Рішення № 18816780, 11.11.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22 5093/2010

Головуючий у І інстанції Кірякова Н.П.

Категорія

20

Доповідач Песоцька Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Козлова О.М., Кочегарової Л.М.

при секретарі Тишкевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання

недійсними договорів, визнання права власності на ? частку квартири і

витребування квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на

рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 липня

2010 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2009 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до

ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визнання недійсними

договорів дарування і купівлі-продажу квартири, зобовязання повернути квартиру.

Вказувала на те, що з 25 грудня 1978 року вона знаходилась у шлюбі з

ОСОБА_4, рішенням суду від 4 березня 2005 року шлюб між ними розірвано.

18 серпня 1995 року на Маріупольській товарній біржі ними була

придбана квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 16 серпня 2004 року

договір купівлі-продажу квартири визнаний дійсним.

У грудні 2008 року їй стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_4 27 вересня 2004 року подарував цю квартиру своїй матері ОСОБА_5, а

остання 19 квітня 2008 року, знаючи про спір між нею та чоловіком про поділ

спільного майна, продала спірну квартиру ОСОБА_6

Просила визнати недійсними зазначені договори, визнати за нею право

власності на ? частку квартири, зобовязати ОСОБА_6 повернути

квартиру, відшкодувати понесені нею витрати за рахунок ОСОБА_4.

У квітні 2010 року ОСОБА_3 уточнила свої вимоги і, посилаючись

на ті ж обставини, просила визнати недійсними спірні договори дарування і

купівлі-продажу зазначеної квартири; визнати за нею право власності на ?

частину спірної квартири; витребувати квартиру у ОСОБА_6; визнати за

нею, ОСОБА_3, право власності на квартиру і стягнути з неї на користь

ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості ? частини квартири в сумі 75750

грн. Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на її користь відшкодування

судових витрат.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 7 липня 2010 року позови ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано

договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 27 вересня 2004 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_4. та ОСОБА_9 від імені ОСОБА_5, недійсним. Визнано за

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині вищевказаної

квартири. Поділена квартира між ними, визнане право власності на квартиру за

ОСОБА_5., з неї на користь ОСОБА_4 стягнута вартість ? частини в

сумі 75750 грн.

Квартира витребувана від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 У

задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь

ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору - 51 грн., інформаційно-

технічне забезпечення розгляду справи-30 грн., оплату експертизи - 803 грн.04

коп. та на користь держави судовий збір в розмірі 1464 грн.

Ухвалою того ж суду від 16 липня 2010 року виправлена описка в

резолютивній частині рішення, вказано про те, що вважати вірним у резолютивній

частині рішення номер квартири 1 АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування

рішення суду в частині задоволення позовів про визнання угоди недійсною,

визнання права власності на ? частину квартири та витребування квартири і

ухвалення нового рішення про відмову у позовах, посилається на незаконність та

необґрунтованість рішення суду, на те, що судом не враховані інтереси її сімї,

в якій двоє малолітніх дітей; що у ОСОБА_3 на праві власності є

квартира в цьому ж будинку; у місті Донецьку, де вона проживає.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ОСОБА_6

ОСОБА_2., який підтримав скаргу, представника ОСОБА_3 ОСОБА_1., який заперечував проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши

доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому

задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 25 грудня 1978 року по 4 березня 2005 року

ОСОБА_4 і ОСОБА_3 перебували у шлюбі. Під час шлюбу на підставі

біржового контракту на імя ОСОБА_4 було придбано 6/100 частини жилого

будинку АДРЕСА_1, рішенням суду від 16

серпня 2004 року на підставі вказаного біржового контракту за ОСОБА_4

визнано право власності на 6/100 зазначеного будинку. ОСОБА_4

зареєстрував своє право власності на 6/100 частини будинку, яка складається з

АДРЕСА_1.

Правильно встановивши, що спірну квартиру позивач ОСОБА_3 і

відповідач ОСОБА_4 придбали у період шлюбу, суд обґрунтовано задовольнив

вимогу позивачки про визнання за нею права власності на ? частину квартири, що

відповідає положенням як ст. 28 КЗпШС, так і ч.1 ст. 70 СК України.

В цій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та

процесуального права, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 308 ЦПК

України в цій частині слід відхилити.

Судом також встановлено, що 27 вересня 2004 року ОСОБА_8, яка

діяла за довіреністю від відповідача ОСОБА_4, та ОСОБА_9, яка

діяла за довіреністю від імені відповідача ОСОБА_5, уклали договір,

згідно з яким ОСОБА_4 подарував спірну квартиру своїй матері ОСОБА_5. Нотаріально засвідчену згоду на укладення цього договору ОСОБА_3 не

давала.

19 квітня 2008 року ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 укладено

нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу зазначеної квартири з

ОСОБА_6 Остання з чоловіком і двома дітьми, 2005 та 2004 років

народження, вселились в зазначену квартиру і проживають з дотриманням умов

реєстрації по теперішній час.

Ухвалюючи рішення про визнання укладеного між відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 договору дарування квартири недійсним, суд виходив з

того, що оскільки квартира придбана у шлюбі позивачки з відповідачем ОСОБА_4, а отже є їх спільною сумісною власністю, то відповідач не мав права

самостійно, без згоди позивачки розпоряджатися квартирою. Однак із цим

висновком погодитись не можна з таких підстав.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в

порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх

порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності з вимогами ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає

цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та

інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачка просила визнати за нею право власності

на ? частину квартири, а в порядку поділу квартири виділити їй квартиру зі

стягненням на користь відповідача вартості ? частини в сумі 75750 грн. У зв

язку з цим просила визнати недійсними договір дарування квартири і купівлі-

продажу та витребувати спірну квартиру у відповідача ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 і

відповідач ОСОБА_4 на праві власності мають квартиру № 3 у цьому ж

будинку АДРЕСА_1, в якому знаходиться

спірна квартира; крім того, мають на праві власності інше житло, у тому числі у

місті Донецьку, де проживають. ОСОБА_6 з малолітніми дітьми іншого

житла не має.

Визнавши за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири,

суд необґрунтовано визнав недійсним договір дарування спірної квартири у

повному обсязі, оскільки не встановив і не зазначив, у чому з урахуванням

конкретних обставин справи полягає порушення її права даруванням відповідачем

ОСОБА_4 належної йому іншої ? частини квартири.

Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визнання

недійсним договору дарування квартири необхідно змінити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання

договору дарування спірної квартири недійсним задовольнити частково. Визнати

недійсним договір дарування спірної квартири, укладений між ОСОБА_4 і

ОСОБА_5 27 вересня 2004 року, в ? частині, належній позивачу ОСОБА_3

Рішення суду в частині поділу квартири, визнання за ОСОБА_3

права власності на квартиру і стягнення з неї на користь ОСОБА_4

вартості ? частини квартири, витребування квартири і в частині відмови у позові

про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири необхідно скасувати.

Позов ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу спірної

квартири, укладений 19 квітня 2008 року від імені ОСОБА_5 ОСОБА_8 з ОСОБА_6 задовольнити частково. Визнати недійсним цей договір в ?

частині, належній позивачу. У звязку з цим стягнути з ОСОБА_5 на

користь ОСОБА_6 вартість ? частини квартири в сумі 75750 грн.

У задоволенні позовів ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про

витребування квартири; до ОСОБА_4 про поділ квартири з визнанням за нею

права власності на квартиру і стягненням на його користь вартості ? частини

квартири в сумі 75750 грн. необхідно відмовити.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4

підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на сплату

судового збору в сумі розмірі 684 грн., інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи в розмірі 30 грн., оплату експертизи в сумі 401 грн. 52 коп.

і судовий збір у розмірі 342 грн. на розрахунковий рахунок 31411537700004,

код бюджетної класифікації 22090100, МФО в ГУ ДКУ Донецької області - 834016,

код ОКПО - 34686537, одержувач місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський

район; з ОСОБА_5 - на користь ОСОБА_6 відшкодування витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від

7 липня 2010 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири і

відшкодування судових витрат змінити.

Це ж рішення в частині поділу квартири, визнання за ОСОБА_3 права власності на всю квартиру, стягнення з неї на

користь ОСОБА_4 вартості ? частки квартири в сумі

75750 грн., витребування квартири і відмови у позові про визнання недійсним

договору купівлі-продажу квартири скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів

дарування і купівлі-продажу квартири задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, укладений 27

вересня 2004 року від імені ОСОБА_4 (дарувальник)

ОСОБА_8 та від імені ОСОБА_5

(обдарована) ОСОБА_9.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу ? частини квартири АДРЕСА_1,

укладений 19 квітня 2008 року від імені ОСОБА_5

ОСОБА_8 і ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 75750 (сімдесят пять тисяч сімсот пятдесят) грн.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про витребування квартири АДРЕСА_1 відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на всю квартиру АДРЕСА_1 і стягнення з

неї на його користь грошової компенсації вартості ? частини квартири в сумі

75750 грн. відмовити.

В решті частини рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі

684 грн., інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.,

оплату експертизи в сумі 401 грн. 52 коп. і судовий збір у розмірі 342 грн. на

розрахунковий рахунок 31411537700004, код бюджетної класифікації 22090100,

МФО в ГУ ДКУ Донецької області - 834016, код ОКПО - 34686537, одержувач

місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи в розмірі 60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді