Рішення № 18799137, 03.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

03.10.2011Справа №5002-12/10851-2008 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Остров» (м. Сімферополь. вул. Київська, 155).

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреси: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2).

про стягнення 269838,73 грн.

Суддя Іллічов М. М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 25.05.2006р.

Від відповідача ОСОБА_3, представник, довіреність від 14.012009р., ОСОБА_4, представник, довіреність від 16.09.2010р.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Остров» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору постачання з урахуванням встановленого індексу інфляції за період вересень 2006 року листопад 2008 року, суми пені, суми користування чужими грошовими коштами з урахуванням 3% річних від суми основного боргу на загальну суму 269838,73 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.04.2009р. суд призначив судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено Кримському НДІ судових експертиз та у звязку із цим, провадження у справі зупинив.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2009р. провадження у справі було поновлено, у звязку із надходженням до суду висновку експерта.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 жовтня 2009 року провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням додаткової судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Кримському НДІ судових експертиз (м.Сімферополь, вул. Чехова, 55а).

На адресу суду надійшло повідомлення судового експерта Міліциної Е. О. про неможливість дати висновок у звязку з відсутністю витребуваних експертом додаткових документів. На адресу суду також повернуті матеріали контрольної справи №2-12/10851-2008.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.04.2010р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.04.2010 р. провадження у справі було зупинено та призначено судову експертизу проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в АР Крим (м. Сімферополь, вул.Балаклавська,68).

На адресу суду надійшов висновок експерта, а також повернуті матеріали справи №2-12/10851-2008.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.07.2011 р. поновлено провадження у справі та визначено дату судового засідання.

21 вересня 2011р. позивач надав суду уточнення суми позову та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по накладним, з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції в сумі 331 771,33 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір поставки, за яким позивачем була здійснена поставка товару, однак, вартість отриманого товару відповідачем оплачена частково, у звязку з чим, позивач вимагає стягнути основну суму заборгованості, з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем заявлені вимоги не визнаються, що обгрунтовується відсутністю належних первинних документів, недоведеністю суми боргу.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні оголошувалась перерва у відповідності з ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2005 року між субєктом підприємницької діяльності Євдокимовим Русланом Олександровичем (Дистрибютор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Остров» (Компанія) був укладений Дистрибюторський договір (надалі Договір, т. 1 а.с. 16-18).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Компанія поставляє, а Дистрибютор приймає та оплачує товари Компанії.

Відповідно до пункту 3.1.4. Договору, Дистрибютор зобовязаний здійснювати оплату товарів у відповідності з п. 4 Договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна товару вказується в накладній та/або рахунку-фактурі на кожну партію та включає вартість доставки.

Дистрибютор оплачує товари, що поставляються та послуги по їхньої доставці у відповідності з накладними на кожну партію товару. Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок, інші форми розрахунків застосовуються лише по погодженню з Компанією. (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Дистрибютор здійснює оплату Компанії за поставлені товари протягом 21 календарного дня з дня поставки кожної партії товару.

Як зазначається позивачем, в період з 13.01.2005 р. по 15.08.2006р. ним була здійснена поставка товару на адресу відповідача на загальну суму 1220290,01 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи податковими накладними.

У свою чергу, відповідачем була здійснена лише часткова оплата поставленого позивачем товару, та відповідно до розрахунків позивача, основна сума заборгованості за товар складає 1033980,45 грн.

На підставі ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2010р. була проведена судова економічна експертиза та відповідно висновку експерта № 46 від 28 лютого 2011р. підтверджується поставка товару поставником ТОВ «Остров» на адресу ФОП ОСОБА_1 на суму 1 208 461,50 грн.; за даними наданих на дослідження приходних поворотних накладних, бухгалтерської звітності, документами податкової звітності, реєстрам виданих та отриманих податкових накладних за період з 01.01.2005р. по 01.01.2009р., повернення товару поставнику ТОВ «Остров» від ФОП ОСОБА_1 підтверджується на суму 24618,95 грн.; відповідно наданих документів бухгалтерського обліку ТОВ «Остров», оплата товарів відповідачем за період з 01.01.2005р. по 01.01.2009р. складає 1033980,45 грн.; згідно наданих документів ТОВ «Остров» (виданих накладних, накладних на повернення товару, банківських виписок з розрахункового рахунку, чеків РРО, документів бухгалтерської звітності, документів податкової звітності, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних) сума боргу отримувача ФОП ОСОБА_1 перед поставником ТОВ «Остров» складає 149862,07 грн.

Щодо висновку від експерта від 22.07.09 р. (то 2, ас. 146-150) суд погоджується з доводами позивача про вибірковий підхід до наданих матеріалів та неповне дослідження усіх обставин у сукупності.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобовязання, а також підстави його виникнення. Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання відповідача на упереджене проведення експертизи та заперечення щодо визначеної суми заборгованості ніяким чином не підтверджені та судом не можуть бути прийняті за відсутністю будь-яких документальних доказів, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього заборгованості, яка відповідно до висновку експерта та розрахунку, наданому позивачем, складає 149862,07 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 14986,2 грн., 3% річних від суми основного боргу, з урахуванням 60 місяців - 22479,3 грн., індекс інфляції на суму боргу 144443,76 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 144443.76 грн. інфляційних витрат та 22479,3 грн. - 3% річних підлягають частковому задоволенню, а в частині вимог про стягнення пені в розмірі 14986,2 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Так, позивач просить стягнути 14986.20 грн. пені.

Дійсно, умовами спірного договору, зокрема, пунктом 7.1 передбачено, що у разі порушення строків оплати, дистрибютор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми прострочення.

В наданому представником позивача розрахунку суми позовних вимог зазначає, що з огляду на положення пункту 7.1 спірного договору, та враховуючи те, що останній строк оплати товару був визначений 06 вересня 2009 року, періодом заборгованості відповідача він визначає період з 11 вересня 2006 року по 21 вересня 2011 року.

Однак, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто позивач обмежений строком нарахування пені, встановленим статтею 232 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вже зазначалося, про порушення свого права позивач дізнався 11 вересня 2006 року (з моменту коли була здійснена остання оплата товару за накладними).

Із даною позовною заявою позивач звернувся до суду 16 грудня 2008 року, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду.

Таким чином, з огляду на положення статті 258 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений для стягнення пені, у зв'язку з чим відмовляє в частині позовних вимог про стягнення 14986.20 грн. пені. Про необхідність застосування строків давності зазначалось у відзиві відповідача (том 2, а.с. 71-72).

Щодо вимог про стягнення 144443.76 грн. інфляційних витрат та 22479.3 грн. - 3% річних, суд має зауважити наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, інфляційні витрати ним розраховані за період з вересня 2006 року по липень 2011 року, виходячи із суми заборгованості в розмірі 149862.07 грн.

Однак, суд не може погодитися з проведеним позивачем розрахунком, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 149862.07 грн. та саме на цю суму повинні нараховуватися інфляційні витрати та 3% річних.

Судом проведений розрахунок інфляційних витрат наступним чином.

За даними Державного комітету статистики України за період з 11 вересня 2006 року по 21 вересня 2011 року сукупний індекс інфляції склав 1.956.

Таким чином, інфляційне збільшення суми боргу за цей період складає 143268.14 грн.(149862.07 х 1.956 = 143268.14).

З огляду на викладене розмір інфляційних витрат за весь період прострочення складає 143268.14 грн. та саме в цьому розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 22479.30 грн. Дана сума також розрахована ним за період з 11 вересня 2006 року по 21 вересня 2011 року. За розрахунком суду сума відсотків є більшою, проте суд не має підстав виходити за межі позовних вимог.

Сплачені суми по держмиту - 3115 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. підлягають стягненню з відповідача згідно ст.49 ГПК України. Також підлягає стягненню сума витрат за проведену експертизу та додатково сума мита до держбюджету.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49,82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Остров» (95051 м. Сімферополь, вул. Київська, 155 п/р 260053000029 в КРФ «Кредобанка» МФО 324913) суму основного боргу в розмірі 149862,07 грн., 3% річних в розмірі 22479,30 грн., інфляційні витрати в сумі 143268,14 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3115 грн., за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

3.В іншій частині суми позову відмовити.

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Науково-дослідного експертного-криміналістичного центру при ГУМВС України в АР Крим (м. Сімферополь, вул. Балаклавська 68) 2433, 89 грн. за проведену експертизу (висновок 46 від 28.02.11р.).

5.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) доход Державного бюджету України (п/рахунок 31115095700002, банк одержувач ДУ Державного казначейства України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) 41, 1 грн. держмита.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІллічов М.М.