Рішення № 18817645, 20.05.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-751/11 (№ 22ц-

22672/10) Головуючий в 1

інстанції Черткова Н.І.

Категорія

55

Доповідач Соломаха Л.І.

________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року Апеляційний суд

Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І.,

Єлгазіної Л.П.

при секретарі Тихомирові С.В.

за участю:

представника позивача

ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за

позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4

про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди за

апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 на рішення

Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_4 про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної

шкоди.

Зазначав, що в серпні 2006 року він звернувся до відповідача, який є субєктом

підприємницької діяльності та надає послуги з ремонту автомобілів, з приводу

заміни стремянок (елементів кріплення кузова до рами) на належному йому на

підставі техпаспорту НОМЕР_1, виданого 10 грудня 2002 року,

автомобілі ГАЗ 33021212 СПГ (бортова Газель) державний номер НОМЕР_2, 2001

року випуску.

Після виконання відповідачем ремонту при огляді автомобіля зясувалося, що

відповідач не поміняв стремянки на нові, а за допомогою зварювання приварив

кузов автомобіля до рами, що є порушенням встановленого заводом-виробником

способу кріплення кузова, внаслідок чого в теперішній час автомобіль безнадійно

зіпсований та його подальша експлуатація неможлива. Застосування зварки на

метал рами та кузова змінює його фізико-технічні характеристики, внаслідок чого

він вже не може забезпечувати потрібні експлуатаційні характеристики. Усунути

наслідки такого впливу можливо лише заміною рами та кузова на нові, тобто по

суті повною заміною автомобіля.

Усувати зазначені недоліки відповідач відмовився, автомобіль йому не повернув

та послався, що такий поверне лише після сплати виконаних робіт в розмірі 2030

грн. або за рішенням суду.

Крім того, за той період, протягом якого відповідач незаконно утримує у себе

належний йому автомобіль, автомобіль був розукомплектований, деталі та

обладнання демонтовані, автомобіль проржавів, шини прийшли у непридатність.

На теперішній час щоб придбати новий автомобіль взамін зіпсованого аналогічного

класу з тим же строком експлуатації, йому необхідно витратити не менш ніж 100

000 грн., що є збитками які йому повинен відшкодувати відповідач.

Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування

збитків 100 000 грн. та на відшкодування моральної шкоди, заподіяної

пошкодженням автомобіля, 20 000 грн. (а.с. 3-5).

Під час розгляду справи позивач свої позовні вимоги змінив. Посилаючись на

висновок судової автотехнічної експертизи № 1599/27 від 09 вересня 2009 року

щодо середньоринкової вартості автомобіля, просив стягнути з відповідача на

його користь на відшкодування збитків 33 998 грн. 74 коп. та на відшкодування

моральної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля, 20 000 грн. (а.с. 57).

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2008 року

ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4 про захист

прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди (а.с. 77-79).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав на нього апеляційну

скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального

права, неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду

обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про

задоволення його позову (а.с. 83-85).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_5

- ОСОБА_3, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності,

доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її

відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний

суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду

скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено і це визнають обидві

сторони, що в серпні 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений

договір підряду, згідно якого позивач замовив ремонт належного йому автомобіля

ГАЗ 33021212 СПГ державний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску, а саме, заміну

стремянок (елементів кріплення кузова до рами), а відповідач зобовязався

виконати цю роботу впродовж декількох тижнів за ціною 2 000 грн.

Акт виконаних робіт був підписаний обома сторонами 10 листопада 2006 року (а.с.

7).

10 листопада 2006 року відповідачем позивачу направлено лист, згідно якого

відповідач просив сплатити вартість ремонтних робіт та забрати автомобіль,

позивачу було запропоновано сформулювати претензії в письмовій формі щодо

якості виконаних робіт і якщо такі виникли з його вини відповідач обіцяв

усунути недоліки, в іншому випадку автомобіль він поверне лише за рішенням суду

(а.с. 8).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того,

що позивачем не надано суду доказів домовленості між сторонами договору підряду

стосовно способу заміни стремянок та доказів того, що замінивши стремянки

шляхом проведення зварки, відповідач порушив умови договору підряду.

Крім того, суд послався на те, що позивач звернувся до суду лише в 2008 році,

тобто після спливу річного строку позовної давності, на застосуванні якого

наполягав відповідач. Суд поновив позивачу строк на звернення до суду та

зазначив, що відмовляє в задоволенні позову по суті, а не у звязку із спливом

строків позовної давності.

З зазначеними висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, до них суд

дійшов порушивши норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне

застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для

скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни

рішення.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що

правовідносини, які виниклі між сторонами, регулюються главою 61 «Підряд» ЦК

України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник)

зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони

(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт

речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Оскільки однією із сторін договору підряду по цій справі є фізична особа

позивач ОСОБА_5, який замовив ремонт належного йому автомобіля для

задоволення побутових та інших особистих потреб, має місце різновид договору

підряду - договір побутового підряду, що судом першої інстанції не враховано і

призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник,

який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням

фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових

та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити

виконану роботу.

До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом,

застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Наданим відповідачем свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи

підприємця ОСОБА_4 (а.с. 97) підтверджується, що відповідач є субєктом

підприємницької діяльності, тобто належною стороною договору побутового підряду.

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_5 підставою його позову є

порушення відповідачем договору побутового підряду.

Відповідно до ст. 872 ЦК України якщо підрядником були допущені істотні

відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в

роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм

вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;

2) розірвання договору та відшкодування збитків.

У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі

замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих

недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків

чи відповідного зменшення плати.

Відповідно до частини 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (в

редакції Закону від 01 грудня 2005р.) у разі виявлення недоліків у виконаній

роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у

розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості

чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи

(наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день

укладення відповідного договору.

Відповідно до частини 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за

наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати

розірвання договору та відшкодування збитків.

Суд першої інстанції зазначені вимоги законів не врахував та помилково виходив

з того, що правовідносини, що виникли між сторонами регулюються лише частиною

1 ст. 858 ЦК України, згідно якої якщо робота виконана підрядником з відступами

від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які

роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для

звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше

не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного

зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків,

якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно акту виконаних робіт від 10 листопада 2006 року при ремонті автомобіля

ГАЗ 33021212 СПГ державний номер НОМЕР_2 приватним підприємцем ОСОБА_4 були виконані наступні роботи: демонтаж … рами, демонтаж кріплень на рамі,

демонтаж кріплень на кузові, зняття кузову з рами, зварювання поздовжніх

посилювачів кузову, зварювання кріплень на болти, посилення кріплень болти,

виготовлення проставок під кузов, установка проставок на раму (зварювання),

установка кузова, антикорозійне оброблення, ремонт глушителя (а.с. 7).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач визнає той факт, що при ремонті автомобіля він застосував жорстке

кріплення рами до кузову шляхом зварювання проставок до кузову та рами. Проте

він не визнає той факт, що він відступив від умов договору побутового підряду

та той факт, що таке зєднання рами та кузова суперечить вимогам технічної

документації та робить неможливим використання автомобіля за його цільовим

призначенням.

З матеріалів справи встановлено, що письмовий договір побутового підряду між

сторонами не укладався, квитанція або інший документ на підтвердження його

укладення також відповідачем не видавалася, договір був укладений усно, що

сторонами визнається.

Між сторонами виник спір щодо способу кріплення стремянок до кузову та рами.

Відповідач посилається на те, що ним було погоджено з позивачем спосіб

зварювання, позивач зазначене не визнає.

Відповідно до частини 1 ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має

відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти -

вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Як на доказ відступлення від умов договору побутового підряду з ремонту

автомобіля, позивач посилається на акт автотоварознавчого дослідження фахівця

від 29 листопада 2006 року та висновок експертизи № 1599/27 експертного

автотоварознавчого дослідження за фактом заподіяння матеріальної шкоди власнику

автомобіля від 09 вересня 2009 року, згідно яких заводом - виробником

передбачено розємне зєднання вантажної платформи та рами автомобіля ГАЗ

33021212 СПГ, 2001 року випуску. Зєднання поздовжніх балок вантажної платформи

з рамою автомобіля здійснюється стремянками (а.с. 9-11, а.с. 43-45).

Апеляційний суд вважає, що висновком експертизи № 1599/27 експертного

автотоварознавчого дослідження за фактом заподіяння матеріальної шкоди власнику

автомобіля від 09 вересня 2009 року доведено факт відступлення при ремонті

належного позивачу автомобіля від вимог, що звичайно ставляться до роботи

відповідного характеру.

Оскільки письмовий договір між позивачем та відповідачем не укладався, доказів

домовленості між сторонами щодо способу заміни стремянок (кріплення їх до

кузова та рами) сторонами суду не надано, у звязку із неповнотою умов договору

побутового підряду щодо способу заміни стремянок, апеляційний суд вважає, що

такий повинен відповідати вимогам, що звичайно ставляться до роботи

відповідного характеру, тобто вимогам заводу-виробника.

Оскільки застосований відповідачем жорсткий шляхом зварювання спосіб кріплення

кузова до рами автомобіля ГАЗ 33021212 СПГ, який позивачем був зданий у ремонт

відповідачу, не відповідає вимогам заводу-виробника, то має відступлення від

умов договору побутового підряду, що тягне наслідки, передбачені ст. 872 ЦК

України, що судом першої інстанції не враховано та призвело до неправильного

вирішення справи.

Згідно висновку № 672 від 20 квітня 2011 року додаткової судової автотехнічної

експертизи заводом - виробником на автомобілі ГАЗ 33021212 передбачено розємне

зєднання вантажної платформи та рами автомобіля, зєднання поздовжніх балок

вантажної платформи з рамою автомобіля здійснюється стремянками. Зняття та

установка бортової платформи автомобіля ГАЗ 33021212 СПГ здійснюється наступним

чином:

1. відкручуються знизу з кожної сторони гайка переднього кріплення

вантажної платформи до кронштейну рами, перед чим знімається шплінт;

2. відкручуються з кожної сторони гайки 2 однієї стремянки в середині

платформи, знімаються накладки стремянок 3 та стремянки 1, відкручуються з

кожної сторони гайки 4 кріплення кронштейну 5 та виймаються болти;

3. знімається краном платформа вверх з рами автомобіля;

4. установка вантажної платформи здійснюється в зворотному порядку.

На автомобілі ГАЗ 33021212 СПГ державний номер НОМЕР_2 кріплення рами до

кузова виконано методом зварювання, що не відповідає зєднанню рами з кузовом,

передбаченому заводом-виробником, а тому зазначений автомобіль, на якому

кріплення рами до кузова виконано методом зварювання, згідно п. 31.1 та п. 31.3

Правил дорожнього руху України експлуатувати заборонено.

Зазначений висновок експертизи не був предметом дослідження судом першої

інстанції, додаткова експертиза була призначена судом апеляційної інстанції за

клопотанням представника позивача, якому судом першої інстанції було

неправомірно відмовлено в її призначенні, про що зазначено в ухвалі

апеляційного суду від 01 лютого 2011 року.

Відповідно до частини 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази,

які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку

або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази,

неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до п. 31.1 Правил дорожнього руху України, які затверджені

постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 «Про Правила

дорожнього руху», технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні

відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та

охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації,

інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п/п «а» п. 31.3 Правил дорожнього руху України забороняється

експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх

виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і

нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» недолік будь-

яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних

документів, умовам договорів або вимогам, що предявляються до неї, а також

інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем) (п.15);

істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання

товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника

(продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від

споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (п.12).

Враховуючи зазначене, застосування відповідачем при ремонті автомобіля ГАЗ

33021212 СПГ державний номер НОМЕР_2 жорстокого кріплення у вигляді

зварювання між кузовом та рамою, що робить використання автомобіля відповідно

до його цільового призначення неможливим, апеляційний суд вважає істотним

недоліком, тобто істотним відступом від умов договору побутового підряду, що

дає позивачу право відповідно до частини 1 ст. 872 ЦК України та частини 4

ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» вимагати розірвання договору

та відшкодування збитків, до яких позивач відносить вартість автомобіля на час

розгляду справи судом.

Згідно висновку експертизи № 1599/27 від 09 вересня 2009 року експертного

автотоварознавчого дослідження за фактом заподіяння матеріальної шкоди

середньоринкова вартість автомобіля ГАЗ 33021212 СПГ, 2001 року випуску, на

момент складання висновку складає 33 998, 74 грн. (а.с. 43-45). Транспортний

засіб експертом не оглядався, оскільки з 2006 року він знаходився у відповідача

і за його словами місце його знаходження йому не відомо, а тому апеляційний суд

вважає можливим для визначення розміру збитків, заподіяних позивачу,

застосувати середньоринкову вартість автомобіля ГАЗ 33021212 СПГ.

Відповідно до ст. 863 ЦК України до вимог щодо неналежної якості роботи,

виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а

щодо будівель і споруд - три роки від дня прийняття роботи замовником.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є

необґрунтованими, оскільки під час прийняття роботи позивачем 10 листопада 2006

року, останнім робота прийнята не була, що підтверджується актом від 10

листопада 2006 року, на якому відповідачем, як підрядником, власноручно

закреслено слово «прийняття» (а.с. 7), листом відповідача на імя позивача від

10 листопада 2006 року, в якому він пропонує позивачу сформулювати його

претензії щодо якості виконаних робіт письмово (а.с. 8).

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про відшкодування йому збитків,

заподіяних неналежним виконанням відповідачем ремонтних робіт автомобіля ГАЗ

33021212 СПГ державний номер НОМЕР_2, підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня

1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про

відшкодування шкоди» (із змінами і доповненнями) постановляючи рішення про

стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може

використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно

повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків

особі, відповідальній за шкоду.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що після відшкодування збитків

позивачу, автомобіль ГАЗ 33021212 СПГ державний номер НОМЕР_2, що не може

використовуватись за призначенням, але має певну цінність, слід передати у

власність відповідачу, у якого він знаходився з 2006 року і позивачу не

повертався.

Відповідно до ст. 841 ЦК України підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів

щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або

пошкодження цього майна.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові

наслідки встановлені договором або законом. Відповідальність підрядника за

договором побутового підряду встановлена ст. 872 ЦК, яка не передбачає

відшкодування моральної шкоди замовникові.

Згідно з п. 5 частини 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»

споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка

реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають

право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для

життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Судом не встановлено факту заподіяння позивачу шкоди небезпечними для життя і

здоров'я людей послугами, ні законом, ні договором його право на відшкодування

моральної шкоди не передбачено.

Вимоги ст. 1167 ЦК України на правовідносини, що виникли між сторонами не

розповсюджуються, оскільки регулюють питання відшкодування моральної шкоди,

заподіяної внаслідок внедоговірних (деліктних) зобовязань.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не

ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з

ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про відшкодування

збитків та відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної

шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд

присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові

витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються

позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві

- пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві

відмовлено.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд,

змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року

«Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК

України із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в

розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів

громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із

позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів

громадян.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем судовий

збір з вимог про відшкодування збитків не сплачувався, від такого позивач

звільнений на підставі ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів».

Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про

відшкодування збитків в розмірі 33 998 грн. 43 коп. З цих задоволених вимог

підлягає сплаті судовий збір у сумі 339 грн. 99 коп. (1% від 33 998 грн. 43

коп.), які підлягають стягненню з відповідача на користь держави відповідно до

частини 3 ст. 88 ЦПК України.

Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. з позовних вимог про

відшкодування моральної шкоди, відшкодуванню йому не підлягає, оскільки в

задоволенні цих позовних вимог позивачу відмовлено.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про

затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення

розгляду цивільних справ та їх розмірів» із справ позовного провадження з

розгляду спору майнового характеру витрати сплачуються в розмірі станом на

грудень 2008 року 30 грн., а згідно постанови Кабінету Міністрів України від

05 серпня 2009 року № 825 - 120 грн.

При подачі в грудні 2008 року позовної заяви позивачем витрати з інформаційно-

технічного забезпечення розгляду справи сплачені в розмірі 30 грн. (а.с. 2),

при подачі апеляційної скарги в грудні 2010 року 120 грн. (а.с. 82).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог

позивача та його апеляційної скарги, сума зазначених витрат не повязана із

сумою задоволених позовних вимог, їх розмір пов'язаний лише з характером спору,

який розглядає суд, тому вони підлягають відшкодуванню позивачу в повному

обсязі, тобто в розмірі 150 грн. (120+30).

Крім того, позивачем понесені витрати, повязані з проведенням судових

експертиз, в розмірі 573 грн. 60 коп. (а.с. 47) та 1 353 грн. 24 коп., всього 1

926 грн. 84 коп, які підтверджуються квитанціями Донецького НДІСЕ від

01.07.2010 року та від 22.03.2011 року.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_5 щодо відшкодування матеріальної

шкоди задоволені, витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз,

відповідно до ст. 79, ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню позивачу за

рахунок відповідача.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд

Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 задовольнити

частково.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2010 року

скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням робіт,

33 998 (тридцять три тисячі девятсот девяносто вісім) гривень 74 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовити за

необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат - витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи у розмірі 150 (сто пятдесят) гривень, витрати,

повязані з проведенням судових експертиз, - у розмірі 1 926 (одна тисяча дев

ятсот двадцять шість) гривен 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (на розрахунковий

рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський

район, код бюджетної класифікації 22090100, банк ГУ ДКУ в Донецькій області,

ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016) судовий збір у розмірі 339 (триста тридцять дев

ять) гривень 99 коп.

Пошкоджений автомобіль ГАЗ 33021212 СПГ тентований, 2001 року випуску,

реєстраційний номер НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_4, шасі

(рама) № НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_3, тип

бортовий малотоннажний, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного

засобу НОМЕР_6, виданого МРЕВ № 2 м. Донецька 19 травня 2004 року,

зареєстрований за ОСОБА_5, після відшкодування

ОСОБА_5 матеріальної шкоди у сумі 33 998 гривень

74 коп. передати у власність ОСОБА_4, у якого автомобіль

фактично знаходиться з листопада 2006 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Повний текст рішення складено 24 травня 2011 року.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І.

Соломаха

Л.П. Єлгазіна