Ухвала суду № 1883494, 04.07.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Донецький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем України

« 04 » липня 2008 року справа № 22а-7109/08

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засіданняЛітвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача Чмелевська М.О. довір. від 12.06.2008 року № 71-01/1986, Чаленко М.В. довір. від 12.06.2008 року № 71-01/1987, Цимбалюк О.Ф. довір. від 22.01.2008 року № воН-01/250

від відповідача Азаров О.А. довір. від 01.07.2008 року № 19239/10/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 08.02.2008 року

у справі№ 2а-197/08

за позовом Державного підприємства “Донецька залізниця”

до відповідача Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції

проскасуванняподаткового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення від 24.07.2007 року № 0000292342/3-16881 про визначення суми податкового зобовўязання по податку на прибуток в розмірі 381457 грн., в тому числі основний платіж в сумі 256634 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 124823 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2008 року у справі № 2а-197/08 (суддя Стиран В.В.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Вказує на правомірність висновку, що вказані в акті перевірки послуги не включені до переліку послуг експлуатаційної діяльності, а тому не є господарською діяльністю у розумінні пп. 2.2.2 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Вважає, що позивач не навів аргументованих доводів на спростування фактів викладених в акті перевірки стосовно того, що роботи, здійснювані Вагонним депо Костянтинівка, не відносяться до господарської діяльності залізничного транспорту.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечень, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.

В основу повідомлення рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 19.02.2007 року № 92/23-2-01075158 про результати планової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства Вагонним депо Костянтинівка за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року.

Під час перевірки встановлене, зокрема, порушення депо вимог п.п.2.2.2 п.2.2 ст.2, п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, Вагонне депо Костянтинівка не нараховувало та не сплачувало податок на прибуток від операцій, що не входять до переліку робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 16.02.1998 року № 173.

Як вважає податкова інспекція, результати господарської діяльності від здійснення послуг з ремонту вантажних вагонів, які не є основними фондами Укрзалізниці (належати іншим СПД) за місцем розташування структурного підрозділу Вагонне депо Костянтинівка, відображаються в податковому обліку вагонного депо, яке повинно надавати до податкового органу окрему декларацію про прибуток підприємства та сплачувати податок на прибуток від зазначеного виду господарської діяльності.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

В апеляційній скарзі відповідач вважає підставою для скасування постанови лише неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування“ на платників податку покладена відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів і додержання законів про оподаткування.

Таким чином, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції стосовно інших субєктів щодо контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері оподаткування.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що приймаючи податкове повідомлення рішення, яке оспорювалось, відповідач діяв не у спосіб та з перевищенням повноважень, визначених чинним законодавством України.

Порядок визначення обєкту оподаткування , ставки та механізм сплати податку на прибуток встановлений Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Колегія суддів вважає необгрунтованним довід податкового органу, що структурним підрозділом здійснювалася не господарська діяльність залізничного транспорту послуги з ремонту вантажного парку іншим підприємствам, з наступних підстав.

Згідно п. 2.2 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку на прибуток, одержаного від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниць.

Перелік робіт та послуг, які відносяться до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 16.02.1998 року №173 затверджено Перелік робіт та послуг, які відносяться до основної діяльності залізничного транспорту.

До переліку робіт основної діяльності залізниць, що виконуються підрозділами залізниць, згідно зазначеної норми, віднесені всі види ремонту основних фондів, інвентарю, що використовується в основній господарський діяльності.

Основною діяльністю залізничного транспорту, в розумінні зазначеної Постанови, є складова частина загальної господарської діяльності і означає діяльність усіх взаємопов'язаних підприємств та структурних підрозділів галузі, спрямовану на виконання єдиного перевізного процесу.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналогічне визначення господарської діяльності наведене у ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Тобто, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Господарський Кодекс України не розподіляють поняття основна та господарська діяльність.

Положенням про Вагонне депо Костянтинівка Державного підприємства “Донецька залізниця”, затвердженим наказом начальника залізниці від 20.04.2006 року № 221/н, визначений предмет діяльності депо, та одним з видів діяльності підрозділу є ремонт залізничних і трамвайних локомотивів та рухомого складу.

Таким чином, здійснюючи послуги по ремонту вантажного парку, який належить іншим субєктам господарювання, Вагонне депо Костянтинівка здійснювало основну господарську діяльність залізничного транспорту.

Згідно ст. 4 Закону України “Про систему оподаткування” платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до п.2.2 ст.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці.

З урахуванням вимог зазначеної норми, декларація про податок на прибуток із включенням валових доходів і витрат від виконання робіт з ремонту вагонів, які належать іншим субєктам господарської діяльності, надавалась депо в службу вагонного господарства Управління ДП “Донецька залізниця”.

На підставі даних депо та інших структурних підрозділів формувалась загальна декларація, згідно даних якої нараховувався і сплачувався податок на прибуток у тому числі і від таких ремонтів у складі загальної суми податку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення залізницею вимог чинного законодавства під час формування оподатковуваного прибутку по зазначеним господарським операціям відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, як зазначалось раніше, ДП “Донецька залізниця” формувала декларацію про прибуток на підставі данних, наданих, у тому числі, і Вагонним депо Костянтинівна, порушень під час формування данних декларації податковим органом не встановлено, податок на прибуток сплачений юридичною особою у повному обсязі.

Тобто, донарахування податковим органом податку на прибуток по вищевказаним операціям привело би до подвійного оподаткування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова окружного адміністративного суду прийнята при повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, висновки суду відповідають обставинам справи, тому підстави ля її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 99, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2008 року у справі № 2а-197/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2008 року у справі № 2а-197/08 за позовом Державного підприємства “Донецька залізниця” до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про скасуванняподаткового повідомлення рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

У судовому засіданні 04.07.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 07.07.2008 року.

Головуючий суддя І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей С.А.Малашкевич

з оригіналом згідно

головуючий суддя І.В.Геращенко