Рішення № 18824627, 20.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.11 р. Справа № 21/42

Позивач: Публічне акціонерне товариство “Стахановський завод феросплавів” м. Стаханов

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк

про стягнення 22 434,94грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Ульянов В.І. – юр.

відповідача: Ляшко Д.В. – пров. юр.

Публічним акціонерним товариством “Стаханівський завод феросплавів” до Державного підприємства “Донецька залізниця” пред’явлено позов про стягнення вартості нестачі вантажу (горішок коксовий), відправленого 22.03.2011р. (вантажовідправник - ПАТ “Луганський ливарно-механічний завод”) за залізничною накладною на групу вагонів №50057462 у напіввагоні №66242868 (на станцію призначення вагон з вантажем прибув за досилочною накладною станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці № 50116623) у загальній сумі 22 434,94 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію призначення прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БИ 566180/1 від 24.03.2011р. Нестача, на його думку, виникла у зв’язку з незбереженням вантажу під час перевезення.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання, зокрема на те, що:

- виявлену і зафіксовану на станції Дебальцеве-Сортувальна технічну несправність вагону вантажовідправником на порушення ст.31 Статуту залізниць України, п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу не було усунено перед завантаженням;

- вантажовідправник міг бачити несправність вагонів перед його завантаженням;

- відповідно до ст.31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами;

- позивачем не доведена ціна продукції, яка перевозилась (ст.115 Статуту залізниць України).

ПАТ “Нікопольський завод феросплавів” на вимогу суду надав рахунок на горішок коксовий, виставлений йому вантажовідправником - ПАТ “Луганський ливарно-механічний завод”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

22.03.2011р. ПАТ “Луганський ливарно-механічний завод” (вантажовідправник) на адресу ВАТ “Стаханівський завод феросплавів”, надалі перейменованого в Публічне акціонерне товариство “Стаханівський феросплавний завод” (вантажоодержувач) у напіввагоні №66242868 за залізничною накладною на групу вагонів №50057462 зі станції Торез Донецької залізниці на станцію Стаханов Донецької залізниці відвантажило горішок коксовий у твердому стані. За накладною вага нетто у вагоні – 45 100кг, (брутто – не зазначено, тара -24 000 кг).

Згідно рахунка-фактури № 1103015с від 22.03.2011р., виставленого ПАТ “Нікопольський завод феросплавів” позивачеві, ціна 1т горішка коксового - 2 459,00 грн. без ПДВ.

Згідно рахунка-фактури № СФ-0000048 від 22.03.2011р., виставленого ПАТ “Луганський ливарно-механічний завод” ПАТ “Нікопольський завод феросплавів”, ціна 1т горішка коксового - 2 050,00 грн без ПДВ.

На станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці спірний вагон у зв’язку з технічною несправністю був відчеплений від потягу, про що цією ж станцією був складений акт загальної форми № 1312 від 24.03.2011р. Акт про технічний стан вагону на станції Дебальцеве-Сортувальна не складався.

Після усунення причин, які були підставою для відчеплення, спірний вагон 24.03.2011р. був направлений за досилочною накладною № 50116623 на станцію призначення.

На станцію призначення вагон прибув 24.03.2011р., де був складений акт загальної форми № 94 від 24.03.2011р. Підстава складання акту загальної форми: під час огляду були виявлені:

- з правої сторони по ходу поїзду між 2-3 люками щілина 70 мм;

- зліва між 3-4 люками щілина 50мм;

- з правої сторони над 2-3 люками воронкоподібне заглиблення розміром 2000мм х 1500мм х 2000мм;

- з лівої сторони над 3-4 люками воронкоподібне заглиблення розміром 1500мм х 1500мм х 1700мм.

Також на станції призначення був складений акт про технічний стан вагону від 24.03.2011р., згідно якого вагон технічно несправний, відсутність перекриття над 3 і 4 люком, щілина 5 см, над 2-3 люками щілина 7 см.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Стаханов Донецької залізниці. За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт БИ 566180/1 від 24.03.2011р., згідно з яким:

- вагон в технічному відношенні несправний;

- навантаженння вантажу рівномірне, нижче рівня бортів на 500мм;

- справа по ходу поїзда між 2-3 люками є щілина 70мм, між 3-4 люками щілина 50мм впродовж всієї відстані кришок люков;

- над 2-3 люками воронкоподібне заглиблення 2000мм х 1500мм х 2000мм, над 3-4 люками заглиблення розміром 1500мм х 1500мм х 1700мм;

- вантаж маркований, у місцях поглиблень маркування порушене;

- є витікання вантажу, щелини закладені мотлохом;

- зважування вагону проводилося на 130 тонних тензометричних терезах отримувача, приписаних до залізниці, з зупинкою та розчепленням два рази, нестача виявилася при кожному переважуванні;

- вага нетто зважування вантажу 36 500кг (брутто 60 500кг, тари з документу 24 000кг, тари по техпаспорту 24 700кг), нестача вантажу складає 8 600кг проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписано: з боку залізниці – начальником станції, двома прийомоздавальниками, один з яких старший; з боку одержувача – начальником вантажної служби.

Зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 18 703,38грн. із розрахунку: 8 149кг (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 1%) х 2 460,00 грн. (вартість 1т горішка коксового у сухій вазі, зданого до перевезення з ПДВ).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково у сумі 18 703,38грн. В іншій частині позов безпідставний і задоволенню не підлягає.

Посилання залізниці на ст.111 Статуту залізниць України, відповідно до якої „залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція)”, судом до уваги не взято, оскільки залізниця не довела, що відправник завантажив вантаж у несправний вагон. До того ж представник залізниці пояснив, що спірний вагон був поданий відправнику не під здвоєну операцію, а порожнім під завантаження.

Твердження залізниці про те, що відправник міг бачити несправність вагону перед його завантаженням, і ця обставина, на її думку, дає підстави вважати, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин і, як наслідок, звільняє залізницю від відповідальності за нестачу, господарський суд вважає безпідставним, оскільки на залізниці лежить обов'язок подавати під завантаження справні, у технічному відношенні, вагони (ст.31 Статуту залізниць України) і тому якщо вона подала несправний вагон, повинна відповідати за нестачу, яка виникла внаслідок цього.

Якщо припустити, що відправник здійснив завантаження у несправний вагон, то постає правомірне питання: чому несправність вагону і витікання вантажу не було виявлено на станції відправлення або на одній із проміжних станцій під час перевезення, яке здійснювалось на відстань 66км? На ці запитання залізниця суду пояснень не дала. Однак, згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. У зв’язку з цим є правомірним припущення, що якщо б відправник завантажив несправний вагон, то на станції відправлення це було б виявлено.

Заперечення залізниці щодо того, що на відправникові лежить обов’язок підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на шляху слідування; придатність рухомого складу для перевезення вантажів у комерційному відношенні визначає відправник, судом до уваги не взяті, так як:

- ч.3 ст.32 Статуту, на яку посилається залізниця, передбачений обов’язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування, а не вагон. Подібна норма закріплена і п.4 Правил приймання вантажів до перевезення;

- поняття "технічно несправні вагони" і "вагони в комерційному відношенні непридатні для перевезення відповідного вантажу" не тотожні. Їх варто розрізняти, тому що вагон може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. У такому випадку мова йде про непридатність вагона в комерційному відношенні.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р № 2600101511508 у Донецькій філії Укрексімбанку, МФО 334817, п/р 260390600019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” (94000, м. Стаханов Луганської області, п/р 26003130026039 в ПАТ КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186513) 18 703,38грн. основного боргу (вартість нестачі), 187,03грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 196,75 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

Повний текст рішення складено 20.09.2011р.

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.

Вик

Тел.381-91-18