Рішення № 18798467, 10.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

10.10.2011Справа №5002-33/3610-2011 за позовом комунального підприємства «Красноперекопський міський ринок» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Таврійська, 15)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про розірвання договору та спонукання до виконання певних дій

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 05.09.2011 р. № 01-9/153, КП «Красноперекопський міський ринок».

Від відповідача: ОСОБА_1, паспорт, ОСОБА_3, представник, довіреність від 05.09.2011р., ФОП ОСОБА_1

Суть спору: комунальне підприємство «Красноперекопський міський ринок» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, та просить суд визнати розірваним договір про закріплення торгового місця № 73 б/н від 01 січня 2010 року та зобовязати відповідача звільнити торгове місце № 73 на території Красноперекопського міського ринка.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем свого обовязку щодо повернення торгового місця після розірвання договору про його закріплення № 73 від 01 січня 2010 року та обґрунтовані посиланнями на статті 651, 653 Цивільного кодексу України та статтю 188 Господарського кодексу України.

Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у відзиві (а.с.33-35).

22 вересня 2011 року представником позивача надано клопотання про зміну пункту 1 позовних вимог шляхом їх викладення в іншій редакції (а.с. 75).

Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, з огляду на те, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такої процесуальної дії як зміна позовних вимог шляхом їх викладення в іншій редакції.

Так, представником позивача в судовому засіданні, призначеному на 10 жовтня 2010 року, надано суду клопотання з посиланням на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету позову (а.с. 96).

Згідно з частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову.

Оскільки, клопотання про зміну предмету позову було подано представником позивача вже після початку розгляду даної справи по суті, суд відмовив у його прийнятті.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

01 січня 2010 року між комунальним підприємством «Красноперекопський міський ринок» (ринок) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підприємець) укладений договір про закріплення торгівельного місця № 73 (а.с. 10).

Відповідно до пункту 1.1 договору ринок зобовязався надати підприємцю місце № 73, площею 53 кв.м., в тимчасове використання для торгівлі товарами промислової групи.

Згідно з пунктом 1.2 договору за право зайняття торгівельного місця підприємець оплачує ринковий збір, в порядку, визначеному рішеннями міської ради. Сума ринкового збору, що підлягає оплаті, на момент укладення договору, складає 78.00 грн. на місяць, 6.00 грн. на день.

За користування торгівельним місцем підприємець оплачує на розрахунковий рахунок в банку або до каси ринка плату за тарифами, затвердженими (погодженими) рішеннями виконавчого комітету Красноперекопської міської ради в розмірі, на умовах передоплати за один місяць 151.58 грн., на умовах оплати в день торгівлі 5.83 грн. (пункт 1.3 договору).

Оригінали документів, що підтверджують внесення платежів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 договору, повинні находитися безпосередньо на торговому місці. Їх надання за вимогою співробітників ринку, представників контролюючих органів є обовязковим.

Пунктом 2.2.5 договору встановлене право ринку, у разі невиконання підприємцем зобовязань за договором , недотримання норм та правил діючого законодавства, у разі систематичного порушення підприємцем (два та більш протягом року) Правил торгівлі на ринках, - достроково розірвати цій договір, попередивши підприємця не пізніше, чим за три дня до його розірвання. Факт порушення при цьому повинен оформлюватися актом або протоколом про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2.3.1 договору передбачений обовязок підприємця при розрахунках через установи банку надавати в адміністрацію ринка копію платіжного документа із зазначенням прізвища, імя та по-батькові підприємця, номер торгівельного місця, періоду, за який проводиться оплата, місцезнаходження ринку в строк до початку торгівлі за один день.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що розмір ринкового збору та плати за торгівельне місце може корегуватися у випадках, передбачених законодавчими актами, зміни калькуляції.

Договір набирає чинності зі дня його укладення та діє до 31 грудня 2012 року (пункт 4.1 договору).

Наказом Красноперекопської міської ради № 19-а від 25 січня 2011 року затверджені нові тарифи на послуги Красноперекопського ринку з 01 березня 2011 року. При цьому, тарифи, що діяли з 01 квітня 2009 року визнані недійсними (а.с. 59).

Так, за твердженням позивача, у зв'язку зі збільшенням матеріальних, енергетичних затрат, орендної плати за землю, 01 березня 2011 року був проведений перерахунок калькуляції вартості послуг ринку та збільшені тарифи за користування торгівельним місцем та розмір оплати за користування торгівельним місцем № 73, що орендується відповідачем, склав на умовах передоплати за один місяць 179.14 грн., на умовах оплати в день торгівлі 6.98 грн.

Також, 25 січня 2011 року за погодженням з Красноперекопським міськім головою, комунальним підприємством «Красноперекопський міській ринок» затверджена калькуляція вартості послуг надання квадратного метра торгівельного місця на центральному речовому ринку (а.с.58).

З метою приведення у відповідність з вищевказаним наказом Красноперекопської міської ради від 25 січня 2011 року № 19-а договору про закріплення торгівельного місця № 73 від 01 січня 2010 року, з огляду на зміну калькуляції, позивач 01 березня 2011 року надав відповідачу додаткову угоду до цього договору, відповідно до умов якої пропонувалося внести зміни до пункту 1.3 договору та з 01 березня 2011 року та вносити плату за 1 кв.м. послуг ринку в розмірі 1.30 грн., тобто 6.89 грн. в день, та, відповідно 179.11 грн. на місяць; плата за 1 кв.м. відповідального зберігання - 11.00 грн., тобто в місяць 58.30 грн. (а.с. 11).

Однак, відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, від підписання додаткової угоди з вказаними умовами відмовилася та запропонувала позивачу свій проект додаткової угоди (а.с. 12).

Однак, як пояснили представники сторін, у звязку з тим, що позивач не погодився з умовами додаткової угоди в редакції відповідача, про що було повідомлено в листі від 21 червня 2011 року (а.с. 100), ця угода також не була підписана сторонами.

Одночасно, позивач стверджує, що відповідачем систематично порушувалися умови договору про закріплення торгового місця № 73 від 01 січня 2010 року в частині своєчасної та повної оплати за користування торговим місцем, у звязку з чим були складені акти про порушення ОСОБА_1 умов вищевказаного договору (а.с. 15-16).

При цьому, відповідач з цими актами не погодилася, про що в нижньої частині актів нею були зроблені приписи.

19 липня 2011 року відповідачу було вручено повідомлення про те, що якщо нею не будуть усунути порушення умов договору про закріплення торгового місця в частині своєчасної та повної оплати за користування торговим місцем договір № 73 від 01 січня 2010 року в порядку його п. 2.2.5 буде розірваний у одноособовому порядку 24 липня 2011 року (а.с. 17).

У звязку із залишенням відповідачем даної вимоги поза увагою 24 липня 2011 року позивачем було вручено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору про закріплення торгового місця № 73 б/н від 01 січня 2010 року починаючи з 24 липня 2011 року та запропоновано звільнити торгове місце, що нею було зайняте, у добровільному порядку (а.с. 18).

Відповідач зазначене повідомлення отримала 24 липня 2011, але вимог, викладених в повідомленні, не виконала, про що свідчить її особистий підпис та відмітка про незгоду.

Так, відмова відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, звільнити торгове місця зявилася підставою для звернення комунального підприємства «Красноперекопський міський ринок» із даним позовом до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку порушенням умов договору, який за своєю правовою природою є змішаним договором найма та надання послуг, вони повинні регулюватися положеннями § 1 глави 58, главою 63 Цивільного кодексу України, з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Статтею 762 Цивільного кодексу унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Також, відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було зазначено, 01 січня 2010 року між комунальним підприємством «Красноперекопський міський ринок» (ринок) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підприємець) укладений договір про закріплення торгівельного місця № 73, відповідно до пункту 1.1 якого ринок зобовязався надати підприємцю місце № 73, площею 53 кв.м., в тимчасове використання для торгівлі товарами промислової групи (а.с. 10).

Зі змісту статей 762 та 901 Цивільного кодексу України випливає, що договір найма як і договір про надання послуг за своєю суттю є платними договорами та з їх змісту випливає обовязок зобовязаної сторони вносити встановлену цими договорами плату.

Так, згідно з пунктом 1.2 договору за право зайняття торгівельного місця підприємець оплачує ринковий збір, в порядку, визначеному рішеннями міської ради. Сума ринкового збору, що підлягає оплаті, на момент укладення договору, складає 78.00 грн. на місяць, 6.00 грн. на день.

За користування торгівельним місцем підприємець оплачує на розрахунковий рахунок в банку або до каси ринка плату за тарифами, затвердженими (погодженими) рішеннями виконавчого комітету Красноперекопської міської ради, в розмірі на умовах передоплати за один місяць 151.58 грн., на умовах оплати в день торгівлі 5.83 грн. (пункт 1.3 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що розмір ринкового збору та плати за торгівельне місце може корегуватися у випадках, передбачених законодавчими актами, зміни калькуляції.

Судом було встановлено, що сторони за договором № 73 намагалися внести зміни до його змісту або згоди не дійшли, у звязку з чим умови договору залишилися без змін.

Так, позивач, комунальне підприємство «Красноперекопський міський ринок», посилаючись на систематичне порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати за користування торговим місцям, стверджує, що на підставі вимог пункту 2.2.5 договору ринок 24 липня 2011 року розірвав цій договір, про що повідомив підприємця, яка факт розірвання договору не визнає, у звязку з чим просить визнати розірваним договір про закріплення торгівельного місця № 73 від 01 січня 2010 року та зобовязати відповідача звільнити торгове місце № 73, що розташоване на території Красноперекопського міського ринку.

Так, зокрема, позивач посилався на неповну оплату відповідачем послуг, наданих ринком за липень та серпень 2011 року.

Відповідачем факт наявності заборгованості з плати за користування місцем заперечувався з тих підстав, що позивачем в спірному договорі був наведений необґрунтований розмір вартості послуг за користування місцем, у звязку з чим, 26 червня 2011 року на черговому засіданні Ради Красноперекопської громадської організації «Незалежна спілка підприємців», до якої входить відповідач, було вирішено розраховувати плату за користування місцями на Красноперекопському місцевому ринку виходячи з площі торгового місця, яке займає підприємець, через що відповідач з липня 2011 року почала сплачувати плату за користування торговим місцем за іншим розрахунком та в меншому розмірі.

В обґрунтування своїх доводів відповідач надала протокол засіданні Ради Красноперекопської громадської організації «Незалежна спілка підприємців» від 24 червня 2011 року (а.с. 97-98) та документи, що підтверджують юридичний статус спілки (а.с. 102-118).

Однак, суд не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на положення статті 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також враховуючи вимоги статті 629 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, якщо відповідач погодився з умовами договору № 73 від 01 січня 2010 року на час його укладення, взяв на себе певні зобовязання то й вони повинні бути виконані своєчасно та в повному обсязі, що законодавчо закріплено положеннями статті 525 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, пунктом 5.5 договору № 73 від 01 січня 2010 року сторонами було встановлено, що усі доповнення та додатки до даного договору є дійсними, тільки якщо укладені у письмовій формі та підписані обома сторонами.

Як вже зазначалося, будь-яких змін до умов спірного договору в порядку, передбаченому пунктом 5.5 договору, сторонами внесено не було.

Так, умовами спірного договору № 73 від 01 січня 2010 року, а саме його пунктом 1.3 встановлено, що за користування торгівельним місцем підприємець оплачує на розрахунковий рахунок в банку або до каси ринка плату за тарифами, затвердженими (погодженими) рішеннями виконавчого комітету Красноперекопської міської ради в розмірі, на умовах передоплати за один місяць 151.58 грн., на умовах оплати в день торгівлі 5.83 грн. (пункт 1.3 договору).

Судом було встановлено, що за липень 2011 року підприємцем ОСОБА_1 за користування торговим місцем № 73 було сплачено 130.66 грн., що підтверджується квитанціями (а.с. 41 (у лівому верхньому куті), а.с. 40, 101), а за серпень 2011 року 127.85 грн., що підтверджується квитанцією від 10 серпня 2011 року (а.с. 41) та не заперечувалося відповідачем.

Враховуючи вказані обставини, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що відповідачем порушувалися умови договору № 73 від 01 січня 2010 року.

Пунктом 2.2.5 спірного договору сторони обумовили право ринку, у разі невиконання підприємцем зобовязань за договором , недотримання норм та правил діючого законодавства, у разі систематичного порушення підприємцем (два та більш протягом року) Правил торгівлі на ринках, - достроково розірвати цій договір, попередивши підприємця не пізніше, чим за три дня до його розірвання. Факт порушення при цьому повинен оформлюватися актом або протоколом про адміністративне правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що комісією, яка складалася з працівників позивача, 01 липня та 02 липня 2011 року були складені акти про порушення умов договору (а.с. 15-16).

Також адміністративною комісією при виконавчому комітеті Красноперекопської міської ради був складений адміністративний протокол та прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ст. 159 ч. 1 УКпАП («Порушення правил торгівлі на ринках»).

Ані протокол, ані постанову на вимогу суду надано не було, але факт їх складення щодо відповідача підтверджується ухвалою Красноперекопського міськрайонного суду АРК від 07 вересня 2011 року у справі № 2а-7042/11 (а.с. 72).

Дані порушення умов договору відповідачем усунути не були, у звязку з чим 19 липня 2011 року відповідачу було вручено повідомлення про те, що якщо нею не будуть усунути такі порушення умов договору про закріплення торгового місця в частині своєчасної та повної оплати за користування торговим місцем - договір № 73 від 01 січня 2010 року в порядку його п. 2.2.5 буде розірваний у одноособовому порядку 24 липня 2011 року (а.с. 17).

У звязку із залишенням відповідачем даної вимоги поза увагою 24 липня 2011 року позивачем було вручено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору про закріплення торгового місця № 73 від 01 січня 2010 року починаючи з 24 липня 2011 року та запропоновано звільнити торгове місце, що нею зайняте, у добровільному порядку (а.с. 18).

Відповідач зазначене повідомлення отримала 24 липня 2011, про що свідчить її особистий підпис та відмітка про незгоду, але вимог, викладених в повідомленні, не виконала.

Отже, враховуючи те, що сторонами було передбачено в договорі № 73 від 01 січня 2010 року право позивача на його одноособове розірвання у випадку порушення відповідачем його умов, яке було встановлене судом при розгляді даної справи, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно, з дотриманням умов договору, повідомив відповідача про розірвання укладеного між ними договору, та погоджується з доводами позивача про те, що договір про закріплення торгового місця № 73 від 01 січня 2010 року слід вважати розірваним з 24 липня 2011 року.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 387 Цивільного кодексу України закріплене право власника на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Доводи представника відповідача про неможливість застосування даної правової норми до спірних правовідносин виходячи з того, що позивач не є власником спірного майна, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".

При цьому, позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас, законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"). Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2003 року між Красноперекопською міською радою АРК та комунальним підприємством «Красноперекопський міський ринок» був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 83-84).

Згідно з розділом 4 вказаного договору оренди вказана земельна ділянка передається в оренду для утримання та обслуговування ринку по вул. Калінина у м. Красноперекопську.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за відсутності правових підстав на право користування торговим місцям № 73, а саме з огляду на припинення договором про закріплення торгового місця № 73 від 01 січня 2010 року своєї дії 24 липня 2011 року, відповідач зобовязаний повернути це торгове місце позивачеві шляхом його звільнення.

Таким чином, позовні вимоги комунального підприємства «Красноперекопський міський ринок» в частині зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 негайно звільнити торгове місце № 73 на території Красноперекопського міського ринка суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання розірваним договору про закріплення торгового місця № 73 від 01 січня 2010 року, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені Законом України «Про господарські суди».

Згідно з частиною 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України встановлений перелік способів захисту прав та інтересів.

Положення названих статей не передбачають такий спосіб захисту порушеного права чи інтересу як визнання договору розірваним.

Вимога позивача про визнання договору розірваним, є встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Так, вимога позивача про визнання договору розірваним не призводить до поновлення порушеного права, а лише спрямована на встановлення певного юридичного факту, однак, вимога про встановлення цивільного факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремий справі. Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому питання про те, чи був розірваний договір, чи ні вирішується судом при розгляді конкретного спору між сторонами.

Верховним Судом України у постанові від 13 липня 2004 року у справі № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою суд дійшов висновку, що якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/344 від 11 квітня 2005 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про визнання договору № 73 від 01 січня 2010 року розірваним задоволенню не підлягають.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 14 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) звільнити торгове місце № 73, розташоване на території Красноперекопського міського ринку.

3.В частині вимог про визнання договору № 73 від 01 січня 2010 року розірваним в позові відмовити.

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Красноперекопський міський ринок» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Таврійська, 15, ЄДРПОУ 32188266) 85.00 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.