Постанова № 18848414, 12.10.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2306/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представників позивача - Кобеця С.Ф., Олексина О.В.,

представника відповідача - Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001182303 від 30.06.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" звернулось в суд з адміністративним позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001182303 від 30.06.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі проведеної Калуською обєднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області (надалі також відповідач) позапланової виїзної документальної перевірки дотримання ТОВ «Карпатнафтохім»(надалі позивач) вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Укрторгметал», ПП «Анта»та ТОВ «Альянс+»за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р., встановлено здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено відємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 127688,00 грн. Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішенні форми «В4»від 30.06.2011 року №0001182303, згідно з яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 127688,00 грн. З вказаним податковим повідомленням рішенням позивач не погоджується, вважає таким, що винесене на підставі неправомірних висновків, сформованих на основі актів зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу постачальників, які не можуть слугувати доказами для висновків щодо недійсності правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Укрторгметал», ПП «Анта»та ТОВ «Альянс+», а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмовому запереченні, додатково пояснив, що за результатами зустрічних перевірок контрагентів позивача, проведених працівниками ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська та ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська не встановлено їх місцезнаходження, проведеною перевіркою не виявлено, а підприємствами не надано для перевірки документів, які б підтвердили виконання ними своїх податкових зобовязань із сплати ПДВ в ціні товару, отриманого від контрагентів-постачальників, тобто не підтверджено фактичну надмірну сплату ПДВ, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до приписів Закону України «Про податок на додану вартість». Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Карпатнафтохім»(код ЄДРПОУ 33129683) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Укрторг-метал», ПП «Анта»та ТОВ «Альянс+»за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 15.06.2011 року № 791 /23-03/33129683.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 - здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам.

Також встановлено порушення п.п. 7.2.3., 7.2.6, 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в тому, що позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень 2010 року податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено відємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредит) наступного звітного (податкового) періоду в сумі 127 688,00 грн.

На підставі висновків, наведених в акті перевірки, відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001182303 від 30.06.2011 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 127688 грн.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем придбані товари у ТзОВ «Укрторг-метал», ПП «Анта», ТзОВ «Альянс+», а саме:

Позивачем укладено з ТзОВ «Укрторг-метал»Договір №А201002472 від 16.07.2010 року купівлі-продажу метизів. Загальна сума даного Договору складає 175486,92 грн., в тому числі ПДВ - 29247,82 грн. Згідно з Додатком №1 до Договору №А201002472 від 16 липня 2010 року ТзОВ «Укрторг-метал»поставило позивачу стопорні кільця та гайки на суму 175486,92 грн., в тому числі ПДВ - 29247,82 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, факт оприбуткування підтверджується прибутковим ордером №000013777 та карточками складського обліку. (а.с.15,17,18,122-149).

Позивачем укладено з ПП «Анта»Договір купівлі-продажу від 20.03.2010 року №А201001148 на поставку конденсатовідвідників, засувок, клапанів зворотних, клапанів запобіжних. Ціна товару визначалася згідно із специфікацією №1 до Договору і складала 739076,40 грн., в т.ч. ПДВ 20%-123179,40 грн. Виконання Договору супроводжувалось первинними бухгалтерськими документами (накладними податковими накладними, платіжними дорученнями), факт оприбуткування товару підтверджений прибутковими ордерами та карточками складського обліку (а.с.90, 91, 94-101, 118-121, 159-177).

Позивачем укладено з ТзОВ «Альянс+»Договір від 12.04.2010 року №А201001302 на поставку комплектуючих для КВПіА (НІМА). Ціна Договору склала 408802,50 грн. без ПДВ, ПДВ 81760,50 грн. Згідно з Угодою №1 від 25 травня 2010 року про зміну договору №А201001302 від 12 квітня 2010 року передбачено поставку перетворювачів ЕИ 137а в комплекті з адаптерами в кількості 30 шт. Вартість додаткової угоди склала 170639,90 грн., в тому числі ПДВ 20% -28439,98 грн. Загальна вартість Договору з урахуванням додаткової Угоди становила 661202,90 грн., в тому числі ПДВ-110200,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, на дату закінчення перевірки, позивачем проведений повний розрахунок з вказаними постачальниками за поставлений товар.

Відповідно до представлених позивачем первинних документів та Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток №5 до податкової декларації з ПДВ) за серпень 2010 року товариством до складу податкового кредиту включено ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПП «АНТА»та ТзОВ «Альянс+»на загальну суму 127 688,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001182303 від 30.06.2011 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 127688 грн., слугували висновки перевіряючих про те, що договори купівлі-продажу, укладені позивачем з ПП «Анта»та ТзОВ «Альянс+», відповідно до ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і в силу вимог статей 216, 228 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача вказані висновки ґрунтуються на матеріалах зустрічних перевірок, а саме: ПП «Анта», проведеної працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська (Акт від 03.02.2011р. № 108/233/30941063) та ТОВ «Альянс+», проведеної працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Акт №71/232/32197066 від 24.01.2011р.), якими встановлено, зокрема порушення ч.1, ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання, зокрема з іншими контрагентами, такими як ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна», що мають ознаки, так званої, «податкової ями»; зареєстровані за адресою масової реєстрації та за адресою реєстрації не знаходяться; звітність до ДПІ не надають. На момент перевірки тривають оперативно розшукові заходи щодо встановлення засновників та посадових осіб на причетність до фінансового-господарської діяльності підприємств.

При цьому суд зазначає, що вказаними зустрічними перевірками не надавалась правова оцінка господарським операціям, що мали місце між позивачем ПП «Анта»та ТОВ «Альянс+».

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного законодавства вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009р., до правочинів, що порушують публічний порядок відносяться правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП «Анта»та ТОВ «Альянс+», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Суду не надано доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в звязку з несплатою ним сум податкових зобовязань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобовязань за спірними договорами або відомостей про наявність податкового боргу у позивача. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагентів ПП «Анта»та ТОВ «Альянс+»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не було надано суду підтвердження притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагентів та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 КК України, яка б набрала законної сили.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Актах перевірки контрагентів позивача.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (накладні, податкові накладні, прибуткові ордери та карточки складського обліку матеріалів) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Таким чином в судовому засіданні не підтверджені доводи податкового органу про безтоварність операцій.

Водночас суд вважає помилковими твердженнями відповідача, що право на відшкодування в позивача виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а відтак несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга розглядається як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету, а отже виключає можливість бюджетного відшкодування, оскільки як засвідчує аналіз судової практики Верховного Суду України, сама по собі несплата податку на додану вартість продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Таким чином Верховним Судом України підтверджено тезу про те, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»).

Що стосується доводів відповідача про відсутність в позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що поставка Товару, згідно з укладеними Договорами (а.с.112,118,119), визначена на умовах DDU м.Калуш та СРТ м.Калуш (Інкотермс 2000), відповідно до яких зобовязання здійснити належну та своєчасну поставку товару покладаються на продавця. В свою чергу відповідачем не досліджувався факт перевезення Товару та не доведено суду факт відсутності товарно-транспортних накладних в безпосередніх продавців за Договорами - ПП «Анта»та ТОВ «Альянс+».

За наведених обставин та вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти в розмірі 127688,00грн., а тому позов слід задовольнити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області №0001182303 від 30.06.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" сплачений судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 17.10.2011 року.