Постанова № 18845416, 01.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

01 грудня 2010 р. <Текст >Справа №2а-5490/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі судового засідання Габрись П.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 03.11.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Євротранс" <Список >третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Ялтинської міської ради

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Євротранс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0000831502/0 від 12.04.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 299465,00 гривень та за штрафними санкціями 748663,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при визначенні податкового зобовязання з податку на додану вартість не було враховано те, що здійснення перевезення пасажирів позивачем відбувається за тарифами, погодженими з Виконкомом Ялтинської міської ради АР Крим, у звязку з чим на підставі п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” здійснювані позивачем операції з перевезення пасажирів звільняються від оподаткування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09.08.10 року залучено до участі у справі Виконавчий комітет Ялтинської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просів суд позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав суду заперечення, в якому з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що позивачем безпідставно не було оподатковано господарські операції з перевезення пасажирів, оскільки тарифи на перевезення пасажирів були тільки погоджені Ялтинською міською радою АР Крим, а не встановлені, крім того звернув увагу суду, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі "маршрутного таксі" підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності, отже, дія п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” на операції з перевезення пасажирів, здійснювані позивачем, не поширюється. Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000831502/0 від 12.04.2010 року є таким, що прийнято правомірно, на підставі та в межах закону, у звязку з чим відсутні підстави для його скасування. Враховуючи зазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав суду заперечення, в якому зазначив, що виконавчим комітетом у відповідності до наданих повноважень прийнято рішення № 1655 від 24.07.2008р. "Про затвердження тарифів на проїзд міськими автобусними маршрутами на території м. Ялта" яким узгоджено єдиний тариф - 2,00 гривні на проїзд у міських автобусних маршрутах загального користування, працюючих в режимі маршрутного таксі. Та зазначив, що відповідно до підпункту а) пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет може встановлювати тарифи по оплаті транспортних послуг, які надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також узгоджувати в установленому порядку ці питання з підприємствами, установами і організаціями які не відносяться до комунальної власності.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, що, діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що ДПІ м. Ялта АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обовязкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 26.06.2002 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства “Євротранс”, що підтверджується актом перевірки, та не заперечується сторонами.

Основними видами діяльності товариства за КВЕД є, зокрема, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, послуги з організації подорожувань, технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Посадовою особою ДПІ в м. Ялта АР Крим в період з 22.03.2010 року по 25.03.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з податку на додану вартість за період з 01.03.2007 року по 28.02.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1005/15-2/32003201 від 01.04.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 299465,00 грн.

Суть порушення, виявленого під час перевірки, полягає в тому, що позивачем при визначенні податку на додану вартість за період з 01.03.2007 року по 28.02.2010 року безпідставно було застосовано положення п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки господарські операції з перевезення пасажирів здійснюються позивачем за тарифом, погодженим рішенням Ялтинської міської ради АР Крим № 1655 від 24.07.2008 року, а не встановленим органом місцевого самоврядування, як це передбачено п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону.

За наслідками перевірки та на підставі акту №1005/15-2/32003201 від 01.04.2010 року ДПІ в м. Ялта АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 року № 0000831502/0, яким позивачу донарахований податок на додану вартість у розмірі 299465,00 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 748663,00 грн.

Не погодившись з прийнятим ДПІ в м. Ялта АР Крим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Загальні засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначена ст.3 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2234 від 05.04.01р. в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №2234).

Статтею 5 Закону №2234 передбачено, що державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті , задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Відповідно до ст. 11 Закону №2234соціально значущимипослугами автомомбільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженим и органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Статтею 35 Закону №2234визначено, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

На підставі ст. 632 ч.1 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» N 507-XII від 03.12.1990р., передбачене застосовування вільних цін і тарифів, державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:- державних фіксованих цін (тарифів);- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів (ст.8)

Платники податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин були визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, що, діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон).

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, обєкт оподаткування та операції, що не є обєктом оподаткування, та база оподаткування визначені ст.ст. 2, 3 та 4 цього Закону відповідно.

Статтею 5 Закону встановлений перелік операції, що звільнені від оподаткування. Так, відповідно до п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Це звільнення не поширюється на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Статтею 7 Закону України “Про систему оподаткування” (що, діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Згідно з п. 2 п. “а”ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських селищних міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Крім того, виконавчим органам сільських селищних міських рад делеговані повноваження щодо здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів (п. 2 п. “б” ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Виконавчі органи сільських селищних міських рад в галузі також уповноважені здійснювати функції щодо затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку (п.п.10,12 ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

З аналізу наведених вище норм законодавства, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що виконавчі органи сільських селищних міських рад уповноважені не тільки встановлювати тарифи на транспортні послуги, затверджувати маршрути і графіки руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, у тому числі шляхом укладення відповідних договорів, а й здійснювати контроль за встановленими тарифами та транспортні послуги. Тобто, нормами чинного законодавства на органи місцевого самоврядування покладений обовязок щодо здійснення регулювання тарифів на транспортні послуги на відповідному місцевому рівні.

Судом встановлено, що в період з 01.03.2007р. по 28.02.2010р., що був охоплений перевіркою, позивач здійснював надання транспортних послуг на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, зокрема, на маршрутах №№ 3, 11, 22 та 24 в м. Ялта. Згідно рішення Виконкому Ялтинської міської ради від 27.06.2002.р. № 211 "Про організацію пасажироперевезень на території Великої Ялти", вказані маршрути віднесені до маршрутів міського сполучення (міські перевезення). Вказане також підтверджується Паспортами автобусних маршрутів загального користування та договорами на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладеними між позивачем та третьою особою, наданими до суду Виконкомом Ялтинської міської ради та позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних акту перевірки від 01.04.2010 року, рішенням Виконкому Ялтинської міської ради № 1655 від 24.07.2008р. "Про узгодження тарифів на проїзд міськими автобусними маршрутами на території м. Ялта" та договорами №№ 38,39,40 від 02.10.06р., № 46 від 15.03.2007р., № 54 від 19.07.07р., № 64 від 19.07.07р, №77 від 19.07.07р., № 97 від 19.07.07р., №№ 20/09, 21/09,22/09 від 10.12.09р., № 48/10 від 09.04.2010р., що є в матеріалах справи, укладеними позивачем з Виконкомом Ялтинської міської ради, Приватному підприємству “Євротранс” погоджено тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах, зокрема, №№ 3, 11, 22 та 24 на території м. Ялта з встановленням вартості проїзду від початкової до останньої зупинці.

Вказане рішення прийнято Виконкомом Ялтинської міської ради та договори укладені їм на підставі та в межах повноважень, наданих Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Суд вважає, що погодження тарифів на послуги з перевезення є одним із засобів регулювання цін і тарифів в розумінні ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", а тому, в даному випадку на позивача розповсюджуються правила п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість", тому він звільняється від оподаткування ПДВ по операціях з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом ( крім таксомоторів) у межах населеного пункту.

Таким чином, суд вважає, що Виконкомом Ялтинської міської ради врегульовано тарифи для ПП "Євротранс" на здійснення операцій з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту та позаміськими маршрутами по території «Великої Ялти».

Отже, позивач надавав послуги з перевезення осіб пасажирським транспортом в межах населеного пункту за тарифами, які регулюються рішенням органу місцевого самоврядування, що відповідає умовам звільнення від оподаткування передбачених п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що позивачем правомірно при визначенні податку на додану вартість за період з 01.03.2007 року по 28.02.2010 року було застосовано положення п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” та не оподатковано операції з перевезення пасажирів за тарифом, погодженим рішенням Виконкому Ялтинської міської ради АР Крим № 1655 від 24.07.2008 року та договорами №№ 38,39,40 від 02.10.06р., № 46 від 15.03.2007р., № 54 від 19.07.07р., № 64 від 19.07.07р, №77 від 19.07.07р., № 97 від 19.07.07р., №№ 20/09, 21/09,22/09 від 10.12.09р., № 48/10 від 09.04.2010р., на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

За таких умов, враховуючи відсутність порушень з боку позивача вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, суд вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта АР Крим № 0000831502/0 від 12.04.2010 року таким, що прийнято протиправно, упереджено, без урахування дійсних обставин, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є субєктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн., з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.12.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до вимог ст. 163 КАСУ постанова оформлена та підписана 06.12.2010 року.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим № 0000831502/0 від 12.04.2010 року про донарахування Приватному підприємству “Євротранс” податку на додану вартість в сумі 299465,00 грн., та нарахування штрафних санкції у розмірі 748663,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Євротранс” (98635, АР Крим, м. Ялта, вул. Ломоносова, 19 кв. 5) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Александров О.Ю.

<Текст >