Рішення № 18823662, 13.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.11 р. Справа № 37/178

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3401,55грн., пені в розмірі 146,41грн. та штрафу в розмірі 340,15грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю №7 від 10.01.2011р.);

від Відповідача не зявився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 01.08.2011р. на 13.09.2011р.

У судовому засідання 13.09.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3401,55грн., пені в розмірі 146,41грн. та штрафу в розмірі 340,15грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № 4368/2010 від 30.06.2010р., внаслідок чого за період з грудня 2010р. по 22 квітня 2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди № 4368/2010 від 30.06.2010р., розрахунок заборгованості по орендній платі, пені та штрафу, лист №20-06-03-06629 від 16.06.2011р., лист №20-06-03-06998 від 30.06.2011р., акт приймання передачі.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. ст. 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України та надав витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.26-31).

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с. 30, 31), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи, не залежно від повернення до суду конвертів з ухвалами про призначення судових засідань через значення строку зберігання поштою.

У судовому засіданні 13.09.2011р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги, наполягаючи на вирішені спору в цьому судовому засіданні без участі представника Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Дійсно судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті спору з відповідними доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди № 4368/2010 (а.с.а.с. 19-23), згідно п.1.1, 1.2, 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно частину асфальтового покриття перону станції Горлівка площею 10,00кв.м. та 40,00кв.м. (далі майно), що розташовані за адресою: м. Горлівка, вул. Вокзальна, 1, та знаходиться на балансі Іловайського БМЕУ ДП „Донецька залізниця” (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.03.2010р. і становить за незалежною оцінкою 72736,00грн., з метою розміщення торговельного обєкту з продажу продовольчих товарів, у т.ч. підакцизної групи, строком до 29.06.2011р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та за результатами конкурсу на право оренди державного майна (за базовий місяць розрахунку - травень 2010р. становить 1081,25 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції за червень 2010р., до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Положеннями п. 3.8 договору передбачено, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.4. договору 30.06.2010р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.9).

18.11.2010р. між сторонами укладена додаткова угода №1 (а.с.17), якою сторони внесли запровадили тимчасові (до 01.01.2011р.) зміни у розмірі орендної плати у відповідності до положень Постанов КМУ від 25.03.2009р. №316, від 02.12.2009р. №1341 від 16.06.2010р. №440.

22.04.2011р. орендоване майно було повернуто Відповідачем балансоутримувачу, про що складено і підписано відповідний акт приймення-передачі (а.с.10).

Листом №20-06-03-06629 від 16.06.2011р. (а.с. 11), надісланим 04.07.2011р. (а.с.а.с.12, 13), та від №20-06-03-06998 від 30.06.2011р. (а.с.5) Позивач двічі повідомляв про необхідність погашення пені і заборгованості та підписання акту звірення розрахунків.

У звязку із неналежним виконанням Відповідачем грошових зобовязань за період з грудня 2010р. по 22 квітня 2011р. Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання в межах одного позову цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором орнеди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди нерухомого майна від № 4368/2010 від 30.06.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 4368/2010 від 30.06.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на користь Державного бюджету та Балансоотримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору оренди № 4368/2010 від 30.06.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобовязань за період з грудня 2010р. по 22 квітня 2011р. утворилась заборгованість у сумі 3401,55грн. з орендної плати. Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таки, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу за період з грудня 2010р. по 22 квітня 2011р. є арифметично вірним та відповідає умовам договору (як в частині щомісячної індексації, так і розподілу платежів з Балансоутримувачем), вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 3401,55грн. гривень підлягають задоволенню у повному обсягу.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати та штрафу відповідно сформульована безпосередньо у п.п. 3.7, 3.8 договору оренди № 4368/2010 від 30.06.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на висновок суду стосовно наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривалість прострочення платежу, суд, з урахуванням визначення розміру заявленої до стягнення пені із дотриманням ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, та за період стягнення, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені у повному обсягу в сумі 146,41грн.

В свою чергу, здійснена судом перевірка розрахунку вимог щодо штрафу також вказує на обґрунтованість стягнення з цієї підстави визначених 340,15грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача в доход бюджету, оскільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 3401,55грн., пені в розмірі 146,41грн. та штрафу в розмірі 340,15грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р 31111094700018, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300 УДК у м. Красно армійську Головне управління державного казначейства України у Донецькій області ЄДРПОУ 34686448) заборгованості по орендній платі у сумі 3401,55грн., пеню в розмірі 146,41грн. та штраф в розмірі 340,15грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >