Рішення № 18826247, 25.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.08.11 р. Справа № 31/85пн

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Новікової В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз”, м. Донецьк

до відповідача 1 Ленінської районної у місті Донецьку ради

до відповідача 2 Донецької міської ради

третя особа Виконавчий комітет Донецької міської ради

про визнання права власності за ПАТ „Донецькміськгаз” на розподільний газопровід низького тиску діаметром 133мм, протяжністю 360м, що знаходиться в Ленінському районі м. Донецька по вул. Молодіжній, квартал 64

В присутності представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1- довіреність

від відповідача: ОСОБА_2- довіреність

від відповідача 2: не з"явився

від третьої особи: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз”, м. Донецьк звернулось із позовом до відповідача Ленінської районної у місті Донецьку ради про визнання права власності за ПАТ „Донецькміськгаз” на розподільний газопровід низького тиску діаметром 133мм, протяжністю 360м, що знаходиться в Ленінському районі м. Донецька по вул. Молодіжній, квартал 64.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що в Ленінському районі м. Донецька по вул. Молодіжній в кварталі 64 знаходиться розподільний газопровід середнього тиску. Власник газопроводу не встановлений, а позивач фактично з 18.04.1985р. його обслуговує за власний рахунок та згідно ст. 322 ЦК несе тягар власника цього майна. Як на правову підставу визнання за ним права власності ПАТ „Донецькміськгаз” посилається на норми статей 335, 344 та 392 ЦК України.

Відповідач1 надав відзив на позовну заяву, в якому вказує про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач не є набувачем даної безхазяйної речі і Ленінська районна у м. Донецьку рада не є належним відповідачем по справі, оскільки жодних дій або обмеження прав щодо спірного майна не вчиняла. У судовому засіданні від 25.08.2011р. відповідач 1проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.07.2011р. в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено Виконавчий комітет Донецької міської ради.

04.08.2011р. від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Донецьку міську раду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.08.2011р. в якості другого відповідача залучено Донецьку міську раду.

Відповідач 2 та третя особа письмових пояснень по справі не надали, в судові засідання не зявлялись.

За наявними матеріалами в справі господарський суд вважає можливим прийняти рішення.

Технічна фіксація судового засідання не здійснювалась за узгодженим клопотанням представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Відповідно до Статуту ПАТ „Донецькміськгаз”, затвердженого Рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ „Донецькміськгаз” (Протокол від 23.03.2011р.) є юридичною особою та створено з метою задоволення попиту споживачів на послуги та роботи по газопостачанню, реалізації і транспортуванню газу і газифікації, отримання прибутку та наступного його розподілу серед акціонерів (п.2.1.).

Позивач вважає, що оскільки власник майна газопроводу по вул. Молодіжній м. Донецька невстановлений, він фактично обслуговує його з 18.04.1985р., то має право визнаватися власником даного майна за набувальною давністю щодо такого майна.

До матеріалів справи позивачем також було надано Паспорт розподільчого газопроводу по вул. Молодіжній, кв. 64 Ленінського району м. Донецька, де містяться відомості про здійснення його ремонту, форму 4.1. даних про технічне обслуговування і ремонтні роботи. Як вбачається з копії даних документів, позивачем здійснювалося обслуговування газопроводу з 12.02.1970р.

На замовлення позивача була здійснена оцінка спірного майна. Згідно висновку про оцінку, складеного ПФ „Научтехпроект” вартість газопроводу по вул. Молодіжній, кв. 64 м. Донецька склала 66023 грн. За результатами даної оцінки позивачем доплачене державне мито.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як на правову підставу позову позивач посилається на положення ст.ст. 321, 331, 335, 392 ЦК

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Посилання позивача одночасно на норми статей 331 ЦК України (Набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва) та ст. 335 ЦК України (Набуття права власності на безхазяйну річ) господарський суд вважає необґрунтованим, оскільки за своєю сутністю дані статті встановлюють різні підстави набуття права власності на майно.

Враховуючи зміст позовної заяви, позивач вказує на факт відсутності власника газопроводу та самостійно здійснює його обслуговування.

Також позивач відносить газопровід до категорії рухомого майна, посилаючись на Рішення господарського суду Харківської області. Даний факт господарським судом не приймається враховуючи вимоги ст. 35 ГПК України, оскільки сторонами по даній справі є інші особи: справа № 59/40-09 за позовом ВАТ „Харківгаз”, м. Харків до Колонтаївської сільської ради, с. Колон таїв, третя особа СВК „Колонтаївське” про визнання права власності.

Згідно п. 4 Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки дані відносини виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, проте продовжують існувати по теперішній час (позивачем здійснюється обслуговування газопроводу до теперішнього часу), то господарський суд приходить до висновку про застосування до цих спірних відносин положень ЦК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Газопровід, право власності на який просить визнати позивач, є нерухомим майном, оскільки згідно Наказу Міністерства Юстиції України від 14 квітня 2009 року N 660/5 „Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації”, законом України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що об'єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту (стаття 1). Також, частиною першою статті 11 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Тобто газопроводи є об'єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, час, з якого може бути розпочато відлік набувальної давності з 01.01.2001р.

Як встановлено господарським судом, фактичним єдиним користувачем газопроводу з 1970р. є позивач, який здійснює його обслуговування. Враховуючи положення ЦК України спірне нерухоме майно знаходиться в володінні позивача більше 10 років. За відсутності заперечень з боку відповідача 1 позов підлягає задоволенню згідно ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України.

Судові витрати у справі покладаються на позивача, враховуючи предмет спору.

Керуючись ст. 344 Цивільного кодексу України, ст. 33, 43, 49, 82, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз”, м. Донецьк до Ленінської районної у місті Донецьку ради та Донецької міської ради, третя особа Виконавчий комітет Донецької міської ради про визнання права власності за ПАТ „Донецькміськгаз” на розподільний газопровід низького тиску діаметром 133мм, протяжністю 360м, що знаходиться в Ленінському районі м. Донецька по вул. Молодіжній, квартал 64- задовольнити.

Визнати за Публічноим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз”, м. Донецьк (83101, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 31, ЄДРПОУ 04053128) право власності на розподільний газопровід низького тиску діаметром 133мм, протяжністю 360м, що знаходиться в Ленінському районі м. Донецька по вул. Молодіжній, квартал 64.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ушенко Л.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст складений та підписаний 30 серпня 2011 року