Рішення № 18827446, 20.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.11 р. Справа № 16/250пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30208725

до відповідача 1: Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ, ідентифікаційний код 30813364

до відповідача 2: Приватного підприємства „Олена-95”, м. Новоазовськ, ідентифікаційний код 23180660

до відповідача 3: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 00191129

із залученням Третьої особи: Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області, ідентифікаційний код 23777567

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2001р. та зобовязання Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ повернути Відкритому акціонерному товариству „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області риболовецький цех в повному складі будівлі, споруди, які знаходяться за адресою: с. Еланчик, м. Новоазовськ, Донецька область

та за позовом Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області, ідентифікаційний код 23777567

до відповідача 1: Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ, ідентифікаційний код 30813364

до відповідача 2: Приватного підприємства „Олена - 95”, м. Новоазовськ, ідентифікаційний код 23180660

до відповідача 3: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 00191129

про: визнання договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р., договору купівлі-продажу №3934 від 01.03.2003р. і договору дарування від 16.97.2004р. недійсними та приведені сторін у первинний стан

за участю уповноважених представників (за первісним позовом):

від Позивача - не зявився;

від Відповідача 1 ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 26.07.2011р.);

від Відповідача 2 ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 26.07.2011р.);

від Відповідача 3 ОСОБА_2 (за довіреністю №09/167від 19.01.2011р.);

від Третьої особи не зявився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 09.08.2011р. на 20.09.2011р.

У судовому засіданні 20.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Джуз”, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до Господарського суду з позовом до Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ та Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод” про визнання недійсним договір купівлі-продажу №1 від 28.05.2001р. та зобовязання Приватне підприємство „Хуторок”, м. Новоазовськ повернути Відкритому акціонерному товариству „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області риболовецький цех в повному складі будівлі, споруди, які знаходяться за адресою: с. Еланчик, м. Новоазовськ, Донецька область.

В обґрунтування позовних вимог Позивач, як акціонер Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, посилався на те, що спірний договір є недійсним, оскільки підписаний неповноважним представником означеного Товариства - директором ОСОБА_3., який не мав відповідних повноважень на його укладення, та суперечить основної меті діяльності товариства отриманню прибутку, і укладений не в інтересах позивача, а в інтересах самого директора товариства ОСОБА_3

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу №1 від 28.05.2001р., свідоцтво про право власності від 24.04.2002р., листи: №5048 від 07.06.2004р., №06-09/3467/02 від 04.09.2002р., №2/111-11 від 08.06.2004р., право установчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 1, 47 Закону України „Про господарські товариства”, ст.ст. 161, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 48,50 Цивільного кодексу УРСР.

Позивачем під час первісного розгляду справи надано уточнення позовних вимог №057 від 21.09.2004р. (а.с.а.с.86-90 т.1), в якому остаточно вимагає визнати недійсним договір купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р., укладений між Відкритим акціонерним товариством „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області та Приватним підприємством „Хуторок”, м. Новоазовськ про продаж риболовецького цеху, розташованого за адресою: Донецька область, м. Новоазовськ, п. Еланчик; визнати недійсним договір купівлі-продажу №3934 від 01.03.2003р., укладений між Приватним підприємством „Хуторок”, м. Новоазовськ та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь про продаж 7/100 вказаного риболовецького цеху; визнати недійсним договір дарування №93/100 нежитлової споруди вказаного риболовецького цеху, завірений приватним нотаріусом Ново азовського районного нотаріального округу ОСОБА_4 у реєстрі за №662 від 16.07.2004р., привести сторони у первинний стан, а також стягнути з відповідачів усі витрати, понесені по даній справі. Означеною заявою у якості Відповідачів 3, 4 визначені Приватне мале виробничо-торгівельне підприємство „Олена” та Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, які ухвалою від 21.09.2004р. набули такого процесуального статусу.

Позивачем надавалися додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.91-92, 94-99 т.1).

Відповідач 1 під час первісного розгляду справи надав відзиви №55 від 01.10.2004р. (а.с. 105-107 т.1), №58 від 10.11.2004р. (а.с.116 т.1), якими проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність передбачених законодавством підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, відсутність доказів наявності у Позивача прав акціонера на момент укладання спірного договору купівлі-продажу та відповідність означеного договору вимогам законодавства щодо визначеності предмету відчуження та інших істотних умов, а також наявність повноважень у керівника продавця на здійснення такого відчуження.

Відповідачем 1 також надані додаткові документи на виконання вимог ухвали суду (а.с.а.с. 69-72, 108-112 т.1).

Відповідач 2 під час первісного розгляду справи через канцелярію суду 31.08.2004р. надав відзив №б/н від б/д (а.с.а.с.41, 42 т.1), в якому проти позову заперечив, вказуючи на: наявність повноважень у голови правлення продавця на укладання спірного договору, який опосередковую реалізацію пошкодженого внаслідок стихійного лиха майна, що було списано і виведено з експлуатації; отримані від реалізації кошти були спрямовані на погашення кредиторської заборгованості попередніх років; відсутність встановлених правоохоронними органами порушень відносно посадових осіб ВАТ „Кривокоський рибзавод”.

Крім того, Відповідач 2 клопотанням №08/12-3 від 08.12.2004р. у звязку із поданням ним позовної заяви до відповідача 1: Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ, до відповідача 2: Приватного малого виробничо-торгівельного підприємства „Олена”, м. Новоазовськ та до відповідача 3: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь про визнання недійсним договір купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р. укладений між Відкритим акціонерним товариством „Кривококський рибзавод”, с. Седове Донецької області та Приватним підприємством „Хуторок”, м. Новоазовськ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №3934 від 01.03.2003р. укладений між Приватним підприємством „Хуторок”, м. Новоазовськ та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь про продаж 7/100 вказаного риболовецького цеху; визнати недійсним договір дарування №93/100 нежитлової споруди вказаного риболовецького цеху, завірений приватним нотаріусом Ново азовського районного нотаріального округу ОСОБА_4 у реєстрі за №662 від 16.07.2004р., привести сторони у первинний стан, просив суд залучити його до участі у справі у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою від 10.12.2004р. (а.с.145 т.1) Відкрите акціонерне товариство „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області залучено у справу у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Відповідач 3 під час первісного розгляду справи надав відзив №47 від 01.10.2004р. (а.с.а.с.102-104 т.1) та №64 від 10.11.2001р. (а.с.а.с.118, 119 т.1), в яких проти позову заперечив, підтримуючи доводи Відповідача 1.

Відповідач 4 під час первісного розгляду справи надав відзив на позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області від 22.12.12004р. (а.с.146-148 т.1), в якому позовні вимоги не визнав, вказуючи на безпідставність тверджень щодо зменшення розміру статутного фонду Відповідача 2 внаслідок укладання ним спірного договору купівлі-продажу, добросовісність набуття спірного майна та відсутність підстав для його витребування.

Відповідачем 4 також надані додаткові документи на виконання вимог ухвали суду (а.с.а.с. 149-153 т.1).

З огляду на прийняття в межах справи №16/250пд в порядку ст. 26 Господарського процесуального кодексу України до розгляду позовної заяви Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, вказані вище учасники справи набули та мають наступний процесуальний статус:

·Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Джуз”

·Відповідач 1 Приватне підприємство „Хуторок”

·Відповідач 2 Приватне мале виробничо-торгівельне підприємство „Олена” (поточне найменування згідно статуту від 28.09.2007р. (а.с.а.с.9-15 т.6) Приватне підприємство „Олена-95”)

·Відповідач 3 Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”

·Третя, особа, яка заявляє самостійні вимоги, на предмет спору Відкрите акціонерне товариство „Кривокоський рибзавод”.

Протягом повторного нового розгляду справи, запровадженого постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011р., Позивач та Третя особа без пояснення причин у судові засідання не зявлялись, будь-яких додаткових пояснень по суті спору з урахуванням вказівок касаційної інстанції та вжитих заходів з їх виконання до відома суду не довели.

В свою чергу, Відповідачі 1, 2 надали ідентичні пояснення із запереченнями по суті заявлених вимог з урахуванням позиції Вищого господарського суду України (а.с.а.с.2-7, 33-37, 43, 47 т.6), а Відповідач 3 надав пояснення №09/1-1 від 08.08.2011р. (а.с.а.с.22-23 т.6), яким підтримав свою попередню позицію щодо добросовісності набутті, відсутності підстав для витребування майна і відповідності спірних договорів вимогам законодавства.

У судовому засіданні 20.09.2011р. присутні представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, наполягаючи на вирішенні спору в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин в контексті вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2011р., тим більше, що подальше очікування на здійснення Позивачем та Третьою особою своїх процесуальних прав є неможливим, оскільки 20.09.2011р. добігає кінця процесуальний строк повторного нового розгляду справи.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2002р. між Відкритим акціонерним товариством „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області (Продавець) та Приватним підприємством „Хуторок”, м. Новоазовськ (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №1 (а.с.9 т.1), згідно умов п. 1.1, 1.3 якого Продавець зобовязується здійснити продаж риболовецького цеху у складі будівель, споруд, які знаходяться за адресою: м. Новоазовськ, с. Еланчик, для здійснення виробничої діяльності по безготівковому рахунку, за ціною 6000,00грн.

28.05.2002р. сторонами складено і підписано акт приймання-передачі (а.с.36 т.1), яким відбулася передача обєкту відчуження Покупцеві, та в якому сторони визначили поточний фізичний стан проданого майна (значною мірою пошкоджене внаслідок стихійного лиха, акт обстеження про яке був складений і затверджений відповідною комісією а.с.82 т.1)). В свою чергу, в рахунок оплати за майно продавцем за накладною №2 від 31.05.2002р. (а.с.38) було відвантажено продукції вартістю 6000грн., а 02.07.2003р. Новоазовським бюро технічної інвентаризації (а.с.а.с.78, 79) право власності на риболовецький цех із визначенням його складових зареєстровано за Відповідачем 1.

Згідно виписки №1 (а.с. 10 т.1) з реєстру власників іменних цінних паперів розмір статутного фонду Продавця станом на 01.08.2002р. визначався сумою 190500грн., що відповідає змісту п. 5.1. Статуту Третьої особи (а.с.а.с.15-20 т.1). При цьому, положення п.п. 5.5., 5.6 Статуту ВАТ „Кривокоський рибзавод” визначають, що розмір статутного фонду може бути зменшений за згодою кредиторів товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій або анулювання акцій, викуплених Товариством у акціонера. Рішення про зміну статутного фонду вступає в силу з моменту винесення цих змін в державний реєстр.

Положення п. 8.2.4. Статуту Третьої особи до компетенції загальних зборів акціонерів Товариства віднесено затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 30% статутного фонду Товариства (тобто понад 57150грн.). В свою чергу, згідно п. 8.3.4. Статуту наглядова рада узгоджує проведення операцій з розпорядження нерухомим майно Товариства, балансова вартість якого перевищує 57150грн.

Пунктом 8.4.8 статуту передбачено, що на підставі рішень, прийнятих Правлінням, голова Правління видає накази, а також інші розпорядні документи, щодо діяльності товариства, водночас, п. 8.4.5. передбачав, що голова правлення уповноважений представляти інтереси Товариства, вести переговори та укладати угоди від його імені.

01.03.2003р. між Приватним підприємством „Хуторок”, м. Новоазовськ (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №3934 (а.с.а.с.24-26 т.1), згідно п.п. 1.1, 1.3, 2.1 якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцю нерухоме майно, риболовного цеху, яке знаходиться за адресою: м. Новоазовськ, Донецької області, вул. Авторська, 21, яке складається згідно виписки (№902242 від 02.07.2003р. серії ВАА №857373, реєстраційний №1695436) з електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, виданої БТІ м. Новоазовськ) із: складу, літ. Б, площею 119,40кв.м.; тамбур, літ. б; частина огородження 2; частина замощення І, що складає 7/100 частини риболовного цеху, загальною вартістю 25000,00грн., а Покупець зобовязаний прийняти та сплатити це майно.

16.07.2004р. між Приватним підприємством „Хуторок”, м. Новоазовськ (Даруватель) та Приватним малим виробничо-торгівельним підприємством „Олена”, м. Новоазовськ (Обдарований) укладений договір дарування б/н (а.с.27-28 т.1), згідно умов п.1 якого Даруватель подарував, а Обдарований прийняв у дар 93/100 частини нежитлового будинку з належними надвірними будівлями номер 21 по вулиці Авторській в м. Новоазовську на земельній ділянці Новоазовської міськради риболовний цех.

Означені договори про відчуження Відповідачем 1 частин спірного майна на користь Відповідача 2 та Відповідача 3 відображені в відомостях Новоазовського бюро технічної інвентаризації (а.с.а.с.74-77).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, остаточні вимоги за яким виклав в уточненнях №057 від 21.09.2004р. (а.с.а.с.86-90 т.1), обґрунтовуючи зацікавленість в оскарженні спірних угод фактом набуття у власність 53,8058% акцій ВАТ „Кривокоський рибзавод” згідно виписки №5 від 17.06.2004р., якою підтверджується, що розмір статутного фонду Товариства продовжував визначатися 190500грн. Такий же розмір статутного фонду товариства мало і за редакцією статуту, зареєстрованою 29.09.2004р. (а.с.а.с.100-114 т.2).

В свою чергу, позовні вимоги Третьої особи в межах цієї справи полягали у визнанні недійсним договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області та Приватним підприємством „Хуторок”, м. Новоазовськ; визнанні недійсним договору купівлі-продажу №3934 від 01.03.2003р., укладеного між Приватним підприємством „Хуторок”, м. Новоазовськ та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь про продаж 7/100 вказаного риболовецького цеху; визнанні недійсним договору дарування №93/100 нежитлової споруди вказаного риболовецького цеху, завіреного приватним нотаріусом Ново азовського районного нотаріального округу ОСОБА_4 у реєстрі за №662 від 16.07.2004р., та приведенні сторін у первинний стан, а також стягнути з відповідачів усі витрати, понесені по даній справі.

За результатами розгляду означених позовних заяв Господарським судом Донецької області 16.03.2005р. вирішено (а.с.а.с.188-194 т.1) задовольнити повністю позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, відмовивши, при цьому, у вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз”.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2005р. (а.с.а.с.158-164 т.2) рішення Господарського суду Донецької області від 16.03.2005 року по справі №16/250пд скасовано та винесено нове, яким у задоволені вимоги Позивача та Третьої особи відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2005 року рішення господарського суду Донецької області від 16.03.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.2005р. по справі №16/250пд скасовано, а справу передано на новий розгляд із вказівною про необхідність зясування обставин відносно вартості відчуженого майна.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.04.2010р. (а.с.а.с.143-153 т.4), після призначення комплексних судовий експертиз (висновки не були отримані через неможливість проведення досліджень за недостатністю документів), у задоволені вимог Позивача та Третьої особи відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2011р. (а.с.а.с.96-102 т.5) рішення Господарського суду Донецької області від 19.04.2010 року по справі №16/250пд частково скасовано задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод” про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 19.04.2010р. по справі №16/250пд залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011р. (а.с.а.с.154-160 т.5) судові акти попередніх інстанцій знов було скасовано, а справу - направлено на новий розгляд, із вказівками про необхідність встановлення правової природи правовідносин та підстави позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз” в контексті його оправа на позов як акціонера Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, а також питання прийняття чи затвердження вищим органом останнього укладеного договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р. і питання зміни розміру статутного фонду у звязку із таким договором.

Справа № 16/250пд була передана на розгляд судді Господарського суду Донецької області Попкову Д.О.

Під час повторного нового розгляду представники Відповідачів проти позовних вимог Позивача та Третьої особи заперечували з підстав, приведених вище.

Суд розглядає справу в контексті первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз” (без врахування уточненні №057 від 21.09.2004р. (а.с.а.с.86-90 т.1), оскільки приписи ст.ст.22, 58 Господарського процесуального кодексу України не передбачали і не передбачають можливості зміни предмету позову шляхом його доповнення вимогами до осіб, що не мали первісного статусу відповідачів.

Судом також розглядаються вимоги Третьої особи у повному обсягу, оскільки питання про прийняття її позову саме у порядку ст. 26 Господарського процесуального кодексу України із одночасною зміною її процесуального статусу вже були здійснено під час попереднього розгляду справи, а діюче законодавство не передбачає можливості та процедури виділення відповідного позову в окреме провадження.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, та враховуючи обовязкові до викання вказівки Вищого господарського суду України, суд вважає розглядувані вимоги первісного позову Позивача та позову Третьої особи такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

1.Стосовно позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз”:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача.

Обовязковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача узгоджується і з позицією Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач безпосередньо не є стороною, або вигодонабувачем чи зобовязаною особою за спірним договором купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р., що, у світлі положень ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР (відтворені в ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України), які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обовязків, зумовлює висновок суду про те, що спірний договір безпосередньо не впливає на права та обовязки Позивача.

В свою чергу, статус Позивача як акціонера Продавця за спірним договором, набутий (статус) до того ж вже після укладання спірного договору, також не створює підстав для виникнення певних субєктивних прав або інтересів щодо спірної угоди, оскільки згідно із ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”, а також вже діючих на момент придбання позивачем акцій Продавця ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 116 Цивільного кодексу України, обсяг прав акціонера товариства не включає у собі можливість оспорювати угоди, укладені товариством, або набувати прав чи обовязків за такими угодами виключно в силу наявності корпоративних прав.

Відтак, оскільки безпосередньо спірний договір не зачіпає прав та інтересів Позивача, у тому числі корпоративних щодо Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод” (їх обсяг та зміст не змінився), а Статут останнього не надає Позивачеві права подавати позовні заяви на захист інтересів Третьої особи, суд дійшов висновку про відсутність у Позивача відповідного матеріального права (інтересу), що має бути захищене шляхом подання розглядуваного позову.

Відсутність у Позивача субєктивного права обєктивно унеможливлює наявність порушення цього відсутнього права і застосування будь-яких способів судового захисту та зумовлює відмову у задоволені вимог, незалежно від відповідності спірного договору вимогам законодавства. Висновок суду про неможливість задоволення позову акціонера про недійсність угоди, укладеної товариством із іншою особою, узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в п. 51 Постанови Пленуму „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.2008р. №13, та Вищого господарського суду України, викладеної в п. 2.2.1. Рекомендації Президії „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від 28.12.2007р. № 04-5/14.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз” через їх юридичну неспроможність, з огляду на що понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на його рахунок.

2. Стосовно позову Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви Третьої особи, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні недійсними визнання договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р., договору купівлі-продажу №3934 від 01.03.2003р. і договору дарування від 16.97.2004р. та приведені сторін у первинний стан

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірних договорів здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 чинного Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Оскільки за змістом позовної заяви Третьої особи вбачається, що обґрунтування вимог щодо недійсності договору купівлі-продажу №3934 від 01.03.2003р. і договору дарування від 16.97.2004р., які опосередковують подальше відчуження майна, придбаного Відповідачем 1 на підставі договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р., полягає (обґрунтування) у незаконності саме такого первісного продажу, остільки суд насамперед розгляне позов Третьої особи саме відносно договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р.

Виходячи із наведених Третьої особою підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р. є недійсним, оскільки:

- спірний договір опосередковую зменшення статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, здійсненого всупереч статуту Товариства за одноособовим рішенням керівника, що укладав договір;

- спірний договір не містить певних істотних умов, а саме найменування і характеристика приміщень обєкту продажу;

- договір вчинено не уповноваженою особою за заниженою вартістю без подальшого погодження та затвердження загальними зборами акціонерів товариства.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи є хибними та доказово неспроможними, з огляду на таке:

По-перше, твердження про зменшення розміру статутного фонду через відчуження майна Товариства, яким був сформований його статутний фонд при приватизації, є помилковим та не відповідає встановленим обставинам справи. Так, як було визначено судом станом на 2004р. розмір статутного фонду ВАТ „Кривокоський рибзавод” був таким же, як на момент вчинення спірного договору - 190500грн. Більш того, відплатне відчуження певного майна в принципі не може зменшити розмір статутного фонду продавця, який є грошовим вираженням здійснених засновниками товариства внесків, оскільки ст. 39 Закону України „Про господарські товариства” імперативно визначають єдину можливу процедуру (рішення загальних зборів за погодженням кредиторів) та способи (зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій) зменшення, жодних доказів чого не тільки не представлено, але й необхідність вчинення відповідних дій законодавцем навіть не повязується із відчуженням певного майна.

По-друге, відсутність у спірному договорі істотних умов взагалі не стосується питання дійсності зазначеного договору, а повязаний із фактом укладання договору і його існування як правової підстави для кореспондуючих прав і обовязків сторін. Тобто у розглядуваному випадку ця підстава позову не відповідають його предмету. В свою чергу, встановлений судом факт виконання сторонами своїх взаємних зобовязань вказують на достатність узгоджених умов для повного і належного врегулювання сторонами правовідносин за спірним договором, що узгоджується із правовою позицією з цього приводу, викладеною Верховним Судом України від 10.02.2009р. (розміщена в інформаційній базі ЛІГА), тим більше, що п. 1.1. спірного договору та складений сторонами акт приймання-передачі від 28.05.2002р. у світлі п.п.1.2, і 1.3. належним чином ідентифікують обєкт продажу.

По-третє, у світлі визначеного судом за змістом акту приймання-передачі від 28.05.2002р. неналежного стану обєкту продажу на момент укладання спірного договору внаслідок пошкоджень від стихійного лиха, встановленої за результатами попереднього розгляду неможливості проведення експертного дослідження задля зясування вартості майна на момент відчуження Відповідачу 1, встановлена п.1.3. реалізаційна вартість у 6000грн. не може вважатися спростованою належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами. Як наслідок, твердження про заниження вартості є недоведеними, так само, як і міркування відносно необхідності погодження і затвердження такої угоди з боку загальних заборів акціонерів товариства, адже сума угоди є значно меншою 30% розміру статутного фонду, а отже і не покладало у залежність дії уповноваженого згідно п. 8.4.5. статуту керівника з вчинення спірного договору від позиції загальних зборів або наглядової ради Товариства (п.п.8.2.4., 8.3.4. Статуту).

