Рішення № 18827063, 27.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.11 р. Справа № 4/271

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 довіреності від 26.07.2011р.,

від відповідача ОСОБА_3 довіреність від 09.09.2011р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Нітрохім Інжинірінг”

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” м. Донецьк

про стягнення 314588,18грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 314588,18грн., з яких: 301485,99грн. заборгованість за отриманий, але не сплачений товар, 3455,49грн. інфляційні, які нараховані з 02.03.2011р. по 07.08.2011р., 2692,10грн. 3%річних, які нараховані за період з 02.03.2011р. по 07.08.2011р., 6954,60грн. пеня, яка нарахована відповідно до умов п. 5.2 договору за період 02.03.2011р. по 07.08.2011р.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки №60 від 02.02.2011р., видаткові накладні №РН-1102-3 від 11.02.2011р. на суму 5405,98грн., №РН-1702-1 від 17.02.2011р. на суму 13765,69грн., №РН-2202-1 від 22.02.2011р. на суму 31508,34грн., №РН-2502-3 від 25.02.2011р. на суму 38530,83грн., №РН-0103-1 від 01.03.2011р. на суму 30788,19грн., №РН-1203-1 від 12.03.2011р. на суму 59999,97грн., №РН-2903-1 від 29.03.2011р. на суму 20210,84грн., №РН-3003-1 від 30.03.2011р. на суму 42481,87грн., №РН-0504-5 від 05.04.2011р. на суму 36479,12грн., №РН 0504-6 від 05.04.2011р. на суму 7970,92грн., №РН 0604-4 від 06.04.2011р. на суму 11137,98грн., №РН 0704-5 від 07.04.2011р. на суму 16434,95грн., №РН 0904-1 від 09.04.2011р. на суму 21618,91грн., №РН 1104-3 від 11.04.2011р. на суму 23937,54грн., №РН 1204-1 від 12.04.2011р. на суму 24916,59грн., №РН 1304-5 від 13.04.2011р. на суму 30965,26грн., №РН 1304-1 від 13.04.2011р. на суму 14650,34грн., №РН 1504-3 від 15.04.2011р. на суму 16848,42грн., №РН 2104-5 від 21.04.2011р. на суму 8814,20грн., № 2104-1 від 21.04.2011р. на суму 38726,96грн., №РН 1205-2 від 12.05.2011р. на суму 20293,08грн., по яких був переданий товар, претензію №3006-1Б від 30.06.2011р., яка направлена відповідачу з вимогою оплати.

Відповідач визнав борг в сумі заявленої позивачем, річні проценти в сумі заявленої у позові і не визнає позов в частині нарахування витрат від інфляції у зв”язку з тим, що за період з травня по липень 2011року мала місце дефляція.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки №60 від 02.02.2011р. товар, а також річних, інфляційних, пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №60 від 02.02.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору,

2

до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором поставки №60 від 02.02.2011р. продавець (позивач) зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупцю в асортименті та в кількості, згідно накладним, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього визначену в накладних грошову суму.

Згідно п.1.2 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця зі складу продавця.

Пунктом 2.1 договору встановлена загальна сума договору та поставок, яка складає суму товару, отриманого за всіма накладними.

Ціна на товар, що відвантажується, встановлюється окремо на кожну партію товару та вказуються в накладних, які є невідємною частиною договору (п.2.3 договору).

Відповідно до п.2.4 договору оплата товару, що поставляється, здійснюється безготівковим способом протягом 18 календарних днів з моменту прийняття покупцем товару.

Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії до 31.12.2011р. У випадку, якщо жодна зі сторін до закінчення строку дії договору, за 15 календарних днів не повідомила іншу сторону про намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним №РН-1102-3 від 11.02.2011р. на суму 5405,98грн., №РН-1702-1 від 17.02.2011р. на суму 13765,69грн., №РН-2202-1 від 22.02.2011р. на суму 31508,34грн., №РН-2502-3 від 25.02.2011р. на суму 38530,83грн., №РН-0103-1 від 01.03.2011р. на суму 30788,19грн., №РН-1203-1 від 12.03.2011р. на суму 59999,97грн., №РН-2903-1 від 29.03.2011р. на суму 20210,84грн., №РН-3003-1 від 30.03.2011р. на суму 42481,87грн., №РН-0504-5 від 05.04.2011р. на суму 36479,12грн., №РН 0504-6 від 05.04.2011р. на суму 7970,92грн., №РН 0604-4 від 06.04.2011р. на суму 11137,98грн., №РН 0704-5 від 07.04.2011р. на суму 16434,95грн., №РН 0904-1 від 09.04.2011р. на суму 21618,91грн., №РН 1104-3 від 11.04.2011р. на суму 23937,54грн., №РН 1204-1 від 12.04.2011р. на суму 24916,59грн., №РН 1304-5 від 13.04.2011р. на суму 30965,26грн., №РН 1304-1 від 13.04.2011р. на суму 14650,34грн., №РН 1504-3 від 15.04.2011р. на суму 16848,42грн., №РН 2104-5 від 21.04.2011р. на суму 8814,20грн., № 2104-1 від 21.04.2011р. на суму 38726,96грн., №РН 1205-2 від 12.05.2011р. на суму 20293,08грн. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримав обумовлений в накладних товар на загальну суму 515485,99грн.

Таким чином, позивач належним чином виконав умови договору щодо поставки обумовленого сторонами в договорі та накладних товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п.2.4 договору оплата товару, що поставляється, здійснюється безготівковим способом протягом 18 календарних днів з моменту прийняття покупцем товару

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.2.4 договору, отриманий товар сплачений частково. Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 301 485,99грн.

3

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 3455,49грн. інфляційних, які нараховані з 02.03.2011р. по 07.08.2011р. та 2692,10грн. 3%річних, які нараховані з 02.03.2011р. по 07.08.2011р.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений тільки частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, але нарахування річних та інфляційних проведене позивачем без урахування строків часткової оплати та надано арифметично необґрунтований розрахунок, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3%річних частково в наступних розмірах: інфляційні в сумі 3234,04грн. та 3%річних в сумі 2688,09грн.

3

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось для позивача підставою для нарахування позивачем 6954,60грн. пені за прострочення оплати товару, яка нарахована відповідно до п. 5.2 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним частково зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 5.2 договору.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором не передбачені а ні вид відповідальності за порушення строків оплати, а ні розмір штрафних санкцій за цей вид відповідальності, вимога позивача щодо стягнення пені не є обґрунтованою, а тому не задовольняється.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Нітрохім Інжинірінг” м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” м. Донецьк про стягнення 314588,18грн., з яких: 301485,99грн. заборгованість, 3455,49грн. інфляційні, 2692,10грн. 3%річних, 6954,60грн. пеня частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” м. Донецьк-83049, вул. Хірургічна, 4а, ЄДРПОУ 37134537 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нітрохім Інжинірінг” м. Дніпродзержинськ-51925, вул. Ковалевича, 3, ЄДРПОУ 36839206 заборгованість в сумі 301485,99грн., інфляційні в сумі 3234,04грн., 3%річних в сумі 2688,09грн., 3074,08грн. державного мита та 230,61грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 27.09.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу