Рішення № 18798532, 11.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2011Справа №5002-19/3854-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-С», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 37050261)

про стягнення 3393,39 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_2 представник, дов. б/н від 02.03.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-С», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 3393,39 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки продукції № 01-10/10 від 01.10.2010 р. в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, вона давала пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.

Представнику позивачу розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-С» (Покупець) укладено Договір поставки № 01-10/10, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених в даному Договорі, Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товари ковбасні вироби торгових марок «Столичні ковбаси» (Товар) у кількості, асортименті та по вартості згідно товарних накладених, які є невідємною частиною даного Договору, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (а.с.16-17).

Відповідно до п.3.2 Договору відпуск товару оформлюється підписанням відповідної накладної уповноваженим Представником Покупця. До даного Договору оформлюється Додаткова угода № 1 зі зразками підписів уповноважених представників Покупця, яка є невідємною частиною даного Договору.

Згідно п.4.4 Договору перехід права власності на Товари усіх відповідних ризиків, які можуть вплинути на Товар, відбувається в момент підписання Покупцем або його уповноваженим представником відповідних накладних на відпуск Товару Продавцем, що підтверджує факт кількості та вартості Товару.

Розрахунки за даним Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 7 календарних днів з дня поставки. За погодженням сторін можлива передплата. Днем здійснення платежу є той день, коли сума, яка підлягає оплаті списується з розрахунковому рахунку Покупця. Зобовязання Покупця по оплаті за товар вважаються виконаними з моменту зарахування відповідної грошової суми грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.6.1-6.3 Договору.).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що строк даного Договору починає свою дію з моменту його підписання Сторонами та закінчується 31.12.2011 р.

Сторони укладали до Договору поставки № 01-10/10 від 01.10.2010 р. додаткові угоди (а.с.17, звор.арк. - 18).

Витратними накладними № 6264 від 01.10.2010 р. на суму 585,65 грн., № 6681 від 19.10.2010 р. на суму 306,50 грн., № 6806 від 23.10.2010 р. на суму 252,73 грн., № 6926 від 28.10.2010 р. на суму 394,92 грн., № 7071 від 04.11.2010 р. на суму 580,52 грн., № 7213 від 10.11.2010 р. на суму 454,78 грн., № 7348 від 17.11.2010 р. на суму 688,02 грн., № 7394 від 18.11.2010 р. на суму 244,22 грн., а всього на загальну суму 3507,34 грн. (а.с.22-24, 26-30).

Несплата відповідача за поставлений товар й стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забовязання щодо сплати у встановлений строк за поставлений товар.

Так, витратними накладними № 6264 від 01.10.2010 р. на суму 585,65 грн., № 6681 від 19.10.2010 р. на суму 306,50 грн., № 6806 від 23.10.2010 р. на суму 252,73 грн., № 6926 від 28.10.2010 р. на суму 394,92 грн., № 7071 від 04.11.2010 р. на суму 580,52 грн., № 7213 від 10.11.2010 р. на суму 454,78 грн., № 7348 від 17.11.2010 р. на суму 688,02 грн., № 7394 від 18.11.2010 р. на суму 244,22 грн., а всього на загальну суму 3507,34 грн. (а.с.22-24, 26-30).

Однак, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 3393,39 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості саме у розмірі 3393,39 грн. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, не оспорена відповідачем, а отже підлягає задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідачем перед позивачем частково або повністю суду не представлено.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі на відповідача.

Щодо заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, то суд у задоволенні даної заяви відмовляє, оскільки суду не надано документальних доказів наявності обставин, які можуть свідчити про бажання відповідача унеможливити або зробити неможливим виконання рішення по даній справі. Крім того, позивачем у заяві не визначено на який саме розрахунковий рахунковий він просить суд накласти арешт у межах суми позову.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 66-67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·У задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-С» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Маршала Жукова, 33, кв.9; ідентифікаційний код 37050261) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за поставлений товар у розмірі 3393,39 грн., державне мито в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.