Рішення № 18809507, 14.10.2011, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 2-699/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.10.2011 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Сопільняка О.М.

при секретарі Гурі С.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на жилий будинок,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 09 вересня 2011 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на будинок, розташований в АДРЕСА_1.

В позові вказала, що 23 червня 2011 року за договором купівлі-продажу, вчиненим у простій письмовій формі, вона придбала у відповідача належний їй будинок, розташований в АДРЕСА_1, після чого вїхала у цей будинок та стала надалі в ньому проживати. Укладену угоду сторони домовились нотаріально посвідчити, проте після укладення правочину відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, відмовляючись прибути до нотаріуса для його нотаріального посвідчення. Через цю обставину позивач позбавлена можливості нотаріально посвідчити укладений договір, відтак просила позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити, оскільки внаслідок ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобовязань можливість нотаріального посвідчення укладеного сторонами правочину втрачена.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, надавши заяву про розгляд справи без її участі, у поданій заяві позов визнала.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. З цих підстав, а також з огляду на похилий вік позивача (72 роки) та поганий стан здоров»я вказана заява підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши позов позивача, докази, що є у справі, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону і не порушує прав і інтересів сторін та третіх осіб, відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України вважає можливим позов задовольнити у повному обсязі з таких підстав.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншими, є договори та інші правочини.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Пункт другий цієї ж статті встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до п.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 23 червня 2011 року позивач ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, вчиненим у простій письмовій формі, придбала у відповідача ОСОБА_3 належний останній житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1. На підтвердження цього сторони у простій письмовій формі уклали угоду (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити. На виконання вказаного правочину позивач сплатила продавцеві обумовлену вартість будинку в сумі 100000 грн., а та, у свою чергу, прийняла гроші та передала позивачеві будинок і документи на нього, які позивач прийняла, що підтверджується наявною у справі письмовою розпискою.

Отже, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення угоди купівлі-продажу виникли відповідні цивільні права та обовязки.

Згідно ст.ст.208, 209, 210 та 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч.2 ст.209 ЦК нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом (або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії) у відповідності до закону України „Про нотаріат” шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Державна реєстрація прав на нерухоме майно відповідно до ст.210 ЦК проводиться згідно з законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Невиконання цих умов відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України може бути підставою для визнання договору нікчемним.

Проте, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст.658 ЦК право продажу майна належить його власнику. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником спірного будинку, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №31204454 від 06 вересня 2011 року, виданого Кодимським РБТІ. Отже, на момент укладення вказаного правочину відповідач була власником спірного будинку і мала право його відчужувати.

Згідно ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, є необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони досягнуто згоди.

Судом встановлено, що сторони правочину - продавець і покупець - досягли згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу вказаного будинку, зокрема погодили сам факт купівлі-продажу будинку, визначили його ціну, позивач передала продавцеві грошові кошти в сумі 100000 грн., що підтверджується письмовою розпискою, наявною у справі, та прийняла майно у своє володіння, а продавець прийняла грошові кошти за вказаний будинок та передала його, а також правовстановлюючі документи на нього, позивачеві, що свідчить про виконання сторонами вказаного правочину.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ такої категорії суди повинні зясувати, чи підлягає правочин обовязковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У звязку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.

Отже, враховуючи, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу є консенсуальним, тобто права і обовязки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав вимогам закону, справжній волі сторін, ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, ці істотні умови були сторонами виконані в повному обсязі, інших підстав нікчемності правочину, окрім недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору не має, а здійсненню нотаріального посвідчення та державної реєстрації перешкоджає неподолана обставина, яка не залежить від волі позивача, зокрема ухилення відповідача від нотаріального посвідчена, що є наслідком значного погіршення стану її здоров»я, що підтверджується довідкою Кодимської ЦРЛ 388/801 від 14 жовтня 2011 року, в якій зазначений діагноз відповідача: гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу на фоні гіпертонічної хвороби ІІІ ступені з лівостороннім вираженим геміпарезом, церебральний атеросклероз. Відтак, захист порушених прав позивача можливий лише в судовому порядку, а обраний нею спосіб захисту цього порушеного права відповідає положенням ст.16 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 202, 203, 209, 220, 328, 390, 638 ЦК України, ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, укладений 23 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок з надвірним спорудами, розташований в АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя СОПІЛЬНЯК О.М.