Постанова № 18845425, 14.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2011 р. 10:10 Справа №2а-297/11/12/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»         

до   Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим             

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, довіреність №210 від 20.09.10р.

відповідача – не з’явився;

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000040700/0 від 18.08.10р., №0000040700/1 від 22.09.10р. та №0000040700/2 від 19.10.10р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 37306,05грн. за лютий 2010 року.

Позов мотивований тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням норм Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість».  

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Відкрите акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» є юридичною особою, ідентифікаційний код 20732066 (а.с.69).

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено документальну невиїзну  перевірку Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась у січні 2010 року з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету,  за результатами  якої  09.08.10р.  було складено Акт №263/07-00/20732066. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.4.5, п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у завищенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2010 року на 37306,05грн. (а.с. 12-16).

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим  прийнято податкове повідомлення – рішення від 18.08.10р. № 0000040700/0  про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 37306,05грн. за лютий 2010 року (а.с.9).

25.08.10р. позивач, відповідно до п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», звернувся до СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим зі скаргою про перегляд спірного податкового повідомлення-рішення (а.с. 47-48).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 10.09.10р. у задоволенні скарги було відмовлено (а.с. 49-50). За наслідками розгляду скарги, СДПІ ВПП в                    м. Сімферополі АР Крим, 22.09.10р. винесла податкове повідомлення-рішення №0000040700/1 (а.с. 10).

17.09.10р. позивачем було подано повторну скаргу до ДПА в АР Крим та 29.09.10р. доповнення до скарги (а.с. 51-53).

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 11.10.10р. у задоволенні повторної скарги було відмолено (а.с. 54-56). За наслідками розгляду повторної скарги СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим 19.10.10р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000040700/2 (а.с. 11).

18.10.10р. позивачем було подано повторну скаргу та доповнення до скарги до ДПА України (а.с. 57-59).

Рішенням про продовження строку розгляду повторної скарги від 02.11.10р. строк розгляду повторної скарги було продовжено до 20.12.10р. (а.с. 60).

На момент розгляду справи, ДПА України рішення про розгляд повторної скарги позивача не прийнято.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає  поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною  сплатою податку  у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов’язання  - це загальна сума  податку, одержана (нарахована) платнику  податку у звітному (податковому)  періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає  сплаті (перерахуванню) до бюджету  або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця  між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою  податкового кредиту  такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні  суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується  у зменшення  суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні  податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду         (п.п. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за лютий 2010 року, з урахуванням висновків акту, відповідачем було встановлено, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року у сумі 148880,16грн., що пов’язано з відсутністю відповідей по зустрічним перевіркам по ланцюгу до виробника.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач за період з 01.01.10р. по 28.02.10р. придбав товари (послуги) у ТОВ «Аватар-Буд» на загальну суму 127836,20грн., у ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна» на загальну суму 96000,00грн., у ТОВ «Штудіан» на загальну суму 510358,52грн., провів розрахунки с продавцями у повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення, транспортні накладні, на підставі чого були видані податкові накладні (а.с. 77-120).

З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з  зазначеними контрагентами  ПДВ до складу податкового кредиту  відповідних звітних періодів.

Як зазначено вище, позивачем надані документи, яки свідчать про те, що він в повному обсязі сплатив  на користь постачальників товарів (послуг) їх вартість, в тому числі ПДВ.

З аналізу зазначених вище   положень Закону України «Про податок на додану вартість» судом зроблений висновок про те,що сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Як свідчить ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податкова звітність з ПДВ контрагента позивача – ТОВ «Підприємство Будвироби»  не належить до первинних документів Підприємства, в зв’язку з чим не допускається їх врахування позивачем.

Відповідно до ч. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

У зазначених відносинах позивач є покупцем, а ТОВ «Аватар-Буд», ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТОВ «Штудіан» - продавцями, в зв’язку з чим обов’язок внесення податку до бюджету покладений саме на ТОВ «Аватар-Буд», ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», ТОВ «Штудіан».

Таким чином, якщо продавець не виконав свого обов’язку по сплаті податку до бюджету, елементом чого є включення відповідних показників по податкових зобов’язань, негативні наслідки (відповідальність) наступають тільки для нього. В зв’язку з чим, зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на його відшкодування, якщо він виконав всі передбачені законом умови по отриманню такого відшкодування і має відповідні документальні підтвердження.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної –вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із  сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-              або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що сума ПДВ включена за фактом отримання від постачальника податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, як зазначалось вище, підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є акт №263/07-00/20732066 від 09.08.10р. про результати документальної перевірки ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», ЄДРПОУ 20732006 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства у банку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ, що декларувались у січні 2010 року з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету.

Вказаний в акті перевірки період по формуванню кредиту (січень 2010 року) у встановлені законодавством строки було перевірено СДПІ ВПП в м. Сімферополі. За результатами перевірок порушень податкового законодавства встановлено не було, та складена відповідна довідка. Оскільки при перевірці порушень податкового законодавства не встановлено, СДПІ ВПП в м. Сімферополі не мала підстав для проведення повторної перевірки відповідних періодів, адже нормативні акти не передбачають таке право податкового органу. Отже СДПІ ВПП в м. Сімферополі перевищила повноваження, надані їй діючим законодавством.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначених податкових накладних позивач є платником податку на додану вартість.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

За таких підстав, виходячи із положень п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість» та з урахуванням того, що податкова звітність контрагента не належить до первинних документів позивача та тим, що єдиною підставою, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, суд приходить до висновку, що позивач, у своїх відносинах із ТОВ «Аватар-Буд», ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна» та ТОВ «Штудіан», діяв у відповідності із Законом України «Про податок на додану вартість», а отже завищення заявленого позивачем до відшкодування податку на додану вартість в сумі 37306,05грн. за лютий 2010 року не було, в зв’язку з чим, податкові повідомлення-рішення №0000040700/0 від 18.08.10р., №0000040700/1 від 22.09.10р. та №0000040700/2 від 19.10.10р. є протиправними та підлягають скасуванню.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.     

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 14.03.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 18.03.11р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.              Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000040700/0 від 18.08.10р., №0000040700/1 від 22.09.10р. та №0000040700/2 від 19.10.10р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 37306,05грн. за лютий 2010 року.

3.  Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (ЄДРПОУ 20732066, м. Сімферополь,          вул. Ген. Васильєва, 32-А) 3,40грн.

У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                Котарева Г.М.