Рішення № 18815262, 15.02.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-

1360/11

Головуючий в 1 інстанції Каніщєва Н.О.

Категорія 53

Доповідач Соломаха Л.І.

________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року Апеляційний суд

Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Єлгазіної

Л.П.

при секретарі Валуйському В.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача

Деревенець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу

позивача ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду

Донецької області від 23 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу «Шахта «1/3

Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення

недоотриманої заробітної плати, встановлення факту виконання обов`язків

медичної сестри підземної, -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

відокремленого підрозділу «Шахта «1/3 Новогродівська» Державного підприємства

«Селидіввугілля» (далі ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля») про

стягнення недоотриманої заробітної плати, встановлення факту виконання

обов`язків медичної сестри підземної.

Зазначала, що з 28 січня 2003 року по 29 липня 2009 року вона працювала

медичною сестрою підземною на дільниці «Медична служба» шахти «1/3

Новогродівська», яка в теперішній час є структурним підрозділом ДП

«Селидіввугілля».

В травні 2009 року вона дізналася, що заробітна плата їй нараховувалася не

правильно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 163 від 21 лютого 2001

року «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із

шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість

робочого тижня», п. 8.2 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики

України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України їй, як

підземному працівнику, надано право на скорочений 30-ти годинний робочий

тиждень (129 годин на місяць).

Проте відповідачем для неї, виходячи з п. 1.1 наказу Міністерства охорони

здоровя України № 319 від 25 травня 2006 року «Про затвердження норм робочого

часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я», була встановлена

тривалість робочого тижня 38,5 годин (165 годин на місяць), внаслідок чого

щомісячно вона працювала понаднормово 36 годин, оплата за які повинна

проводитися відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі годинної

ставки. Загальна сума недоотриманої нею заробітної плати за період з 28 січня

2003 року по червень 2009 року складає 11 241 грн. 18 коп.

Просила:

- встановити факт виконання нею трудових обовязків медичної сестри підземної в

умовах підземних робіт, повязаних з обслуговуванням працівників зайнятих

повний робочий день на підземних роботах, за період з 28 січня 2003 року по

червень 2009 року;

- стягнути з ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» недоплачену їй

заробітну плату за фактично перероблений час за період з 28 січня 2003 року по

червень 2009 року в розмірі 11 241 грн. 18 коп. (а.с. 1-3, а.с. 69-76, а.с.

94).

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 листопада 2010

року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ВП «Шахта «1/3

Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» про стягнення недоотриманої заробітної

плати, встановлення факту виконання обов`язків медичної сестри підземної (а.с.

165-167).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та

ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Зазначає, що ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» не є

самостійною юридичною особою та відповідачем по справі повинно бути ДП

«Селидіввугілля», до складу якого в теперішній час входить шахта.

Посилаючись на розділ 32 «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога»

«Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці,

робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», який

затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 163 від 21 лютого 2001

року, суд не врахував, що стосовно категорії працівників, до якої вона

відноситься, мова йдеться в розділі 1 зазначеного Переліку, який стосується

підземних робіт в діючих, тих, що будуються, і дренажних шахтах, згідно якого

для робітників всіх професій встановлена тривалість робочого тижня 30 годин.

Посилаючись на п.1.1 наказу Міністерства охорони здоровя України № 319 від

25.05.2006 року «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів

та установ охорони здоров'я», суд не врахував, що цей пункт наказу не

розповсюджується на тих, хто працює у шкідливих умовах праці. На неї, як

робітника, який працює у шкідливих умовах праці, розповсюджується п. 5

зазначеного наказу, згідно якого для працівників, які працюють у закладах

(структурних підрозділах) і на посадах у шкідливих умовах праці, встановлюється

скорочена тривалість робочого тижня відповідно до постанови Кабінету Міністрів

України № 163 від 21 лютого 2001 року «Про затвердження Переліку виробництв,

цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на

скорочену тривалість робочого тижня», на підставі результатів атестації робочих

місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів

України № 442 від 01 серпня 2001 року «Про Порядок проведення атестації робочих

місць за умовами праці». Згідно протоколу засідання комісії з атестації робочих

місць ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» від 26 квітня 2005 року медперсонал

підземних пунктів охорони здоровя віднесений до таких, що повний робочий день

зайняті під землею (а.с. 170-176).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи

апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник відповідача Деревенець В.О. проти доводів апеляційної скарги

заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача,

дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна

скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з

ухваленням нового рішення з наступних підстав:

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того,

що вони є не обгрунтованими. Згідно протоколу засідання постійно діючої комісії

з атестації робочих місць ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» від 26.04.2005 року

медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я віднесений до робітників, що

зайняті повний робочий день обслуговуванням робітників та службовців, що

виконують підземні роботи, що дає їм право на пільгову пенсію. Згідно графіків

чергувань, довідки про заробітну плату, наказів по підприємству заробітна плата

ОСОБА_1 нараховувалась з розрахунку норми робочого часу 38,5 годин на

тиждень. Залучення її до роботи з перевищенням місячної норми відбувалося за її

згодою в зв'язку з виробничою необхідністю, оплата провадилася за фактично

відпрацьований час. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 163 від

21.02.2001 року «Про затвердження переліку виробництв, цехів професій і посад

із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право скорочену тривалість

робочого тижня» тривалість робочого часу для працівників зайнятих на підземних

роботах не може перевищувати 30 годин на тиждень. Медичні працівники підземних

медпунктів в розділі 32 «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога»

вказаного переліку відсутні. Тривалість робочого тижня медичних працівників, не

зазначених у розділі 32 Переліку, визначається згідно з наказом Міністерства

охорони здоров'я України № 319 від 25.05.2006 року «Про затвердження норм

робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я» та

становить 38,5 годин на тиждень. Крім того, в період з 1991 року по 23.08.2008 року медичні сестри

підземні працювали на поверхні за режимом, встановленим для робітників

поверхні, оскільки підземний медпункт відповідача не працював. Що стосується

позовних вимог про встановлення факту виконання позивачем обов'язків медичної

сестри підземної, то цей факт не потребує встановлення, оскільки він ніким не

оспорюється.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, до них суд

дійшов передчасно, порушивши норми процесуального права.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального

права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення

нового рішення.

Відповідно до частини 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права

можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення

призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і

відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а

також держава.

В апеляційній скарзі позивач обгрунтовано заявляє про те, що ВП «Шахта «1/3

Новогродівська» не є юридичною особою, а тому він відповідно до частини 2 ст.

33 ЦПК України не може бути відповідачем по справі.

Відповідно до частини 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не

припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним

відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за

позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позов ОСОБА_1 заявила саме до ВП

«Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» (а.с. 1-3, а.с. 69-76, а.с.

94).

Ухвалою судді Селидівського міського суду Донецької області від 01 березня 2010

року провадження відкрито також за позовом ОСОБА_1 до ВП «Шахта «1/3

Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» (а.с. 14).

Під час розгляду справи на підставі частини 1 ст. 33 ЦПК України заміна

неналежного відповідача ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на

належного відповідача ДП «Селидіввугілля», яке є юридичною особою, судом

першої інстанції не проведена і судове рішення всупереч вимогам частини 2 ст.

30 ЦПК України постановлено не щодо юридичної особи, а її структурного

підрозділу - ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».

Зазначене порушення судом норм процесуального права призвело до неправильного

вирішення справи і відповідно до частини 3 та п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК

України є підставою для скасування ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст. 291, частини 1 ст. 303 ЦПК України судові палати у цивільних

справах апеляційних загальних судів є апеляційною інстанцією у цивільних

справах. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд

перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах

доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позовні вимоги до належного відповідача по справі ДП «Селидіввугілля»

позивачем ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції не

заявлялися.

На стадії апеляційного провадження апеляційний суд при перегляді рішення не має

права здійснити заміну неналежного відповідача на належного ДП

«Селидіввугілля», навіть зі згоди позивача. Це повязано з дією засадничих

принципів цивільного процесу (диспозитивність, змагальність тощо).

Оскільки ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», до якого

позивачем, заявлено позов, не є юридичною особою та відповідно не є особою, яка

має відповідати за позовом, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у

задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки такий заявлений до

неналежного відповідача.

Вирішення питань щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може

бути підставою для задоволення позову, можливо лише за участю належного

відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про

необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. З тих же підстав апеляційний

суд не може зробити висновку щодо доводів позивача стосовно тривалості робочого

тижня для медичних працівників підземних, оскільки такі будуть передчасними.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з

ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, але з інших

правових підстав через його предявлення до неналежного відповідача.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 судовий збір та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачувала.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993

р. «Про державне мито» від сплати судового збору позивач звільнена.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про

затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення

розгляду цивільних справ та їх розмірів» з урахуванням змін, внесених

постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у справах з розгляду спору

майнового характеру складають 120 грн.

Відповідно до п. 2 частини 3 ст. 81 ЦПК України у справах про стягнення

заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за

затримку їх виплати витрати на інформаційно-технічне забезпечення не підлягають

оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи

судом

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у

задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи підлягають стягненню з неї на користь держави у розмірі 120 грн.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд

Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 листопада 2010

року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до

відокремленого підрозділу «Шахта «1/3 Новогродівська» Державного підприємства

«Селидіввугілля» про стягнення недоотриманої заробітної плати, встановлення

факту виконання обовязків медичної сестри підземної.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять)

гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет

м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій

області, МФО 834016, код бюджетної класифікації - 22050002).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду

України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М.

Пономарьова

Судді:

Л.І. Соломаха

Л.П.

Єлгазіна