Ухвала суду № 18798910, 17.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

УХВАЛА

< Список (При необходимости выбрать) >

< Список (При необходимости выбрать) >

17.10.2011

Справа №5002-19/4213-2011

За заявою кредитора – Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим, АР Крим, м.Чорноморське

До боржника – Комунального підприємства «Універсал», АР Крим, Чорноморський район, с.Кіровське (ідентифікаційний код 31099448)

Суддя Мокрушин В.І.

представники:

Від кредитора – не з’явився

Від боржника – не з’явився

Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство Комунального підприємства «Універсал», у порядку передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03.10.2011 р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання.

Кредитор у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Боржник у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження по справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями) у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже приписи ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями) встановлюють обов’язок кредитора, що ініціює порушення справи про банкрутство, зазначати в заяві існування певних обставин наявності ознак відсутнього боржника та додавати документи, що підтверджують підстави для ініціювання справи про банкрутство відсутнього боржника.

Як вбачається із змісту заяви кредитор наводить підстави для порушення справи по спрощеній процедурі банкрутства боржника – наявність заборгованості на загальну суму 188538,02 грн., з якої заборгованість по страховим внескам 70922,12 грн., заборгованість по пені 78259,39 грн., заборгованість по фінансовим санкціям 39356,51 грн., відсутність за місцезнаходженням боржника.

Однак, кредитором не додано до заяви належних доказів, які б підтверджували викладені обставини.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсними вимогами є таки вимоги, право на які виникло до порушення справи про банкрутство. До суми, яка надає право звернення кредитору із заявою про порушення справи про банкрутство не зараховуються суми штрафних санкцій та пені.

Стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має назву «Особливості банкрутства відсутнього боржника», передбачає ці самі «інші випадки» та особливості порушення справи про банкрутство, про які йдеться в ч.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить загальні норми, а стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Так, ініціюючий кредитор підтверджує заборгованість розрахунком заборгованості, з якого суд не вбачає документального підтвердження такої заборгованості та безспірності заборгованості (а.с.6).

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Щодо посилання ініціюючого кредиторана відсутність боржника за місцезнаходженням.

Доданий до заяви акт перевірки на предмет фактичного місцезнаходження Комунального підприємства «Універсал», складений працівниками Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим не може бути належним доказом відсутності боржника та його керівних органів за місцезнаходженням, оскільки пенсійний фонд не є органом, який визначає порядок реєстрації, зміни та припинення юридичних осіб за їх місцезнаходженням, а вказаний акт складений особами, які є працівниками ініціюючого кредитора.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (№ 755-ІV від 15.05.2003 р.), визначено порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ст.18 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (№ 755-ІV від 15.05.2003 р.), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Таким чином, факт відсутності боржника – юридичної особи за її місцезнаходженням не може підтверджуватись іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру, тобто єдиним належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням є витяг з Єдиного державного реєстру з наявністю у ньому відповідного запису.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 17.10.2011 р. суд не вбачає відомостей щодо відсутності боржника за юридичною адресою (а.с.15-16).

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також, у п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі статті 40 Закону та статті 80 ГПК України.

Кредитором не додано до заяви належних доказів, які б свідчили про ознаки передбачені ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями).

Відповідно до ч.1 п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;.

На підставі вищенаведеного суд вважає за необхідне провадження по справі припинити на підставі ч.1 п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 п.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд –

УХВАЛИВ:

· Провадження по справі № 5002-19/4213-2011 - припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.