Рішення № 18823668, 13.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.11 р. Справа № 37/200

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення неустойки в розмірі 899,89грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю №87 від 12.07.2011р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 13.09.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Артемівськ (далі Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 899,89грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди №2647/2006 від 22.05.2006р. у звязку із закінченням строку і відмовою від його подальшої пролонгації та ухиленням Відповідача від своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого була нарахована стягувана неустойка за період з 30.05.2009р. по 01.10.2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №2647/2006 від 22.05.2006р. з додатками та додатковою угодою до нього; довідку про стан надходження орендної плати по договору оренди від 22.05.2006р. №2647/2006 від 22.05.2006р.; лист №20-06-04-05483 від 22.05.2009р.; довідку про нарахування неустойки; лист вимогу Орендодавця №20-06-03-07578 від 20.07.2011р. про сплату неустойки з доказом отримання; акт приймання-передачі від 01.10.2009р.; свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 10,27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 638, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232, 284, 287 Господарського кодексу України.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не зявився, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або відсутності відповідного зобовязання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.28), достовірність яких презюмується положеннями ст. Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.30) з відміткою про отримання ухвали.

Представник Позивача у судовому засіданні 13.09.2011р. підтримав заявлені вимоги та наполягав на вирішенні спору за наявними в матеріалах справи документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача у судовому засіданні і не надання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду, адже участь у судовому засіданні є правом, а не обовязком, від здійснення якого не може перебувати у залежності встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №2647/2006 (а.с.а.с. 7-10), згідно п.п. 1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 29,1 кв. м., розташоване за адресою: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 17/321, що знаходиться на балансі Донецького державного регіонального геологічного підприємства „Донецькгеологія” (Балансоутримувач), з метою розміщення офісу, строком до 17.05.2007р.

Відповідно до п.п. 2.4, 5.7 договору у разі його припинення (розірвання) Орендар зобовязаний повернути Балансоутримувачу або юридичній особі, вказаної Орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання, а п. 2.5. договору покладає обовязок зі складання такого акту на сторону, яка передає майно.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - січень 2006р. становить 75,78грн., що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Положення п. 10.8 договору визначаю закінчення строку, на який його було укладено, у якості однієї з підстави припинення чинності, тоді як п. 10.6. передбачають можливість автоматичної пролонгації договору в такому випадку у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після його закінчення.

22.05.2006р. відповідно до умов п. 2.1. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.12).

27.12.2007р. сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору (а.с.13), якою сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, встановивши його виходячи із суми плати за базовий місяць січень 2007р. 125,44 гривень.

Після закінчення визначеного договором строку його дії орендні правовідносин сторін двічі автоматично продовжувалися на той же строк і на тих же умовах за відсутністю заяв про зміну або припинення договору до 07.05.2009р.

Листом №20-06-04-05483 від 22.05.2009р. (а.с.15), отриманим Відповідачем 29.05.2009р. (а.с.16), Орендодавець повідомив Орендаря про закінчення 07.05.2009р. строку дії договору оренди та необхідністю термінового повернення орендованого майна балансоутримувачу, оскільки термін дії договору продовжуватися не буде.

01.10.2009р. обєкт оренди був повернутий Відповідачем Балансоутримувачу за відповідним актом приймання-передачі (а.с.24).

Листом №11-06-03-01668 від 20.07.2011р. (а.с.а.с. 19, 20), надісланим цього ж дня (а.с.а.с.21, 22) Позивач повідомив Відповідача про необхідність сплатити неустойку за прострочення повернення майна, нарахованої за період з 30.05.2009р. по 01.10.2009р. у сумі 899,89грн., розмір якої визначений з урахуванням всіх здійснених після припинення договору платежів, відображених у відповідній довідці (а.с.17).

У звязку із невиконанням цієї вимоги щодо сплати неустойки Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач не скористався процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у звязку із відмовою від подальшого продовження договору.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №2647/2006 від 22.05.2006р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №2647/2006 від 22.05.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування обєктом оренди та обовязку із повернення цього обєкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі користуватися обєктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин.

Як було встановлено судом та підтверджується представником Позивача, орендні правовідносини між сторонами двічі продовжувалися після 17.05.2007р. на 360 днів, востаннє до 07.05.2009р., проте факт надсилання і отримання викладених в листі №20-06-04-05483 від 22.05.2009р. заперечень Орендодавця проти подальшого продовження унеможливило їх чергову пролонгацію згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

Таким чином, орендні правовідносини між сторонами за договором №2647/2006 від 22.05.2006р. припинились 07.05.2009р., і саме з цієї дати Відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування обєктом оренди та мав вжити заходів з його повернення балансоутримувачу або визначений Орендодавцем особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.

Таким чином, Відповідач на мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються належним виконанням. Втім, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі орендоване майно було повернуте лише 01.10.2009р. Таке неналежне виконання зобовязання щодо строків повернення майна є його порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання обовязку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає настання передбачених законом або договором наслідків порушення зобовязань. В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 785 цього Кодексу у разі невиконання наймачем обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 30.05.2009р. по 01.10.2009р.

Означене право було реалізоване Позивачем листом №20-06-03-07578 від 20.07.2011р., що у світлі кореспондуючого звязку між правом та обовязком як суттю зобовязання за змістом ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України зумовило виникнення у Відповідача обовязку зі сплати означеної неустойки.

Здійснивши перевірку заявленої суми, суд встановив її відповідність умовам договору та фактичним обставинами справи, з огляду на що задовольняє вимоги про її стягнення у повному обсягу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, скільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення неустойки в розмірі 899,89грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р №31114094700015, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, УДК у м. Артемівську ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686516) суму неустойки в розмірі 899,89грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету державне мито в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано19.09.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >