Постанова № 18849166, 14.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2011 р. № 2а-5962/11/1370

09 год. 45 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Манька Л. І., представника відповідача Кармелюка Т. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин Захід»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин Захід»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0001142300/11921 від 12.05.2011 року.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 7/п від 13.10.2011 року позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001642320 від 06.06.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм законодавства, право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами позивача, вказаними у акті перевірки, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову, поданому представником відповідача в судовому засіданні 11.10.2011 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентами, зазначеними у Акті перевірки, відтак позивачем безпідставно занижено суму податку на додану вартість в сумі 90026 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами, зазначеними у Акті перевірки.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Ефективна відгодівля тварин Захід»зареєстровано 23.02.2005 року, що підтверджено копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 292892 від 27.11.2009 року.

В період з 29.03.2011 року по 04.04.2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин Захід», про що складено Акт № 641/97/23-118/33420204 від 11.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 90026 грн., в тому числі за лютий 2009 року в сумі 4000 грн., за березень 2009 року в сумі 1625 грн., за травень 2010 року в сумі 8749 грн., за червень 2010 року в сумі 46337 грн., за липень 2010 року в сумі 11966 грн., за серпень 2010 року в сумі 17349 грн.

12.05.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 641/97/23-118/33420204 від 11.04.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0001142300/11921, яким відповідно до вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 112532,50 грн., у тому числі основний платіж 90026 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 22506,50 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно господарських відносин з контрагентами ТзОВ «ТПГ «Дилема», ПП «Ареолл», ТзОВ «Антраль» позивачем надано копії:

-договору на виготовлення зовнішньої реклами від 01.07.2010 року, згідно якого ТзОВ «ТПГ «Дилема»(виконавець) зобовязується виготовити 9 (девять) рекламних плакатів для розміщення зовнішньої реклами на білбордах, а ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»(замовник) зобовязується прийняти і оплатити послугу на умовах даного договору;

-договору оренди рекламного щита від 01.07.2010 року, згідно якого ТзОВ «ТПГ «Дилема» (орендодавець) зобовязується надати у тимчасове використання рекламні щити (білборди) у кількості 9 штук на термін 90 календарних днів, а ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»(орендар) зобовязується виплачувати орендну плату у розмірі та строки, встановлені договором;

-актів прийому-передачі робіт (надання послуг) № 52 від 05.07.2010 року та № 453 від 30.07.2010 року, складених ТзОВ «ТПГ «Дилема»та ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»про проведення робіт виготовлення рекламних щитів у кількості 9 (девять) штук на суму 2700 грн. з ПДВ та розміщення рекламних плакатів на орендованих білбордах на суму 50000 грн. з ПДВ відповідно;

-податкових накладних № 52 від 05.07.2010 року на суму 2700 грн. та № 453 від 30.07.2010 року на суму 50000 грн.;

-договору на виготовлення зовнішньої реклами від 01.08.2010 року, згідно якого ПП «Ареолл»(виконавець) зобовязується виготовити 9 (девять) рекламних плакатів для розміщення зовнішньої реклами на білбордах, а ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»(замовник) зобовязується прийняти і оплатити послугу на умовах даного договору;

-договору оренди рекламного щита від 01.08.2010 року, згідно якого ПП «Ареолл»(орендодавець) зобовязується надати у тимчасове використання рекламні щити (білборди) у кількості 9 штук на термін 60 календарних днів, а ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»(орендар) зобовязується виплачувати орендну плату у розмірі та строки, встановлені договором;

-актів прийому-передачі робіт (надання послуг) № 102 від 03.08.2010 року та № 235 від 31.08.2010 року, складених ПП «Ареолл»та ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»про проведення робіт виготовлення рекламних щитів у кількості 9 (девять) штук на суму 2700 грн. з ПДВ та розміщення рекламних плакатів на орендованих білбордах на суму 50000 грн. з ПДВ відповідно;

-податкових накладних № 102 від 03.08.2010 року на суму 2700 грн. та № 235 від 31.08.2010 року на суму 50000 грн.;

-договору на виготовлення зовнішньої реклами від 04.05.2010 року, згідно якого ТзОВ «Антраль»(виконавець) зобовязується виготовити 9 (девять) рекламних плакатів для розміщення зовнішньої реклами на білбордах, а ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»(замовник) зобовязується прийняти і оплатити послугу на умовах даного договору;

-договору оренди рекламного щита від 04.05.2010 року, згідно якого ТзОВ «Антраль»(орендодавець) зобовязується надати у тимчасове використання рекламні щити (білборди) у кількості 9 штук на термін 90 календарних днів, а ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»(орендар) зобовязується виплачувати орендну плату у розмірі та строки, встановлені договором;

-актів прийому-передачі робіт (надання послуг) № 060501 від 06.05.2010 року, № 300616 від 30.06.2010 року та № 310520 від 31.05.2010 року, складених ТзОВ «Антраль» та ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»про проведення робіт виготовлення рекламних щитів у кількості 9 (девять) штук на суму 2700 грн. з ПДВ та розміщення рекламних плакатів на орендованих білбордах на суму 50000 грн. з ПДВ відповідно;

-податкових накладних № 060508 від 06.05.2010 року на суму 2700 грн., № 300642 від 30.06.2010 року на суму 50000 грн., № 310520 від 31.05.2010 року на суму 50000 грн.

Дослідивши надані докази стосовно господарських відносин з контрагентами позивача ТзОВ «ТПГ «Дилема», ПП «Ареолл», ТзОВ «Антраль»Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами. Позивачем на пропозицію Суду не надано розрахункових документів, які б підтверджували факти оплати послуг за вказаними господарськими операціями, дозвільних документів на встановлення рекламних щитів, доказів оплати до бюджету плати за розміщення зовнішньої (візуальної) реклами, доказів розміщення плакатів на рекламних щитах. Відтак Суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаними контрагентами (по контрагенту ТзОВ «ТПГ «Дилема»ПДВ в сумі 8748,76 грн. та штрафні санкції в сумі 2187,19 грн., по контрагенту ПП «Ареолл»ПДВ в сумі 8748,76 грн. та штрафні санкції в сумі 2187,19 грн., по контрагенту ТзОВ «Антраль»ПДВ в сумі 17047,52 грн. та штрафні санкції в сумі 4261,88 грн., всього на суму 43181,30 грн.), слід відмовити.

Стосовно господарських відносин позивача із контрагентом ПП «Колгри»Суд встановив наступне. Згідно Акта перевірки № 641/97/23-118/33420204 від 11.04.2011 року (т. 1, а. с. 33-34) на виконання умов договору щодо надання маркетингових послуг від 20.02.2009 року позивачем отримано акт виконаних робіт № Л-0203 від 20.02.2009 року на суму 24000 грн., в тому числі ПДВ 4000 грн. консультаційно-інформаційні послуги (мясопереробна промисловість України та сировинна база), податкова накладна від 25.02.2009 року № 74 на суму 24000 грн., в тому числі ПДВ 4000 грн. Загальна сума отриманих послуг від ПП «Колгри»становить 24000 грн., в тому числі ПДВ 4000 грн.

На підтвердження позовних вимог стосовно контрагента ПП «Колгри»позивачем надано копію Звіту про сировинну базу мясопереробної промисловості України без підписів замовника та виконавця та зазначення дати виконання (т. 1, а. с. 99-145), а також декларацію з податку на прибуток підприємства ПП «Колгри»за 2010 рік (т. 2, а. с. 44-47). На пропозицію суду жодних інших доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині, а саме: договору щодо надання маркетингових послуг від 20.02.2009 року, акт виконаних робіт № Л-0203 від 20.02.2009 року, докази оплати наданих послуг позивачем не надано. Відтак Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ПП «Колгри»та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом (ПДВ в сумі 4000 грн. та штрафні санкції в сумі 1000 грн., всього на суму 5000 грн.) слід відмовити.

Позивачем не надано суду первинних документів чи будь-яких інших доказів на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами ПП «Львівметалбуд»та ТзОВ «Віктор Ко», відтак Суд дійшов висновку про наявність у діях позивача порушення вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно господарських відносин із вказаними контрагентами. Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаними контрагентами (по контрагенту ПП «Львівметалбуд»ПДВ в сумі 1625 грн. та штрафні санкції в сумі 406,25 грн., по контрагенту ТзОВ «Віктор Ко»ПДВ в сумі 38037,64 грн. та штрафні санкції в сумі 9509,41 грн., всього на суму 49578,30 грн.) слід відмовити.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно господарських відносин з контрагентами ПП «Монотекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»та ТзОВ «Автопаритет-Д» позивачем надано копії:

-податкової накладної № 447 від 31.08.2010 року на суму 33600 грн., у т. ч. ПДВ 5600 грн.;

-ліцензії Міністерства транспорту та звязку України, виданої ПП «Монотекс»на право здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами від 26.08.2010 року;

-товарно-транспортних накладних на перевезення товару за серпень 2010 року;

-актів прийняття виконаних робіт (послуг) за серпень 2010 року;

-виписок за лицевими рахунками за 15.09.2010 року;

-договору № ЕВТ-П3 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2010 року, згідно якого ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»(виконавець) виконує для замовника перевезення вантажів, а ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»(замовник) зобовязується надавати для перевезення вантажі та оплачувати послуги перевезення;

-ліцензії Міністерства транспорту та звязку України, виданої ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»на право здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами від 09.04.2008 року;

-податкової накладної № 445 від 30.07.2010 року на суму 19300 грн., у т. ч. ПДВ 3216,67 грн.;

-ліцензійних карток на вантажний автомобіль МАЗ 543208 та напівпричіп МАЗ 9758, що перебувають у власності ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»;

-товарно-транспортних накладних на перевезення товару за липень 2010 року;

-актів прийняття виконаних робіт (послуг) за липень 2010 року;

-виписок за лицевими рахунками за 11.08.2010 року;

-податкової накладної № 334 від 18.08.2010 року на суму 18000 грн., у т. ч. ПДВ 3000 грн.;

-розхідної накладної від 18.08.2010 року на суму 18000 грн., у т. ч. ПДВ 3000 грн.;

-акта № НА-000010 приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів від 18.08.2010 року;

-договору найму (оренди) транспортних засобів від 04.09.2009 року,згідно якого фізична особа підприємець ОСОБА_5 (наймодавець) передає приватному підприємству «Ефективна відгодівля тварин Захід»у строкове платне користування транспортний засіб марки Renault Premium 400 2000 року випуску д. н. з. НОМЕР_1;

-довідок повітової комендатури поліції у Ніско Республіка Польща, страхової компанії ПЗУ, компанії INTERNATIONALE CONTINER SPEDYTION про те, що транспортний засіб марки Renault Premium 400 2000 року випуску д. н. з. НОМЕР_1 15.05.2010 року потрапив у дорожню аварію, страховою компанією перераховано кошти за пошкодження транспортного засобу та що вказаний транспортний засіб пройшов ремонт в період з 15.05.2010 року по 05.08.2010 року;

-виписок за лицевими рахунками за 18.08.2010 року (т. 2, а. с. 241).

Надані докази вказують на відсутність порушень позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині позовних вимог стосовно господарських відносин з контрагентами ПП «Монотекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»та ТзОВ «Автопаритет-Д». Позивачем представлено Суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Монотекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»та ТзОВ «Автопаритет-Д», їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП «Ефективна відгодівля тварин Захід»та його контрагентами ТзОВ «ТПГ «Дилема», ПП «Ареолл», ТзОВ «Антраль», ПП «Колгри», ПП «Львівметалбуд», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Монотекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»та ТзОВ «Автопаритет-Д»ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 11.04.2011 року.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та частково не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобовязання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобовязання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені субєктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів та послуг, придбаних у контрагентів ПП «Монотекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»та ТзОВ «Автопаритет-Д» та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаними контрагентами.

Судом не беруться до уваги покликання відповідача на те, що придбаний у ТзОВ «Автопаритет-Д»рульовий механізм протиправно не внесено до переліку основних засобів позивача, оскільки рульовий механізм самостійно не використовується в господарській діяльності підприємства та є запасною частиною, а з моменту встановлення на автомобіль вважається його елементом та не може самостійно обліковуватися.

22.09.2011 року допитаний судом в якості свідка водій автомобіля Renault Premium 400 2000 року випуску д. н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 пояснив, що власними силами встановив рульовий механізм, придбаний у ТзОВ «Автопаритет-Д», на вказаний транспортний засіб.

Обставини, викладені в Акті перевірки № 641/97/23-118/33420204 від 11.04.2011 року стосовно порушення позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині господарських відносин із контрагентами ПП «Монотекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»та ТзОВ «Автопаритет-Д» (по контрагенту ПП «Монотекс»ПДВ в сумі 5600 грн. та штрафні санкції в сумі 1400 грн., по контрагенту ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»ПДВ в сумі 3216,67 грн. та штрафні санкції в сумі 804,17 грн., по контрагенту ТзОВ «Автопаритет-Д»ПДВ в сумі 3000 грн. та штрафні санкції в сумі 750 грн., всього на суму 14770,84 грн.) відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0001142300/11921 від 12.05.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14770,84 грн., у тому числі: основний платіж 11816,67 грн., штрафні (фінансові) санкції 2954,17 грн., оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у господарських відносинах із контрагентами ПП «Монотекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агенство»та ТзОВ «Автопаритет-Д».

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0001142300/11921 від 12.05.2011 р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14770,84 грн., у тому числі: основний платіж 11816,67 грн., штрафні (фінансові) санкції 2954,17 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин Захід»(вул. Хвильового, 30, кв. 75, м. Львів, код ЄДРПОУ 33420204) 45 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 19 жовтня 2011 року.

Суддя Качур Р.П.