Рішення № 18817032, 15.11.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22-5957/2010

Головуючий у І інстанції Костромітіна О.О. Категорія

46

Доповідач Песоцька Л.

І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Козлова О.М., Кочегарової Л.М.

при секретарі Тишкевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом

ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Комплект» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього

заробітку за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди за апеляційною

скаргою відповідача на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя

Донецької області від 31 серпня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з даними позовами,

посилаючись на те, що наказом від 10 квітня 2009 року він звільнений з роботи

за п.1 ст. 36 КЗпП України, але відповідач не провів з ним розрахунок, не

виплатив компенсацію за невикористану відпустку. Просив стягнути з відповідача

компенсацію за 21 день невикористаної відпустки, середній заробіток за час

затримки розрахунку і відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

При розгляді справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і в

остаточній редакції заяви просив стягнути з відповідача на його користь

компенсацію за 22 дні невикористаної відпустки в сумі 1430 грн. 66 коп.;

середній заробіток за затримку розрахунку з 11 квітня 2009 року по 6 липня 2009

року в сумі 4477 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької

області від 31 серпня 2010 року позови задоволено частково. Стягнуто з ТОВ

«Комплект» на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку в

сумі 1430 грн. 66 коп., середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 4477

грн. і відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 грн. та на користь держави

судовий збір в розмірі 67 грн. 58 коп., витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Комплект» ставить питання про скасування

рішення суду, посилається на порушення судом норм процесуального та

матеріального права, не врахування положень колективного договору товариства,

неправильне застосування положень ст. 117 КЗпП України.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників відповідача

Шишмана М.І. і Гуревича М.А., які підтримали скаргу, позивача ОСОБА_3,

який заперечував проти скарги, обговоривши доводи скарги і перевіривши

матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає

частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за наказом № 342к від 20 травня

2008 року був прийнятий на роботу у ТОВ «Комплект» на посаду головного

інженера. З 1 січня по 28 лютого 2009 року і з 7 по 9 квітня 2009 року йому

надавались відпустки без збереження заробітної плати. 10 квітня 2009 року за

наказом № 127к він звільнений з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу

роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону),

зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося

місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку,

визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження

заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а

в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до

досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата

працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її

початку.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі

звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не

використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки

працівникам, які мають дітей.

В частині 1 ст. 13 КЗпП України зазначено, що зміст колективного

договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

Згідно зі ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що

погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є

недійсними.

З урахуванням встановленого та зазначених положень закону суд

підставно дійшов висновку про те, що оскільки позивач не використав відпустку і

відповідач при звільненні не виплатив йому компенсацію за відпустку, з

відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за 22 дні

невикористаної відпустки в сумі 1430 грн. 66 коп.

Доводи відповідача у скарзі про те, що судом не враховані положення

п.4.5 колективного договору товариства, якими передбачено, що оплата щорічної

відпустки здійснюється щомісячно рівними частками протягом календарного року,

сплачуваними одночасно з заробітною платою, не можуть бути прийняті до уваги.

Законом передбачено порядок виплати заробітної плати за час відпустки

та компенсації за невикористану відпустку при звільненні, а порядок їх

обчислення постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 2005

року. Положення колективного договору, на які посилається відповідач, не

відповідають закону.

До того ж, враховуючи пояснення сторін про обумовлену заробітну плату

позивача при прийомі на роботу, дані штатного розкладу про заробітну плату

головного інженера (а.с.98-100), суд правильно дійшов висновку про те, що

відповідач не довів, що позивачу виплачувалась щомісячно заробітна плата за

відпустку.

У відповідності з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника

виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації,

провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то

зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після

пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми,

належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган

повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно за ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або

уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,

зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір

підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його

середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум

власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті

відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір

вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час

затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З пояснень сторін, наказу про надання позивачу відпустки без

збереження заробітної плати з 7 квітня 2009 року та табелю виходів за квітень

2009 року вбачається, що в день звільнення позивач не працював і після подання

заяви про звільнення пішов з роботи.

Пояснити, коли саме він предявив вимогу про остаточний розрахунок і

надати відповідні дані цьому, позивач не зміг.

Між тим, з пояснень сторін і наданих відповідачем даних вбачається,

що 17 квітня 2009 року відповідач виплатив позивачу допомогу за час хвороби за

лікарняним листком та частку заробітної плати, не виплативши при цьому

компенсацію за невикористану відпустку.

У звязку з цим саме з 17 квітня 2009 року необхідно обчислювати

період затримки розрахунку з позивачем.

Тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду в частині

стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час

затримки розрахунку змінити, стягнути з ТОВ «Комплект» на користь позивача

середній заробіток за час затримки розрахунку з 17 квітня 2009 року в сумі 4151

грн. 40 коп. (81,40 х 51 день).

З урахуванням встановленого доводи скарги про відсутність вини

відповідача у затримці розрахунку є неспроможними.

Підлягає зміні рішення суду і в частині стягнення судового збору. З

ТОВ «Комплект» на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 55

грн. 82 коп.

В решті частини рішення суду відповідає вимогам закону і обставинам

справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект»

задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької

області від 31 серпня 2010 року змінити в частині стягнення середнього

заробітку за час затримки розрахунку і судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» на

користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки

розрахунку в сумі 4151 (чотири тисячі сто пятдесят одна) грн. 40 коп. і

судовий збір у розмірі 55 грн. 82 коп. на розрахунковий рахунок

31411537700004, код бюджетної класифікації 22090100, МФО в ГУ ДКУ Донецької

області - 834016, код ОКПО - 34686537, одержувач місцевий бюджет м. Донецька

Ворошиловський район.

В решті частини рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді