Постанова № 18845612, 20.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/13740/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 9:10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомДержавного комунального підприємства

«Донецька обласна служба Української

державної інвестиційної експертизи»

доДержавної податкової інспекції в Ворошиловському районі

м. Донецька

про визнання неправомірними дій з проведення перевірки

та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1 (за дов. № 7 від 07.07.11 р.)

ОСОБА_2 (за дов. б/н від 26.09.11 р.)

представників відповідача: ОСОБА_3 (за дов. № 26984/10/10/10-013 від 21.06.11 р.);

ОСОБА_4 (дов. № 1711/10/10-013 від 08.04.11 р.)

Державне комунальне підприємство «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька (надалі відповідач) про визнання неправомірними дій податкової інспекції з безпідставного проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001982340 від 15 червня 2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 196,25 грн. (за основним платежем 157,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39,25 грн.), № 00020002340 від 15 червня 2011 року про визначення суми податкового зобовязання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх обєднань в сумі 327 350,00 грн. (за основним платежем - 261880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65470,00 грн., № 0001232344 від 15 червня 2011 року про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки у розмірі 24175 54 грн.

В обґрунтування заявлених вимог про визнання неправомірними дій, що виразилися у безпідставному проведенні перевірки позивач зазначив порушення відповідачем пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України, що виразилося в ненаданні посадовим особам підприємства копії наказу про призначення перевірки для ознайомлення. В обґрунтування протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2011 року № 0001982340 та № 00020002340 позивач визначив порушення застосування норм матеріального права. В обґрунтування протиправності прийнятого відповідачем рішення № 0001232344 від 15 червня 2011 року, позивач визначив невідповідність дійсним обставинам, що мали місце, обставин, що обумовили прийняття зазначеного рішення.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити позов.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В обґрунтування незгоди із заявленим позовом відповідач визначив, що в ході проведеної перевірки діяльності позивача, посадовими особами податкової інспекції виявлено низку порушень вимог податкового законодавства, що були відображені в акті перевірки. Посилаючись на правомірність та обґрунтованість викладеного в акті перевірки, відповідач зауважував на правомірності прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на правомірності викладених в акті перевірки висновків, наполягав на відсутності підстав для скасування прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень, просив суд відмовити позивачу в задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ

Позивач, Державне комунальне підприємство «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України з 24 грудня 1993 року за кодом 22000070, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 312550 (т. 1 арк. справи 21). Згідно наявної в матеріалах справи копії статуту позивача (т. 1 арк. справи 10-19) позивач за організаційно-правовою формою є державним комунальним підприємством, заснованим на обласній комунальній власності. Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 18743/10 від 08 серпня 2008 року (т. 1 арк. справи 22), як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 188 від 13 травня 2009 року розпочато процедуру припинення Державного комунального підприємства «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» шляхом приєднання до Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи».

В період з 11 квітня 2011 року по 04 травня 2011 року, Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі Наказу № 407 від 04 серпня 2011 року та направлення № 159 від 11 квітня 2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного комунального підприємства «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 04 травня 2011 року, за наслідками проведення якої складений акт № 628/23-2/22000070 від 12 травня 2011 року (т. 1 арк. справи 32-100). Згідно викладених в акті № 628/23-2/22000070 від 12 травня 2011 року висновків, в ході проведеної перевірки представниками відповідача встановлено:

заниження податку на додану вартість у серпні 2009 року на 157,00 грн. , внаслідок порушення вимог підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, іпдпункту7.2.3, підпункту 7.2.4. пункту 7.2. , підпункту 7.3.1. пункту 7.3., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 933333,00 грн. у серпні 2009 року та підпункту185.1. статті 185, підпункту 196.1.7. пункту 196.1. статті 196 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобовязань у 2011 році в сумі 933333,00 грн. (пункт 2 висновків акту);

перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі підприємства на 12 087,77 грн. внаслідок порушення розділу 2 пункту 2.1.0, розділу 3 пункту 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року (пункт 5 висновків акту);

заниження частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету на 261880,00 грн. (1-й квартал 2008 року на 42190,00 грн., півріччя 2008 року - 83980,00 грн., 9 місяців 2008 року - на 145 550,00 грн. та 2008 рік на 183 290,00 грн., 1 квартал 2009 року 20 580,00 грн., півріччя 2009 року 54 330,00 грн., 9 місяців 2009 року - 78590,00 грн. внаслідок порушення статті 61 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», статті 59 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», рішення Донецької міської ради №7/8 від 04 вересня 2003 року «Про встановлення для підприємств комунальної власності розміру частини прибутку, що підлягає зарахуванню до міського бюджету» (пункт 6 висновків акту).

15 червня 2011 року на підставі викладених в акті перевірки висновків Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001232344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24175,54 грн. (т. 1 арк. справи 29);

- № 0002002340 про збільшення грошових зобовязань за платежем: частина прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх обєднань в сумі 327350,00 грн., з яких за основним платежем 261 880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65 470,00 грн. (т. 1 арк. справи 30);

- № 0001982340 про збільшення грошових зобовязань за платежем: податку на додану вартість на 196,25 грн., з яких за основним платежем 157,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39,25 грн..

З 01 січня 2011 року основним нормативним актом, яким врегульовані відносини, що виникають у сфері оподаткування, є Податковий кодекс України, яким, зокрема, визначено компетенцію органів державної податкової служби, повноваження та обовязки посадових осіб податкової служби в ході здійснення податкового контролю.

Згідно пункту 20.1.4. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Зазначене право податкового органу кореспондується із обовязком платника податків допускати посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом, що закріплений у підпункті 16.1.13. статті 16 Податкового кодексу України.

Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підстави для проведення перевірки визначені пунктом 78.1. статті 78 Податкового кодексу України. Згідно пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до наказу № 407 від 08 квітня 2011 року (т. 2 арк. справи 98) проведення перевірки діяльності позивача призначено на підставі пункту 78.1.7. статті 78 Податкового кодексу України у звязку із припиненням діяльності підприємства. 26 квітня 2011 року на підставі зазначеного наказу відповідачем сформовано направлення № 159, яке було підписано керівником Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (т. 2 арк. справи 95). Згідно зазначеного направлення до підприємства позивача з метою проведення документальної перевірки направлені посадові особи відповідача: головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_5, ОСОБА_6,, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Направлення на проведення документальної виїзної позапланової перевірки було отримано 26 квітня 2011 року головою комісії з припинення позивача ОСОБА_8, що підтверджується розпискою, копія якої наявна в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 96). Таким чином, судом встановлено, що відповідачем були оформлені належним чином документи на проведення позапланової виїзної перевірки позивача, проведення якої знаходиться в межах повноважень податкового органу.

Будь-які документи, що підтверджують надання посадовими особами податкової інспекції платнику податків для ознайомлення наказу про призначення перевірки до початку проведення перевірки в матеріалах справи відсутні, що свідчить про доведеність наявними в матеріалах справи доказами посилань позивача про порушення відповідачем пункту 78.1. статі 78 Податкового кодексу України.

Втім, при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання протиправними дій податкової інспекції щодо безпідставного проведення перевірки, суд виходить з наступного. Дії податкової інспекції з безпідставного проведення перевірки можуть бути визнані такими за умови встановлення судом факту проведення перевірки за відсутності на те правових підстав. Як вбачається з наказу про організацію та проведення перевірки № 407 від 04 квітня 2011 року, підставою для її проведення є припинення діяльності позивача. Факт знаходження підприємства позивача у процесі реорганізації (один з різновидів припинення діяльності юридичної особи) підтверджено наказом № 188 від 13 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 24) та не заперечується позивачем. Будь яких зауважень з приводу оформлення податковою інспекцією направлень на проведення перевірки позивачем не надано. Отже, відповідачем оформлені належним чином документи на проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Ненадання представниками відповідача під розписку посадовій особі підприємства позивача наказу про призначення проведення перевірки свідчить про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, але не може свідчити про безпідставність проведення такої перевірки. Суд зазначає, що недотримання податковим органом умов, за яких він мав право приступити до проведення перевірки може бути підставою для визнання саме таких дій податкового органу протиправними за умови, якщо такі дії потягли за собою порушення прав, свобод та інтересів такого платника, а не підставою визнання безпідставності проведення перевірки.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині визнання неправомірними дій з безпідставного проведення перевірки та відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо нарахування відповідачем грошових зобовязань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0001982340 від 15 червня 2011 року, суд зазначає наступне.

Підставою для донарахування податку на додану вартість в акті перевірки посадові особи відповідача зазначили, що підприємством позивача безпідставно включено до складу податкового кредиту звітного податкового періоду серпня 2009 року податок на додану вартість в сумі 933333,00 грн., нарахованого у звязку із здійсненням операцій з відступлення права вимоги. В акті перевірки відповідачем зазначено, що виходячи зі змісту статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з передачі майнових прав не є обєктом оподаткування податком на додану вартість. Відображення зазначеної операції в податковому обліку позивача призвело до завищення податкового кредиту у серпні 2009 року на 933333,00 грн. та відповідно до заниження податку на додану вартість звітного періоду на 157,00 грн.

Згідно наведеного, на прийняття оскаржуваного позивачем рішення не вплинули виявлені відповідачем порушення формування податкових зобовязань січня 2011 року, через що правомірність цих висновків не входить до предмету розгляду цієї справи.

Згідно наявної в матеріалах справи декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року (т.1 арк. справи 134-136), відємне значення податку звітного періоду дорівнює 933176,00 грн. Згідно показників зазначеної декларації, сума податкових зобовязань звітного податкового періоду складає 892,00 грн., податковий кредит звітного податкового періоду складає 934 068,00 грн. Відповідно до додатку № 5 декларації до складу податкового кредиту звітного податкового періоду позивачем включений податок в сумі 933333,33 грн. за наслідком здійснення господарської операції із Товариством з обмеженою відповідальністю «ФФС О.С.В.» (ІНН 000212596648). Податковий кредит в сумі 933333,33 сформований на підставі податкової накладної № 1 від 26 серпня 2009 року, копія якої наявна в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 94).

Як було встановлено в судовому засіданні підставами для включення до складу податкового кредиту податку в сумі 933333,33 грн. стало укладення 26 серпня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФФС О.С.В.»,та Державним комунальним підприємством «Донецька обласна служба Укрінвестекспертиза» договору відступлення права вимоги. За умовами зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФФС О.С.В.» відступив, а Державне комунальне підприємство «Донецька обласна служба Укрінвестекспертиза» прийняло право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Централь» у вигляді майнового права на приміщення (обєкт інвестування) 15 поверх загальною проектною площею 653,16 кв.м., обєкта будівництва, що знаходиться за адресою : 83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 87, що проінвестований в сумі 5 600 000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 933333,33 грн., за договором інвестування будівництва офісного центру від 04 лютого 2008 року за № 001/19-1, укладеного між кредитором 1 та боржником.

Факт виконання умов зазначеного договору відступлення права вимоги підтверджений наявною в матеріалах справи додатковою угодою від 27 серпня 2009 року до договору інвестування офісного центру № 001/19-1 від 04 лютого 2009 року (т. 1 арк. справи 129) за змістом якої товариство з обмеженою відповідальністю «ФФС О.С.В.» та ТОВ «Отель Централь», що є сторонами за цим договором, дійшли згоди про заміну сторони за договором інвестування будівництва офісного центру № 001/19-1 від 04 лютого 2009 року. З моменту укладання зазначеної угоди, стороною за договором інвестування є Державне комунальне підприємство «Донецька обласна служба Укрінвестекспертиза» (код ЄДРПОУ 22000070).

Згідно викладеного в акті перевірки, податковою інспекцією поставлений під сумнів правомірність відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість операції з набуття майнового права на приміщення обєкт інвестування) 15 поверх загальною проектною площею 653,16 кв.м., обєкта будівництва, що знаходиться за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 87, шляхом укладення договору відступлення права вимоги.

Пунктом 3.1.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У розумінні пункту 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно пункту 1.17. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» терміни корпоративні права, пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно пункту 1.6. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно пункту 1.2. нематеріальний активом є об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Статтею 177 Цивільного кодексу України майнові права, матеріальні і нематеріальні блага визначені об'єктами цивільних прав.

З огляду на наведене, майнове право є різновидом нематеріального активу та є товаром у розумінні податкового законодавства України, що діяло на момент виникнення правовідносин.

Майнове право входить до визначення терміну нематеріального активу, а тому цивільно-правові угоди, умовами яких визначено перехід прав на такого роду активи є операцією з постачання товарів у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що операція з переуступки першим кредитором майнового права на приміщення (обєкт інвестування) 15 поверх загальною проектною площею 653,16 кв.м., обєкта будівництва, що знаходиться за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 87, що проінвестований в сумі 5 600 000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 933333,33 грн., з наступною компенсацією вартості такого права першому кредитору за відповідним договором є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача, що викладені в акті перевірки з приводу завищення позивачем податкового кредиту у серпні 2009 року на 933333,00 грн., та відповідно не обґрунтованості висновків щодо заниження податкових зобовязань серпня 2009 року на 157,00 грн. Відсутність підстав для донарахування основного зобовязання за платежем з податку на додану вартість свідчить про безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001982340 від 15 червня 2011 року, яким позивачу було збільшено грошові зобовязання з податку на додану вартість на 196,25 грн., з яких за основним платежем 157,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями в сумі 39,25 грн..

Щодо нарахування відповідачем грошових зобовязань за платежем частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0002002340 від 15 червня 2011 року, суд зазначає наступне.

Підставою для донарахування грошових зобовязань за платежем частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до місцевого бюджету частини чистого прибутку (доходу) в акті перевірки посадовими особами відповідача зазначено, що підприємством позивача в порушення пункту 1.9. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 65 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та статті 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», рішення Донецької міської ради № 7/8 від 04 вересня 2003 року, у 2008-2009 роках не надані розрахунки частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету, не здійснено нарахування частини чистого прибутку до бюджету.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджено наявними в матеріалах справи документами (т. 1 арк. справи 150-163) згідно звітів про фінансові результати за 2008 рік чистий прибуток (рядок 190) складає 1832,9 тис. грн., у т.ч. 1 квартал 421,9 тис. грн., півріччя - 839,9 тис. грн. (2 квартал 417,9 тис. грн.), 9 місяців 1455,5 тис грн. (3 квартал 615,8 тис. грн.), 2008 рік 1832,9 тис. грн.. (4 квартал 377,4 тис. грн.); згідно звітів про фінансові результати за 2009 рік чистий прибуток (рядок 190) складає 341 тис. грн., у т.ч. 1 квартал 205,8 тис. грн., півріччя - 543,3 тис. грн. (2 квартал 337,5 тис. грн.), 9 місяців 785,9 тис грн. (3 квартал 242,6 тис. грн.), 2008 рік 341 тис. грн.. (4 квартал збиток 444,9 тис. грн.). Згідно звітів про фінансові результати за 2010 рік збиток склав 50,4 тис грн.

Відповідно до статті 61 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та статті 59 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) відповідно до порядків і нормативів, які встановлюються відповідними радами.

Зазначені норми кореспондуються з пунктом 29 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» яким до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частини прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету».

На виконання цієї норми Донецькою міською радою № 7/8 від 04 вересня 2003 року встановлений розмір та порядок відрахування частини прибутку, що підлягає зарахуванню до міського бюджету.

Дослідивши в судовому засіданні наданого податковою інспекцією рішення № 7/8 від 04 вересня 2003 року, суд дійшов висновку про помилковість висновків податкової інспекції про поширення дії цього рішення на підприємство позивача, з огляду на таке.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Статтею 2 цього закону визначено, що місцеве самоврядування в Україні є гарантованим державою правом та реальною здатністю територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Суб'єктами права комунальної власності є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, обласні та районні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Виходячи зі змісту частини 2 статті 16 цього закону, обєктами права комунальної власності є рухоме і нерухоме майно, що перебуває в комунальній власності відповідної територіальної громади, а також обєкти, спільної власності територіальних громад. Управління обєктами права комунальної власності певної територіальної громади здійснюються відповідною радою, управління обєктами спільної власності територіальних громад здійснюється обласним т районними радами.

Пунктом 1 рішення Донецької міської ради № 7/8 від 04 вересня 2003 року визначено коло субєктів, на яких поширюється дія зазначеного акту: підприємства, організації та установи комунальної власності міста. Тобто, зазначеним рішенням встановлені розміри та строки здійснення відрахувань чистого прибутку, що здійснюються підприємствами комунальної власності, що засновані на власності територіальної громади міста та які знаходяться в підпорядкуванні Донецької міської ради.

Втім, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії рішення Донецької обласної ради № 4/9-192 від 23 квітня 2003 року (т. 1 арк. справи 167-178) підприємство позивача включено до переліку обєктів загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні обласної ради, управління якими передано до відання Донецькій обласній державній адміністрації; виходячи зі змісту статуту позивача, підприємство позивача засновано на обласній комунальній власності.

Рішенням Донецької міської ради № 7/8 від 04 вересня 2003 року не встановлено обвязку здійснення нарахувань підприємствами комунальної власності, заснованими на спільній власності територіальних громад. Будь-яких інших рішень, якими б встановлювався порядок та розміри сплати частини прибутку комунальних підприємств, заснованих на спільній власності територіальних громад та підпорядкованих донецькій обласній ради чи іншим органам в порядку делегування повноважень відповідачем надано не було, з огляду на що суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на встановлення зазначеним рішенням обовязку позивача сплатити частини чистого прибутку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в обласної ради відсутні повноваження на прийняття такого роду рішень, з огляду на те, що зазначене не спростовує висновків суду про непоширення дії рішення № 7/8 від 04 вересня 2003 року на підприємства, засновані на спільній комунальній власності територіальних громад.

Відсутність акту, яким визначений розмір та порядок сплати частини чистого прибутку комунальними підприємствами, заснованими на спільній власності територіальних громад, свідчить про відсутність підстав для визначення відповідачем основного зобовязання та відповідно штрафних санкцій.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002002340 від 15 червня 2011 року, яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем: частина прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх обєднань в сумі 327350,00 грн., з яких за основним платежем 261880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65470,00 грн. та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001232344 від 15 червня 2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24175,54 грн.

Як зазначено в акті в ході проведеної перевірки встановлено, що підприємством позивача у перевіряємому періоді здійснено видачу готівкових коштів працівникам підприємства (ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,) за видатковими касовими ордерами, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Сума готівкиза зазначеними видатковими касовими ордерами додана до залишку готівки в касі в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи. Перелік видаткових касових ордерів, які оформлені неналежним чином, суми перевищення ліміту каси були визначені відповідачем на стор. 38 акту перевірки.

Таким чином, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 24175,54 грн. стало неналежне оформлення позивачем видаткових касових ордерів на видачу готівкових коштів, що призвело до завищення залишку готівки в касі в день виписування видаткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 1.2. розділу 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ №.637 від 15 грудня 2004року в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, касовою операцією є операція підприємства (підприємця) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Наказами по підприємству б/н від 02 січня 2008 року та б/н від 05 січня 2009 року (т. 1 арк. справи 145-148) встановлений ліміт залишку готівки в сумі 170,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно пункту 3.3 та пункту 3.4 глави 3 зазначеного Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Пунктом 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

В судовому засіданні було встановлено, що 25 квітня 2008 року позивачем видано заробітну плату ОСОБА_9 в сумі 2146,67 грн. (ВКО № 242, 239) та ОСОБА_13 в сумі 1897,77 грн. (ВКО № 257). Встановлене відповідачем перевищення ліміту 3878,63 грн.

30 грудня 2008 року позивачем видано заробітну плату ОСОБА_11 в сумі 2200,20 грн. (ВКО № 609). Встановлене відповідачем перевищення ліміту 2030,20 грн.

17 листопада 2008 року позивачем видано заробітну плату ОСОБА_11 в сумі 680,00 грн. (ВКО № 570). Встановлене відповідачем перевищення ліміту 510,00 грн.

16 вересня 2008 року позивачем видано заробітну плату ОСОБА_11 в сумі 680,00 грн. (ВКО № 495). Встановлене відповідачем перевищення ліміту 510,00 грн.

16 червня 2009 року позивачем видано заробітну плату ОСОБА_12 в сумі 720,00 грн. (ВКО № 114) та ОСОБА_14 в сумі 680,00 грн. (ВКО № 115). Встановлене відповідачем перевищення ліміту 1230,00 грн.

06 лютого 2009 року позивачем видано заробітну плату ОСОБА_14 в сумі 2206,19 грн. (ВКО № 8). Встановлене відповідачем перевищення ліміту 2036,19 грн.

01 квітня 2008 року позивачем видано заробітну плату ОСОБА_9 в сумі 2062,75 грн. (ВКО №177, 198). Встановлене відповідачем перевищення ліміту 1892,75 грн.

З наявних у справі спірних видаткових касових ордерів № 495 від 16 вересня 2008 року , № 570 від 17 листопада 2008 року, № 609 від 30 грудня 2008 року, №257 від 25 квітня 2008 року, № 8 від 06 лютого 2009 року (т. 1 арк. справи 111-115), на підставі яких видано готівку в сумі 7664,16 грн.,оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, вбачається, що вони оформлені з додержанням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме містять інформацію про особу, яка отримувала грошові кошти, реквізити документа, який посвідчує особу, яка отримує кошти (серія, номер паспорта, ким і коли виданий), а також підпис одержувача грошових коштів. В наявних в матеріалах справи копіях видаткових ордерів № 114 від 16 червня 2009 року, №115від 16 червня 2009 року, № 239 від 25 квітня 2008 року, № 242 від 25 квітня 2008 року, № 177 від 01 квітня 2008 року, № 198 від 01 квітня 2008 року(т. 2 арк. справи 109-112) на підставі яких видано готівку в сумі 5609,42грн., оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, частково відсутні підписи отримувачів коштів, наявний підпис посадової особи податкової інспекції про перевірку цих ордерів. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки нею ставився підпис на перевірених видаткових ордерах, в яких був відсутній підпис особи, що отримала кошти. Копії досліджених видаткових ордерів не були надані підприємством на вимогу податкової інспекції. Факт відмови позивача від надання копій документів заперечувався представниками в судовому засіданні, вимога податкової інспекції про витребування копій видаткових ордерів жодним наявним в матеріалах справи документів не підтверджена.

Отже, судом встановлено, що позивачем відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні було оформлено касові операції щодо видачі коштів в сумі 7664,16 грн. Видаткові ордери на підставі яких здійснювалася видача грошових коштів оформлені з додержанням вимог Положення про ведення касових операцій у національні валюті в Україні, містять всі необхідні реквізити, а тому повинні були враховуватися відповідачем при визначені залишку готівки в касі на кінець дня. В судовому засіданні відповідачем не було надано доказів відсутності в цих ордерах на момент проведення перевірки підписів одержувачів. Оформлення позивачем належним чином видаткових касових ордерів свідчить про видачу грошових коштів з каси та спростовують висновки відповідача про завищення позивачем ліміту залишку готівки в касі у дні, визначені на стор. 38 акту перевірки. Наведене в акті перевірки порушення оформлення зазначених видаткових ордерів призвело до застосування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0001232344 від 15 червня 2011 року в сумі 13968,32 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем належних доказів, що спростовують обставини наявності на видаткових ордерах на видачу готівкових коштів в сумі 7664,16 грн. підпису особи, що їх отримала надано не було.

На підставі зазначених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно невраховані під час визначення залишку готівки в касі видаткові касові ордери, на підставі яких видавалися грошові кошти в сумі 7664,16 грн. та застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 13968,32 грн., згідно п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме за неналежне оформлення видаткових касових ордерів, яке призвело до завищення залишку готівки в касі. Штрафні санкції у розмірі 10207,22 грн. застосовані правомірно.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги, заявлені позивачем підлягають задоволенню частково. За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, підлягають стягнення на користь позивача з державного бюджету України пропорційно задоволеній частині вимог.

З огляду на наведене, на підставі Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та керуючись ст.ст. 2, 8 - 11, 40,69-72, 94, 122 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного комунального підприємства «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій податкової інспекції з безпідставного проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001982340 від 15 червня 2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 196,25 грн., з яких за основним платежем 157,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька №№ 00020002340 від 15 червня 2011 року про визначення суми податкового зобовязання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх обєднань в сумі 327350,00 грн., у тому числі основний платіж в сумі 261880,00 грн. та штрафні санкції в сумі 65470,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001232344 від 15 червня 2011 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 13968,32 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного комунального підприємства «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» (83000, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 144, ЄДРПОУ 22000070) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 2 (дві) грн. 13 коп.

В судовому засіданні 20 жовтня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 жовтня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.