Рішення № 18829148, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/44017.10.11

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир»

про стягнення 43920,46 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за дов. № 14/05/11 від 16.05.2011

від відповідача: ОСОБА_2 представник за дов. № 25 від 13.10.2011

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир»43920,46 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № ОП 01/2009 облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів від 30.09.2009 року відповідач не виплатив позивачеві свою частку страхового відшкодування по наданим йому рахункам-бордеро збитків та регресів № № 17, 18, 19, 20.

Разом з тим позивач порушив перед судом клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.

Розглянувши дане клопотання Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал», суд його відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути,зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тривалим ухиленням відповідача від виконання свого грошового зобовязання.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись. Крім того, позивачем у даній справі не заявлялись жодні майнові вимоги до відповідача, тому безпідставним є твердження позивача про те, що виконання рішення у цій справі повязане з поверненням відповідачем грошових коштів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал»та не визнає необхідним накладати арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку в банківській установі.

Ухвалою від 16.09.2011 порушено провадження по справі № 53/440 та призначено її розгляд на 17.10.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2011 подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32854,12 грн. яка зменшилась у звязку з частковою оплатою відповідачем заборгованості.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечив у звязку з необґрунтованістю позовних вимог.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.10.2011 в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

30.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мир»(надалі перестраховик) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мир») та Закритим акціонерним товариством «Український страховий капітал»(надалі - перестрахувальник) (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Український страховий капітал») укладено договір№ ОП 01/2009 облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів (надалі - договір), відповідно до п. 1.2 якого, предметом є облігаторне (обовязкове) пропорційне перестрахування перестраховиком частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО засобів наземного транспорту) на умовах “Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)” № 2062 від 13.03.2007 року, що є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору, його дія розповсюджується на всі договори добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО засобів наземного транспорту), які укладені перестрахувальником.

Ємність договору становить 400 000, 00 грн. Відповідальність перестраховика 25 %, але не більше 220 000, 00 грн. по кожному засобу наземного транспорту (п. п. 2.2, 2.4 договору).

Згідно з п. 3.2.2 договору, перестрахувальник зобовязаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати перестраховику рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків та регресів. Рахунки-бордеро оформляються та надаються перестраховику в письмовому вигляді в двох примірниках. Один з двох примірників рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків та регресів, після їх підписання та скріплення печаткою, повертається перестрахувальнику протягом 3-х робочих днів. Разом з рахунком-бордеро збитків та регресів перестрахувальник має направляти перестраховику пакет документів на виплату страхового відшкодування (перелік зазначений в п. 4.4 договору) за збитками, які дорівнюють або перевищують 20000, 00 грн. За збитками, сума яких є меншою 20000, грн. перестрахувальник направляє перестраховику копії документів, перелік яких зазначений в п. 4.3 договору.

З матеріалів справи вбачається, що перестраховиком були отримані від перестрахувальника рахунки-бордеро збитків та регресів з пакетом документів на виплату страхового відшкодування: № 17 за квітень 2011 року, № 18 за травень 2011 року, № 19 за червень 2011 року, № 20 за липень 2011 року.

Пунктами 3.4.2, 3.4.3 договору встановлено, що перестраховик зобовязаний протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків та регресів, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному із примірників на адресу перестрахувальника. Перестраховик зобовязаний протягом 10-ти робочих днів з дня підписання перестраховиком рахунку-бордеро збитків та регресів сплатити перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, зазначену в такому рахунку-бордеро збитків та регресів.

Однак, пунктом 4.5 розділу 4 договору (відшкодування збитків) встановлено, що перестраховик протягом 10-ти робочих днів з дня отримання відповідних документів сплачує перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування.

Як вбачається із змісту договору, пунктами 3.4.2, 3.4.3 договору встановлені обовязки перестраховика, а п. 4.5 договору встановлений порядок їх виконання, тому встановлюючи строки виконання зобовязань по сплаті перестрахувальником своєї частки страхового відшкодування суд керується п. 4.5 договору.

Відповідно до вказаного вище п. 3.2.2 договору, разом з рахунком-бордеро збитків та регресів перестрахувальник має направляти перестраховику пакет документів на виплату страхового відшкодування, перелік яких зазначений в договорі та залежить від розміру збитків.

Так, з урахуванням положень п. 4.5 та п. 3.2.2 договору, термін оплати перестраховиком його частки страхового відшкодування за договором настає через 10-ть робочих днів з дня отримання ним відповідних рахунків-бордеро збитків та регресів та необхідних документів до них згідно договору.

З матеріалів справи вбачається, що перестрахувальник направляв перестраховику рахунки-бордеро збитків та регресів разом із відповідним пакетом документів на виплату страхового відшкодування. Факт отримання рахунків-бордеро збитків та регресів разом із відповідним пакетом документів на виплату страхового відшкодування представником відповідача не заперечувався.

Відповідно до наданих до справи рахунків-бордеро збитків та регресів, частка страхового відшкодування, належна до сплати перестраховиком, на день звернення позивача з указаним позовом становила 43920,46 грн.

У звязку з частковою сплатою відповідачем заборгованості за рахунком-бордеро збитків та регресів № 17 за квітень на суму 11066,34 грн. частка страхового відшкодування відповідача станом на день прийняття рішення становить 32854,12 грн.

Таким чином в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11066,34 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Пунктом 3.3.6 договору встановлюється, що перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування у випадку, коли перестрахувальник порушив умови деяких пунктів договору, та рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п. п. 3.4.3, 3.4.4 договору для виплати страхового відшкодування і повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Перестраховик не надав до матеріалів справи свої обґрунтовані рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування щодо рахунків-бордеро збитків та регресів №№ 18, 19, 20.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № ОП 01/2009 від 30.09.2009 є договором перестрахування.

Частина 1 статті 987 ЦК України передбачає, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно з ч.1 статті 12 Закону України “Про страхування” перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобовязання щодо оплати своєї частки страхового відшкодування перестраховик до суду не надав.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи та поданими доказами.

З врахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 32854,12 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир» (04114, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Автозаводська, 54/19, літера «А», поверх 5, ідентифікаційний код 19209435, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2-А, н.п. № 43, ідентифікаційний код: 23707357) 32854,12 (тридцять дві тисячі вісімсот пятдесят чотири) грн. страхового відшкодування, 439,20 (чотириста тридцять девять) грн. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В частині стягнення 11066,34 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 20.10.2011