Рішення № 18824558, 14.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.11 р. Справа № 33/134

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Брук”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 37380658)

до відповідача Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 00483524)

про заборону відповідачу вчиняти дії, що порушують авторське право позивача, а саме припинити використання компютерної програми „Конфігурація „Управління карантинною інспекцією” для технологічної платформи 1С Підприємство 8.0, 8.1, 8.2.”

за участю представників:

від позивача: Борова М.О. директор згідно протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ від 12.11.2010р.,

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №1051 від 16.08.2011р.

В судовому засіданні 17.08.2011р.

оголошено перерву до 25.08.2011р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Голден Брук”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області, м.Донецьк про заборону відповідачу вчиняти дії, що порушують авторське право позивача, а саме припинити використання компютерної програми „Конфігурація „Управління карантинною інспекцією” для технологічної платформи 1С Підприємство 8.0, 8.1, 8.2.”

Ухвалою від 22.07.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/134, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем неправомірно використовується компютерна програма „Конфігурація „Управління карантинною інспекцією” для технологічної платформи 1С Підприємство 8.0, 8.1, 8.2.”, власником виключних майнових прав інтелектуальної власності на яку є позивач на підставі договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на програму ЕОМ від 23.06.2011р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на програму ЕОМ від 23.06.2011р., претензії №5/07 від 04.07.2011р., листів №897 від 15.07.2011р., №29/07 від 21.07.2011р., №5239-012-1 від 27.07.2011р.,

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 421, 426, 432, 440 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 32, 45, 47, 50-52 Закону України „Про авторське право та суміжні права”, ст.ст. 2, 12, 16, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

17.08.2011р. представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими, оскільки використання зазначеної компютерної програми відповідачем здійснюється на підставі договору №22 від 06.11.2006р., укладеному між відповідачем та Укрдержкарантином, та надано для долучення до матеріалів справи копії договору №22 від 06.11.2006р., листів №1070 від 18.08.2011р., №5950-012-1 від 18.08.2011р., акту б/н від 08.11.2006р.

29.08.2011р. представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно за яким відкликав відзив на позовну заяву від 17.08.2011р., позовні вимоги визнав та просив розглядати справу з урахуванням нового відзиву на позов.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

23.06.2011р. між Вершиніним Володимиром Володимировичем (правовласником) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Голден Брук” (набувальник) укладено договір на передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на програму ЕОМ (далі Договір), за умовами якого правовласник, що володіє виключними майновими правами інтелектуальної власності у повному складі на компютерну програму „Конфігурація „Управління карантинною інспекцією” для технологічної платформи 1С: Підприємство 8.0, 8.1, 8.2” (далі Програма) згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №35371 від 14.10.2010р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, зобовязується передати, а набувальник здійснити оплату та прийняти виключні майнові права інтелектуальної власності у повному складі (тобто передавати, відчужувати, надавати право використання третім особам, використовувати в комерційних цілях без обмежень) на Програму разом з вихідним текстом Програми, обєктним кодом Програми та документацією до Програми, на умовах цього Договору у відповідності зі ст.ст. 1113, 1114 Цивільного кодексу України (п.1.1. Договору).

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Доказів визнання в судовому порядку зазначеного Договору сторонами суду не представлено.

Так, відповідно до форми Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір на паперовому носії, наданого Державним департаментом інтелектуальної власності, автором Програми є ОСОБА_3.

За п.2.3. Договору право власник своїм підписом під цим договором гарантує, що виключні та невиключні майнові права інтелектуальної власності на предмет договору не будуть передані або відчужені будь-яким способом іншим особам.

Відповідно до ч.1 ст. 1113 Цивільного кодексу України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлений факт, правомірності володіння позивачем виключними майновими правами інтелектуальної власності в повному складі на Програму відповідно до Договору.

За приписом ст. 1 Закону України „Про авторське право та суміжні права” виключне право це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих обєктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановлено цим Законом.

За статтею 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обєктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншими законами.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з приписами частини першої статті 15 Закону України „Про авторське право та суміжні права” до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами.

Відповідно до статті 8 Закону України „Про авторське право та суміжні права” до обєктів авторського права віднесено, зокрема компютерні програми.

Згідно ст. 426 Цивільного кодексу України, використання обєкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, останнім використовується Програма.

Наявності надання дозволу відповідачеві на використання Програми, будь-якої угоди тощо не встановлено, тому суд дійшов висновку, що використанні відповідачем Програми є порушенням прав позивача на володіння виключними майновими правами інтелектуальної власності на Програму.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів зокрема є припинення дії, яка порушує право.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем, відповідає законодавству та фактичним обставинам справи, виходячи з того, що відповідач не заперечує проти позовних вимог, суд вважає право позивача на володіння виключними майновими правами інтелектуальної власності на Програму порушеними відповідачем, внаслідок чого вимоги позивача до відповідача про заборону відповідачу вчиняти дії, що порушують авторське право позивача, а саме припинити використання компютерної програми „Конфігурація „Управління карантинною інспекцією” для технологічної платформи 1С Підприємство 8.0, 8.1, 8.2.”, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України „Про авторське право та суміжні права”, ст.ст. 15, 16, 418, 426, 1113 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Голден Брук”, м.Донецьк до відповідача, Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області, м.Донецьк про заборону відповідачу вчиняти дії, що порушують авторське право позивача, а саме припинити використання компютерної програми „Конфігурація „Управління карантинною інспекцією” для технологічної платформи 1С Підприємство 8.0, 8.1, 8.2.” задовольнити.

Заборонити Державній інспекції з карантину рослин по Донецькій області (83100, м.Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 149, ЄДРПОУ 00483524) вчиняти дії, що порушують авторське право позивача, а саме припинити використання компютерної програми „Конфігурація „Управління карантинною інспекцією” для технологічної платформи 1С Підприємство 8.0, 8.1, 8.2.”.

Стягнути з Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області (83100, м.Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 149, ЄДРПОУ 00483524) в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 85грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 14.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >