Рішення № 18827565, 14.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.11 р. Справа № 33/100пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське (код ЄДРПОУ 31599557)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега”, м.Красноармійськ (код ЄДРПОУ 24316334)

про визнання договору №5/01 від 03.01.2006р. недійсним.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю №01/11-1673 від 14.06.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю №11 від 11.04.2011р.

Позивач, Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега”, м.Красноармійськ про визнання договору №5/01 від 03.01.2006р. недійсним.

Ухвалою суду від 01.07.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/100пд, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 01.09.2011р. за клопотанням представника позивача судом продовжений строк розгляду справи на пятнадцять днів до 16.09.2011р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи судом відкладався.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що договір №5/01 від 03.01.2006р. суттєво порушує вимоги діючого законодавства України, оскільки не передбачає проведення відповідної процедури тендеру та був укладений на суму, що значно перевищує вартість робіт, яку можливо було провести без тендеру, оскільки для закупівель матеріально-технічних ресурсів, виконання робіт та послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №5/01 від 03.01.2006р., додаткові угоди до договору №5/01 від 03.01.2006р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13, 15, 22, 54, 55, 56, 57, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує, посилаючись на додержання всіх вимог чинного законодавства при укладенні договору №5/01 від 03.01.2006р. та відповідно до наданого 01.09.2011р. клопотання просив застосувати позовну давність. На підтвердження своїх заперечень надав копії актів про приймання виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, актів на видачу з ремонту обладнання, акту візуального обстеження шнеку, дефектних актів, рахунків-фактури, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

03.01.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вега” (виконавець) та Державним підприємством „Вугільна компанія „Краснолиманська” (замовник) укладено договір №5/01 (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обовязок з проведення робіт з ремонту обладнання згідно додаткових угод, які є невідємною частиною договору. Додаткові угоди узгоджуються щоквартально або в інші необхідні строки (п. 1.1. Договору).

Додатковими угодами до Договору б/н та дати сторони узгодили найменування, обсяг, вартість та графік виконання зазначених робіт.

В матеріалах справи наявні копії актів про приймання виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, актів на видачу з ремонту обладнання, акту візуального обстеження шнеку, дефектних актів, рахунків-фактури, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підтверджують факт виконання зазначених робіт та прийняття їх замовником без заперечень.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору №05/1 від 03.01.2006р., з підстав передбачених ст.215 ЦК України, у звязку з тим, що договір був укладений без проведення відповідної процедури тендеру, що порушує вимоги чинного законодавства.

Відповідно ст.73 ГК України Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених ГК України та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи на праві оперативного управління.

Статутом Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” визначено, що це підприємство засноване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 05.11.2001р. №535 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.10р. №1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.11р. №39 „Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та обєднань, що належать до сфери управління Міненерго вугілля, та господарських товариств, щодо яких Міненерго вугілля здійснює управління корпоративними правами держави”.

Пунктом 4.1. Статуту встановлено, що майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Виходячи з положень Статуту Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська” є державним унітарним підприємством, у відповідності до ст.73 ГК України.

Згідно з п.8 ст.73 ГК України Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Частиною другою пункту першого ст.75 ГК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору) встановлено, що для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Позивач посилається на суттєве порушення норм діючого законодавства в момент укладення спірного Договору, а саме: порушення приписів Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошт, яке затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 28.03.2008р. №274 „Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти”, в частині застосування процедури закупівлі зазначених в Договорі послуг.

Проте, як встановлено судом, спірний Договір укладено 03.01.2006р. разом з тим, як зазначене Тимчасове положення затверджено Постановою Кабінету міністрів 28.03.2008р., тобто вказане Тимчасове положення затверджене відповідною Постановою Кабінету Міністрів України після укладення сторонами спірного Договору.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Також, судом встановлено, що Постанову Кабінету Міністрів України від 28.03.2008р. №274 „Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти” було визнано неконституційною 09.10.08р. Рішенням Конституційного суду України по справі №1-41/2008.

Частиною другою ст.152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з пунктом 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно пункту першому статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом першим ст.207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У звязку з тим, що Постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2008р. №274 „Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти” затверджена після укладення сторонами спірного Договору, сторони не повинні були діяти на підставі її положень, тому своїми діями не порушили вимоги чинного законодавства.

Зі змісту спірного договору вбачається, що він був укладений уповноваженими на те особами, а саме: директором Старостенко А.П., який діяв на підставі Статуту з боку Виконавця та генеральним директором Пастернак Зиновієм Григоровичем, якій діяв на підставі Статуту з боку Замовника. Дотримана письмова форма договору згідно ст.ст. 207, 208 ЦК України.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Зазначена правова норма кореспондується із ч. ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи з положень Договору, предмет, вартість та порядок розрахунків за виконані роботи визначаються додатковими угодами.

Дослідивши зміст представленого Договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під правове під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що відповідач виконав роботи, передбачені Договором, що підтверджується актами виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи, тобто договір з боку відповідача виконано повністю. Заперечень щодо неналежного виконання робіт позивачем не представлено, тобто виконані роботи позивачем прийнятті без зауважень.

Отже, судом зроблено висновок, що підстави, відповідно приписам ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст.207 ГК України, для визнання договору №5/01 від 03.01.2006р. недійсним відсутні.

Також судом встановлено, що посилання позивача на той факт, що у специфікаціях до спірного Договору не визначено дату їх укладення та конкретний графік виконання робіт, як на підставу позовних вимог є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності, оскільки спірним Договором не передбачено узгодження сторонами істотних умов у специфікаціях.

Щодо клопотання відповідача про застосування до даного спору строку позовної давності, господарський суд зазначає, що строк позовної давності застосовується лише до порушеного права, оскільки судом встановлено, що наявності порушеного права немає, строк позовної давності не застосовується.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманьска”, м.Родинське не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у звязку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Вега”, м.Красноармійськ про визнання договору №5/01 від 03.01.2006р. недійсним.

У судовому засіданні 14.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2011 р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >