Постанова № 18849167, 20.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2011 р. № 2а-6207/11/1370

15 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Кузана Р. І., представника відповідача Томашівського О. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення рішення № 0001422320/10726 від 12.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм законодавства, право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами позивача, вказаними у акті перевірки, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову, поданому представником відповідача в судовому засіданні 18.10.2011 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентами, зазначеними у Акті перевірки, відтак позивачем безпідставно завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість в сумі 261103 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами, зазначеними у Акті перевірки.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» зареєстровано 29.06.1993 року, що підтверджено копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 761308. Позивача взято на облік органах ДПС 29.06.1993 року за № 1755, що підтверджено довідкою № 3594 від 03.04.2006 року.

В період з 21.02.2011 року по 28.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз», про що складено Акт № 215/23-2/19337475 від 20.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань правильності формування податкового зобовязання та податкового кредиту по декларації ПДВ за березень, квітень, липень, вересень, жовтень, листопад 2009 року, січень, березень, квітень, травень, жовтень, грудень 2010 року та взаєморозрахунків з ПП «Загата», ПП БФ «Віалекс», ТзОВ «Союз плюс сервіс», ТзОВ «Крон-Інформ», ПП «Магнум проект», ПП «Квартал Л», ТзОВ «Іртас», ПП «Оптіма Інформ», ТзОВ «Лаватан», СК «Колос» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 261103 грн.

12.05.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 215/23-2/19337475 від 20.04.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0001422320/10726, яким відповідно до вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 326378,75 грн., у тому числі основний платіж 261103 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 65275,75 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підтвердження позовних вимог стосовно контрагента ТзОВ «Крон-Інформ»позивачем надано копії:

-договору № 27-Р від 21.01.2010 року про проведення рекламної кампанії (розміщення рекламоносія), згідно якого ТзОВ «Крон-Інформ»(виконавець) зобовязується провести рекламну кампанію ТзОВ «Деос Реліз»(замовника);

-податкової накладної № 290154 від 29.01.2010 року на суму 198569,18 грн.;

-акта здачі прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2010 року;

-фотографій рекламних носіїв без будь-якого ідентифікатора;

-платіжних доручень про оплату рекламних послуг згідно актів виконаних робіт без печатки банківської установи та підпису уповноваженої особи банківської установи (т. 2, а. с. 216-220);

-звіту про виконані роботи з додатками;

-картки рахунку :63 Контрагенти: Крон-Інформ ТзОВ за 2010 р.

На пропозицію суду жодних інших доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині, а саме: належним чином оформлених документів про оплату послуг контрагента ТзОВ «Крон-Інформ», дозвільних документів на встановлення рекламних щитів, доказів оплати до бюджету плати за розміщення зовнішньої (візуальної) реклами позивачем не надано. Відтак Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ТзОВ «Крон-Інформ»та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.

Стосовно господарських відносин позивача із контрагентом ПП «Загата»та на підтвердження позовних вимог позивачем надано копії:

-договору № 23-03/П-09 від 27.03.2009 року про соціологічні послуги, згідно якого ТзОВ «Деос Реліз»(замовник) доручає, а ПП «Загата»(виконавець) бере на себе виконання зобовязань по наданню консультаційних та соціологічних послуг та протоколів № 1 та № 2 до договору;

-податкових накладних № 0000000164 від 30.04.2009 року на суму 53270 грн., № 0000000096 від 18.03.2009 року на суму 8165 грн., № 0000000311 від 30.06.2009 року на суму 7500 грн.;

-видаткової накладної № 1448/09 від 01.10.2009 року на суму 19235 грн.;

-акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.01.2011 р.;

-Акта виконаних робіт від 30.04.2009 року по Договору про соціологічні послуги № 23-03/П-09 від 27.03.2009 року;

Жодних інших доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині, а саме: документів про оплату товарів та послуг, придбаних у контрагента ПП «Загата»позивачем не надано. Відтак Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ПП «Загата»та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно господарських відносин з контрагентом ПП БФ «Віалекс» позивачем надано копії:

-податкових накладних № 2372 від 30.10.2009 року на суму 10849,10 грн., № 0095 від 30.09.2009 року на суму 32427,60 грн., № 0094 від 30.09.2009 року на суму 33676,80 грн., № 0093 від 30.09.2009 року на суму 8276,40 грн., № 0092 від 30.09.2009 року на суму 8407,20 грн., № 0091 від 30.09.2009 року на суму 31170 грн., № 0089 від 30.09.2009 року на суму 12489,60 грн., № 0088 від 30.09.2009 року на суму 19740 грн., № 0090 від 30.09.2009 року на суму 19981,20 грн., № 0380 від 30.10.2009 року на суму 12555,60 грн., № 0377 від 30.10.2009 року на суму 17367,60 грн., № 0378 від 30.10.2009 року на суму 93424,80 грн., № 0379 від 30.10.2009 року на суму 80142 грн.;

-довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2009 року та жовтень 2009 року;

-довідки про включення виконаних субпідрядних робіт;

-актів приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року та жовтень 2009 року;

-платіжних доручень про оплату наданих послуг згідно актів виконаних робіт без печатки банківської установи та підпису уповноваженої особи банківської установи (т. 3, а. с. 145-154).

На пропозицію суду жодних інших доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині, а саме: договорів підряду, належним чином оформлених документів про оплату послуг контрагента ПП БФ «Віалекс», товарно-транспортних документів на перевезення будматеріалів позивачем не надано. Відтак Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ПП БФ «Віалекс»та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.

На підтвердження позовних вимог стосовно господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Союз плюс сервіс»позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та актів здачі прийняття робіт (надання послуг), що були представлені до перевірки та зазначені в Акті перевірки (т. 1, а. с. 34-35), а також копії платіжних доручень про оплату виконаних робіт згідно актів виконаних робіт без печатки банківської установи та підпису уповноваженої особи банківської установи (т. 2, а. с. 226-235) та робочий проект «Проектні розрахунки водопостачання»без печаток та підписів уповноважених осіб. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 20.04.2011 року стосовно порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині господарських відносин із контрагентом ТзОВ «Союз плюс сервіс». Позивачем не надано договорів на виконання робіт із вказаним контрагентом, належним чином оформлених документів про оплату робіт, відтак у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.

Позивач доводить господарські операції з ТзОВ «Іртас»податковими накладними, зазначеними в Акті перевірки, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за березень-квітень 2010 року, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними з боку ТзОВ «Іртас»ОСОБА_4, Актами приймання виконаних підрядних робіт, підписаними з боку ТзОВ «Іртас»ОСОБА_4, платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт згідно актів виконаних робіт без печатки банківської установи та підпису уповноваженої особи банківської установи (т. 4, а. с. 1-12). Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців керівником ТзОВ «Іртас»є ОСОБА_5, а первинні документи (податкові накладні, акти приймання робіт та ін.) підписано ОСОБА_4 Відтак вказані документи не можуть бути визнані допустимими засобами доказування, оскільки немає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, в актах приймання виконаних робіт КБ-2в та довідках про вартість виконаних підрядних робіт містяться розбіжності стосовно найменування будівництва та його адреси. Суд дійшов висновку, що вищевказані первинні документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно господарських відносин з контрагентами ПП «Оптіма інформа», ПП «Бізнесхолдинг», ТзОВ «Екопласт Львів» позивачем надано копії:

-податкової накладної № 2372 від 30.10.2009 року на суму 10849,10 грн.;

-накладної № 2113 від 30.10.2009 року на суму 10849,10 грн.;

-податкової накладної № 5310000012 від 31.05.2010 року на суму 22020 грн.;

-актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1, а. с. 113, 115);

-податкової накладної № 0285 від 30.04.2010 року на суму 34520 грн.;

-Акта № 0066 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Дослідивши надані докази стосовно господарських відносин з контрагентами позивача ПП «Оптіма інформа», ПП «Бізнесхолдинг», ТзОВ «Екопласт Львів»Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами. Позивачем на пропозицію Суду не надано договорів із контрагентами, розрахункових документів, які б підтверджували факти оплати робіт та послуг за вказаними господарськими операціями та ін. Відтак Суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаними контрагентами слід відмовити.

На підтвердження позовних вимог стосовно господарських операцій з контрагентом ПП «Вілмат Електрик»позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та актів здачі прийняття робіт (надання послуг), що зазначені в Акті перевірки (т. 1, а. с. 37), а також копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт № КБ-3 за жовтень 2009 року та картки рахунку :63 Контрагенти: Вілмат Електрик ПП за 01.01.2009 року 31.12.2010 року. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 20.04.2011 року стосовно порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині господарських відносин із контрагентом ПП «Вілмат Електрик». Позивачем не надано договорів на постачання товарів вказаним контрагентом, належним чином оформлених документів про оплату товарів, товарно-супровідних документів, відтак у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0001422320/10726 від 12.05.2011 року, оскільки Судом встановлено наявність в діях позивача порушень вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначених у Акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення рішення № 0001422320/10726 від 12.05.2011 року слід відмовити повністю.

Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 25 жовтня 2011 року.

Суддя Качур Р.П.