Постанова № 18848480, 06.10.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 року 2а-2830/11/1070

Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Теплухіної М.І., представників

позивача: Липницької В.І., Горомірського О.О.,

відповідача: Лукашевич П.А., Ядвіжиної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПМС ГРУП»

доФастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ПМС ГРУП»з адміністративним позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2011 №0000082302 та №0000072302.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Хелдіг»та товариством з обмеженою відповідальністю «Директорія».

На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між «ПМС ГРУП»та ТОВ «Хелдіг»і ТОВ «Директорія»є фіктивними та такими, що не мали реального характеру, вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. Таким чином, позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість на загальну суму 1601 921, 00 грн. та податок на прибуток на загальну суму 2 002 402, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер послуги та роботи виконані контрагентами, товари поставлені та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, обґрунтовуючи заперечення тим, що договори, укладені між ТОВ «ПМС ГРУП»та ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Директорія», є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, а ТОВ «Хелдіг»та ТОВ «Директорія»здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому вважають податкові повідомлення-рішення правомірними, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМС ГРУП»є юридичною особою, що зареєстрована 28.08.2009 Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Фастівській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 31.08.2009 за №2483, крім того, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість і має індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 364917410351, відповідно до Свідоцтва від 15.10.2003 №1002500270.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність автомобільного вантажного транспорту, поліграфічна діяльність, оптова торгівля продуктами харчування.

ТОВ «Директорія»є юридичною особою, що зареєстрована 09.07.2009 Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 13.07.2009 за №36690.

ТОВ «Хелдіг»є юридичною особою, що зареєстрована 02.10.2006 Голосіївською районною державною адміністрацією у м. Києві, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 03.10.2006 за №15763.

23 жовтня 2009 року між ТОВ «ПМС ГРУП», в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «Директорія», в особі директора ОСОБА_6, укладено договір №Д-28 на поставку товару: папір (блок) щільністю 100г/м2, матовий крейдований (формат 470х600); папір (форзац) 160 г/ м2, офсетний; палітурний картон (Ескаворд) на загальну суму 546870,00 грн., у тому числі ПДВ 91145,00 грн.

02 листопада 2009 року між ТОВ «ПМС ГРУП», в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «Директорія», в особі директора ОСОБА_6, укладено договір №Д-19, відповідно до умов якого ТОВ «Директорія»віддрукувало листи формату А1 (пакети для насіння).

05 січня 2010 року між ТОВ «ПМС ГРУП», в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «Директорія», в особі директора ОСОБА_6, укладено договір №Д-00168, відповідно до умов якого контрагент здійснив друк поліграфічної продукції.

02 листопада 2009 року між ТОВ «ПМС ГРУП», в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «Хелдіг», в особі директора ОСОБА_7, укладено договір субпідряду №Х-0019 на ввід в експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт листової п'ятифарбової офсетної друкарської машини Heidelberg MOFP-H та пристрою прямого експонування пластин СТР Агфа.

04 січня 2010 року між ТОВ «ПМС ГРУП», в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «Хелдіг», в особі директора ОСОБА_7, укладено договір поставки №Х-41, відповідно до умов якого позивач придбав 2-х кольорову друкарську машину HEIDELBERG SM 102, 1993 року випуску. Вартість друкарської машини - 1 063 862,00 грн.

11 січня 2010 між ТОВ «ПМС ГРУП», в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «Хелдіг», в особі директора ОСОБА_7, укладено договір №Х-0048 на введення в експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт двохкольорової друкарської машини Heidelberg SM 102, 1993 року випуску, паперорізальної машини гільйотинного типу Polar 115 EMC- Monitor (2 шт.), 5-ти кольорової друкарської машини Heidelberg SM 102-5-Р2, машини для безниткового зєднання Muller Martini Amigo Plus, комбінованої фальцювальної машини STAHL KD 78.

За результатами господарських операцій між ТОВ «ПМС ГРУП»та ТОВ «Директорія», ТОВ «Хелдіг», на підставі податкових накладних, виданих контрагентами, позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару та отриманих послуг у розмірі 1 601 921,00 грн.; на підставі договорів, платіжних доручень, актів здачі-приймання робіт, позивач відніс до валових витрат суму оплати за поставлений товар та отримані послуги у розмірі 8 009 607,00 грн.

У травні 2011 року посадовими особами Фастівської ОДПІ Київської області проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Хелдінг»та ТОВ «Директорія»за період з 01.09.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 23.05.2011 №142/27/2302-36491744.

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», підприємством завищено податковий кредит у сумі 1601921,00 грн. за період з жовтня 2009 по серпень 2010 року, у результаті чого на порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту у сумі 1 601921грн.

пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат підприємства всього на суму 8 009 607,00 грн. за 2009-2010, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 2 002 402,00 грн.

Як убачається з Акта перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про безтоварність господарських операцій по договорам, що укладені між ТОВ «ПМС ГРУП»та ТОВ «Директорія»(від 23.10.2009 №Д-28, від 02.11.2010 №Д-19, 05.01.2010 №Д-00168) та договорам, що укладені між ТОВ «ПМС ГРУП»та ТОВ «Хелдіг»(від 02.11.2009 №Х-0019, від 04.01.2010 №Х-41, 11.01.2010 №Х-0048), нікчемність первинної фінансово-бухгалтерської документації, у тому числі податкових накладних, що отримані позивачем від контрагентів, та, як наслідок, нікчемність вищезазначених договорів.

У ході перевірки податковим органом встановлена наявність дебіторської заборгованості за ТОВ «Хелдіг», яка станом на 31.12.2010 рахувалась: за договором від 02.11.2009 №Х-0019 - у розмірі 2 204 390,00 грн., за договором від 11.01.2010 №Х-0048 - у розмірі 1 299 230,00 грн.; наявність кредиторської заборгованості ТОВ «ПМС ГРУП» згідно договору від 04.01.2010 №Х-0041, яка станом на 31.12.2010 склала 1 005 062,00 грн.; відсутність інформації щодо особи, яка отримувала товар у ТОВ «Директорія», ТОВ «Хелдіг»та спосіб його транспортування.

Згідно даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ "Директорія", ТОВ «Хелдіг» та сумою податкового кредиту, задекларованого позивачем.

В ході перевірки податковим органом були використані матеріали кримінальної справи №69-110 по обвинуваченню директора ТОВ «Караван НАТС Україна»ОСОБА_8 за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України. Під час досудового слідства встановлено, що впродовж 2008-2010 років група осіб організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування даної схеми особами без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі TOB «Хелдіг», яке було створено та зареєстровано на «підставну»особу - громадянина ОСОБА_7 та ТОВ «Директорія», яке було створено та зареєстровано на «підставну»особу - громадянина ОСОБА_6

Під час досудового слідства у кримінальній справі про умисне ухилення від сплати податків посадових осіб ТОВ «Караван НАТС Україна», у якості свідків допитано керівника ТОВ «Директорія»ОСОБА_6 та керівника ТОВ «Хелдіг»ОСОБА_7, які повідомили, що вони не мають ніякого відношення до діяльності підприємств. Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності вони не підписували та не уповноважували на це будь-яких осіб. Підприємства вони погодилися зареєструвати на своє імя на пропозицію знайомого на імя ОСОБА_5 за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використовуватися для конвертаційної діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно.

Під час перевірки посадовими особами податкового органу взято до уваги висновок спеціаліста начальника СТКЗР Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області капітана міліції Майданіка A.B. (а.с. 175-176, том ІІ), у якому зазначено, що підписи в податкових накладних в графах «підпис і прізвище особи, що склала податкову накладну», підписи в Рахунках - фактурах у графах «виписав», підписи в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) в графах «виконавець» по взаєморозрахункам між TOB «ПМС ГРУП»та TOB «Дерикторія», TOB «Хелдіг»за період з жовтня 2009 року по серпень 2010 року, виконані не громадянином ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_7, а іншими особами.

Зважаючи на вищезазначене, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Директорія»та ТОВ «Хелдіг»створені та здійснювали фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, у них відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по взаєморозрахунках з позивачем та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань, а отже, правочини, укладені між ТОВ «ПМС ГРУП»та ТОВ «Директорія», ТОВ «Хелдіг»носять нікчемний характер.

Враховуючи отримані дані перевірки, відповідач дійшов висновку, що господарські операції мали безтоварний характер, а дії посадових осіб TOB «ПМС ГРУП»та TOB «Дерикторія», TOB «Хелдіг»при укладенні договорів від 23.10.2009 №Д-28, від 02.11.2010 №Д-19, 05.01.2010 №Д-00168, від 02.11.2009 №Х-0019, від 04.01.2010 №Х-41, 11.01.2010 №Х-0048 були вчиненні з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, з метою отримання податкової вигоди.

За результатами перевірки Фастівською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.06.2011:

№0000082302, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2002 401,25 грн., з яких: 1601 921,00 грн. за основним платежем; 400 480,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000072302, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2503002,60 грн., з яких: 2 002 402,00 грн. за основним платежем; 500 600,6 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Законом встановлено, що лише визначена особа, яка наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи, може укладати договори з іншими субєктами господарювання. Таким чином, оскільки посадова особа TOB «Дерикторія»ОСОБА_6 та посадова особа TOB «Хелдіг»ОСОБА_7 документи не підписували та нікого правом на складання та підписання документів від імені TOB «Дерикторія»та TOB «Хелдіг»не наділяли та не уповноважували це робити, суд вважає правочини, вчинені між позивачем та контрагентами, нікчемними у силу закону.

Крім цього, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Відтак, відсутність обовязкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до субєкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР .

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у звязку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат витрати на придбання товару, робіт, послуг та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару.

Як доказ реального здійснення господарських операцій по поставці товарів та надання контрагентами послуг, позивач посилався на наявність договорів, платіжних доручень, актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, які були оформлені на виконання договорів, що укладені між ТОВ «ПМС ГРУП»та ТОВ «Директорія», ТОВ «Хелдіг».

Проте, суд зазначає, що договори, акти здачі-прийняття виконаних робіт, податкові накладні, які позивач надав на підтвердження товарності поставок товарів та виконання робіт за вищезазначеними договорами, підписані невідомими особами від імені директорів ТОВ «Директорія»та ТОВ «Хелдіг», про що свідчать пояснення ОСОБА_7, ОСОБА_6 та висновок спеціаліста від 08.02.2011. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду докази (а.с. 174, 188 том ІІІ), які свідчать про те, що види діяльності підприємств контрагентів позивача за КВЕД ніяким чином не повязані з друком поліграфічної продукції, ремонтом та обслуговуванням поліграфічного обладнання та послугами, які, відповідно до умов договорів, надавались даними контрагентами ТОВ «ПМС ГРУП».

Крім того, представник відповідача надав суду докази, які підтверджують, що між ТОВ «Директорія»та ТОВ «Хелдіг», у яких позивач придбавав товари та послуги, і ТОВ «Купол»та ПП «Ефф-Систем», яким позивач у подальшому реалізував ці товари та послуги, існували сталі системні зв'язки в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що директор ТОВ «ПМС ГРУП»у своїх поясненнях (а.с. 150-152, том. ІІІ) вказав, що товар та послуги від контрагентів він не приймав, а лише підписував документи акти здачі-приймання виконаних робіт, які надавали йому представники даних підприємств, суд дійшов висновку, що ТОВ «ПМС ГРУП»у цих господарських взаємовідносинах було підприємством-транзитером і вигодонабувачем.

Враховуючи відсутність основних фондів, трудових ресурсів у контрагентів позивача, беручи до уваги безпосередню обізнаність один щодо одного посадових осіб, які діяли в інтересах ТОВ «Директорія», ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Купол», ПП «Ефф-Систем», наявність кредиторської та дебіторської заборгованості між ТОВ «ПМС ГРУП»та ТОВ «Хелдіг», відсутність руху товарів, послуг, що, до того ж, підтвердив директор позивача, суд дійшов висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення відповідних господарських відносин.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну поставку товарів та реальне виконання робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані договори є нікчемними відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно включив до валових витрат кошти у розмірі 8 009 607,00 грн., сплачені за придбання товарів та послуг у ТОВ «Директорія»на підставі договорів від 23.10.2009 №Д-28, від 02.11.2010 №Д-19, 05.01.2010 №Д-00168 та у ТОВ «Хелдіг»на підставі договорів від 02.11.2009 №Х-0019, від 04.01.2010 №Х-41, 11.01.2010 №Х-0048, та сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 1 601 921,00 грн.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також застосування до ТОВ “ПМС ГРУП” штрафних санкцій по податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07 жовтня 2011 року.