Рішення № 18827061, 27.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.11 р. Справа № 4/342

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 21.09.2011р.,

від відповідача не явився.

за позовом - Приватного підприємства „Лєтранс” с. Липини Луцького району Волинської

області

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Союзенерго” м. Донецьк

про стягнення 100997,95грн. попередньої оплати за товар, процентів за користування чужими грошовими коштами

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 100997,95грн., з яких: 100000,00грн. - сума попередньої оплати, яка перерахована на підставі договору №02.06/СА від 02.06.2011р., 997,95грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 22.07.2011р. по 05.09.2011р. з урахуванням облікової ставки НБУ на підставі статей 536,1048 ЦК України.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір №02.06/СА від 02.06.2011р. з специфікацією №1, рахунок-фактуру №02/06СА-1 від 02.06.2011р. на суму 443999,88грн., який виписаний відповідачем позивачу, платіжне доручення №534 від 07.06.2011р. на суму 100000,00грн., лист з вимогою провести поставку товару №135 від 13.07.2011р., лист від 15.07.2011р., яким відповідач зобовязався повернути кошти та запропонував розірвати договір, листи з вимогою повернути кошти, які 03.08.2011р. отримані відповідачем.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора і копія позовної заяви з додатками, так і ухвали суду були направлені стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 891078.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах двох місяців, як передбачено ст.69 ГПК України за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст.75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

2

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 100000,00грн. попередньої оплати, яка перерахована останньому на підставі договору №02.06/СА від 02.06.2011р. та 997,95грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 22.07.2011р. по 05.09.2011р. з урахуванням облікової ставки НБУ на підставі статей 536,1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №02.06/СА від 02.06.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором №02.06/СА від 02.06.2011р. продавець (відповідач) передає у власність, а покупець (позивач) належним чином приймає та оплачує нові автозчеплення СА креслення 518.01.000-8СБ виробництва згідно зі специфікацією, а покупець приймає, переданий в його власність товар, та своєчасно сплачує його вартість згідно з умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах FSA, згідно Інкотермс 2000року. Датою поставки вважається дата виписки видаткових накладних. При цьому продавець має право самостійно зробити поставку товару покупцю, згідно вказаних ним реквізитів. У звязку з цим перевезення товару сплачується продавцем до станції призначення з погашенням покупцем всіх витрат, повязаних з постачанням та відвантаженням товару, згідно з фактичними даними на підставі рахунку-фактури, що надається продавцем, сплата якого здійснюється згідно з порядком, вказаним в п. 3.1 цього договору. також покупець має право самостійно вивезти товар зі складу продавця (п. 2.2 договору). Строк поставки товару становить 30 робочих днів з моменту отримання передплати на банківський рахунок продавця (п. 2.6 договору). Товари за даним договором постачаються за наступними умовами 100% передплати на протязі 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури (п. 3.1 договору).

Сторонами підписана специфікація №1 до договору, згідно якої предметом постачання є автозчеплення СА креслення 518.01.000-8СБ в кількості 30 штук за ціною 14800,00грн. з ПДВ на загальну суму 443999,98грн. Вартість, вказана в цій специфікації прийнята на умовах постачання FSA-склад продавця, згідно Інкотермс 2000року. Розрахунки по цій специфікації здійснюються у вигляді 100% передплати протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Строк постачання товару червень 2011р., виробник продукції Росія, рік виготовлення продукції 2011р.

Таким чином, сторонами визначені конкретні найменування продукції, її ціна, загальна вартість, терміни та порядок оплати та поставки.

Цей договір набирає чинності з 02.06.2011р. та діє до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобовязань по ньому. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна зі сторін письмово не заявила за 1 місяць до закінчення строку дії договору про його розірвання, що може бути багаторазово.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що відповідачем позивачу виписаний для оплати рахунок-фактура №02/06СА-1 від 02.06.2011р. на суму 443999,88грн.

Цей рахунок має бути сплачений в повному обсязі позивачем протягом 3 банківських днів з моменту його виставлення, тобто до 07.06.2011р. включно.

07.06.2011р. платіжним дорученням №534 позивач перерахував відповідачу 100000,00грн., тобто оплатив рахунок-фактуру тільки частково, чим сам порушив умови договору, узгоджені в специфікації.

В п. 2 договору та специфікації сторонами передбачено, що поставка товару відбувається у червні 2011р. на умовах FSA-склад продавця, згідно Інкотермс 2000року. Згідно Правил Інкотермс 2000 поставка товару на умовах FSA (FCA) означає, що продавець здійснює поставку товару, який

3

пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом „перевізник” розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Листом від 15.07.2011р. відповідач повідомив позивача про неможливість поставки товару та зобовязався повернути сплачені грошові кошти, а також запропонував розірвати договір, але грошові кошти на вимогу позивача №154 від 01.08.2011р., яка ним отримана 08.08.2011р. не повернув.

У відповідності з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В матеріалах справи наявний лист відповідача, за яким він зобовязався повернути грошові кошти у звязку з неможливістю поставки товару, а також докази вимоги позивача до відповідача про повернення грошових коштів.

Відповідачем, на час звернення із позовом, поставка товару не здійснена, грошові кошти на вимогу про їх повернення позивачу неповернуті, тому господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 100000,00грн. в повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 997,95грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані за період з 22.07.2011р. по 05.09.2011р. з урахуванням облікової ставки НБУ на підставі статей 536,1048 ЦК України, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до пункту 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав від покупця попередню оплату і в установлений строк не поставив його, він зобовязаний на вимогу покупця повернути попередню оплату і сплатити за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти відповідно до ст.536 цього ж кодексу.

Оскільки відповідач до часу звернення позивача з позовом не повернув покупцю суму попередньої оплати, він зобовязаний перерахувати її з оплатою процентів за користування цими коштами.

Розмін процентів за користування чужими коштами встановлюється сторонами у договорі , законом чи іншим актом. Оскільки сторони не встановили розмір процентів за користування чужими коштами як не встановили і інший вид відповідальності за не поставку товару, господарський суд відмовляє в цій частині позову.

Крім цього, господарський суд враховує той факт, що нарахування позивачем розміру процентів за користування чужими коштами проведене за правилами нарахування пені, що не є законним.

Посилання позивача на статтю 1048 Цивільного кодексу України теж не є законним, оскільки згідно вказаної статі позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а так як не доведений сам факт позики, то посилатись на статтю 1048 ЦК позивач не мав права.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст. 526,530,536,610,612,693,1048 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,44,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

4

Задовольнити позов Приватного підприємства „Лєтранс” с. Липини Луцького району Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Союзенерго” м. Донецьк про стягнення 100997,95грн., з яких: 100000,00грн. - сума попередньої оплати, 997,95грн. проценти за користування чужими грошовими коштами частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Союзенерго” м. Донецьк-83058, вул. Лівобережна, 96 „а”, ЄДРПОУ 35832224 на користь Приватного підприємства „Лєтранс” с. Липини Луцького району Волинської області-45601, вул. Заньковецької, 20 (адреса для листування: 43005, м. Луцьк, вул. Шопена, 22/174), ЄДРПОУ 36407516 попередню оплату в сумі 100000,00грн., 1000,00грн. державного мита та 233,67грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 27.09.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 4 примірника:

1 суду,

2 позивачу,

1 відповідачу