Рішення № 18799035, 19.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2011Справа №5002-24/3628.1-2011 За позовом ТОВ “Форма” (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Туристів, 2)

До відповідачів 1. ВАТ “Кримгідроспецбуд” (95006, м.Сімферополь, вул.К.Лібкнехта, 39/41)

2. КРП “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11)

3. Обєднання власників квартир «Мирний» (98514, АР Крим м.Алушта, вул.Туристів, б.2)

Про визнання права власності

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача Киричевська Н.В., представник,паспорт НОМЕР_1 виданий 11.10.1997р.

Від відповідачів 1. - Сігітова С.В., представник, паспорт НОМЕР_2, виданий 01.09.1998р

2. не зявився.

3. - Данилова Л.О., представник, папсорт НОМЕР_3, виданий 13.07.2002р.

Обставини справи: Позивач - ТОВ “Форма” звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 12.08.2002р. укладеного між ВАТ “Кримгідроспецбуд” та ТОВ “Форма”, визнання права власності за позивачем в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по АДРЕСА_1, а також зобовязання КРП “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” зареєструвати право власності за позивачем на вказані приміщення.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2008р., ухваленим суддею Медведчук О.Л. у справі № 2-26/8446-2008, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Форма" задоволено, вирішено: визнати за ТОВ “Форма”(м. Алушта, вул. Туристів, 2; ідент. код 20660477) право власності в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по АДРЕСА_1 та зобовязати КРП “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації”(м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) зареєструвати за ТОВ “Форма”(м. Алушта, вул.Туристів, 2; ідент. код 20660477) право власності в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по АДРЕСА_1.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2010р. обєднанню власників квартир «Мирний» відмовлено у відновленні процесуального строку на апеляційне оскаржування та у прийнятті апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011р. ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.11.2010р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2011р. касаційне провадження за касаційною скаргою обєднання власників квартир «Мирний» на рішення Господарського суду АР Крим від 18.07.2008р. зупинено провадження у справі до закінчення розгляду справи № 2-26/8446-2008 Севастопольським апеляційним господарським судом та повернення її до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р. до участі у справі у якості третьої особи залучено обєднання власників квартир «Мирний».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. рішення Господарського суду АР Крим від 18.07.2008р. скасовано у частині задоволення позовних вимог про зобовязання КРП “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації”(м. Сімферополь, вул.. Некрасова, 11) зареєструвати за ТОВ “Форма”(м. Алушта, вул.. Туристів, 2; ідент. код 20660477) право власності в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по АДРЕСА_1. Провадження у справі у цій частині припинено.

В іншій частині рішення Господарського суду АР Крим від 18.07.2008р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2011р. рішення Господарського суду АР Крим від 18.07.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. у частині визнання за ТОВ “Форма” (м. Алушта, вул.. Туристів, 2; ідент. код 20660477) право власності в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по вул. Туристів, 2 в м. Алушта скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

В решті - постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. залишено без змін.

23.08.2011 р. автоматизованою системою документообігу справа розподілена на суддю Господарського суду АР Крим Колосову Г.Г., справі привласнений номер № 5002-24/3628.1-2011.

Ухвалою ГС АР Крим від 29.08.2011 р. вказану справу було прийнято суддею ГС АР Крим Колосовою Г. Г. до розгляду.

Також ухвалою ГС АР Крим від 29.08.2011 р. суд залучив Обєднання власників квартир «Мирний» (98514, АР Крим м.Алушта, вул.Туристів, б.2) до участі у справі у якості іншого відповідача, у виконання вказівок Вищого господарського суду України, що викладені в постанові від 07.07.2011 р.

Відповідач №1 у відзиві на позов від 06.09.2011 р. зазначив, що договір, укладений ним з позивачем по справі щодо купівлі продажу спірного майна, складений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства на той період і має всі умови, необхідні для договорів даного виду.

Відповідач №3 у відзиві на позов повідомив про те, що, укладаючи договір купівлі продажу спірного майна від 12.08.2002 р., у позивача та у відповідача №1 не було намірів створити юридичні наслідки за цим договором. Також відповідач №3 вказує на те, що позивач по справі звернувся до суду з вказаним позовом тільки у 2008 р., тобто майже через 6 років після укладення договору купівлі продажу спірного нерухомого майна, тобто після спливу строку позовної давності та без клопотання про його відновлення.

На підставі вказаного відповідач №3 просить суд при вирішенні даної справи застосувати строки позовної давності.

Позивач у поясненнях по справі від 21.09.2011 р. повідомив суду про те, що на момент винесення рішення по даній справі він вже не є власником спірного майна в звязку з його відчуженням іншій особі. На підставі вказаного позивач просив суд припинити провадження по справі в звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідач №1 у поясненнях по справі від 10.10.2011 р. повідомив про те, що позовна давність не застосовується у відношенні позовів про визнання права власності.

Позивач у поясненнях по справі від 10.10.2011 р. повідомив про те, що на позови про визнання права не поширюється позовна давність.

Позивач на припиненні провадження по справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України наполягав.

Відповідач №3 проти задоволення позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Відповідач №2 явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 11.10.2011 р. просив суд справу розглянути за наявними у неї документами у відсутності свого представника.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів №1 і №3, суд

ВСТАНОВИВ :

12.08.2002р. між ВАТ “Кримгідроспецбуд” та ТОВ “Форма” було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна ( т. 1, а. с. 5 -6 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ВАТ “Кримгідроспецбуд” (продавець) продає, а ТОВ “Форма” (покупець) купує приміщення цокольного поверху розташованого за адресою м. Алушта, вул.. Туристів, 2, площа якого складає 425,1 кв.м.

Відповідно до п. п. 2.1 та 2.2 вказаного договору визначено, що ціна сплачена Покупцем Продавцю за придбане майно складає 50000,00 грн., розрахунки між сторонами здійснюються з відстрочкою платежу шляхом безготівкового або готівкового розрахунку, або шляхом заліку зустрічних вимог по послугах. Перший платіж у розмірі 30000,00 грн. повинен бути здійснений до 12.08.2003р.. Оплата здійснюється впродовж пяти років до 12.08.2008р.

Відповідно до п. п. 3.1 та 3.3 вказаного договору продавець зобовязався передати в триденний строк з моменту підписання договору майно покупцю по акту прийму-передачі, право власності на майно виникає у покупця з моменту підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання - передачі нерухомого майна, який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками, спірне майно було передане відповідачем №1 позивачу по справі. ( т. 1, а. с. 7 ).

Ціна відчужуваного нерухомого майна відповідно до умов договору повністю сплачена відповідачу на підставі заяви про припинення зобовязань заліком зустрічної однорідної вимоги від 30.01.2004р. якою припинено зобовязання по сплаті грошових коштів за нерухоме майно по договору купівлі-продажу від 12.08.2002р. у сумі 41452,00 грн. підписаної обома сторонами та платіжним дорученням № 81 від 10.07.2008р. на суму 8548,00 грн. ( т. 1, а. с. 12 - 13 ).

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Оскільки відповідач №2 відмовив у державної реєстрації права власності на перелічені вище обєкти з приводу того, що договір купівлі продажу від 12.08.2002 р. нотаріально не посвідчений, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Таким чином, за нормами статті 392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Згідно із статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону

Закон визначає підстави набуття права власності.

Так, згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач просить суд визнати право власності за позивачем в цілому на нежитлові приміщення загальною площею 425,1 кв.м., що розташовані у цокольному поверсі будівлі по АДРЕСА_1.

Однак судом встановлено, що 29.04.2011 р. між позивачем по справі ( Продавець ) та гр.. ОСОБА_1 ( покупець ) був укладений договір купівлі продажу ( т. 3, а. с. 36 37 ).

Відповідно до п. 1 вказаного договору продавець передав, а покупець прийняв ( купив ) у власність 18/100 часток нежитлових приміщень, розташованих за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору нежитлові приміщення, частка яких відчужується, є вбудовано прибудованими приміщення багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору вказані приміщення належать продавцю на підставі рішення ГС АР Крим по справі 2-26/8446 2008 від 18.07.2008 р., зареєстрованого Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» ( витяг з електронного реєстру прав власності на нерухоме майно №20019413 від 27.08.2008 р., реєстраційний номер : 24487199, номер запису : 774 в книзі 4П ); зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.08.2008 р.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №768.

Також 29.04.2011 р. між позивачем по справі ( Продавець ) та гр. ОСОБА_1 ( покупець ) був укладений договір купівлі продажу ( т. 3, а. с. 38 39 ).

Відповідно до п. 1 вказаного договору продавець передав, а покупець прийняв ( купив ) у власність 25/100 часток нежитлових приміщень, розташованих за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору нежитлові приміщення, частка яких відчужується, є вбудовано прибудованими приміщення багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору вказані приміщення належать продавцю на підставі рішення ГС АР Крим по справі 2-26/8446 2008 від 18.07.2008 р., зареєстрованого Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» ( витяг з електронного реєстру прав власності на нерухоме майно №20019413 від 27.08.2008 р., реєстраційний номер : 24487199, номер запису : 774 в книзі 4П ); зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.08.2008 р.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №771.

Також 29.04.2011 р. між позивачем по справі ( Продавець ) та гр. ОСОБА_1 ( покупець ) був укладений договір купівлі продажу ( т. 3, а. с. 40 41 ).

Відповідно до п. 1 вказаного договору продавець передав, а покупець прийняв ( купив ) у власність 29/100 часток нежитлових приміщень. Розташованих за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору нежитлові приміщення, частка яких відчужується, є вбудовано прибудованими приміщеннями багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору вказані приміщення належать продавцю на підставі рішення ГС АР Крим по справі 2-26/8446 2008 від 18.07.2008 р., зареєстрованого Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» ( витяг з електронного реєстру прав власності на нерухоме майно №20019413 від 27.08.2008 р., реєстраційний номер : 24487199, номер запису : 774 в книзі 4П ); зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.08.2008 р.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №774.

Також 29.04.2011 р. між позивачем по справі ( Продавець ) та гр. ОСОБА_3 ( покупець ) був укладений договір купівлі продажу ( т. 3, а. с. 42 43 ).

Відповідно до п. 1 вказаного договору продавець передав, а покупець прийняв ( купив ) у власність 28/100 часток нежитлових приміщень, розташованих за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору нежитлові приміщення, частка яких відчужується, є вбудовано прибудованими приміщеннями багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору вказані приміщення належать продавцю на підставі рішення ГС АР Крим по справі 2-26/8446 2008 від 18.07.2008 р., зареєстрованого Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» ( витяг з електронного реєстру прав власності на нерухоме майно №20019413 від 27.08.2008 р., реєстраційний номер : 24487199, номер запису : 774 в книзі 4П ); зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.08.2008 р.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №778.

Також в матеріалах справи наявна відповідь на запит від 21.09.2011 р. КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» ( т. 3, а. с. 34 ).

Відповідно до вказаного листа суду було повідомлено про те, що право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 зареєстровано:

-18/100 долей за гр. ОСОБА_1, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2, Алуштинського міського нотаріального округу АР Крим від 29.04.2011 р., реєстр №768;

- 25/100 долей за гр. ОСОБА_1, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2, Алуштинського міського нотаріального округу АР Крим від 29.04.2011 р., реєстр №771;

- 29/100 долей за гр. ОСОБА_1, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2, Алуштинського міського нотаріального округу АР Крим від 29.04.2011 р., реєстр №774;

-28/100 долей за гр. ОСОБА_3, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2, Алуштинського міського нотаріального округу АР Крим від 29.04.2011 р., реєстр №778.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що спірне майно, право власності на яке позивач просить суд визнати за ним, належить на даний час зовсім іншим особам, при цьому угоди на підставі яких вказані особи придбали спірне нерухоме майно у встановленому Законом порядку були нотаріально посвідчені та пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до ст.. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

З урахуванням вказаного, враховуючи те, що позивач просить визнати право власності на нерухоме майно, яке на даний час зареєстроване за іншими особами, при цьому вказана реєстрація не скасована, угоди, на підставі яких вищевказані особи набули право власності на спірне майно не скасовані та не визнані недійсними у встановленому Законом порядку, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Позивачем по справі визнається факт набуття права власності на спірне вищевказаними фізичними особами, при цьому позивач просить суд припинити провадження по справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, тобто в звязку з відсутністю предмету спору.

З вказаним суд не може погодитися в звязку з наступним.

Відповідно до п. 1 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

З вказаної норми вбачається те, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спор, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

Обєднання власників квартир «Мирний» з позовними вимогами позивача по справі про визнання права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху, що розташовані в будинку ОСОБА_3 не згоден, оскільки вказує на те, що після реконструкції приміщення колишнього гуртожитку, що розташований за вказаною адресою, під квартири у 1999 р. вони були передані у власність фізичних осіб, які приймали участь у фінансуванні реконструкції.

16.11.2001 р. було створено Обєднання власників квартир «Мирний», якому 01.03.2002 р. передана на баланс частина житлового будинку. Відповідач №3 вважає, що в звязку з вказаною передачею до нього перейшло право і на приналежні речі, зокрема, частину спірного цокольного поверху, який функціонально створений для обслуговування житлового будинку та в якому знаходяться інженерні мережі по водопостачанню, каналізації, тощо.

На підставі вказаного відповідач №3 продовжував наполягати на відмові у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, хоча право власності на спірне майно вже зареєстровано за іншими особами ніж позивач, тем не менш між позивачем по справі та відповідачем №3 залишилися неврегульованні питання, а тому у суду відсутні підстави для припинення провадження по справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідач №3 вказував на те, що позивач по справі звернувся до суду з вказаним позовом тільки у 2008 р., майже через 6 років після укладення договору купівлі продажу спірного нерухомого майна, тобто після спливу строку позовної давності та без клопотання про його відновлення.

На підставі вказаного відповідач №3 просив суд при вирішенні даної справи застосувати строки позовної давності.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак при цьому суд зазначає на те, що, виходячи з аналізу положень ст. 392 Цивільного кодексу України визнання права власності як спосіб захисту порушеного цивільного права має на меті усунення тривалих порушень повноважень власника, а не тих, що мали місце у минулому, що обумовлює непоширення на такі вимоги строків позовної давності.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20.10.2011 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 35, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.