Постанова № 18851122, 18.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" жовтня 2011 р. № 2а- 10839/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 275 від 10.06.2011р.),

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 15040/10/10/022 від 25.08.2011р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВРЕГІОНГАЗ" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції Червонозаводського району м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001632310 від 19.04.2011 р. на суму 56007,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки ДПА України у Харківській області № 028847 від 06.04.2011 р. зроблені з порушенням норм матеріального права, а рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова № 0001632310 від 19.04.2011 р. таким, що підлягає скасуванню. В порушення вимог ст. 58 Податкового кодексу України розрахунок податкового зобов'язання до податкового повідомлення рішення не додано. Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" належним чином здійснювало розрахункові операції при продажі товарів, здійснювало продаж лише тих товарів, що відображені в обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації. Позивач вів приймання скрапленого вуглеводневого газу, що надійшов автомобільним транспортом відповідно до норм наказу Міністерства палива та енергетики України «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту»№ 332 від 03.06.2002 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 р. за № 331/7652 (Далі Наказ №332) зі складенням відповідних первинних документів а саме скраплений вуглеводневий газ був оприбуткований за бухгалтерським обліком належним чином, був роздрукований X - звіт, внесено запис до журналу за формою 2-ГС, данні про приймання скрапленого вуглеводневого газу зазначені в денному звіті за формою 14 ГС а тому ТОВ «Харківрегіонгаз»не було порушено вимоги п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 -вр від 06.07.1995 р. із змінами та доповненнями. Чинним законодавством не передбачено порядку обліку товарних запасів на складах та/або а місцем їх реалізації, відсутність накладних на автозаправочній станції не може бути віднесено до порушення установленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а тому в разі реалізації товарів з відокремлених АГЗП немає підстав для застосування штрафних санкцій за відсутність такого обліку. Посилаючись на вище вказані обставини, представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання зявився, позовні вимог не визнав з підстав, які викладені у запереченнях, посилаючись на те що за висновками акту 6 квітня 2011 року №2414/20/40/23/36224035 ТОВ «Харківрегіонгаз»були допущені порушення п.п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»а саме встановлено ведення з порушенням встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 28003,9 грн.

До документів, які є підставою для оприбуткування товару є накладні та товарно - транспортні накладні. Ці документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів (у тому числі на момент перевірки), які підтверджують рух товарно - матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Положеннями п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлений чіткий обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати облік товарних запасів саме за місцем реалізації та зберігання товарів, а ні в офісі чи будь-якому іншому приміщенні.

Таким чином спірне рішення було винесено ДПІ в межах повноважень податкових органів, з фактичними обставинами спірних правовідносин узгоджуються, міра юридичної відповідальності обрана податковим органом правильно, порядок застосування міри юридичної відповідальності дотриманий. Докази, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю „Харківрегіонгаз" не можуть бути підставою для скасування податкового повідомленя-рішень ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 19 квітня 2011 року №0001632310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено що фахівцями Державної податкової адміністрації у Харківській області була проведена фактична перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу газової АЗС, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Зміїв, вул. Таранівське шосе 3-В та належить ТОВ „Харківрегіонгаз" (акт фактичної перевірки від 6 квітня 2011 року №2414/20/40/23/36224035 реєстраційний від 14 квітня 2011 року №133/20/38/23/36224035). Перевіркою встановлено ведення з порушенням встановленого законодавством порядку обліку ТМЦ за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 28003,99 грн. (реалізація товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, згідно з додатком №3). Не погоджуючись з висновками акту перевірки наповнювач балонів ТОВ «Харківрегіонгаз»ОСОБА_3 від підпису другого екземпляру акту відмовився.

З наявних у матеріалах справи письмових документів не вбачається, що податковий орган не був допущений до перевірки, оскільки відповідно до акту, протоколу про адміністративне правопорушення складено не було, заперечень у наявному Акті перевірки з цього приводу відповідач не відобразив. Таким чином, позивач, в тому числі його матеріально-відповідальна особа, не скористалися передбаченим законом правом, щодо не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, якщо вважали, що з їх боку було допущені порушення порядку проведення перевірки.

За результатами перевірки був складений акт перевірки, який був направлений за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова для винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції по встановленим правопорушенням.

За розглядом акта перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011р. №0001632310, згідно з яким за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку до товариства з обмеженою відповідальністю „Харківрегіонгаз" були застосовані штрафні санкції у сумі 56007,98 грн. відповідно до ст. 21 ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (28003,99 грн.х2).

Підприємство не погодилося з винесеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження скарги ТОВ залишено без задоволення а податкове повідомлення-рішення без змін.

З пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що позивачем оскаржується правомірність нарахування штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). Відповідно до статті 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 2 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу норм ч. 1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, в кореспонденції з нормами ст. 51 Цивільного кодексу України, де зазначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин, до правовідносин за участю фізичної особи-підприємця в повній мірі можуть бути застосовані акти законодавства, які визначають порядок ведення обліку товарів юридичними особами, так як зміст та правова суть операцій з придбання, обліку, використання та подальшої реалізації товарів жодним чином не залежить від того хто саме (юридична особа чи фізична особа - підприємець) здійснює такі операції.

Суд зазначає, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей між субєктами господарювання, а також відсутність документів про внутрішньогосподарське переміщення товарів між структурними підрозділами або місцями проведення діяльності субєкта господарювання є порушенням установленого порядку обліку товарів.

Посилання позивача на те що для скрапленого вуглеводневого газу (СВГ) встановлено інший порядок обліку спростовується нормами, п.п5.2.2., п.п5.2.6. п.5.2, п.11 Наказу №332 відповідно до яких бухгалтерський облік руху СВГ здійснюється на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 та зареєстрованого Міністерством юстиції 2 листопада 1999 р. за N 751/4044. Під час внутрішньогосподарських перевезень СВГ приймання і оприбуткування за складським та бухгалтерським обліком проводиться на підставі видаткових та товаротранспортних накладних. Приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. N488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля") та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС (додаток 3). Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.

Отже, факт порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. При цьому, суд бере до уваги, що фактичних даних про відсутність у працівника позивача, за участі якого здійснювалась перевірка можливості підписати акт перевірки з зауваженнями, або можливості зазначити в акті перевірки свої зауваження (в частині наявності цього порушення), виклавши свою незгоду з його висновками, позивачем до матеріалів справи не додано. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення позивачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України таких доказів не виявлено.

Подання позивачем певних первинних документів безпосередньо до суду, з огляду на встановлені в ході судового розгляду справи обставини спірних правовідносин, не спростовує факту відсутності таких документів на момент проведення перевірки та неподання позивачем цих документів працівникам ДПА у Харківській області на їх вимогу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби, зокрема є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У відповідності до ст. 10 зазначеного Закону, до функцій органів державної податкової служби входить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, податкові органи контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; проводять перевірки фактів приховування і зниження сум податків та зборів (обовязкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону,ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п. 113.3 ст.113 ПК України - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно п.116.1 ст. 116 ПК України - у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Згідно п.п. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Сума штрафної санкції, включеної до спірного податкового повідомленнярішення у звязку з порушенням позивачем п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, склала 56007,98 грн., що відповідає вимогам ст. 20 зазначеного закону.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 "Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій", затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №534 від 12.08.2008р., акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами. В акті перевірки має бути чітко викладений зміст порушення з посиланням на законодавчі та нормативно-правові акти, вимоги яких порушено.

До акта перевірки можуть додаватися інформативні додатки у вигляді відомостей або таблиць, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, що повторюються, пояснень, зауважень або заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання щодо виявлених порушень та/або причини ненадання документів, що підтверджують встановлені у ході перевірки порушення.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.2 статті 70 КАС України).

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведені положення наказу ДПА України №534 від 12.08.2008р. та вимоги статей 69 70 КАС України, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні»а за ознаками ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України повністю доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, то викладені в акті перевірки №6065 від 6 квітня 2011 року №2414/20/40/23/36224035 ДПА у Харківській області порушення є документально підтвердженими, у звязку з чим прийняття ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова рішення про застосування до ТОВ "Харківрегіонгаз" штрафних (фінансових) санкцій 19.04.2011р. №0001632310 на суму 56007,98 грн., є обґрунтованим та правомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у звязку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, судові витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВРЕГІОНГАЗ" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.