Рішення № 18798455, 12.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2011Справа №5002-16/1527-2011 За позовом Заступника прокурора міста Ялти (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 18)

в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

До відповідачів 1) Лівадійської селищної ради, АР Крим (98655, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8)

2) Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест» (м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, б.32; 98600, АР Крим, м. Ялта, с. Гірне, буд. 15;)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) Адміністрація парків памяток садово паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський» (98635, м. Ялта, вул.. Парковий проїзд, б.1/2, ідентифікаційний код 25150396)

2) Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ-035, вул.. Урицького,35)

Про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки, спонукання до повернення земельної ділянки

Головуючий суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Судді ГС АР Крим Мокрушин В.І.,

Барсукова А.М.

представники:

Від позивача ОСОБА_6 представ., дов. № 1064/10-29 від 25.07.2011р.

Від відповідачів 1) не зявився

2) ОСОБА_7 представ., довіреність № б/н від 23.05.11р.; ОСОБА_8- представ., довіреність № б/н від 15.08.11р.;

Від третіх осіб 1) ОСОБА_9 представ., дов. б/н від 01.04.2011р.

2) не зявився

Прокурора Шехірева Н.Ю., посвідчення № 11016

Обставини справи: Заступник прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідачів - Лівадійської селищної ради, АР Крим та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК-Інвест", в якій просив суд визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 3 від 15.12.2005 р. «Про передачу земельної ділянки ТОВ «ЮБК-Інвест» в оренду для будівництва та обслуговування житлового комплексу в с. Гірне, 15», визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 23.12.2005 р. між Лівадійською селищною радою та ТОВ «ЮБК-Інвест», який 11.01.2006 р., зареєстрований в книзі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 040502100001, зобовязати повернути земельну ділянку, яку відповідно до договору від 23.12.2005 р. передано в оренду Адміністрації парків-памятників садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський». Крім того, просить стягнути судові витрати.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. прокурор та позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача ПАТ «ЮБК-Інвест» вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов (т. 1, а.с. 99-103). На думку відповідача, прокурор не вказав в чому полягає порушення інтересів держави, не вказав підстав недійсності правочину з посиланням на норми цивільного законодавства. Крім того, відповідач зазначав, що позивач був ознайомлений з оскарженим рішенням та договором ще у 2005 році коли надавав позитивні висновки державної землевпорядної експертизи щодо відводу земельної ділянки ТОВ «ЮБК-Інвест».

ПАТ «ЮБК-Інвест» також вказував на те, що має право на оренду земельної ділянки відповідно до вимог ст.. 120 Земельного кодексу України. Відповідач також звертав увагу суду на те, що оцінка договору оренди земельної ділянки вже надавалась господарськими судами про що свідчать рішення від 30.05.06 р. № 2-2/9687-06, № 2-13/8515-07, а відтак прокурором пропущений строк позовної давності, що є також однією із підстав для відмови в позові.

Відповідач - Лівадійська селищна рада не забезпечила явку свого представника в судове засідання, незважаючи на те, що був повідомлений належним чином рекомендованою поштою. У відзиві на позов (т.1, а.с. 97-98) вимоги не визнав, вважаючи, що прокурором був пропущений строк щодо звернення до господарського суду.

При цьому, представники відповідача просили суд врахувати письмові пояснення від 12.10.2011 р.

Представник 3-ї особи Адміністрація парків памяток садово паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський» в своїх письмових поясненнях та під час судового засідання просив суд задовольнити позов прокурора у повному обсязі та 12.10.11 р. надав клопотання про залучення до справи додаткових доказів та письмові пояснення на ухвалу ГС АРК від 29.09.11 р., в порядку ст. 38 ГПК України. Вказане клопотання було задоволено судовою колегією.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України не забезпечив явку свого представника в судове засідання. В своїх письмових поясненнях також наполягало на задоволенні позовних вимог та вказувало, що спірна земельна ділянка до передачі її в оренду ТОВ «ЮБК-Інвест» перебувала у постійному користуванні Адміністрації парків памяток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масанрівський», «Лівадійський», а отже відноситься до земель природно заповідного фонду загальнодержавного значення (т. 2, а.с. 55-56).

Ухвалою ГС АР Крим від 13.05.2011р. у порядку статті 24 ГПК України був замінений неналежний відповідач по справі ТОВ «ЮБК-Інвест» на ПАТ «ЮБК-Інвест»

Ухвалою ГС АР Крим від 30.05.2011р. залучено третю особу Міністерство охорони навколишнього природного середовища України ( а.с. 47-49).

15.06.2011р. на підставі ухвали ГС АРК провадження по справі було зупинено у звязку з находженням апеляційної скарги на ухвалу ГС АР Крим від 30.05.2011р.

Ухвалою ГС АР Крим від 26.07.2011р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою ГС АР Крим від 27.07.2011р. було призначено колегію суддів для розгляду дійсної справи у складі: головуючого суддя ГС АР Крим М.О.Білоус, суддів ГС АР Крим Мокрушина В.І., Барсукової А.М. (т.2, а.с. 94).

Ухвалою ГС АРК від 29.09.11 р. в порядку ст. 38 ГПК України від 3-х осіб був витребуваний трудовий контракт, укладений між Мінприроди та ОСОБА_10

12.10.11 р. Міністерством охорони навколишнього природного середовища України була надана інформація, що контракт між Мінприроди та ОСОБА_10 на період його перебування на посаді директора Адміністрації не укладався.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України та строк вирішення спору продовжувався в порядку ст.. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, додаткові представлені документи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, прокурора, судова колегія

ВСТАНОВИВ :

Пунктом 1 Рішення 31-й сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради № 3 від 15.12.2005 р. була затверджений проект землеустрою з відводу в оренду земельної ділянки ТОВ «ЮБК-Інвест» для будівництва та обслуговування житлового комплексу, загальною площею 4,8760 га, розташованого у п. Гірне.

Цим же рішенням Лівадійська селищна рада припинила право землекористування Адміністрації парків- памятників садово паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масанрівський», «Лівадійський» земельною ділянкою площею 4,8760 га в п. Гірне, 15 ( п.2 рішення).

Пунктом 3 зазначеного рішення був анульований державний акт П-КМ № 001556 від 25.03.1996 р., виданий Управлінню «Курортзеленбуд» на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,8760 га в п. Гірне, 15 та передана ТОВ «ЮБК Інвест» в орену строком на 49 років земельна ділянка площею 4,8760 га для будівництва та обслуговування житлового комплексу в п. Гірне, 15 (т. 1, а.с. 6-7, 111).

На підставі цього рішення 23.12.2005 р. між Лівадійською селищною радою та ТОВ «ЮБК-Інвест» було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 11.01.2006 р. у книзі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 040502100001 (т. 1,а.с. 9-18).

На думку прокурора рішення Лівадійської селищної ради від 15.12.05 р. та укладений на підставі цього рішення договір оренди земельної ділянки слід визнати недійсним, виходячи із положень ст.12,93,124,125 Земельного кодексу України, ст. 75 Господарського кодексу України, оскільки Положенням про Адміністрацію парків памяток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масанрівський», «Лівадійський», затвердженого 25.02.1998 р., не передбачено право директора Адміністрації на розпорядження майном, у тому числі, право на вилучення земельних ділянок.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог заступника прокурора м. Ялта, виходячи із наступного.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 14 від 22.01.98 р. було утворено Адміністрацію парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Лівадійський», «Масандрівський» (т.2, а.с. 27).

Відповідно до Акту приймання передачі парків- памяток садово- паркового мистецтва загальнодержавного значення, майна та матеріальних цінностей від Ялтинського обєднання санаторно-курортних установ профспілок АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» на баланс Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.04.1998 р., Ялтинське обєднання санаторно-курортних установ профспілок України передало, а Адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Лівадійський», «Масандрівський» прийняла під відповідальну охорону та забезпечення цільового використання парки памятники садово- паркового мистецтва загальнодержавного значення площею 108,9 га, з них Лівадійський - 45,7 га, Місхорський 21,3 га, Масандрівський 41,9 га.

Також за цим актом приймання передачі Мінекобезпеки України в особі директора Адміністрації парків памяток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Лівадійський, Місхорський, Масандрівський прийняло на баланс від Ялтинського обєднання санаторно-курортних установ профспілок будівлі, матеріально технічну базу управління Курортзеленгоспу та земельні ділянки на яких вона розташована (т.2, а.с. 37-39).

На підставі розпорядження Мінекобезпеки України № 23 від 09.06.98 р. Адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Лівадійський», «Масандрівський» прийняла в оперативне управління майно і матеріальні цінності, прийняті від ЗАТ «Укрпрофздоровниця» по акту приймання передачі від 08.04.1998 р. (т. 2, а.с. 40).

Згідно до Положення про Адміністрацію парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та ядерної безпеки від 25.02.1998 р., Адміністрація парків створена у відповідності до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та в межах своєї компетенції забезпечує управління, охорону та використання парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський».

Адміністрація парків підпорядковується Міністерству охорони навколишнього природного середовища України, Головному управлінню національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки України та знаходиться в оперативному підпорядкуванні Республіканського комітету по охороні навколишнього природного середовища та природних ресурсів АР Крим.

Згідно п. 1.1. Положення, основними завданнями Адміністрації парків є, в тому числі забезпечення проведення державної політики у галузі охорони та використання парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масандрівський», «Лівадійський»; організація, здійснення і координація робіт щодо збереження унікальних та типових природних комплексів і об'єктів, які мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та інше значення.

