Рішення № 18827448, 19.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.11 р. Справа № 16/157

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Колективного підприємства „Трест Донецькметалургбуд” в особі Будівельного управління „Доменбуд”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 01236667

до Відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 9500грн., пені в розмірі 868,57грн., 3% річних в розмірі 252,34грн. та інфляційної індексації в розмірі 963,75грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю №юр 24 від 14.06.2011р.);

від Відповідача - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 Ленінським РВУМВС України в Донецької області 30.11.2001р.);

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 08.08.2011р. на 19.09.2011р.

У судовому засіданні 19.09.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Колективне підприємство „Трест Донецькметалургбуд” в особі Будівельного управління „Доменбуд”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 9500грн., пені в розмірі 868,57грн., 3% річних в розмірі 252,34грн. та інфляційної індексації в розмірі 963,75грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди нежитлового приміщення від 01.06.2009р., внаслідок чого за період з лютого 2010р. по січень 2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційної індексації.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог та договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2009р., нормативно обґрунтовуючи свої вимоги посиланнями на 525, 526, 549, 615, 625, 762, 764 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Разом із заявою про зменшення вимог №юр1 від 14.09.2011р. (а.с.32) з проханням припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 4750грн. у звязку з її сплатою, Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.33-59). В заяві про зменшення позовних вимог №юр2 від 19.09.2011р. Позивач вказував про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5000грн. у звязку з її сплатою в перебігу розгляду справи, наполягаючи на задоволені решти заявлених вимог.

Відповідач надав відзив №08-11 від 19.09.2011р. (а.с.65), яким позов визнав частково відносно заборгованості в сумі 4500грн., визначеною узгодженим сторонами актом звіреня розрахунків від 15.09.2011р. (а.с.66), заперечуючи проти решти вимог через фінансові труднощі.

Відповідачем також надані докази сплати в перебігу розгляду справи частини стягуваної заборгованості з оренди в загальному розмірі 5000грн. (а.с.а.с.67, 68).

У судовому засіданні 19.09.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження. При цьому, на запитання суду Відповідач підтвердив фактичне отримання приміщення за умовами договору оренди і його поточне використання за таким договором.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної правової кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (а.с.а.с.10, 11), згідно умов п.п. 1.1, 1.2, 7.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове орендне платне користування нежитлове приміщення площею 45кв.м. в будівлі, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

Як було встановлено судом, акт приймання-передачі приміщення сторонами не складався, проте Орендар не заперечує факту отримання ним обєкту оренди за умовами договору і його використання і на дату прийняття цього рішення.

Положеннями п. 2.1. визначений розмір орендної плати на місяців сумі 2250грн. з розрахунку 50грн. за 1 кв.м., яка згідно п. 2.2. має вноситися Орендарем на поточний рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 5-ого числа поточного місяця.

Обовязок і ініціатива своєчасного внесення орендної плати п.п. 2.4. і 4.1. договору покладається на Орендаря. При цьому, у разі затримання оплати кошти, які будуть надходити від Орендаря, зараховуватимуться в рахунок погашення попередньої заборгованості.

Пункт 5.2. договору встановлює відповідальність Орендаря за затримку перерахунку орендної плати Орендодавцю у вигляді пені в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення і нарахування штрафних санкцій Орендареві припиняється через рік з дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Додатковою угодою від 28.12.2009р. (а.с.36) сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010р., однак і після його закінчення через відсутність будь-яких застережень сторін і продовження фактичного користування приміщенням з боку Орендаря, правовідносини за договором автоматично пролонговані в порядку ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України і ст. 764 Цивільного кодексу України ще на 1 рік на тих же умовах до 31.12.2011р.

Посилаючись на несплату Відповідачем орендних платежів за період користування майном з лютого 2010р. по січень 2011р. включно у загальному розмірі 9500грн., Позивач, нарахувавши додатково пеню, 3% річних і інфляційну індексацію, звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Остаточною заявою №юр2 від 19.09.2011р. (а.с.а.с. 61, 62), враховуючи здійснені Відповідачем 14.07.2011р. (а.с.67) і 02.09.2011р. (а.с.68) платежі в рахунок погашення боргу з орендної плати в загальному розмірі 5000грн. (згідно акту звірення від 15.09.2011р.), просив припинити провадження у справі в частині стягнення означеної суми, наполягаючи на задоволені решти вимог.

Відповідач відзивом №08-11 від 19.09.2011р. (а.с.65) визнав вимоги лише мірі несплаченого залишку в сумі 4500грн., який відповідає узгодженому сторонами сальдо на 15.09.2011р. (а.с.66).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобовязань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. При цьому, згідно приписів ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони управнені розповсюдити умови укладеного договору на фактичні відносини, що мали місце до його укладання.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього зобовязань, визначених його умовами.

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5000грн., суд, враховуючи заяву Позивача від 19.09.2011р., дійшов висновку про необхідність припинення провадження що них.

Так, як було встановлено судом, квитанціями від 14.07.2011р. на 2500грн. (а.с.67) і від 02.09.2011р. на 2250грн. (а.с.68) та відображеним у підписаному сторонами акті звірення розрахунків від 15.09.2011р. платежем в сумі 500грн. від 21.07.2011р. Відповідач сплатив в перебігу розгляду справи 5000грн. (позов подано 15.06.2011р.), припинивши, таким чином, відповідні грошові зобовязання перед Позивачем та існування предмету спору в цій частини. Таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Відносно решти позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 4500грн., які визнані Відповідачем (а.с.65), позиція суду полягав в такому:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання цієї позовної вимоги опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання вимоги здійснено уповноваженою у розумінні ст. 28 Господарського процесуального кодексу України особою безпосередньо Відповідачем;

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відносно наявності/відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення на користь Орендодавця орендних платежів щомісячно у не пізніше кожного 5 числа поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем підтверджується, залишок несплаченою на момент прийняття цього рішення заборгованості, що утворилась за період з лютого 2010р. по січень 2011р., становить саме 4500грн. (а.с.66). Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таки, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Таким чином, вимоги про стягнення заборговані в цій частині судом задовольняються.

Решта вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 252,34грн. та інфляційної індексації в сумі 963,75грн. судом також задовольняються, оскільки обовязок з їх оплати є визначеним ст. 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошових зобовязань з орендних платежів, стан чого відображений в акті звіряння розрахунків від 15.09.2011р. (а.с.66). В свою чергу, здійснена судом перевірка розрахунків означених вимог (а.с.а.с.8,9) вказує на належність їх визначення Позивачем.

Вимоги про стягнення пені в сумі 868,57грн. також задовольняються судом, оскільки згідно ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідком порушення зобовязання, встановленим договором або законом, є, у тому числі сплата неустойки, видом якої є пеня (ч. 3 ст.549 вказаного Кодексу), що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

В свою чергу, п.5.2. договору оренди сторонами у відповідності до вимог ст. 547 Цивільного кодексу України досягнуто письмової угоди про застосування неустойки у вигляді пені за прострочення оплати орендних платежів. Приведений Позивачем розрахунок вимог відносно пені (а.с.а.с.7, 8) відповідає встановленим судом обставинами відносин сторін, умовам договору та приписам ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Заперечення Відповідача проти означених нарахувань (3% річних, інфляційної індексації та пені) судом відхиляються, оскільки діюче законодавство не покладає можливість їх нарахування і застосування у залежність від фінансового становища, тоді як заяв про зменшення розміру пені з порядку ст. 233 Господарського кодексу України суду не надходило.

У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати стягуються з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Колективного підприємства „Трест Донецькметалургбуд” в особі Будівельного управління „Доменбуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 01236667) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 9500грн., пені в розмірі 868,57грн., 3% річних в розмірі 252,34грн. та інфляційної індексації в розмірі 963,75грн. задовольнити частково.

2. Колективного підприємства „Трест Донецькметалургбуд” в особі Будівельного управління „Доменбуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 01236667) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 5000грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Колективного підприємства „Трест Донецькметалургбуд” в особі Будівельного управління „Доменбуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 01236667) заборгованість з орендної плати в розмірі 4500грн., пеню в розмірі 868,57грн., 3% річних в розмірі 252,34грн. та інфляційну індексації в розмірі 963,75грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Колективного підприємства „Трест Донецькметалургбуд” в особі Будівельного управління „Доменбуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 01236667) витрати зі сплати державного мито в розмірі 115,85грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >