Ухвала суду № 18817077, 11.08.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22- 6054/2010

Головуючий у І інстанції Гальченко І.В. категорія

53

Доповідач Песоцька Л.

І.

У Х В А Л А

Іменем України

9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.

при секретарі Стрілецькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом

ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Волноваський

комбінат хлібопродуктів» про стягнення заробітної плати і відшкодування

моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Волноваського

районного суду Донецької області від 7 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ВАТ

«Волноваський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заробітної плати за

грудень 2009 року, середньої заробітної плати за затримку розрахунку і

відшкодування моральної шкоди у розмірі 6000 грн., посилаючись на те, що 25

грудня 2009 року відповідач звільнив її з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України,

але не виплатив заробітну плату за грудень, вихідну допомогу, чим спричинив

моральну шкоду.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 7 жовтня 2010 року

у задоволенні позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове

рішення про задоволення її позовних вимог, посилається на те, що суд

необґрунтовано дійшов висновку про недоведеність нею спричинення моральної

шкоди, відсутність вини відповідача у не проведенні своєчасного розрахунку.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивача адвоката ОСОБА_4,

який підтримав скаргу, представника відповідача Маркелову О.П., яка просила

скаргу відхилити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє

апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої

інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального

права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних

лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 24 січня 2008 року працювала апаратником

комбікормового виробництва у ВАТ «Волноваський комбінат хлібопродуктів», 25

грудня 2009 року вона звільнена з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України. При

звільнені відповідач мав їй сплатити вихідну допомогу в сумі 2040 грн. 45 коп.,

компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1208 грн., заробітну плату за

грудень 2009 року в сумі 1069 грн. 59 коп. Остаточно сума розрахунки виплачена

11 серпня 2010 року.

Відмовляючи у задоволені позовів про стягнення середньої заробітної плати за

затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди, суд виходив з відсутності

вини відповідача у затримці розрахунку. З таким висновком не можна не

погодитись.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,

що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день

звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми

мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим

працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові

при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити

працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або

уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті

строк виплатити не оспорювану нею суму.

Стаття 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або

уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,

зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір

підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його

середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності з розясненнями, викладеними у п. 20 постанови Пленуму

Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування

судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про

стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що

працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи,

організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, -

наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд

на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за

весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -

по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому

своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його

відповідальності.

З довідки відповідача вбачається, що в рахунок погашення заборгованості

позивачці виплачено 2 лютого 2010 року 700 грн., 3 лютого - 500грн., 10 серпня

1000 грн. та 11 серпня 2095 грн. 74 коп. (а.с.26).

Заперечуючи проти позовів, відповідач посилався на зупинення виробничої

діяльності товариства, відсутність коштів і арешт його банківських рахунків та

майна, порушення у 2010 році господарським судом провадження у справі про

банкрутство.

З пояснень сторін, матеріалів справи вбачається, що у вересні 2010 року було

прийнято рішення про зупинення виробничої діяльності ВАТ «Волноваський комбінат

хлібопродуктів» у звязку з відсутністю замовлень і відмовою замовників від

послуг товариства, про що робітники товариства були повідомлені, а у грудні

2009 року звільнені з роботи, у тому числі, позивачка. На час звільнення

позивачки з роботи відповідач мав заборгованість перед своїми працівниками та

іншими підприємствами, на його банківські рахунки та рухоме і нерухоме майно

було накладено арешт.

Так, постановою Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного

управління юстиції від 3 листопада 2009 року за зведеним виконавчим провадження

було накладено арешт на грошові кошти ВАТ «Волноваський комбінат

хлібопродуктів» у сумі 1450749 грн. 06 коп. на рахунках у Волноваському

відділенні Донецької обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль; філії

«Промінвестбанку» у місті Волноваха, Комерційного банку «Фінансова ініціатива»

у місті Києві; комерційного банку «Укрсоцбанк» у місті Донецьку (а.с.25).

За довідкою відповідача інших рахунків товариство не має (а.с.58).

З витягу Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна та

витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що постановами

Відділу державної виконавчої служби від 25 травня 2009 року, 22 липня 2009

року, 11 серпня 2008 року було накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно

відповідача (а.с.59-66).

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов

висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з

позивачкою і відмовив у задоволені позову про стягнення середнього заробітку за

затримку розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим

ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його

законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих

зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 про стягнення відшкодування

моральної шкоди в розмірі 6000 грн. з посиланням на недоведеність вимог. З

урахування обставин справи з цим висновком не можна не погодитись.

Про зупинення виробничої діяльності товариства позивач була своєчасно

повідомлена. З січня 2010 року вона була прийнята на облік в Центр зайнятості і

отримувала допомогу по безробіттю. Доказів спричинення діями відповідача

моральної шкоди, розмір якої вона оцінила в 6000 грн., нею не наведено.

Вказівка суду в рішенні на те, що сума допомоги по безробіттю має бути

зарахована у суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, з чим не

згодна позивач, не відповідає положенням ст. 117 КЗпП України, але вона не є

підставою для скасування рішення суду.

Решта доводів скарги не спростовує висновки суду.

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, підстав

для його скасування немає.

В порядку ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на

рахунок 31213263700004, код бюджетної класифікації 22050002, МФО в ГУ ДКУ

Донецької області - 834016, код ОКПО - 34686537, одержувач Державний бюджет

м. Донецька Ворошиловський район.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 7 жовтня 2010 року

залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на рахунок 31213263700004, код

бюджетної класифікації 22050002, МФО в ГУ ДКУ Донецької області - 834016,

код ОКПО - 34686537, одержувач Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський

район.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в

касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.