Постанова № 18832182, 13.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.11 Справа № 5015/2515/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг” від 28.07.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 06.07.2011р. у справі № 5015/2515/11

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг”, м.Червоноград Львівської області

про стягнення 156 614,93грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача Долішній І.І.

від відповідача не з?явився

Права та обов’язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, роз’яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.2011р. та додатковим рішенням від 12.07.2011р. у справі №5015/2515/11 (суддя Кітаєва С.Б.) задоволено позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі-РВ ФДМУ по Львівській області), присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) “Техноконсалтінг”: на користь позивача 132 878,98грн. заборгованості за договором оренди приміщення, 23735,95грн. пені; в доход державного бюджету 1566,15грн. державного бюджету, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач в порушення договірних зобов?язань не проводив сплату орендної плати у встановленому в договорі розмірі та порядку, що підтверджується матеріалами справи, та керуючись ст.ст. 526, 549, 610 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, задоволив позов.

Дане рішення оскаржується відповідачем, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з?ясуванням обставин справи та за невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи; просить таке скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, як зазначає скаржник, судом не визначено за який період проводиться стягнення орендної плати та пені, а також невірно обраховано суму проіндексованої орендної плати та суму пені, які присуджені до стягнення. Окрім того, зазначає про те, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, на розгляді господарського суду Львівської області знаходилась справа №5/60 предметом якої є спір про розірвання договору оренди №20 від 21.05.2004р., зокрема, встановлення факту та дати припинення договору оренди, на підставі якого проводиться стягнення орендної плати.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні, заперечив доводи апеляційної скарги, а також долучив до матеріалів справи розрахунок боргу, пені та копію рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2011р. у справі №5015/2374/11.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

21.05.2004 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець по договору, позивач у справі) та ТзОВ "Техноконсалтінг" (орендар по договору, відповідач у справі) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 20 (із змінами від 05.03.2008), відповідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування структурний підрозділ - цех по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою: м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості "Укрвуглереструктуризація" (а.с.7-10).

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ і становить (без ПДВ) за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) –квітень 2004 року - 10785,62 грн.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством; орендна плата за перший (повний) місяць оренди –травень 2004 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць квітень 2004 року на індекси інфляції травня 2004 року; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3 договору, орендна плата перераховується в повному розмірі до державного бюджету на рахунки УДК, щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу, у визначеному п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 5.2. договору, орендар зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.10.1 договору, даний договір діє з дати підписання та укладено терміном на десять років.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками фонду та товариства.

Факт передачі майна в строкове платне користування підтверджується актом приймання-передачі державного майна №20/2004 від 21.05.2004р. (а.с.15).

Однак, відповідач в порушення умов договору, своєчасно та в повному обсязі не сплачував орендної плати за період з 01.09.2010р. по 12.01.2011р., що стало підставою для звернення з позовом про стягнення 132 878,98грн. боргу в судовому порядку. Окрім того, позивачем, відповідно до п. 3.7. договору, нараховано пеню в розмірі 23 735,95грн. за період з 01.09.2009р. по 12.01.2011р.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення –відсутні, з огляду на наступне:

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, регулюються главою 16 «Правочини», 48 «Виконання зобов?язання», 50 «Припинення зобов?язання», 58 «Найм (оренда)»Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна»та договором.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов?язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, встановлений договором (ч.1 ст.759, ч.1 ст.763 ЦК України). Отже, однією з ознак договору оренди є оплатність.

Згідно ч.ч.1-2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Пунктом 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. за №786 (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Факт порушення порядку та строків здійснення розрахунків за умовами договору підтверджується матеріалами справи, зокрема, рішеннями господарського суду Львівської області від 10.12.2009р. у справі №11/216, від 15.03.2011р. у справі №5015/726/11(які набрали законної сили), рішенням від 16.08.2010р. у справі №5/60 (в частині залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011р.) –а.с.16-21, та не спростовано відповідачем в порядку ст.ст.33,34 ГПК України.

З огляду на викладене, матеріалами справи вважається підтвердженою сума боргу за орендними платежами за період з вересня 2010року по 12.01.2011р. у розмірі 132 878,98грн. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахування розміру орендної плати, зокрема, з врахуванням податку на додану вартість, а також з врахуванням коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, та визнано заявлену до стягнення суму орендної плати обчисленою відповідно до умов договору та Методики, відтак, такою, що підставно присуджена до стягнення оскаржуваним рішенням.

Згідно з ст.ст.610, 611 ЦК України та ст.ст.230, 231 ГК України, у разі порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки умовами договору оренди (п.3.5. договору) сторони визначили обов?язок орендаря у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендної плати, стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, і таке порушення умов договору мало місце зі сторони відповідача, що підтверджується матеріалами даної справи, а також встановлено рішеннями господарського суду Львівської області від 10.12.2009р. у справі №11/216, від 15.03.2011р. у справі №5015/726/11(які набрали законної сили), рішенням від 16.08.2010р. у справі №5/60 (в частині, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України, про стягнення орендної плати), судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість та підставність стягнення 23735,95грн. пені, обчисленої за 134 дні прострочення оплати за період з 01.09.2010р. до 12.01.2011р.

Посилання скаржника на ту обставину, що судом не зупинено провадження у справі до вирішення господарським судом Львівської області справи №5/60, предметом якої є спір про розірвання договору оренди №20 від 21.05.2004р., зокрема, встановлення факту та дати припинення договору оренди, на підставі якого проводиться стягнення орендної плати, судова колегія вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.5 ст.188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності цим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності - не встановлено за рішенням суду. Оскільки на момент розгляду даної справи, договір оренди був чинним, предметом позовних у даній справі була заборгованість з орендної плати за період 01.09.2010р. по 12.01.2011р., відтак, підстави для зупинення провадження у даній справі були відсутні.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором оренди, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення в частині стягнення 132 878,98грн. боргу, 23735,95грн. пені, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2011р. у справі №5015/2515/11, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.