Рішення № 18823638, 12.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.11 р. Справа № 37/143

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, ідентифікаційний код 00191158

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь, ідентифікаційний код 35455697

про: стягнення вартості відсутнього майна в розмірі 435271,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №09-18/2084 від 10.05.2011р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 12.07.2011р. на 25.07.2011р., з 25.07.2011р. на 15.08.2011р., з 15.08.2011р. на 12.09.2011р.

У судовому засіданні 12.09.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь (далі Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь (далі Відповідач) про стягнення вартості відсутнього майна в розмірі 435271,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем обовязку з повернення частини орендованого майна через розірвання договору у звязку із втратою такого майна і невиконання обовязку зі здійснення грошової компенсації втраченого майна згідно укладеної про це угоди.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок позовних вимог, договір про передачу в оренду майна №118/270 від 01.01.2010р. з додатками та додатковими угодами з додатками, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та безпосередньо у позовній заяві сформулював клопотання про вжиття забезпечувальних заходів, за результатами розгляду якого судом винесено ухвалу від 29.06.2011р.

На виконання вимог суду та на підтвердження своєї позиції Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.40-42, 73-85).

Відповідач надав відзив №б/н від 15.08.2011р. з додатками (а.с.а.с.51-67), яким проти позову заперечив, посилаючись на те, що: додаткова угода №1/1 від 13.04.2011р., яка встановлює домовленість про компенсацію стягуваної суми, істотно порушує прав та інтереси Відповідача і не відповідає вимогам законодавства; балансова вартість втраченого майна за відомостями Позивача становить 0 грн.; розірвання договору з 13.04.2011р. згідно додаткової угоди №1 від 13.04.2011р. до договору оренди №118/270 від 01.01.2010р.

У судовому засіданні 15.87.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, але після оголошеної за клопотанням Відповідача перерви до 12.09.2011р., його повідомлений належним чином (а.с.69) представник у засідання без пояснення причин не зявився та жодних документів не надав, що у світлі положень ст.ст. 4-3, 22, 33, 69 та 77 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає вирішенню спору з огляду на повноту представлених сторонами документів та закінчення 12.09.2011р. продовженого (а.с.71) процесуального строку розгляду справи.

Вислухавши у судових засіданняхі представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір на передачу в оренду майна № 118/270 (а.с.а.с.11-14), згідно п.п. 1.1.1.2., 2.1, 7.1 якого Орендодавець зобовязується передати в строкове платне користування, а Орендар зобовязується прийняти нерухоме та рухоме майно - обєкт оренди: відокремлений будинок котеджного типу №1, загальною площею 146,8кв.м., який розташований за адресою: Новоазовський район, Саханська сільська рада, урочище Горіхова балка і знаходиться на балансі господарського цеху, балансовою вартістю станом на 31.12.2009р. 697361,82грн., для використання під житло, а також обладнання загального та побутового призначення і малоцінні необоротні матеріальні активи, перелічені в додатку №1 (а.с.а.с.16-18) - строком з 01.01.2010р. до 30.11.2012р.

Згідно умов розділу 3 договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати в розмірі 1479,56грн., в тому числі ПДВ в розмірі 246,59грн., за місяць, яка сплачується у безготівкову порядку на поточний рахунок Орендодавця до 20 числа місяця, наступного за звітним. У пункті 3.7 сторонами визначено, що оплата проводиться на підставі виставленого рахунку.

Умовами розділу 6 договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобовязань, передбачена відповідальність сторін, а саме:

-п.6.1 - у випадку погіршення стану обєкту оренди з вини Орендатора більш нормального зносу, Орендатор зобовязаний відшкодувати Орендодавцю збитки, повязані з погіршенням майна;

-п.6.2 у випадку загибелі або втрати Обєкту оренди з вини Орендатора, останній зобовязаний відшкодувати Орендодавцю вартість втраченого обєкту оренди;

-п. 6.4 у випадку невиконання Орендарем зобовязань по поверненню Обєкта оренди, у випадку припинення оренди або розірвання цього договору, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної плати за використання Обєктом оренди за весь час прострочки.

01.01.2010р. на виконання умов договору обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передавання (а.с.15-18) майна усього 114 позицій.

В перебігу дії договору між сторонами 13.04.2011р. укладена додаткова угода №1 (а.с.19). якою сторони дійшли згоди про припинення дії договору з 13.04.2011р. та необхідність повернення Орендарем обєкту оренди в технічно справному стані. На виконання означеного обовязку сторонами був складений акт про повернення обєкту оренди (а.с.а.с.22-25) усього 104 позиції.

Через нестачу 10 позицій майна обєкту оренди сторонами 13.04.2011р. була укладена додаткова угода №1/1 (а.с.а.с.20, 21) до додаткової угоди №ё від 13.04.2011р., положеннями якої сторони зафіксували встановлень за результатами інвентаризації нестачу орендованого майна, а саме: тумбочка під ТВ (скло) інв. №1742, телевізор SONY інв. №3466; телевізор SONY 70х3500 інв. №4304; сейф інв. №3614; килимок при ліжковий інв №4035; килимок при ліжковий №4312; радіотелефон Panasonic інв.№ 621743; телевізор Philips інв. №622022; картина інв.№ 621484; програвач Panasonic інв.№ 622019. У пунктах 5 цієї додаткової угоди встановлено, що для врегулювання виявленої нестачі Орендар зобовязується в строк до 20.05.2011р. відшкодувати Орендодавцю вартість відсутнього майна в сумі 435271,16грн., і така вартість майна сторонами визначена виходячи з його первісної вартості (інвентарні картки а.с.а.с.73-85), зносу, ПДВ та коефіцієнту 2.

У звязку із невиконанням Відповідачем зобовязань з відшкодування у строк до 20.05.2011р. Орендодавцю вартість відсутнього майна на суму 435271,16грн. з ПДВ, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві №б/н від 15.08.2011р. (а.с.а.с.51-53).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування вартості втраченого майна частини обєкту оренди, визначеної за взаємною згодою сторін у відповідній угоді.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, а також умовами укладених між ними договору оренди і додаткових угод до нього.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

З природи орендних правовідносин, визначеної положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним іншій особі, в розглядуваному випадку морозильним обладнанням.

В свою чергу, згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Орендарем здобутого права відносно обєкту оренди визначається строком дії відповідного договору, припинення якого відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України зумовлює зникнення правової підстави для реалізації Орендарем права володіння та користування майном, і, як наслідок виникнення передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обовязку з повернення майна.

Частина 3 ст. 285 Господарського кодексу України зобовязання зі збереження орендованого майна, разом із іншими віднесено до основних обовязків орендаря.

З урахуванням викладеного, укладений між сторонами договір є належною правовою підставою для врегулювання питань, повязаних із тимчасовим оплачуваним користуванням переданим в оренду Позивачеві майном, а також збереження такого майна і його повернення у разі припинення орендних правовідносин.

У відповідності до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України сторони за взаємною згодою припинили орендні правовідносини за договором № 118/270 від 01.01.2010р. шляхом укладання 13.04.2011р. додаткова угода №1, що усунуло існування правової підстави для подальшого перебування орендованого майна у Відповідача і виникнення у останнього обовязку з повернення майна власнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не має жодних правових підстав для ухилення від обовязку з повернення всього отриманого в оренду майна власнику, в перебігу виконання його в перебігу виконання якого сторонами була встановлена втрата певного майна.

Відповідно до ч. 1 ст.202 Цивільного кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилам зобовязання припиняються шляхом їх належного виконання, тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обовязків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі необхідність відшкодування збитків, про що сторони безпосередньо визначили у пункті 6.2. договору оренди.

Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Оскільки обовязки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме наявністю договірних відносин між сторонами, остільки суд зауважує, що кваліфікує заявлені позовні вимоги за способом захисту як стягнення збитків у розмірі вартості відсутнього майна, завданих невиконанням зобовязання, що випливає з договору, на обовязковості зясування сутності яких (збитків) наголошує Вищий господарський суд України в абз. 2 п. 1 Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обовязок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобовязань покладені на боржника особу, яка припустила порушення.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторона.

З огляду на те, що субєктом є боржник, обєктом правовідносини за договором оренди, які були встановлені та оцінені судом вище, предметом доказування а, відтак і судового дослідження - є обєктивна та субєктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного звязку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також вина зазначеної особи.

Наявність означених елементів, враховуючи презумпцію вини порушника згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, у повній мірі підтверджується змістом укладеної між сторонами додаткової угоди №1/1 від 13.04.2011р., яка розцінюється судом як належний у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказ (адже укладання такої угоди узгоджується ч.ч. 3, 5 ст. 225 Господарського кодексу України, опосередковуючи, фактично, досудовий порядок врегулювання спору за взаємною згодою сторін), що фіксує:

-факт наявності порушення у вигляді нестачі частини орендованого майна ;

-кількість втраченого майна та його компенсаційна вартість, за якими визначається узгоджений сторонами розмір збитків, що відповідає абз. 2 ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України та п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України,

та дозволяє (угода) констатувати наявність причинно-наслідкового звязку між порушенням та завданими збитками.

При цьому, судом також враховується, що факт наявності та перелік втраченого Позивачем майна підтверджується і іншими наданими до матеріалів справи документами, а саме співставлення переліку майна до акту приймання-передачі від 01.01.2010р. з переліком в акті про повернення обєкту оренди від 13.04.2011р., достовірність яких Відповідачем не спростована, так само, які і не надано останнім в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України інших доказів неправомірності заявлених вимог.

Суд наголошує, що Відповідачем на надано належних у розмінні ст. 215 Цивільного кодексу України доказів спростування встановленої ст. 204 цього Кодексу презумпції правомірності згадуваної додаткової угоди №1/1 від 13.04.2011р., а викладені у відзиві міркування з цього приводу судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки: розмір поточної балансової вартості майна не звільняє від обовязку з компенсації його реальної вартості, а факт розірвання договору 13.04.2011р. не обмежує сторін у праві укладати цією ж датою угоди щодо врегулювання правовідносин, повязаних саме із фактом припинення орендних правовідносин. Наразі, Відповідач не позбавлений права доводити незаконність означеної угоди шляхом подання відповідного позову, чого не було зроблено в перебігу розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене та перевіривши правильність розрахунку заявленої суми відшкодування, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимогу у розмірі 435271,00грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані із сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягуються з Відповідача на користь Позивача, а вжиті ухвалою суду від 29.06.2011р. забезпечувальні заходи продовжують діяти до повного виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00191158) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь (ідентифікаційний код 35455697) про стягнення вартості відсутнього майна в розмірі 435271,00грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь (ідентифікаційний код 35455697) на користь Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00191158) вартості відсутнього майна в розмірі 435271,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь (ідентифікаційний код 35455697) на користь Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00191158) державне мито в розмірі 4413,04грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >