Рішення № 18798579, 06.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2011

Справа №5002-1/2683-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНІКОЛЬ-Центр», (03680, Україна, м. Київ, вул. Червонопрапорна,34, 2-й поверх),

до відповідача Приватного підприємства «Грандекс СТН», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 83, кв. 2),

про стягнення 10 434,07грн.,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача не з’явився, повідомлений належним чином,

від відповідача не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТехноНІКОЛЬ-Центр» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Грандекс СТН» про стягнення суми боргу в розмірі 8 617,13грн., пені в розмірі 524,31грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1 191,15грн. та 3% річних в розмірі 101,48грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов’язання за договором поставки будівельних матеріалів з відстрочкою платежу від 16.12.2010р. № 11 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТехноНІКОЛЬ-Центр» (постачальник) та Приватним підприємством «Грандекс СТН» (покупець) укладений договір поставки будівельних матеріалів з відстрочкою платежу № 11 (аркуш справи 8-10, далі - договір).

Предметом договору є зобов’язання постачальника передати у власність покупця будівельні матеріали, у строки, кількості, асортименті, по цінам зазначеним в накладних, а покупець в свою чергу зобов’язаний прийняти та сплатити цей товар, на умовах даного договору. З моменту підписання даного договору будь-яка передача товару покупцю постачальником вважається здійсненою в рамках даного договору. Підпис уповноваженої особи, або печатка (штамп) у накладної з боку покупця свідчить про прийом зазначеного в ньому товару та про погодження з тим, що товар в накладній відповідає за найменуванням, кількості та ціні, зазначеним у заявки покупця.

У розділі 3 договору сторони обумовили, що покупець сплачує вартості кожної поставленої партії товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки, якщо інше не буде узгоджено між сторонами у додатковій угоді до даного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору поставив Приватному підприємству «Грандекс СТН» товар на загальну суму 8 617,13грн., що підтверджується відповідними накладними № СМ00005943 від 17.12.2010р. та № СМ00005965 від 22.12.2010р., (аркуш справи 12,14).

Товар прийнятий відповідачем, про що свідчить відповідний підпис посадової особи підприємства на зазначених накладних.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав, що й стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов’язань за договором поставки суду не надано.

За таких обставин, вимоги ТОВ «ТехноНІКОЛЬ-Центр» про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 8 617,13грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що за порушення покупцем строків оплати вартості поставленого товару нараховується пеня в розмірі 5% за кожен день прострочки, але не більш двійної облікової ставки НБУ.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до відшкодування сума пені в розмірі 524,31грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1 191,15грн., 3% річних в розмірі 101,48грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 104,34грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандекс СТН», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 83, кв. 2; банківські реквізити: рахунок 26009169467 в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34459756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНІКОЛЬ-Центр», (03680, Україна, м. Київ, вул. Червонопрапорна,34, 2-й поверх; банківські реквізити: рахунок 26000301014268 в ПАТ КРД «ВТБ», МФО 321767, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 32046030) суму боргу в розмірі 8 617,13грн., пеню в розмірі 524,31грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1 191,15грн., 3% річних в розмірі 101,48грн., державне мито в розмірі 104,34грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.