Ухвала суду № 18817133, 09.12.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22- 6158/2010

Головуючий у І інстанції Ковтуненко О.В. категорія

27

Доповідач Песоцька Л.І.

У Х В А Л А

Іменем України

9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.

при секретарі Стрілецькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-

імпортний банк України» (далі ПАТ «Укрексімбанк»), приватного нотаріусу

ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариства з

обмеженою відповідальністю «Форт», Орджонікідзевського відділу державної

виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, третя особа

Служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської

міської ради, про визнання недійсними іпотечного договору, виконавчого напису

нотаріусу, договору купівлі-продажу, свідоцтва про право власності та визнання

публічних торгів такими, що не відбулися, за апеляційною скаргою представника

позивача ОСОБА_9 на рішення Орджонікідзевського районного

суду міста Маріуполя Донецької області від 4 червня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 4 червня 2010 року відмовлено у задоволенні позовів ОСОБА_3 до

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПАТ «Укрексімбанк», приватного нотаріусу

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ТОВ «Форт», Орджонікідзевського ВДВС

Маріупольського міського управління юстиції про визнання недійсними іпотечного

договору від 27 березня 2007 року, укладеного між ПАТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_5 та ОСОБА_4; виконавчого напису від 10 січня 2008 року, вчиненого

приватним нотаріусом ОСОБА_7; договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 на публічних торгах; свідоцтва про право

власності на будинок АДРЕСА_1 на імя

ОСОБА_8, посвідченого 6 березня 2009 року приватним нотаріусом

ОСОБА_10 і про визнання публічних торгів від 19 лютого 2009 року з

продажу будинку АДРЕСА_1 такими, що не

відбулися. Скасована заборона відчуження будинку АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_9 ставить питання про

скасування рішення суду і ухвалення рішення про задоволення позовів ОСОБА_3, посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального

права, не враховано, що на час укладення іпотечного договору позивач була

неповнолітньою, проживала у спірному будинку і цей договір укладений без

дозволу органу опіки та піклування; неправильно зазначено про відсутність у

позивача права на оспорення виконавчого напису та публічних торгів.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, її представника

ОСОБА_9, відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які підтримали

скаргу, представників відповідачів ПАТ «Укрексімбанк» Дралюка М.С.,

Орджонікідзевського ВДВС Олейник Л.І., відповідача ОСОБА_8 та її

представника ОСОБА_13, які заперечували проти скарги, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга

підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє

апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої

інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального

права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних

лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 6 жовтня 2006

року між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір

№77706С75, за умовами якого банк надав відповідачеві кредит в розмірі 24000

доларів США до 4 жовтня 2013 року.

27 березня 2007 року між ПАТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_4 укладений

кредитний договір № 77707С11, за яким банк надав відповідачці кредит в розмірі

13000 доларів США до 14 березня 2014 року.

У забезпечення виконання зобовязань за даними кредитними договорами 27 березня

2007 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 укладений

іпотечний договір № 77507Z19, відповідно до якого відповідачі передали в

іпотеку жилий будинок АДРЕСА_1, який

належав їм на праві спільної часткової власності (ОСОБА_5 2/3 частини,

ОСОБА_4 -1/3 частина).

У зазначеному жилому будинку на час укладання іпотечного договору були

зареєстровані лише відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька відповідачки

ОСОБА_4, знялась з реєстрації за адресою вказаного будинку і

зареєструвалась 1 листопада 2006 року за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання ОСОБА_14

10 січня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис

про звернення стягнення на спірний будинок у звязку з невиконанням боржниками

ОСОБА_5 і ОСОБА_4 зобовязань по погашенню кредитів і наявністю у

них заборгованості відповідно в сумі 122253 грн. 77 коп. та 68431 грн. 86 коп.

19 лютого 2009 року у приміщенні Орджонікідзевського ВДВС проведені публічні

торги, переможцем яких стала відповідач ОСОБА_8

6 березня 2009 року приватним нотаріусом видане ОСОБА_8 свідоцтво про

право власності на жилий будинок АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_3, суд виходив з того, що її

права та інтереси не були порушені при укладанні 27 березня 2007 року

іпотечного договору. З таким висновком не можна не погодитись.

Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири),

які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються

жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні

не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які

проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до

закону.

За ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без

громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані

протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати

місце проживання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», органи опіки та

піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або

особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих

приміщень та купівлі нового житла.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за її заявами 5 жовтня 2006

року була знята з реєстрації у жилому будинку АДРЕСА_1 і зареєстрована за місцем проживання своєї бабусі ОСОБА_14 по

АДРЕСА_2. У серпні

2007 року вона знялась з реєстрації за зазначеною адресою і виїхала на

навчання у місто Донецьк. З 2009 року ОСОБА_3 навчається на заочному

відділенні Донецького факультету Київського університету культури і

зареєстрована по АДРЕСА_2 (а. с. 60-63, 81, 203 т.1).

З нотаріально засвідченої заяви її матері, ОСОБА_4 вбачається, що

ОСОБА_3 у спірному будинку на час укладання спірного договору іпотеки не

проживала і не мала права користування ним (а. с. 53 т.1).

З урахуванням встановленого суд законно та обґрунтовано дійшов висновку про те,

що при укладанні оспорюваного іпотечного договору не було порушене право

позивачки на користування спірним жилим приміщенням, оскільки на той час вона

зареєструвала своє право користування іншим жилим приміщенням, в якому

зареєстрована по теперішній час.

Незгода представника позивачки в апеляційній скарзі з висновками суду і

наведені в ній доводи не спростовують рішення суду. По суті в скарзі

зазначаються доводи, які перевірялись судом і які не знайшли підтвердження.

Посилання у скарзі на те, що ОСОБА_3 проживала у спірному будинку на час

укладання оспорюваного іпотечного договору спростовуються письмовими заявами

позивачки про зняття з реєстрації, про реєстрацію за іншою адресою, даними

домової книги, нотаріальною заявою ОСОБА_4

Доводи скарги про те, що судом не прийняті до уваги пояснення відповідачів

ОСОБА_4 і ОСОБА_5, неспроможні, оскільки саме зазначені особи при

укладанні договору іпотеки усно і письмово підтверджували не проживання

ОСОБА_3 у спірному будинку.

Згідно зі ст. 29 ЦК України місце проживання дітей до чотирнадцяти років

визначається за місцем проживання його батьків або одного з них, фізична особа,

яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за

винятком обмежень, які встановлюються законом.

Тому і в цій частині доводи скарги не приймаються.

Не можна погодитись з посиланнями на незаконність іпотечного договору, як

укладеного без дозволу органу опіки і піклування. Оскільки позивач не проживала

у спірному будинку, то і підстав для отримання такого дозволу на передачу його

в іпотеку не було.

Зі справи вбачається, що приватному нотаріусу при нотаріальному посвідченні

іпотечного договору були надані документи, які підтверджували не проживання

позивача в будинку і відсутність у неї права користування цим будинком, тому

неспроможні посилання на те, що нотаріус мала заявити вимогу про надання

дозволу органу опіки та піклування на укладання договору.

Відмовляючи у задоволенні позовів про визнання недійсними виконавчого напису

від 10 січня 2008 року, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_7;

договору продажу будинку АДРЕСА_1 на

публічних торгах; свідоцтва про право власності на цей будинок на імя

ОСОБА_8 і про визнання такими, що не відбулися публічних торгів від 19

лютого 2009 року з продажу спірного будинку, суд виходив з того, що позивач не

була учасником виконавчого провадження та публічних торгів і її права при

вчинені виконавчого напису, його виконанні та проведенні публічних торгів не

порушені.

Колегія суддів вважає, що заперечення представника позивача в

апеляційній скарзі щодо зазначеного висновку суду також безпідставні.

Оскільки судом встановлено, що при укладанні іпотечного договору не

були порушені права позивача на користування житлом, то подальші дії відносно

предмета іпотеки, а саме вчинення виконавчого напису, його виконання та продаж

предмета іпотеки з публічних торгів не стосуються її прав та обовязків і тому

відсутні законні підстави для задоволення зазначених її позовів.

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-215 ЦПК

України, ст. ст. 203, 224, 405 ЦК України, ст. 17, 18 Закону України «Про

охорону дитинства», ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту

бездомних громадян і безпритульних дітей» і підстав для його скасування не

наведено.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3

підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4 грн. 25 коп. на розрахунковий

рахунок 31411537700004, код бюджетної класифікації 22090100, МФО в ГУ ДКУ

Донецької області - 834016, код ОКПО - 34686537, одержувач місцевий бюджет м.

Донецька Ворошиловський район.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3

ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 4 червня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі

4 грн. 25 коп. на розрахунковий рахунок 31411537700004, код бюджетної

класифікації 22090100, МФО в ГУ ДКУ Донецької області - 834016, код ОКПО -

34686537, одержувач місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в

касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді