Рішення № 18827340, 28.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.11 р. Справа № 28/108

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Курило Г.Є., Суддів Риженко Т.М., Лейба М.О.

при секретарі судового засідання Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, м. Донецьк

до відповідача 1 Приватного підприємства „Ремонтно-строительная фирма „СВАН”, м.Донецьк

до відповідача 2 Приватного підприємства „Ремонтно-строительная фирма „СВАН”, м.Донецьк

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубін”, м.Донецьк

про стягнення 2 245 232,30 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не прибув.

Від відповідача 1: не прибув.

Від відповідача 2: не прибув.

Від відповідача 3: не прибув.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 Приватного підприємства „Ремонтно-строительная фирма „СВАН”, м.Донецьк, до відповідача 2 Приватного підприємства „Ремонтно-строительная фирма „СВАН”, м. Донецьк, до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубін”, м.Донецьк, про стягнення солідарно 2 245 232,30 грн., яка складається: 1 500 000,00грн. – сума основного боргу; 427 119,46грн. – заборгованість за відсотками; 264 855,54грн. – пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом та 53 257,30грн. – сума розрахованих трьох процентів річних від простроченої суми нарахованих відсотків та простроченої основної суми заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на кредитний договір №11.10-308 від 30.10.2009р., договір поруки № 11.10-308/пор1 від 30.10.2009р., договір поруки №11.10-308/пор2 від 30.10.2009р. повідомлення, вимоги.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 06.06.2011р. порушив провадження у справі № 28/108.

Разом з позовними вимогами позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно належне Відповідачам, а також грошові кошти, що належать відповідачам і знаходяться у них, на рахунках у банківських установах в межах суми заявлених позовних вимог. Суд відмовляє в задоволенні вищезазначеного клопотання, в зв’язку з тим, що позивачем не доведено наявність підстав для забезпечення позову.

Відповідачі надали відзив на позовну заяву №202 від 12.08.2011р., відповідно до якого заперечують проти задоволення позовних вимог відносно поручителів, оскільки позивачем не наведено доказів із звернення стягнення на заставлені транспортні засоби, рухоме майно і товари в обороті, на що позивач мав безспірне право; позивачем не було вжито право на договірне списання коштів з рахунку позичальника; позивачем належним чином не обумовлена необхідність збільшення процентної ставки; позивач пред’явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу мав право пред’явити вимогу до іншого солідарного боржника, та крім цього у зобов’язаннях в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя не дає підстав покладати на останнього відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком; позивачем невірно здійснений розрахунок пені та 3% річних. Крім того, відповідачі в відзиві просять суд зобов’язати відповідача зробити новий розрахунок заборгованості позичальника за сумою кредиту, відсотками, 3% річних станом на 06.04.2011р., суд відмовляє в задоволенні клопотання в зв’язку з необґрунтованістю.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. розгляд справи здійснювався колегіально.

Розгляд справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

30.10.2009р. між Публічним акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк” (надалі банк, позивач) та Приватним підприємством „Ремонтно-строительная фирма „СВАН” (надалі позичальник, відповідач 1) був укладений кредитний договір № 11.10-308 (договір, кредитний договір) відповідно до умов якого, банк зобов’язався надати позичальнику кредит в розмірі 1500000,00грн., а позичальник зобов’язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором (п. 1.1. договору). Цільове використання кредиту зазначено у п.п. 2.1., 2.1.1., 2.1.2 договору.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 24.09.2010р. відповідно до графіку зазначеного в цьому пункті.

П. 14.5. договору зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов’язань згідно цього договору в повному обсязі.

За своєю правовою природою договір № 11.10-308 від 30.10.2009р. є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Кредит –це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок ( ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Видача кредиту підтверджується випискою операцій і оборотів за позичковим рахунком позичальника за кредитним договором та платіжними дорученнями, факт видачі кредиту позичальником не заперечується.

В зв’язку з невиконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором, банк звертався до відповідача 1 з повідомленням про дострокове повернення кредиту від 10.03.2010р. №DBO-22/101, з вимогою повернути отриманий кредит разом із сплатою процентів за користування кредитними коштами і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно кредитного договору протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення (відповідно до 5.4. кредитного договору). Повідомлення було отримане позичальником 18.03.2010р.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Проценти за користування Кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 26% (двадцять шість процентів) річних (із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік). У випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених підпунктами 10.3.6.1, 10.3.6.2., 10.3.6.5., 10.3.6.6., 10.3.6.7. цього Договору, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання зобов'язань/умов, відсотки за користування Кредитом збільшуються на 2% (два) відсотки річних за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання і будуть нараховуватись Банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли зазначені зобов'язання/умови будуть виконані/дотримані належним чином/настануть. Положення цього пункту мають поновлювальний характер і можуть застосовуватися протягом всього строку дії цього Договору. Підвищення розміру відсоткової ставки у випадках, передбачених пунктом 7.2.1.1. цього Договору відбувається сумарно, тобто у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником одразу декількох або усіх разом зобов'язань, передбачених підпунктами 10.3.6.1.,10.3.6.2., 10.3.6.5., 10.3.6.6., 10.3.6.7. цього Договору, нарахування кожного наступного збільшення відсоткової ставки здійснюється Банком на вже попередньо збільшений розмір відсоткової ставки. Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший Банківський день після 24 (двадцять четвертого) числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення Кредиту, а початком - дата надання Кредиту та/або перший Банківський день після 24 (двадцять четвертого) числа (з його урахуванням). Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування Кредитом (п.п. 7.2., 7.2.1., 7.2.1.1., 7.2.1.2., 7.2.2., 7.2.3 договору).

Починаючи з "01" грудня 2009 року щомісячно (з першого по останній день календарного місяця) позичальник зобов’язався забезпечувати надходження грошових коштів на всі поточні рахунки, відкриті Приватним підприємством "Ремонтно-строительная фирма "Сван" (код ЄДРПОУ 30998036) в Банку, в будь-якій валюті в обсязі не меншому ніж 100% (сто відсотків) від загального обсягу надходжень на всі поточні рахунки Позичальника за відповідний період). Розмір обсягу надходжень грошових коштів за попередній місяць визначається в перший банківський день наступного календарного місяця за курсом Національного Банку України або крос-курсом (в залежності від валюти кредитового обігу) на п'ятий календарний день попереднього місяця. При підрахунку обсягу щомісячних грошових надходжень не враховуються: кредитні кошти отримані від Банку за цим Договором чи іншими кредитними угодами як з Банком, так і з третіми особами. Для здійснення контролю за виконанням зазначеного обов'язку Позичальник зобов'язується забезпечити щомісячно 5 (п'ятого) числа кожного календарного місяця надання Банку довідок від Позичальника або інших банківських установ про всі відкриті поточні рахунки в інших банківських установах та про оборот коштів або про їх відсутність по зазначеним рахунках станом на останнє число кожного календарного місяця, на підставі яких банк здійснює розрахунок частки надходжень грошових коштів на поточні рахунки Позичальника, відкриті в Банку (п. 10.3.6.6 договору).

Починаючи з "01" грудня 2009 року щомісячно (з першого по останній день календарного місяця) забезпечувати надходження грошових коштів на всі поточні рахунки, відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін" (код ЄДРПОУ 13523366) в Банку, в будь-якій валюті в обсязі не меншому ніж 10% (десять відсотків) від загального обсягу надходжень на всі поточні рахунки Позичальника за відповідний період). Розмір обсягу надходжень грошових коштів за попередній місяць визначається в перший банківський день наступного календарного місяця за курсом Національного Банку України або крос-курсом (в залежності від валюти кредитового обігу) на п'ятий календарний день попереднього місяця. При підрахунку обсягу щомісячних грошових надходжень не враховуються: кредитні кошти отримані від Банку за цим Договором чи іншими кредитними угодами як з Банком, так і з третіми особами. Для здійснення контролю за виконанням зазначеного обов'язку Позичальник зобов'язується забезпечити щомісячно 5 (п'ятого) числа кожного календарного місяця надання Банку довідок від Позичальника або інших банківських установ про всі відкриті поточні рахунки в інших банківських установах та про оборот коштів або про їх відсутність по зазначеним рахунках станом на останнє число кожного календарного місяця, на підставі яких Банк здійснює розрахунок частки надходжень грошових коштів на поточні рахунки Позичальника, відкриті в Банку (п. 10.3.6.7 договору).

Згідно з приписами ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Суд зазначає, що умови кредитного договору щодо збільшення відсоткової ставки, в зв’язку з невиконанням позичальником своїх зобов’язань за кредитни договором, відповідають ст. 212 Цивільного кодексу України (відкладальна обставина) та відповідно, твердження відповідачів, стосовно незаконності збільшення банком відсоткових ставок є помилковими, в свою чергу доказів належного виконання п.п. 10.3.6.6, 10.3.6.7. кредитного договору позичальником не надано.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Однак позичальником зобов’язання за кредитним договором виконувались неналежно.

Позивач доводить банківськими виписками, що наявною є прострочена заборгованість відповідача 1 за кредитом в розмірі 1500000,00грн., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами в сумі 427119,46грн.

Крім того, позивачем нарахована пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 32643,24грн. та пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту в розмірі 232212,30грн.

Згідно п. 12.1. кредитного договору у разі порушення позичальником (відповідачем 1) строків виконання будь-якого з боргових зобов’язань позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов’язання за весь час прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Однак, п.12.1. кредитного договору передбачено, що розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов’язання за весь час прострочення. Тобто сторони домовились про інший порядок (період) нарахування пені.

Таким чином, суд, здійснивши перерахунок пені вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Фактично інфляційні втрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних –платою позивачу за користування коштами, що не були своєчасно сплачені відповідачем, тобто інфляційні витрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, та відповідно суд одночасно може стягувати і пеню і 3% річних.

Однак, суд зазначає, що позивачем неправомірно визначені періоди нарахування 3% річних з 25.11.2009р. по 06.04.2011р., потрібно з 26.11.2009р. по 06.04.2011р., оскільки відповідно до п. 6.1 договору граничним строком платежу є 25.11.2009р., тобто період прострочення почався з 26.11.2009р., період з 25.12.2009р. по 06.04.2011р., потрібно з 26.12.2009р. по 06.04.2011р. оскільки відповідно до п. 6.1 договору граничним строком платежу є 25.12.2009р., тобто період прострочення почався з 26.12.2009р., період з 25.01.2010р. по 06.04.2011р., а потрібно з 26.01.2010р. по 06.04.2011р. оскільки відповідно до п. 6.1 договору граничним строком платежу є 25.01.2010р., тобто період прострочення почався з 26.01.2010р., період з 25.02.2010р. по 06.04.2011р., а потрібно з 26.02.2010р. по 06.04.2011р. оскільки відповідно до п. 6.1 договору граничним строком платежу є 25.02.2010р., тобто період прострочення почався з 26.02.2010р., період з 25.03.2010р. по 06.04.2011р., а потрібно з 26.03.2010р. по 06.04.2011р. оскільки відповідно до п. 6.1 договору граничним строком першого платежу є 25.03.2010р., тобто період прострочення почався з 26.03.2010р.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних, вважає що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 53232,62грн.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №11.10-308 від 30.10.2009р. між банком (кредитор) та Приватним підприємством „Ремонтно-строительная фирма „СВАН”, м. Донецьк (відповідачем 2) був укладений договір поруки №11.10-308/пор1 від 30.10.2009р. (договір поруки 1) між банком (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рубін”, м.Донецьк (відповідачем 3, поручитель) був укладений договір поруки №11.10-308/пор2 від 30.10.2009р. (договір поруки 2) (разом договори поруки).

Поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов’язання боржником в повному обсязі. Поручителі відповідають в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо (п. 1.2. договорів поруки).

На підставі договорів поруки у разі порушення боржником зобов’язань, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.3. договорів поруки).

В п. 2.1.1.2. договорів поруки зазначено, що поручителі відповідають, в тому числі, за зобов’язаннями позичальника щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом поточного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 26%, а у випадках передбачених кредитним договором у інших (збільшених) від зазначених вище розмірах відсотків відповідно до умов кредитного договору, при цьому згідно п. 5.1.1. договорів поруки, поручителі повністю ознайомлені з кредитним договором.

Як зазначалось вище, банк збільшував розмір відсоткової ставки відповідно до умов кредитного договору у зв’язку з невиконанням позичальником своїх зобов’язань.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, однак, поручителі в п.п. 2.1.1.2., 5.1.1. договорів поруки надали згоду на збільшення відсоткової ставки, тобто зобов’язання поруки не припинились, а заперечення відповідачів в цій частині не приймаються судом до уваги.

У разі порушення зобов’язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов’язання. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов’язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень. Поручитель зобов’язаний виконати пред’явлену йому вимогу кредитора в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги. (п.п. 3.1., 3.2 договорів поруки)

Внаслідок порушення відповідачем 1 грошових зобов’язань за кредитним договором, позивач звернувся до відповідачів 2 та 3 (поручителів) з вимогами про виконання порушеного зобов'язання, забезпеченого договорами поруки. Докази отримання цих вимог відповідачем 2 та 3 наявні в матеріалах справи.

За своєю правовою природою договори №11.10-308/пор1 від 30.10.2009р. та № 11.10-308/пор2 від 30.10.2009р. є договорами поруки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно приписів ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, твердження відповідачів, що банк має право звернутися до поручителів виключно після незадоволення вимог позичальником є хибними.

Як встановлено судом, відповідачі 2 та 3 прийняті на себе зобов’язання кредитним договором №11.10-308 від 30.10.2009р., договорами поруки №11.10-308/пор1 від 30.10.2009р. та № 11.10-308/пор2 від 30.10.2009р. належним чином не виконували.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідачами до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором №11.10-308 від 30.10.2009р. та договорами поруки, суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитом – 1500000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 427119,46грн., пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом – 264855,54грн., 3% річних від простроченої суми нарахованих процентів та простроченої основної суми кредиту - 53232,62грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Стосовно заперечення відповідачів, що позивачем не наведено доказів із звернення стягнення на заставлені транспортні засоби, рухоме майно і товари в обороті та не було вжито право на договірне списання коштів суд зазначає, що позивач самостійно на власний розсуд визначає спосіб судового захисту та вирішує питання щодо доцільності здійснення договірного списання.

Відповідачами заявлено клопотання про зменшення суми неустойки.

Відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення ( ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Відповідачами не надано підтвердження винятковості обставин, тому суд відмовляє відповідачам в задоволенні клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Всі інші заперечення відповідачів не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними виводами суду та є юридично неспроможними.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 43, 47, 49, 69, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, м. Донецьк до відповідача 1 Приватного підприємства „Ремонтно-строительная фирма „СВАН”, м. Донецьк, до відповідача 2 Приватного підприємства „Ремонтно-строительная фирма „СВАН”, м. Донецьк, до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубін”, м. Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства „Ремонтно-строительная фирма „СВАН” (83007, м. Донецьк, вул. 50 років України, б. 47, код ЄДРПОУ 31843337, банківські реквізити суду не відомі), Приватного підприємства „Ремонтно-строительная фирма „СВАН” (83057, м. Донецьк, вул. Хіміків, б. 44, кв.40, код ЄДРПОУ 30998036, банківські реквізити суду не відомі), Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубін”(83011, м. Донецьк, вул. Інститутська, б. 7”а”, код ЄДРПОУ 13523366, банківські реквізити суду не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 „А”, код ЄДРПОУ 14282829, банківські реквізити суду не відомі) заборгованість за кредитом – 1500000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 427119,46грн., пеню за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом – 264855,54грн., 3% річних від простроченої суми нарахованих процентів та простроченої основної суми кредиту - 53232,62грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 22452,07грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 28.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 30.09.2011р.

Головуючий суддя Курило Г.Є.

Суддя Риженко Т.М.

Суддя Лейба М.О.

< Текст >