Рішення № 18817309, 13.09.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №

22-6614/11

Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.

Категорія

48

Доповідач Соломаха Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року Апеляційний суд

Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І.,

Єлгазіної Л.П.

при секретарі Валуйському В.А.

за участю:

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів з апеляційною скаргою

відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного

суду м. Донецька від 04 березня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про

стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів.

Зазначала, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 12 вересня 1997 року до

травня 2009 року. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який після розірвання шлюбу мешкає з нею.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2009 року

відповідач зобовязаний сплачувати аліменти на утримання сина в розмір ? частки

з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для

дитини відповідного віку, починаючи з 24 березня 2009 року до досягнення

дитиною повнолітнього віку.

Посилаючись на те, що відповідач від сплати аліментів ухиляється, аліменти

сплачує нерегулярно і не в повному обсязі, заборгованість по аліментам станом

на 01 лютого 2011 року складає 11 919 грн., просила стягнути з відповідача на

її користь заборгованість по аліментам в розмірі 11 919 грн. та пеню за

прострочення сплати аліментів в розмірі 43 834 грн. 40 коп. (а.с.3243).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 04 березня 2011 року

позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам в розмірі 11 919 грн. та пеня за прострочення

сплати аліментів в розмірі 43 834 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь

держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-

технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. (а.с. 25).

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї відповідач ОСОБА_3 просить

рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних

вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, відмовити у

стягненні пені за прострочення сплати аліментів за період з 06 травня 2010 року

по 16 лютого 2011 року (а.с. 34-36, а.с. 42-43).

Зазначає, що розглянувши справу у заочному порядку, суд неповно зясував

обставини справи, а саме, неправильно визначив розмір його заборгованості по

аліментам. Розмір його заборгованості по аліментам станом на 01 лютого 2011

року згідно довідки відділу державної виконавчої служби Київського районного

управління юстиції у м. Донецьку (далі ВДВС) від 06 травня 2011 року № 9460

складає 9 312 грн., а відповідно і сума пені за прострочення сплати аліментів

складає менше, ніж визначив суд. З урахуванням довідки ВДВС від 06 травня 2011

року № 9460 загальна сума пені станом на 01 лютого 2011 року складає 31 569

грн. 39 коп.

Крім того, в період з травня 2010 року по 16 лютого 2011 року він працював у

ТОВ «Сота-Альянс-Дніпро», але заробітна плата йому підприємством сплачена не

була, взагалі його як офіційно працюючого працівника не зареєстровано, за нього

не було внесено жодних відрахувань до бюджету, було зроблено лише запис у

трудову книжку, а тому суд безпідставно нарахував йому пеню за несплачені ним

аліменти, коли він фактично не мав можливості їх сплатити за вини роботодавця і

за відсутності його вини (а.с. 34-36).

В доповненнях до апеляційної скарги, які були подані в межах строку на

апеляційне оскарження, відповідач зазначає, що при стягненні з нього

заборгованості, суд не врахував, що відносно нього вже відкрито виконавче

провадження у ВДВС Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, за

яким з нього стягуються аліменти на утримання сина, а відповідно стягується

заборгованість по аліментам, провадяться виконавчі дії накладено арешт на все

його майно, а тому суд повторно стягнув з нього заборгованість по аліментам (а.

с. 42-43).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 та його

представник адвокат ОСОБА_4 який діяв на підставі договору про надання

правової допомоги від 05 серпня 2011 року, доводи апеляційної скарги

підтримали, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її

відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, його

представника ОСОБА_4, позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали

цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а

рішення суду зміні з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що рішенням Київського

районного суду м. Донецька від 17 квітня 2009 року відповідач зобовязаний

сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5, 11 квітня 1998

року народження, у розмірі ? частки з усіх видів доходів щомісячно, але не

менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24

березня 2009 року до досягнення дитиною повнолітнього віку (а.с. 11-12).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того,

що відповідач систематично ухиляється від сплати аліментів, сплачує їх

нерегулярно і не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася

заборгованість в розмірі 11 919 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, та

відповідно до ст. 196 СК України з нього підлягає стягненню неустойка за

прострочення сплати аліментів в розмірі 43 834, 40 грн. (а.с. 25).

З таким висновком суду погодитися не можливо. До нього суд першої інстанції

дійшов порушивши норми матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне

застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для

скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки

зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2009 року

відповідач зобовязаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частки з усіх видів

доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини

відповідного віку, починаючи з 24 березня 2009 року до досягнення дитиною

повнолітнього віку (а.с. 11-12).

На підставі зазначеного судового рішення позивачем був отриманий виконавчий

лист № 2-2352 від 17 квітня 2009 року, який був предявлений до відділу

державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.

Донецьку для примусового виконання та за яким постановою державного виконавця

від 20 травня 2009 року було відкрито виконавче провадження.

В порядку виконання рішення Київського районного суду м. Донецька від 17 квітня

2009 року постановою державного виконавця від 27 січня 2011 року накладено

арешт на майно боржника та оголошена заборона на його відчуження у звязку із

заборгованістю по аліментам станом на 31 грудня 2010 року в розмірі 11 260 грн.

(а.с. 17).

Згідно довідки ВДВС від 01 лютого 2011 року № 2571, яка була додана позивачем

до позовної заяви, заборгованість відповідача ОСОБА_3 по аліментам на

утримання сина ОСОБА_5 за виконавчим листом № 2-2352, виданим Київським

районним судом м. Донецька 17 квітня 2009 року, станом на 01 лютого 2011 року

за період з березня 2009 року по січень 2011 року включно складає 11 919 грн.

(а.с. 14).

Відповідачем ОСОБА_3 до апеляційної скарги додана довідка ВДВС від 06 травня

2011 року № 9460, згідно якої заборгованість відповідача ОСОБА_3 по

аліментам на утримання сина ОСОБА_5 за виконавчим листом № 2-2352, виданим

Київським районним судом м. Донецька 17 квітня 2009 року, станом на 30 квітня

2011 року за період з березня 2009 року по квітень 2011 року включно складає

11 359 грн. 73 коп. (а.с. 37). З зазначеної довідки встановлено, що

заборгованість відповідача по аліментам за період з березня 2009 року по січень

2011 року включно станом на 01 лютого 2011 року складала 9 312 грн. 23 коп.

Згідно пояснень відповідача заборгованість, яка зазначена в довідці ВДВС від 06

травня 2011 року № 9460, перерахована державним виконавцем після надання ним

відомостей про свої доходи за період з березня 2009 року по квітень 2011року.

Відповідно до частини 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази,

які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку

або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази,

неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд вважає, що неподання довідки ВДВС від 06 травня 2011 року

№ 9460 про розмір заборгованості відповідача по аліментам, узгодженої із

платником аліментів, до суду першої інстанції було обумовлено поважними

причинами. Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув справу 04 березня

2010 року в порушення вимог ст. 130 ЦПК України у заочному порядку в

попередньому судовому засіданні без участі відповідача за наявності його заяви

від 02 березня 2011 року про перенесення розгляду справи через його виїзд за

межі міста (а.с. 27), чим фактично позбавив відповідача права подати докази

щодо розміру заборгованості з урахуванням отриманих ним доходів за період з

березня 2009 року по січень 2011 року. Враховуючи наведене, зазначена довідка

ВДВС від 06 травня 2011 року № 9460 про розмір заборгованості відповідача по

аліментам підлягає дослідженню апеляційним судом.

Відповідно до ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами

обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Позивач ОСОБА_2 пояснила, що їй відомо про перерахунок заборгованості

відповідача по аліментам і розмір заборгованості за довідкою ВДВС від 06

травня 2011 року № 9460 вона не оспорює.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлено, що станом на 01 лютого

2011 року розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів за період з 24

березня 2009 року по 31 січня 2011 року складав 9 312, 23 грн. що

підтверджується довідкою ВДВС від 06 травня 2011 року № 9460.

Виходячи з вимог ст. 194 СК України заборгованість по аліментам може бути

стягнута за рішенням суду тільки у випадку, якщо аліменти відраховуються із

заробітної плати на підставі заяви платника аліментів, а не за виконавчим

листом.

Порядок стягнення аліментів за виконавчим листом врегульовано ст. 74 Закону

України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, згідно якого

у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення

може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не

перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.

Зазначене судом першої інстанції не враховано та з відповідача помилково

стягнуто на користь позивача заборгованість по аліментам, які стягуються з

нього на підставі виконавчого листа, за яким відкрито виконавче провадження та

проводяться виконавчі дії.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_3

на користь ОСОБА_2 заборгованості по аліментам на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі рішення

Київського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2009 року підлягає

скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог

про стягненні заборгованості по аліментам, оскільки в цій частині позовні

вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі, заборгованість по аліментам з

боржника ОСОБА_3 підлягає стягненню в межах виконавчого провадження, яке

відкрито 20 травня 2009 року на підставі виконавчого листа № 2 -2352, виданого

Київським районним судом м. Донецька 17 квітня 2009 року.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за

прострочення сплати аліментів, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого

висновку про те, що позивач має право на стягнення такої неустойки. Це право

позивача передбачено ст. 196 СК України, згідно частини 1 якої при виникненні

заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням

суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі

одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня

2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України

при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»

передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх

сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На

платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо

заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з

несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним

перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь

час прострочення сплати аліментів.

Апеляційний суд вважає, що заборгованість по аліментам виникла з вини

відповідача. Рішення Київського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2009

року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів було ухвалено за участю відповідача.

Йому було відомо про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про

стягнення з нього аліментів. Він періодично, починаючи з 2009 року, сплачував

аліменти, самостійно визначаючи їх розмір, шляхом перерахування на ощадну

книжку позивача. Відповідач попереджався державним виконавцем про наявність у

нього заборгованості по аліментам та йому було відомо про подання державного

виконавця від 23 березня 2010 року про вирішення питання про притягнення його

до кримінальної відповідальності (а.с. 15). Саме після цього подання відповідач

влаштувався на роботу в ТОВ «Сота Альянс - Дніпро», де згідно трудової книжки

працював з 06 травня 2010 року по 16 лютого 2011 року (а.с. 40). Проте

державного виконавця про це працевлаштування відповідач відповідно до ст. 88

Закону України «Про виконавче провадження» не повідомив.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ТОВ «Сота Альянс -

Дніпро» не сплатило йому заробітну плату, що є підставою для звільнення його

від сплати пені за період з 06 травня 2010 року по 16 лютого 2011 року, є

необгрунтованими. Позивач про це працевлаштування не повідомив державного

виконавця, не звертався до суду за захистом свого порушеного права щодо

отримання заробітної плати та в суді апеляційної інстанції визнав, що за цей

період фактично отримав дохід біля 1600 грн., з яких самостійно визначив та

сплатив позивачу аліменти за липень-вересень 2010 року. Зазначені дії

відповідача свідчать про те, що він укриває свої доходи від сплати аліментів, а

відповідно і за цей період заборгованість по аліментам утворилася з його вини.

Проте апеляційний суд вважає, що пеня за прострочення сплати аліментів судом

першої інстанції згідно розрахунку позивача нарахована з 24 березня 2009 року

неправильно. 24 березня 2009 року позивач лише звернулася до суду з заявою про

стягнення аліментів, за якою рішення суду було ухвалено 17 квітня 2009 року, а

виконавче провадження за ним відкрито 20 травня 209 року, а тому неустойка за

прострочення сплати аліментів може обраховуватися саме з 20 травня 2005 року,

коли почалися винні дії відповідача щодо невиконання судового рішення про

сплату аліментів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за

зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в

межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які

беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в

апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість

рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,

заявлених у суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача

заборгованість по аліментам станом на 01 лютого 2011року та пеню за

прострочення сплати аліментів в розмірі 43 834,40 грн., яка нарахована також

станом на 01 лютого 2011 року (а.с. 3-4).

З довідки ВДВС від 06 травня 2011 року № 9460 вбачається, що заборгованість зі

сплати аліментів у ОСОБА_3 утворилася з березня 2009 року по січень 2011

року включно, яку відповідач ОСОБА_3 станом на 01 лютого 2011 року не

виплатив.

В судовому засіданні апеляційного суду сторони пояснили, що заборгованість по

аліментам відповідачем погашена в червні 2011 року.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог сума

неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 24 березня 2009

року по 31 січня 2011 року станом на 01 лютого 2011 року, виходячи з розміру

заборгованості згідно довідки ВДВС від 06 травня 2011 року № 9460 (а.с. 37),

складає 31 496, 78 грн.:

аліменти за березень 2009 року відповідач зобов'язаний був сплатити в сумі

48,92 грн., оскільки виконавче провадження за виконавчим листом було відкрито

20 травня 2009 року, то саме з 20 травня 2009 року на них нараховується

неустойка (пеня). Заборгованість зі сплати аліментів за березень 2009 року в

сумі 48,92 грн. відповідач станом на 01 лютого 2011 року не сплатив, а тому

неустойка (пеня) вираховується з 20 травня 2009 року до 31 січня 2011 року

включно, що складає 622 дні (48,92 грн. х 1 % х 622 дні) = 304,28 грн.;

аліменти за квітень 2009 року відповідач зобов'язаний був сплатити в сумі

595,48 грн., з 20 травня 2009 року по 31 січня 2011 року на них нараховується

неустойка (пеня) за 622 дні, яка складає 3 703,89 грн. (595,48 грн. х 1 % х

622 дні);

за травень 2009 року неустойка складає 3 397,68 грн. (546,25грн. х 1 % х 622

дні); за червень 2009 року - 3 809,45 грн. (624,50 грн. х 1 % х 610 днів); за

липень 2009 року - 3 627,90 грн. (625,50 грн. х 1 % х 580 днів); за серпень

2009 року - 2 506,19 грн. (636,50-180 грн.) х 1 % х 549 днів); за вересень

2009 року - 775,71грн. (649,75-500 грн.) х 1 % х 518 днів); за жовтень 2009

року - 1 033,34 грн. (711,75-500 грн.) х 1 % х 488 днів); за листопад 2009 року

- 1 063,90 грн. (232,80 грн. х 1 % х 457 днів); за грудень 2009 року - 994,06

грн. (232,80 грн. х 1 % х 427 днів); за січень 2010 року - 1 070,39 грн.

(270,30 грн. х 1 % х 396 днів); за лютий 2010 року - 256,60 грн. (270,30 -

200грн.) х 1 % х 365 днів); за березень 2010 року - 910,91 грн. (270,30 грн. х

1 % х 337 днів); за квітень 2009 року - 827,12 грн. (270,30 грн. х 1 % х 306

днів); за травень 2010 року 1 605,71 грн. (581,78 грн. х 1 % х 276 днів); за

червень 2010 року 1 672,13 грн. (682,50 грн. х 1 % х 245 днів); за липень

2010 року - 714,88 грн. (682,50-350 грн.) х 1 % х 215 днів); за серпень 2010

року - 611,80 грн. (682,50 350 грн.) х 1 % х 184 дні); за вересень 2010 року

- 508,73грн. (682,50 350 грн.) х 1 % х 153 дні); за жовтень 2010 року -

839,48 грн. (682,50 грн. х 1 % х 123 дні); за листопад 2010 року - 627,90 грн.

(682,50 грн. х 1 % х 92 дні); за грудень 2010 року 423,15 грн. (682,50 грн. х

1 % х 62 дні); за січень 2011 року - 211, 58 грн. (682,50 грн. х 1 % х 31

день).

Враховуючи зазначене, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів підлягає зміні, з

відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 31 496,78 грн.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної

інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює

нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду, то підлягає

зміні і рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору та по

сплаті витрат на інформаційнотехнічне забезпечення розгляду справи не

понесені, оскільки від сплати судового збору вона звільнена на підставі п. 5

ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати витрат

на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на підставі п. 4

частини 3 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до частини 3ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого

ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з

відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини

вимог.

Відповідно до п. 4 частини 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при

зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати

на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог позивача - 31 496, 78 грн., з

відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 314,97

грн. згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про

державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК

України (1% від 31 496,78 грн.) та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05

серпня 2009 р. № 825 в сумі 120 грн., як із справи з розгляду позовної заяви,

що випливає з інших сімейних правовідносин.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд

Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 04 березня 2011 року в

частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2

заборгованості по аліментам в розмірі 11 919 грн. скасувати та ухвалити в цій

частині нове.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка виникла станом на 01

лютого 2011 року при виконанні рішення Київського районного суду м. Донецька

від 17 квітня 2009 року.

Заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 04 березня 2011 року в

частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2

пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 43 834 грн. 40 коп., на користь

держави судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-

технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за

прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 24 березня 2009 року по 31 січня 2011

року станом на 01 лютого 2011 року в розмірі 31 496 (тридцять одна тисяча

чотириста девяносто шість) гривень 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі

314 (триста чотирнадцять) гривень 97 коп. (на розрахунковий рахунок

31411537700004, отримувач - місцевий бюджет Ворошиловського району м. Донецька,

код 22090100, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016) та

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120

(сто двадцять) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач

державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк

ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М.

Пономарьова

Судді: Л.І.

Соломаха

Л.П. Єлгазіна