Рішення № 18815717, 11.01.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц - 223/2011 рік

Головуючий першої інстанції : Домарєв О.В.

Категорія:

27

Доповідач: Осипчук О.В.

_______________

_____

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2011 року Апеляційний суд Донецької

області у складі:

головуючого: Висоцької В.С.

суддів: Біляєвої О.М., Осипчук О.В.

при секретарі: Муравченко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства

«Комерційний банк «СоцКомБанк» про дострокове розірвання договору, видачу

вкладу, стягнення компенсації, матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними

скаргами ОСОБА_1 та ПАТ КБ «СоцКомБанк» на заочне

рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2010 року, -

в с т а н о в и в:

В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після

уточнення якого просив розірвати договір банківського вкладу, стягнути з

відповідача на його користь суму вкладу у розмірі 36802,67 грн. нараховані

відсотки, три відсотка річних від простроченої суми, інфляційні втрати, суму

збитків та упущену вигоду у розмірі 34646,13 грн., моральну шкоду у розмірі

66300 грн. та судові витрати в сумі 110 грн.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2010

року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства

«Комерційний банк «СоцКомБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозиту 36802,67

грн., три відсотки річних від простроченої суми -2295,11 грн., інфляційні

втрати -8508,30 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду

справи -250 грн., а всього 47856,08 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено

питання щодо судових витрат.

З вказаним рішенням суду не погодилися обидві сторони і подали

апеляційні скарги.

Позивач в своїй скарзі просить змінити рішення суду і стягнути з

відповідача на його користь додатково суму процентів 5890,52 грн.,

відшкодування збитків та упущеної вигоди у сумі 34646,13 грн., неустойку в сумі

14679,60 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та

процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги позивач посилається на те, що суд,

відмовляючи у стягненні суми процентів, не прийняв до уваги наявний в

матеріалах справи витяг банку, з я кого вбачається, що на рахунку знаходяться

не отримані відсотки у розмірі 5890,52 грн. Відмовляючи в стягненні моральної

шкоди, збитків та неустойки суд в порушення норм матеріального права не

застосував вимоги статей 22,611,614,1214 ЦК України.

Відповідач в своїй скарзі порушує питання про скасування рішення суду і

ухвалення нового рішення, посилаючись на необґрунтованість судового рішення,

неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність

обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В обґрунтування скарги відповідач посилається на незрозумілість

судового рішення щодо стягнення сум, які перевищують розмір депозитного вкладу,

який становить 36802,67 грн.

В апеляційному суді представник ОСОБА_1 підтримала доводи скарги в

повному обсязі і заперечувала проти скарги відповідача.

Відповідач надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд справи у

відсутність їх представника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши

матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, апеляційний суд

вважає, що скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду

частковому скасуванню, а скарга відповідача підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків

суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції

і ухвалення нового рішення.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що 16 листопада 2007 року

між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «СоцКомБанк» було укладено договір №

098-16-329 ПЕНС24, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав Банку суму у

розмірі 35000 грн. у якості вкладу з нарахуванням 17,5 відсотків річних на суму

вкладу. Згідно п.п.1.1 договору строк повернення вкладу оговорений 19 листопада

2009 року. На підставі доручення від 21.11. 2007 року ОСОБА_2

надав ОСОБА_1 позивачу по справі, повноваження щодо

розпорядження належними йому грошовими коштами за договором. ОСОБА_2 свої

зобовязання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою

з депозитного рахунку. 2 грудня 2008 року позивач надав до Банку письмову заяву

про дострокове припинення договору банківського вкладу та повернення суми

вкладу з нарахованими відсотками, проте суми до цього часу відповідачем не

повернуті.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму депозитного вкладу у

розмірі 36802,67 грн., суд керувався вимогами ст.1060 ЦК України і виходив з

того, що розмір заборгованості за вкладом підтверджується витягом з особового

рахунку, банк в порушення вимог договору та діючого законодавства не виплатив

позивачеві суму вкладу на його вимогу.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків

річних від простроченої суми у розмірі 2295,11 грн. та інфляційних втрат у

розмірі 8508,30 грн., суд виходив з положень статті 625 ЦК України.

Відмовляючи в задоволені вимог щодо дострокового розірвання договору,

суд виходив з того, що на момент прийняття рішення договір банківського вкладу

було розірвано шляхом односторонньої відмови від договору.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення неустойки в

розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми у розмірі 14679,60

грн., суд виходив з необґрунтованості посилання позивача на Закон України «Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», який регулює

правовідносини, субєктами яких є підприємства, установи та організації

незалежно від форми власності та господарювання та фізичні особи субєкти

підприємницької діяльності.

Відмовляючи в задоволені позову про стягнення з відповідача моральної

шкоди, суд виходив з того, що позивачем не доведено спричинення такої шкоди та

відсутність умов щодо відшкодування такої шкоди в договорі.

Відмовляючи в частині стягнення з відповідача збитків та упущеної

вигоди суд виходив з безпідставності посилання позивача на отримання банком

доходів від надання кредитів під 36% річних, використовуючи при цьому його

вклад, та не встановлення причинно наслідкового зв*язку між одержанням Банком

прибутку та порушенням зобовязання щодо повернення вкладу за договором.

Апеляційний суд вважає вище приведені висновки суду законними та

обґрунтованими, тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

При цьому апеляційний суд не може погодитися з висновком суду про

відмову в задоволені по зову в частині відмови в стягненні відсотків за

банківським вкладом з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу

(депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або

для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати

вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в

порядку, встановлених договором.

Згідно ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит)

- це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в

іноземній валюті, які розміщені клієнтами та їх іменних рахунках у банку на

договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого

строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та

умов договору. Кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має

документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Частини 1 та 2 ст. 1060 ЦК України вказують на те, що договір банківського

вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу ( вклад на вимогу)

або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку

(строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на

інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний

видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів,

зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені

договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу

вимогу є нікчемною.

Згідно до частин 1,5 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові

проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі

спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк

проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не

встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу

виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи в стягненні відсотків, суд першої інстанції виходив з

того, що позивачем не надано доказів щодо наявності заборгованості на

відсотковому рахунку.

Між тим, ці висновки суду зроблені без урахування наявних в матеріалах

справи письмових доказів, які спростовують зазначене твердження суду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з особового

рахунку ОСОБА_2 за період з 1.01.2008 року по 30.09.2009 року (

а.с.88) з листопада 2008 року по 30.09.2009 року на рахунок нараховувалися

відсотки за банківським вкладом, які у вказаний період не виплачувалися. Сума

відсотків за вказаний період складає 5890 грн. 52 коп.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що доводи скарги

позивача щодо неправомірної відмови суду в задоволені вимог щодо стягнення

процентів є обґрунтованими, тому рішення суду в цій частині підлягає

скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.

Інші доводи апеляційних скарг до уваги не приймаються, оскільки не спростовують

фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку

про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права,

яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що в решті позовних вимог судом першої інстанції

ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають

значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки

є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні, тому в решті рішення суду підлягає залишенню

без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний

суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства КБ «СоцКомБанк» відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2010 року

скасувати в частині відмови в задоволені вимог про стягнення суми процентів.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного

товариства Комерційний банк «СоцКомБанк» на користь ОСОБА_1

заборгованість по відсоткам в сумі 5890,52 грн. В решті рішення суду залишити

без змін.

.

Стягнути з ПАТ КБ «СоцКомБанк» на користь держави судовий збір у сумі 58 грн.

91 коп. (на розрахунковий рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет

Ворошиловського району м. Донецька, код 22090100, банк ГУ УДК в Донецькій

області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути

оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції

протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: