Рішення № 18798908, 13.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2011Справа №5002-28/3338-2011 За позовом Заступника прокурора м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9).

До відповідачів:

1. Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1);

2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, 01019, м. Київ, а/с 34).

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівадійське подвіря» (98612, м. Ялта, вул. Весняна, 9, кв. 24).

Про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокуратури Куінджи М.О., посвідчення № 09006.

Від позивача не зявився, повідомлений належним чином.

Від відповідача-1 ОСОБА_1, представник, довіреність № 02.11-07/625 від 16.08.2011 р.

Від відповідача-2 не зявився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 431 (3) від 27.11.2001р. за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», яким зареєстровано право власності на обєкти нерухомості, а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), № 4 (літ. Г), № 5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницу (літ. М), аерофатарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батуріна, 44; а також про зобовязання ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України майно санаторію «Лівадія», а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), № 4 (літ. Г), № 5 (літ. Д), № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), № 8 (літ. З), № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницу (літ. М), аерофатарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батуріна, 44, вартістю 36 тис. грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прокурорською перевіркою встановлено, що на підставі рішення виконкому ялтинської міської ради № 431 (3) від 27.11.2001р. за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» зареєстровано право власності на обєкти нерухомого майна санаторію «Лівадія». На думку прокурора, спірне рішення не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із позовом до суду.

22 серпня 2011 р. від прокуратури АР Крим надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій прокурор просить: 1) визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 431 (3) від 27.11.2001р., яким за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме : спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; 2) визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44; 3) зобов'язати ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.08.2011 р. судом прийнята заява прокурора про збільшення позовних вимог, якою фактично змінено предмет позову, а також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівадійське подвіря».

08 вересня 2011 року від ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» надійшло клопотання про припинення провадження по справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

08 вересня 2011р. від Виконавчого комітету Ялтинської міської ради надійшов відзив, в якому зазначено, що спірне рішення було прийнято за результатами розгляду матеріалів та висновку наданих Ялтинським бюро технічної інвентаризації, на підставі акту приймання санаторіїв та будинків відпочинку від Міністерства охорони здоровя УРСР від 11.04.1960р.

10 жовтня 2011р. від Фонду державного майна України надійшли пояснення, в яких позивач просить суд задовольнити позов заступника прокурора м. Ялти.

Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили, про дату розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2001р. рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 431(3) «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна санаторію «Лівадія» (а. с. 18) вирішено, зокрема: 1) оформити право власності на обєкти нерухомого майна санаторію «Лівадія» за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та видати свідоцтва про право власності відповідно до додатку; 2) Бюро технічної інвентаризації (Осіпенко) провести правову реєстрацію.

Прокурор вважає, що зазначене рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 431(3) прийнято всупереч вимогам чинного законодавства України з огляду на те, що майно, право власності на яке оформлено за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», правонаступником якого виступає Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», є державною власністю.

Відповідач-2 ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» просить припинити провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В обґрунтування своєї позиції відповідач-2 надав рішення господарського суд АР Крим від 13.05.2003р. у справі № 2-1/6578-2003 за позовом Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» та КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи те, що склад сторін у справі № 2-1/6578-2003 інший, а також в основу позовних вимог покладені інші підстави ніж у цій справі, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого відповідачем-2 клопотання про припинення провадження у справі, у звязку з чим, останнє не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідач-1 та думку прокурора, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Під час перевірки прокурором було встановлено порушення Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України», Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», Постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 № 506.

На виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23.04.1960р. «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я були зобов'язані передати у строк до 01.05.1960 р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

При цьому, спірне майно лікувально-оздоровчих закладів не могло бути передано у власність окремих громадських організацій, у тому числі Укрпрофради, оскільки за Конституцією колишньої УРСР на той час була єдина соціалістична власність. Тобто власність громадських організацій та об'єднань відносилася саме до соціалістичної власності.

Суд звертає увагу, що чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна.

Зокрема, ст. 5 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 було визначено, що соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Аналогічні положення були закріплені у Цивільному кодексі УРСР 1922 року, який затверджено ВЦВК 16.ХІІ 1922р., та який діяв з 01.02.1923р., стаття 53 ЦК УРСР 1922 року, чинного на момент передачі майна у відання Українській республіканській Раді профспілок, передбачала, що розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Також, необхідно враховувати, що для забезпечення виконання профспілковими організаціями уставних задач громадянами сплачувалися членські внески, та підприємства, організації, установи, державні органи були зобовязані відраховувати кошти профспілковим органам на культурно-масову та фізкультурну роботу відповідно до Кодексу УРСР про працю. Такі відрахування в розмірі 0,15 відсотка від фонду заробітної плати робітників і службовців здійснювалися відповідно до вимог постанов РМ СРСР від 15.01.1959р. та 27.08.1959р.

Крім того, санаторно-курортні об'єкти були збудовані за рахунок пайової або дольової участі державних підприємств, організацій, установ, міністерств та відомств. Зазначене будівництво здійснювалося на підставі відповідних договорів, які укладалися згідно з вимогами затверджених Секретаріатом ВЦРПС від 09.11.1984 №1-54 «Основних умов укладання договорів на участь міністерств, відомств, підприємств, організацій, установ і колгоспів (рад колгоспів) у будівництві та реконструкції оздоровниць профспілок».

Згідно ст. 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки (прийнятої позачерговою 7 сесією Верховної Ради Української РСР ІХ скликання 20.04.1978р.) встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що санаторно-курортні заклади, які передано у відання профспілкам згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р., є державною (загальнодержавною) власністю.

З проголошенням 24 серпня 1991р. України незалежною демократичною державою весь економічний, науковий і технічний потенціал, розміщений на її території, став власністю народу України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української PCP «Про захист суверенних прав власності Української PCP» від 29.11.90 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91 №1452-XII «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Законом України від 10.09.1991р. № 1540-XII «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990р. майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України Постановою від 10.04.1992р. № 2268-XII «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

У подальшому постановою Верховної Ради України № 3943-XII від 04.02.1994р. постановлено, зокрема: Кабінетові Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

За таких обставин, саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Згідно статті 1 Тимчасового Положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р., Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх статутом. Згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII зїзду профспілок СРСР від 01.01.1987р., професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої, у тому числі, було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу другого Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно розділу третьому Статуту, Вищим органом професійних спілок був зїзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних союзів, яка діяла у період між зїздами.

У розділі сьомому Статуту чітко встановлено, що майно профспілок, яке необхідне їм для здійснення статутних задач, є соціалістичною власністю.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991р. зареєстровано ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Згідно Законів України «Про власність» та «Про господарські товариства» при внесенні учасниками товариства майнових прав у такого товариства не виникає право власності не це майно.

Крім того, з 1992 року повноваження щодо розпорядження зазначеними обєктами санаторно-курортних закладів державою делеговано тільки Фонду державного майна України.

Посилання на рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, як на підставу виникнення права власності на спірне майно санаторно-курортного закладу, є безпідставним, оскільки відповідно до п. «а» ч. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.09.98 № 121, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, майно передане до статутного фонду ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» є державною власністю.

До такого висновку дійшов Верховний суд України, про що зазначав у прийнятих ним постановах у справі № 20-3-30/475-05-11719. Аналогічні положення містяться у постановах Верховного Суду України від 16.09.2008р., постанові Вищого господарського суду України від 01.09.2009 у справі № 38/303-40/223.

Позиція відповідача-2 щодо відсутності підстав відносити майно, передане до статутного капіталу ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» до майна загальносоюзних громадських організацій (громадської організації союзного підпорядкування) спростовується матеріалами справи, а саме постановою Ради Загальної конфедерації профспілок СРСР № 2-1а від 18.11.1990 р. та договором про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження майном від 18.11.1990 р., з яких вбачається, що майнові комплекси санаторіїв були одержані Федерацією незалежних профспілок України саме від громадської організації союзного підпорядкування.

Необхідно зазначити, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997р. № 137/7 не підтверджено факту належності ФПУ та ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» спірного майна на праві власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» відбулося всупереч волі власника держави Україна, та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Згідно ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Постановою Верховного суду України від 30.06.2009 року за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» на постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2009 року у справі № 2-24/4765-2008 за позовом ТОВ «Альянс КС» до ДП «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками» та ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», про визнання права власності та стягнення 12500000,00 грн., висловлено правову позицію Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця», згідно якої це майно є державною власністю.

Стаття 326 ЦК України передбачає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно Розяснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, а у даному випадку безпосередньо інтереси держави.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Спірне рішення не відповідає наведеним вище положенням законодавства та порушує право власності держави на спірне майно, у звязку з чим підлягає визнанню недійсним.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовна вимога прокурора щодо визнання недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 431 (3) від 27.11.2001р., яким за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме : спальні корпуси № 2 (літ. Б), № З (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44, - підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44 суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 24 грудня 2001р. між ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівадійське подвіря» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 010104-2001/141, який затверджено головою правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (а. с. 23-26).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець продає, а покупець купує нежитлове приміщення аерофотарію санаторію «Лівадія» (обєкт продажу), який розташовано на території санаторію за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батурина, б. 44, літер «Н». Покупець зобовязується прийняти обєкт продажу та сплатити за нього ціну у відповідності з умовами, визначеними в даному договорі. Обєкт продажу включає в себе будову загальною площею 230,9 кв.м, розташовану на закріпленій земельній ділянці, який знаходиться у постійному користуванні санаторія «Лівадія» відповідно Державного акту на право користування землею серії ІІ-КМ № 001974 від 22.11.1996р. Обєкт продажу належить ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на підставі свідоцтва на право власності № 1004, виданого 04.12.2001р. Бюро технічної інформації м. Ялти, реєстровий номер 409.

Відповідно до розділу 3 договору, передача обєкту продажу продавцем та прийняття обєкту продажу покупцем засвідчується в акті приймання-передачі, який підписується сторонами після завершення розрахунків за обєкт продажу. Право власності на обєкт продажу переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

27 грудня 2001р. визначене договором купівлі-продажу майно було передано ТОВ «Лівадійське подвіря» за актом приймання-передачі нежитлового приміщення аерофатарія санаторію «Лівадія», який погоджено генеральним директором ДП «Ялтакурорт» та затверджено головою Правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (а. с. 27).

07 лютого 2002р. третя особа звернулась до Ялтинського бюро технічної інвентаризації з проханням зареєструвати договір купівлі-продажу № 010104-2001/141 від 24.12.2001 нежитлового приміщення аерофотарію санаторію «Лівадія», який розташовано на території санаторію за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батурина, б. 44, літер «Н», про що свідчить відповідний лист (вих. № 03, (а. с. 28).

Статтею 41 Конституції України гарантується захист права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до глави 23 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи зміст цієї норми, власник майна може предявити позов про визнання його права власності саме до тієї особи, яка це право оспорює або не визнає. При цьому такою особою безпосередньо є особа, яка на час виникнення спірних відносин, володіє спірним майном або предявляє вимоги щодо безпідставного володіння останнім.

Враховуючи викладене, а також те, що факт знаходження спірного майна - аерофотарію (літ. Н), що розташований за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44, у користуванні іншої особи - ТОВ «Лівадійське подвіря», позовні вимоги до якої, у цій справі прокурором не предявлялися. Суд вважає, що вимоги про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія» та зобов'язання ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія» - підлягають частковому задоволенню, а саме: за виключенням аерофотарію (літ. Н), що розташований за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44, з огляду на відсутність цього майна у відповідача-2.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при поданні позову прокурором було подано заяву про визнання причини пропуску строку на подачу даного позову поважною з огляду на те, що про виявлені порушення прокуратурі міста Ялта стало відомо лише у червні 2011 року під час проведення перевірки за дорученням Прокуратури АР Крим, однак враховуючи момент, з якого органам прокуратури стало відомо про порушення права державної власності, суд не вважає строк позовної давності пропущеним.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідачів, в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 13.10.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 18.10.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі.

2.Позов задовольнити частково.

3.Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 431 (3) від 27.11.2001р., яким за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме : спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), аерофотарій (літ. Н), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

4.Визнати право власності за Державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

5.В частині позовних вимог про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкт нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме: аерофотарій (літ. Н), розташований за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44 в задоволенні позову відмовити.

6.Зобов'язати Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПО України 02583780) повернути Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПО України 00032945) об'єкти нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме: спальні корпуси № 2 (літ. Б), № 3 (літ. В), лікувальний корпус № 4 (літ. Г), клуб їдальня (літ. Д), спальний корпус № 6 (літ. Е), № 7 (літ. Ж), лікувальний корпус № 8 (літ. З), спальний корпус № 9 (літ. И), № 10 (літ. К), № 11 (літ. Л), водолечебницю (літ. М), що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44.

7.В частині позовних вимог про зобов'язання Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПО України 02583780) повернути Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПО України 00032945) об'єкт нерухомого майна санаторію «Лівадія», а саме: аерофотарій (літ. Н), розташований за адресою: м. Ялта, вул. Батурина, 44 в задоволенні позову відмовити.

8.Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1, код ЄДРПО України 04055765) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 85,00 грн.

9.Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1, код ЄДРПО України 04055765) в дохід державного бюджету (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 118,00 грн.

10.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, б. 39/41, код ЄДРПО України 02583780) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 102,00 грн.

11.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, б. 39/41, код ЄДРПО України 02583780) в дохід державного бюджету (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 118,00 грн.

12.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.