Більш того, у будь-якому разі відсутність рішення загальних зборів акціонерів про затвердження спірного договору не заперечує його чинність, оскільки затвердження є подальшою дією відносно наявної укладеної угоди, законність якої оцінюється саме на момент укладання, а не затвердження. Означений висновок суду узгоджується із позицією, , приведеною в абз. 3 п. 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24 жовтня 2008 року N 13, адже безпосередньо відносно керівника Третьої особи статут не містить обмежень в праві укладання угод.

В свою чергу, статус керівника ВАТ „Кривокоський рибзавод” у ОСОБА_3 особи, яка підписала спірний договір достатньою мірою підтверджується довідкою ЄДРПОУ від 06.09.2004р. (а.с.69 т.1) та відомостями про зареєстровані Новоазовською районною державною адміністрацією зміни до статуту Товариства від 27.11.2000р. (а.с.70 т.1).

Таким чином, суд відмовляє у задоволені вимог Третьої особи відносно визнання недійсним договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р., що зумовлює і відмову у похідних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу №3934 від 01.03.2003р. і договору дарування від 16.97.2004р. та відновлення первісного стану. Більш того, оскільки за змістом позову Третя особа заперечувала законність подальших двох угод про відчуження спірного майна саме з мотивів не набуття Відповідачем 1 статусу власника обєкту відчуження (через збереження такого статусу саме ВАТ „Кривокоський рибзавод”), суд вважає за необхідне окрім неможливості в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України обєднувати в межах одного позову декілька вимог, результат розгляду частини з яких залежить від попереднього вирішення та набрання законної сили рішення за іншою частиною вимог, наголосити і на неналежності обраного Заявником способу судового захисту відносно оспорювання законності вчинених за участю Відповідача 2 і Відповідача 3 договорів.

Так, оскільки Третя особа не є стороною договору купівлі-продажу №3934 від 01.03.2003р. і договору дарування від 16.97.2004р., запровадження реституційних наслідків за такими угодами не призведе до відновлення її прав відносно предмету відчуження, з огляду на що такі права можуть захищатися лише у відповідності до приписів ст. 145 Цивільного кодексу УРСР та ст. 388 Цивільного кодексу України за допомогою віндикаційного позову, що узгоджується із позицією, сформульованою Верховним Судом України в п.10 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”

Понесені Третьої особою судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на її рахунок. Крім того, суд розподіляє порівну між Позивачем і Третьою особою обовязок з компенсації понесених Відповідачем 3 і Відповідачем 1 судових витрат за подання апеляційних (а.с.а.с.25, 46 т.1) і касаційної (а.с.130 т.5) скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30208725) до Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ (ідентифікаційний код 30813364) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2001р. та зобовязання Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ повернути Відкритому акціонерному товариству „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області риболовецький цех в повному складі будівлі, споруди, які знаходяться за адресою: с. Еланчик, м. Новоазовськ, Донецька область.

2. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області (ідентифікаційний код 23777567) до Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ (ідентифікаційний код 30813364), Приватного підприємства „Олена-95”, м. Новоазовськ (ідентифікаційний код 23180660) і Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00191129) про визнання договору купівлі-продажу №1 від 28.05.2002р., договору купівлі-продажу №3934 від 01.03.2003р. і договору дарування від 16.97.2004р. недійсними та приведені сторін у первинний стан.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30208725) на користь Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ (ідентифікаційний код 30813364) відшкодування сплаченого державного мита за апеляційне та касаційне оскарження в розмірі 45грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області (ідентифікаційний код 23777567) на користь Приватного підприємства „Хуторок”, м. Новоазовськ (ідентифікаційний код 30813364) відшкодування сплаченого державного мита за апеляційне та касаційне оскарження в розмірі 45грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30208725) на користь Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00191129) відшкодування сплаченого державного мита за апеляційне оскарження в розмірі 22,5грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, с. Седове Донецької області (ідентифікаційний код 23777567) на користь Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00191129) відшкодування сплаченого державного мита за апеляційне оскарження в розмірі 22,5грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >