Постанова № 18848476, 27.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 року 2а-2797/11/1070

Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Теплухіній М.І., за участю

представника позивача: Острянко М.М.,

представника відповідача: Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»

доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2011 №0000162300/0 та №0000142300/0.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 відкрито провадження у справі №2а-2798/11/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 №0000162300/0.

16 червня 2011 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі №2797/11/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 №0000142300/0.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2011 справу №2798/11/1070 обєднано зі справою №2797/11/1070, обєднаній справі присвоєно №2797/11/1070.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Сервістехпром». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Будтехносервіс»та ТОВ «Сервістехпром»є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. Таким чином, позивачем неправомірно віднесено до валових витрат витрати на оплату сантехнічних робіт на обєктах: торгово-розважальний центр з підземним паркінгом по проспекту 30-річчя Перемоги в Саксаганському районі м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та торговельно-розважальний комплекс та паркінг по пр-ту Генерала Ватутіна (біля Московського мосту) у Дніпровському районі м. Києва, що виконані ТОВ «Сервістехпром», що, у свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер роботи виконані контрагентом в повному обсязі і оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Будтехносервіс», на його думку, правильно визначив податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім того, обидва обєкти, де велись сантехнічні роботи, прийняті в експлуатацію, що підтверджується Актами державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»є юридичною особою, що зареєстрована 01.06.1995 у Вишгородській районній державній адміністрації Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області, взято на податковий облік у органах державної податкової служби 02.06.1995 за №304-ТОВ, зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 04.11.1997 №13686311).

Згідно з наказами Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва ТОВ НВП «Будтехносервіс»видано ліцензії на будівельну діяльність: №557154 серії АА (термін дії ліцензії - з 27.07.2003 по 27.07.2006), №119507 серії АВ (термін дії ліцензії - з 28.07.2006 по 28.07.2011), №555863 серії АВ (термін дії ліцензії - з 09.11.2010 по 09.11.2015).

Основним видом діяльності позивача є монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря; будівництво будівель; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

08 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Криворіжіндустрой»та ТОВ НВП «Будтехносервіс» укладено договір субпідряду на будівельно-монтажні роботи №08/04/08.

19 березня 2008 року між ТОВ НВП «Будтехносервіс»(згідно з договором Замовник) та ТОВ «Сервістехпром» (згідно з договором Підрядник) укладено договір підряду №С-03/08 (надалі Договір-1). Відповідно до підпункту 1.1. Договору-1, Підрядник зобовязується виконати на свій ризик за завданням Замовника комплекс сантехнічних робіт на обєкті: торгово-розважальний центр з підземним паркінгом по проспекту 30-річчя Перемоги в Саксаганському районі м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

08 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Дніпровська пристань»та ТОВ НВП «Будтехносервіс» укладено договір підряду №08/07/08.

3 вересня 2008 року між ТОВ НВП «Будтехносервіс»(згідно з договором Замовник) та ТОВ «Сервістехпром» (згідно з договором Підрядник) укладено договір підряду №С-09/08 (надалі Договір-2). Відповідно до підпункту 1.1. Договору-2, Підрядник зобовязується виконати на свій ризик за завданням Замовника комплекс сантехнічних робіт на обєкті: торговельно-розважальний комплекс та паркінг по пр-ту Генерала Ватутіна (біля Московського мосту) у Дніпровському районі м. Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервістехпром» є юридичною особою, що зареєстрована в Дніпровській районній державній адміністрації та має ідентифікаційний код юридичної особи 35454015. З 12.10.2007 перебуває на обліку у Державній податковій інспекції Дніпровського району м. Києва. Зареєстрована з 18.10.2007 як платник податку на додану вартість згідно Свідоцтва №100072185 серії НБ №144027, що видане Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно з наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 26.11.2007 №5-Л, ТОВ «Сервістехпром»видано ліцензію №359239 серії АВ на будівельну діяльність. Термін дії ліцензії - з 26.11.2007 по 26.11.2012.

Як убачається з матеріалів справи, факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів передачі будівельних матеріалів у монтаж, актів здачі-приймання виконаних робіт, прийому виконаних підрядних робіт, зведеною таблицею із зазначенням обсягів та вартості підрядних робіт, які були виконані ТОВ «Сервістехпром»і прийняті ТОВ «НВП «Будтехносервіс»за договором підряду №С-09/08 від 03.09.2008 і прийняті ЗАТ «Дніпровська пристань»(замовником за договором №08/07/08 від 08.07.08, укладеним з ТОВ «НВП «Будтехносервіс»), копіями довідок про вартість виконаних підрядних робіт та розрахунків вартості виконаних підрядних робіт. Факт розрахунку за виконані роботи підтверджується копіями платіжних доручень та податковими накладними від 30.04.200 №58, від 30.06.2008 №117, від 29.07.2008 №153, від 28.08.2008 №239, 30.09.2008 №331, 31.10.2008 № 389.

Позивач здійснив оплату виконаних робіт за Договором 1 та Договором 2 у розмірі 6058385,00 грн.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем до валових витрат віднесено суму сплачених коштів ТОВ «Сервістехпром» за виконані роботи у розмірі 6058385,00 грн. та сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних у розмірі 1009730,83 грн.

З грудня 2010 року по січень 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено документальну невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Сервістехпром»за квітень 2008 року, червень-жовтень 2008 (акт перевірки від 05.01.2011 №1/23-2/20589354).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, у розмірі 1009730,83 грн., в тому числі заквітень 2008року 235089,50грн.; за червень 2008 року 56661,00грн., за липень 2008 року 499916,00 грн.; за серпень 2008 року 102400,00 грн.; за вересень 2008 року 27291,00 грн., за жовтень 2008 року 88373,33 грн.

підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за квітень 2008 року, червень-жовтень 2008 року у розмірі 1262163,54 грн., у тому числі за півріччя 2008 року - у розмірі 364688,12 грн.; 9 місяців 2008 року у розмірі 911987,75 грн.; за 2008 рік у розмірі 110466,67 грн.

частини 1, 5 статті 203, пункту 1.2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочини укладені між ТОВ «НВП «Будтехносервіс»та ТОВ «Сервістехпром».

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договори підряду укладені між позивачем і ТОВ «Сервістехпром»є нікчемними і такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного отримання результатів робіт за договорами підряду, фактично ніякі роботи контрагентом не виконувалися, а договори укладено лише задля незаконного зменшення обєктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2009 по справі №1-704, згідно якого ОСОБА_3 директора та засновника ТОВ «Сервістехпром», визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України участь у фіктивному підприємництві з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладена інформація, яка міститься у базі АІС «РПП», про присвоєння ТОВ «Сервістехпром»стану 8: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, відсутність у ТОВ «Сервістехпром» основних фондів та наявність середньоспискової чисельності працюючих у кількості 1 особа.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000162300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1262163,54 грн., з яких: 1 009 730,83 грн. за основним платежем; 252 432,71грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000142300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1577 704,43 грн., з яких: 1262 163,54 грн. за основним платежем; 315 540,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач їх оскаржив їх в апеляційному порядку, направивши скарги до Державної податкової адміністрації у Київській області та до Державної податкової адміністрації України, відповідно від 16.02.2011 №90 та від 14.04.2011 №275. За результатами апеляційного оскарження до Державної податкової адміністрації у Київській області зазначені повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення. Від Державної податкової адміністрації України позивач отримав лише рішення № 8199/6/25-0115 від 29.04.2011 про продовження строку розгляду скарги, у якому повідомлялось, що розгляд скарги відбудеться 30.05.2011, проте відповіді по суті звернення позивач до теперішнього часу не отримав.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3 та 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР .

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у звязку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як встановлено судом, виконання робіт ТОВ «Сервістехпром»та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, договорами підряду, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ НВП «Будтехносервіс»понесло реальні витрати на оплату робіт ТОВ «Сервістехпром». Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договорів підряду, укладених між позивачем і його контрагентом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів між ТОВ НВП «Будтехносервіс» та ТОВ «Сервістехпром» від 19.03.2008 №С-03/08 та від 03.09.2008 №С-09/08, а також актів виконання робіт, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначених договорів, актів виконання робіт, а також податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ «Сервістехпром».

Крім того, з постанови Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2009 року №1-704, якою визнано засновника та директора ТОВ «Сервістехпром» ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (участь у фіктивному підприємництві з метою прикриття незаконної діяльності), видно, що в межах даної справи не досліджувалась дійсність договорів між ТОВ НВП «Будтехносервіс» та ТОВ «Сервістехпром»від 19.03.2008 №С-03/08 та від 03.09.2008 №С-09/08, а відтак вказане судове рішення не може вважатися належною підставою для нікчемності відповідних договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, платіжних доручень про перерахування грошових коштів, актів виконаних робіт, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Сервістехпром» у періоді з березня по жовтень 2008 та правомірність формування податкового кредиту на підставі виписаних податкових накладних у вказаний період у сумі 1009730,83 грн. та формування валових витрат у сумі 6058385,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Сервістехпром».

Крім цього, роботи придбавалися з метою подальшого використання їх результату у господарській діяльності позивача в оподатковуваних операціях. Судом встановлено, що придбання позивачем у ТОВ «Сервістехпром» комплексу сантехнічних робіт на обєкті: торгово-розважальний центр з підземним паркінгом по проспекту 30-річчя Перемоги в Саксаганському районі м. Кривий Ріг Дніпропетровської області відбулось з метою подальшої реалізації результату виконаних робіт ЗАТ «Криворіжіндустрой»відповідно до договору субпідряду на будівельно-монтажні роботи від 08.04.2008 року №08/04/08. А придбання позивачем у ТОВ «Сервістехпром» комплексу сантехнічних робіт на обєкті: торговельно-розважальний комплекс та паркінг по пр-ту Генерала Ватутіна (біля Московського мосту) у Дніпровському районі м. Києва відбулось з метою подальшої реалізації результату виконаних робіт ЗАТ «Дніпровська пристань»відповідно до договору підряду від 08.06.2008 №08/07/08.

В подальшому Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 01.09.2008 торгово-розважальний центр комплекс на площі 30-річчя Перемоги в Саксаганському районі м. Кривий Ріг Дніпропетровської області прийнято в експлуатацію. На обєкт по пр-ту Генерала Ватутіна у Дніпровському районі м. Києва видано сертифікат відповідності КВ 000165 та оформлено акт готовності обєкта до експлуатації від 16.03.2010.

Посилання відповідача на те, що у ТОВ «Сервістехпром»відсутні основні фонди та кваліфікований персонал, суд не приймає до уваги, оскільки це не може бути підставою для визнання правочинів між ТОВ «Сервістехпром» та позивачем такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Наявність чи відсутність у штаті окремих працівників не позбавляє контрагента права залучати у разі виробничої необхідності для виконання певних робіт інших осіб.

Враховуючи, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток за цими операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

За таких обставин висновки податкового органу про те, що позивачем порушено вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», є помилковим, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення податкового законодавства, передбачена підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України .

Інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву, відповідач не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, проте, вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 01.02.2011 №0000142300/0, №0000162300/0.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30 вересня 2011 року.