Постанова № 18848413, 12.10.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2975/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представника позивача: Госедло Р.І.,

представника відповідача: Гринчака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС»

до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2011 року за №0002362302,-

ВСТАНОВИВ:

14.09.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПБС»(надалі позивач, ТОВ «ПБС») звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ (надалі відповідач, ДПІ в місті Івано-Франківську) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2011 року за №0001462302.

04.10.2011 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ місті Івано-Франківську №0002362302 від 15.09.2011 року. Зміна позовних вимог обґрунтована тим, що за результатами розгляду скарги Державна податкова адміністрація Івано-Франківської області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ в місті Івано-Франківську в частині застосування до позивача штрафних санкцій на суму 2142,00 грн. за перший квартал поточного року, а відповідач на підставі рішення податкової адміністрації області 15.09.2011 року прийняв нове податкове повідомлення-рішення за №0002362302 з врахуванням зменшеної суми штрафних (фінансових) санкцій. Відповідно до статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України суд прийняв до розгляду вказану заяву про зміну позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в місті Івано-Франківську в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в акті перевірки від 06.06.2011 року за №4181/23-2/32872788 безпідставно зробила висновки про заниження позивачем у 2010-2011 роках валових доходів на суму 112519,00 грн. та, як наслідок, податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток в сумі 56881,00 грн. і застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12078,00 грн. У звязку з цим, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року за №0002362302, яким збільшено суму зобовязань ТОВ «ПБС»з податку на прибуток в розмірі 68959,00 грн. (з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив суду, що нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не врегульований механізм та не встановлені вимоги щодо збільшення валових доходів підприємства в звязку зі списанням кредиторської заборгованості перед постачальниками, по якій минув термін позовної давності. Тому, кредиторська заборгованість перед контрагентами на суму 112591,00 грн., яка утворилася протягом 2007-2008 років та по якій минув трирічний термін позовної давності, не підлягає включенню до складу валових доходів. Вказана сума раніше була правомірно включена до складу валових витрат підприємства на підставі бухгалтерських документів на отримані товари (послуги). Контрагентами ТОВ «ПБС»питання в досудовому чи судовому порядку щодо стягнення заборгованих коштів не вирішувалося. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Крім того, пояснив суду, що у червні 2011 року ДПІ в місті Івано-Франківську проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПБС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складений акт від 06.06.2011 року за №4181/23-2/32872788. Перевіркою, серед іншого, встановлені порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97, із змінами та доповненнями, що діяв на момент спірних правовідносин, та встановлено заниження суми податку на прибуток підприємства в розмірі 56881,00 грн. За наслідками перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року за №0002362302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошових зобовязань з податку на прибуток на 68959,00 грн., в тому числі, за основним платежем на 56881,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 12078,00 грн. Вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства відповідають фактичним обставинам, установленим перевіркою, а податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог податкового законодавства. У звязку з цим, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Відповідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ПБС»зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа 10.03.2004 року, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32872788. 15.03.2004 року ДПІ в місті Івано-Франківську Товариство взяте на облік як платник податків за №10555 (а.с. 8).

У травні 2011 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПБС»з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 06.06.2011 року за №4181/23-2/32872788 (а.с. 7-50).

Відповідно до вказаного акту, перевіркою, серед іншого, встановлені порушення вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22, підпункту 1.25 пункту 1.2 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97, із змінами та доповненнями, що діяв на момент спірних правовідносин, та встановлено заниження суми податку на прибуток підприємства в розмірі 56881,00 грн. (а.с. 50).

Заниження податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток на 56881,00 грн. стало наслідком заниження позивачем у 2010-2011 роках валових доходів на суму 112519,00 грн. Вказана сума підлягала включенню Товариством до складу валових доходів як сума заборгованості платника податку перед його контрагентами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності та виключенню зі складу валових витрат. (а.с. 11-14, 17-17).

За наслідками перевірки ДПІ в місті Івано-Франківську винесла податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року за №0002362302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошових зобовязань з податку на прибуток на 68959,00 грн., в тому числі за основним платежем на 56881,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 12078,00 грн. (а.с. 76).

Суд дійшов висновку про те, що податковий орган правомірно включив до складу валових доходів суму заборгованості платника податку перед його контрагентами в розмірі 112519,00 грн., що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, та правомірно виключив її зі складу валових витрат ТОВ «ПБС», виходячи з наступного.

Порядок формування валових витрат і валових доходів підприємства та правовідносини позивача зі сплати податку на прибуток були регламентовані діючим на той момент Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97 (надалі Закон №283/97), із змінами та доповненнями, а з 01.01.2011 року Податковим кодексом України (надалі Кодекс).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №283/97 визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає:

4.1.1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

4.1.2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

4.1.3. Доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

4.1.4. Доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону).

4.1.5. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобовязання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону №283/97, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №283/97 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №283/97 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 11.2.1 статті 11 Закону №283/97 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно підпункту 11.2.2 у разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону №283/97 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 вказаного Закону визначено, що платник податку покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом «а»цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом «б»цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами «а»або «б»цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Відповідно до норми підпункту 1.22.1 статті 1 Закону №283/97 безповоротна фінансова допомога це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

Пунктом 1.25 визначено, що безнадійна заборгованість це, серед іншого, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону №996-XIV встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 3 Закону № 996-XIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Діючим на момент спірних правовідносин Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-III (надалі - Закон №2181) встановлювався порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до вимог підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону №2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України (надалі Кодексу) податковий борг сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Статтею 54 Кодексу встановлено порядок визначення сум податкових зобовязань.

Відповідно до пункту 54.1 вказаної статті визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно підпункту 54.3, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Відповідно пункту 54.5 статті 54 Кодексу, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобовязання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Кодексу передбачено, що у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний самостійно погасити узгоджену суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ДПІ в місті Івано-Франківську правомірно винесла податкове повідомлення-рішення від 15.09.11 року №0002362302, яким збільшила суму грошового зобовязання ТОВ «ПБС»з податку на прибуток в розмірі 68959,00 грн., в тому числі, за основним платежем на 56881,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 12078,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги заявлені необґрунтовано та безпідставно, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова в повному обсязі складена 14.10.2011 року.