Ухвала суду № 18817082, 02.12.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22 6061/2010 року

Головуючий у І інстанції Соловйов О.Л.

Категорія

53

Доповідач Песоцька Л.І.

У Х В А Л А

Іменем України

2 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Кочегарової Л.М. , Баркової Л.Л.

при секретарі Тишкевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом

ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Донецьктурист» про

стягнення заробітної плати і відшкодування моральної шкоди за апеляційною

скаргою позивача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької

області від 6 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з даними позовами.

Вказувала на те, що з 7 березня 2007 року по 16 грудня 2009 року вона працювала

черговим адміністратором у туркомлексі «Турист» ЗАТ «Донецьктурист» у місті

Маріуполі. При звільненні з роботи 16 грудня 2009 року їй не виплатили

заробітну плату за грудень 2009 року та компенсацію за невикористану відпустку

в сумі 2158 грн. 73 коп. Крім того, у 2008- 2009 роках їх комплекс працював по

ставці 25%. В період скороченого робочого часу вона мала працювати 6 годин на

добу, але працювала 24 години і отримувала 25% окладу. У звязку з чим за

липень-серпень та листопад-грудень 2008 року і за січень-квітень 2009 року їй

не доплачено 5853 грн. 99 коп.

Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі

в сумі 2158,73 грн., за 2008-2009 роки недоплачену заробітну плату в сумі 5853

грн. 99 коп.; середній заробіток за затримку розрахунку з 16 грудня 2009 року

по 16 квітня 2010 року в сумі 6501 грн. 24 коп., відшкодування моральної шкоди

в розмірі 5000 грн., сплачений нею судовий збір за позов про відшкодування

моральної шкоди в розмірі 50 грн.

У додатковій заяві ОСОБА_3 просила також стягнути на її користь відшкодування

витрат на оплату правової допомоги в сумі 1000 грн.

В уточненій заяві вона просила стягнути з відповідача середній заробіток за

затримку розрахунку з 16 грудня 2009 року по 14 квітня 2010 року в сумі 6749

грн. 22 коп., недоплачену заробітну плату в сумі 5597 грн. 25 коп., решту вимог

підтримала.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 6

жовтня 2010 року позови ОСОБА_3 задоволені частково.

Стягнуто з ЗАТ «Донецьктурист» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за

затримку розрахунку в сумі 4691 грн. 52 коп., відшкодування моральної шкоди в

розмірі 200 грн., витрат на оплату адвоката 300 грн. До негайного виконання

допущено стягнення заробітку в сумі 1200 грн. У задоволенні решти позовів

відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 51

грн. 92 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в

розмірі 120 грн.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і

ухвалення нового рішення про задоволення її позовів у повному обсязі,

посилається на те, що судом неправильно визначено її середньоденний заробіток,

необґрунтовано відмовлено у стягненні не нарахованої заробітної плати та

частково задоволено позов про відшкодування моральної шкоди, відшкодування

витрат на оплату адвоката в сумі 1000 грн. та судовий збір 50 грн.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, яка підтримала

скаргу, представника відповідача ОСОБА_4, яка заперечувала проти скарги,

перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає,

що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє

апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої

інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального

права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних

лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що з 2 жовтня 2007 року позивач працювала у туристичному

комплексі «Турист» ЗАТ «Донецьктурист» на посаді адміністратора. 16 грудня

2009 року вона звільнена з роботи за згодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Розрахунок з нею проведено 14 квітня 2010 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку з 16 грудня

2009 року по 14 квітня 2010 року, суд виходив з того, що відповідач не провів з

нею своєчасно розрахунок, тому має сплатити середній заробіток за його

затримку. Висновок суду підтверджується матеріалами справи.

Так, з пояснень сторін, довідок відповідача про виплату заробітної плати,

табелю виходів за грудень 2009 року вбачається, що в день звільнення позивач

працювала, але відповідач не виплатив їй заробітну плату за грудень 2009 року і

розрахунок провів лише 14 квітня 2009 року.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, обчислення

середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових

відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки

працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані

відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців

роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за

невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна

заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці

роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам,

які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох

календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за

фактично відпрацьований час.

У відповідності з розясненнями, викладеними у п. 21постанови Пленуму

Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування

судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної

плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством

вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід

робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100

(з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується

лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди,

заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Оскільки позивач звільнена з роботи з 16 грудня 2009 року, судом правильно

визначено її середньоденний заробіток за жовтень-листопад 2009 року. При цьому

суд виходив з заробітної плати позивача та кількості відпрацьованого нею часу

за ці місяці (1091,89 + 1398,89 : 43 (344 год. : 8) = 57,92).

За період затримки розрахунку з 16 грудня 2009 року по 14 квітня 2010 року суд

обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток в

сумі 4691 грн. 52 коп. ( 57,92 х 81).

Посилання позивача на неправильне визначення судом середнього заробітку і

необхідність його визначення за період листопад-грудень 2009 року з урахуванням

вищезазначеного є неспроможними.

Відмовляючи у позові про стягнення 75% не нарахованої заробітної плати з липня

2008 року по травень 2009 року, суд виходив з того, що позивач пропустила строк

звернення до суду. З цим висновком також не можна не погодитись.

Відповідно зо ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про

вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті,

міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався

або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення

- в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі

трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися

до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження

будь-яким строком.

Зі справи вбачається, що позивач у липні-серпні 2008 року, листопаді-грудні

2008 року, січні - травні 2009 року щомісячно писала заяви про переведення її

на роботу на 25% ставки і відповідачем видавались відповідні накази про

переведення на неповний робочий день; в табелях виходів за ці місяці зазначені

її виходи на роботу на 25% ставки і в тому ж розмірі виплачена заробітна плата

за цей період.

Заявляючи позов про стягнення 75% заробітної плати за період з липня 2008 року

по травень 2009 року, позивач посилається на те, що вона працювала повний день.

Враховуючи, що накази видавались за її заявами, заробітна плата за цей період

нараховувалась в розмірі 25 % щомісячно, про що їй було відомо, але вона не

зверталась за захистом свого права і не навела поважних причин цьому, суд

правильно дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до

суду з позовом про стягнення не нарахованої заробітної плати в розмірі 75%

щомісячно за спірний період.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним

органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його

законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих

зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд

врахував конкретні обставини справи, тривалість дій відповідача по невиплаті

розрахунку, суму заборгованості, спричинені позивачу переживання та

незручності.

Не погоджуючись з розміром відшкодування, позивач не надала дані, які б

спростовували висновки суду, її посилання в скарзі на погіршення стану здоровя

є голослівними.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено

рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально

підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати

присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а

відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких

позивачеві відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд частково відшкодував їй

витрати на правову допомогу, стягнувши з відповідача на її користь 300 грн.

Підстав не погодитись з рішенням суду в цій частині, не встановлено. Тим

більше, що у справі відсутні відповідні документи про оплату правової допомоги

в сумі 1000 грн. (а.с.10).

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про відшкодування їй витрат на

сплату судового збору в розмірі 50 грн., понесених нею при зверненні до суду

з позовом про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п. д ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», із

позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита - 0,5

неоподатковуваного мінімуму, тобто 8 грн. 50 коп.

У відповідності з п.1 ч.1 ст. 83 ЦПК України сплачена сума судового збору

повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору у більшому розмірі,

ніж це встановлено законом. З відповідною заявою позивач має звернутись в суд

першої інстанції.

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, підстав

для його скасування не встановлено.

У відповідності з вимогами ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при

зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати

на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати,

компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх

виплати.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню з ОСОБА_3 підлягають

стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. на

рахунок 31213263700004, код бюджетної класифікації 22050002, МФО в ГУ ДКУ

Донецької області - 834016, код ОКПО - 34686537, одержувач Державний бюджет

м. Донецька Ворошиловський район.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 6

жовтня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення у

розмірі 120 грн. на рахунок 31213263700004, код бюджетної класифікації

22050002, МФО в ГУ ДКУ Донецької області - 834016, код ОКПО - 34686537,

одержувач Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в

касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді