон другого поверху елеватора, №01/02-101 від 01.02.2010р. на виконання робіт по посиленню колон під силосного поверху елеватора, №01/02-102 від 01.02.2010р. на виконання робіт по реконструкції проммайданчика після капітального ремонту.

Із пояснень представників відповідача в судовому засіданні встановлено, що на підставі актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010 року № 3057/23-03-05/34566972, від 23.11.2010 року № 3058/23-03-05/34689962, від 10.03.2011 року № 349/23-03-05/37091549 (ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електоспецтех», ТОВ «Промспец Консалтинг»відповідно), листа ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 13.12.2010 року № 97107/7/23-513/03 (ПП «Співдружність Кентавр»), згідно яких встановлено, що правочини між позивачем та вказаними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними, не створюють юридичних наслідків крім тих, що повязані з їх недійсністю та, як наслідок, відсутність обєктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів (послуг). Крім того контрагенти не мають відповідних основних засобів для здійснення господарської діяльності, відсутні за місцем реєстрації ( ТОВ «Промспец Консалтинг», ПП «Співдружність Кентавр»), не виконують податкових зобовязань , що є підставою для висновку про нікчемність укладених договорів, неправомірності флотування валових витрат та податкового кредиту.

Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.22, 185 ПК України обєктом оподаткування з податку на додану вартість в тому числі є постачання товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст..186 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, з наявністю яких законодавство повязує виникнення у платника податкового обовязку

За правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та положеннями п.187.1 ст..187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року№ 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”.

Суд також звертає увагу на те, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договорів, укладених позивачем із контрагентами, суд звертає увагу на те, що згідно положень ст.ст.215,216,228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки позивача суд зазначає, що вказаний документ не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене вище суд вважає висновки фахівців податкової інспекції стосовно нікчемності укладених договорів є не обґрунтованими.

Судовим розглядом встановлено, що згідно довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача в тому числі є - будівництво будівель (а.с.70 т.1)

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п. 5.2.1 п.5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким встановлені правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що витрати понесені позивачем за вказаними вище договорами правомірно віднесені до складу валових витрат.

За правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та положеннями п.187.1 ст..187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання вказаних договорів підприємствами контрагентами позивачеві видані податкові накладні та акти виконаних робіт:

ПП «Співдружність Кетавр»- податкові накладні від 30.06.2010 року №300626, від 31.05.2010 року № 1511, від 30.07.2010 року № 3007120 (а.с.88,95,101, т.1)

ТОВ «Промспец Консалтинг»- податкові накладні від 06.12.2010 року № 2316, від 10.12.2010 року № 2469, від 14.12.2010 року № 2545 року (а.с. 79-81,т.1).

ТОВ «Техненергоресурс»податкові накладні від 28.11.2010 року № 9730, від 12.12.2008 року № 9765, від 12.12.2008 року № 9773, від 24.12.2008 року № 9808, від 30.01.2008 року № 19858 (а.с. 163,175-177,183 т.1), № 9870 від 30.12.2008 року, № 9849 від 30.12.2008 року, №158 від 11.03.2009 року, №164 від 12.03.2009 року, № 611 від 29.05.2009 року, № 627 від 29.05.2009 року, № 1109 від 31.07.2009 року, № 1110 від 31.07.2009 року, № 1078 від 31.07.2009 року (а.с.1,2, 10-11, 26, 34, 45, 50, 56 т.2).

ТОВ «Електроспецтех»податкові накладні № 2676 від 30.09.2008 року, №3856 від 28.10.2008 року, № 2854 від 27.10.2008 року, №2396 від 30.11.2009 року, № 1798 від 30.09.2009 року, № 1338 від 28.09.2009 року, від 28.12.2009 року № 2613, від 29.12.2009 року, № 2635 від 29.12.2009, № 2706 від 30.12.2009 року, № 2674 від 30.12.2009 року, № 84 від 29.01.2010 року, № 196 від 26.02.02010 року, №197 від 26.02.2010 року (а.с. 72, 81, 90, 97, 104, 111, 118, 130,133,135,144, 152, т.2).

На підставі зазначених податкових накладних позивач відніс до складу валових витрат суму 1801454,00 грн. та включив до податкового кредиту 220527,00 грн. податку на додану вартість.

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент їх підписання та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Суд погоджується з висновком відповідача стосовно того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене вище відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин придбання товарів за договорами із зазначеними вище контрагентами, сплати їх вартості тощо.

Так судовим розглядом встановлено, що:

ТОВ «Промспец Консалтинг»на виконання умов договору поставки № 06/12-10 від 06.12.2010 р. поставлено за видатковими накладними будівельні матеріали: по накладній б/н від 06.12.2010р. на суму 5011,29 грн., ПДВ-1002,26 грн.; по накладній б/н від 10.12.2010р. на суму 18914,01 грн., ПДВ-3782,80 грн.; по накладній б/н від 14.12.2010 р. на суму 7570,80 грн., ПДВ-1514,16 грн. Транспортування будівельних матеріалів проводилось транспортом НВК «Вега»ТОВ. Оплата за отримані товари проведена у безготівковій формі, у рахунок оплати за отримані будівельні матеріали - платіжним дорученням № 23 від 07.02.2011р. перераховано 12000,00 грн.,

ПП «Співдружність Кентавр» на виконання вказаних у договорах робіт видало позивачеві відповідні акти приймання виконаних робіт від 31.05.2010 року №1 на суму 23903,00, в тому числі ПДВ 4781,00 грн.; від 30.06.2010 року на суму 77515,00 грн., ПДВ5503,00 грн.; від 30.07.2010 року № 3 на суму 110130,00 грн., в т.ч. ПДВ 22026,00 грн. Оплата за вказаними договорами здійснена у безготівковій формі та згідно платіжних доручень № 938 від 26.07.2010 року , № 954 від 06.08.2010 року, № 970 від 16.08.2010 року № 971 від 16.08.2010 року ПП «Співдружність Кентавр»відповідно перераховано 42002,00 грн.

ТОВ «Техненергоресурс» виконання вказаних договорів надані відповідні акти приймання виконаних робіт, копії яких наявні у матеріалах справи. Оплата за вказаними договорами проведена за безготівковий рахунок, відповідно до платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи.

ТОВ «Електроспецтех» на виконання вказаних договорів надані відповідні акти приймання виконаних робіт, копії яких наявні у матеріалах справи. Розрахунки за вказаним договорами проведені за безготівковий рахунок, відповідно до платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи на загальну сум 515973,84 грн. Кредиторська заборгованість станом на 28.02.2010 року складає 286494,14 грн.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та зазначеними вище підприємствами мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів є помилковими, а підприємство правомірно віднесло до складу валових витрат та відповідно податкового кредиту минулих періодів суму податку на додану вартість за договорами.

Щодо посилань представника відповідача та те, що контрагенти позивача не виконують своїх податкових зобовязань , суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству установчих документів контрагентів товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Суд також звертає увагу на те, що податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.

В судове засідання представником відповідача по справі в силу положень ст.71 КАС України не надано суду доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів на момент укладення договорів з позивачем та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167,185 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ТОВ НВП «Вега»до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000131801, № 00001418/01

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 21.10.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.