Відповідно до п.1.1. Положення про Адміністрацію парків памяток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масанрівський», «Лівадійський», в редакції Доповнень до Положення, затверджених 24.07.1998 р., Адміністрація виступає від імені Міністерства, як правонаступник, по договорам, зобовязанням стосовно парків памяток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масанрівський», «Лівадійський» та як правонаступник управління «Курортзеленгосп», відповідно договору від 04.06.1998 р., укладеного між ЗАТ «Укрпрофздоровниця» та Мінекобезпеки України (т. 2, а.с. 136-141).

Відповідно до п. 1.3 Положення про Адміністрацію парків, Адміністрацію очолює директор, якій несе персональну відповідальність за роботу парків, є розпорядником кредитів, забезпечує дотримання законності, трудової і виробничої дисципліни, організовує виконання затверджених планів і завдань з усіх напрямків діяльності парків.

Таким чином Положенням не передбачено право директора Адміністрації парків на розпорядження майном, у т.ч. право на відмову від земельних ділянок.

Згідно з листом заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України №1744/27/10-11 від 26.01.11 в Міністерстві відсутня інформація про надання згоди Адміністрації парків на відчуження земельної ділянки площею 4,8760 га в с. Гірне, 15 та припинення права постійного користування (т.1, а.с. 23).

У чинність статті 75 Господарського кодексу України державне підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам. Відчужувати майнові об'єкти державне підприємство має право лише за попереднім погодженням з органом, до сфери управління якого воно входить.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України дієздатність юридичної особи, тобто її здатність своїми діями набувати, створювати і здійснювати цивільні права та обов'язки, реалізується її органами, які діють відповідно до установчих документів або закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, директор Адміністрації парків ОСОБА_10, одноособово прийнявши рішення про вилучення земельних ділянок у зв'язку з продажем об'єктів нерухомості, порушив вимоги Положення Адміністрації парків та чинного законодавства, оскільки прийняття таких рішень не відноситься до його компетенції, у зв'язку з чим рішення селищної ради, прийняте на його підставі, суперечить вимогам законодавства.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України ( в редакції на момент прийняття спірного рішення) у державній власності перебувають усі землі України крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

У той же час, порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою закріплений статтею 142 Земельного кодексу України.

Отже, відносини з приводу припинення права постійного користування землею складуються між користувачем та власником земельної ділянки.

У той же час, як вказано вище згоду на таке відмовлення повинно надати орган управління майном - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Відповідно до пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

На час прийняття оскаржуального рішення відсутній розподіл земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також не визначено та не встановлені в натурі ( на місцевості) межи земельних ділянок державної та комунальної власності відносно спірної земельної ділянки.

Виходячи із наявних у справі документів Акту приймання передачі парків памяток садово паркового мистецтва загальнодержавного значення від 08.04.1998 р., Розпорядження Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Ядерної безпеки України № 23 від 09.06.98 р., технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та інших документів, судова колегія дійшла до висновку, що правовий режим спірної земельної ділянки - державний та в подальшому ця форма власності не змінювалась.

Відповідно до пункту “а” статті 13 Земельного кодексу до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 9 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу Закону України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, розпорядження спірною земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності та не може передаватись у комунальну власність, належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а не відповідачу Лівадійської селищної ради.

Крім того, судовою колегією також було встановлено, що рада своїм рішенням № 210 від 26.10.05 р. ще до припинення права постійного користування Адміністрацією земельною ділянкою площею 4,8760 га у п. Гірне фактично нею вже розпорядилась, надавши дозвіл ТОВ «ЮБК Інвест» на складання проекту відводу земельної ділянки орієнтовною площею 4,876 га (т. 2, а.с. 132).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, посадові особи органів місцевого самоврядування зобовязанні діяти тільки на підставі та в межах компетенції.

Відповідно до ч. 2 Розяснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

В свою чергу, відповідачами не надано суду доказів погодження Міністерства охорони навколишнього природного середовища на відчуження спірної земельної ділянки площею 4,8760 га.

Інші заперечення відносно застосування строків позовної давності судом також не приймають у чинність ст. 268 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Судовою колегією не приймаються посилання відповідача на те, що рішеннями суддів у справах № 2-2/9687-06, №2-13/8515-07 розглядався договір оренди земельної ділянки, оскільки цими рішеннями не надавалась оцінка рішенню ради від 15.12.05 р., яке стало підставою для укладення договору оренди від 23.12.05 р.

Відповідно до п.2. Розяснення «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 3 від 15.12.05 р. підлягають задоволенню.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК України).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встано влені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійс ність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оскільки у Лівадійської селищної ради були відсутні повноваження з передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “ЮБК-Інвест” земельної ділянки з числа земель державної власності, яка перебувала в користуванні третьої особи по справі, то відповідно, спірний договір від 23.12.2005 р., укладений між відповідачами, про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 4,8760 га, підлягає визнанню недійсним.

Встановлений судом факт недійсності спірного договору тягне його припинення на майбутнє, оскільки не можливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

Аналогічна позиція викладена у п. 2.29 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ”.

Судовою колегією також враховані рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15, викладені у п. 3.4.9. «за яким для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду у відповідності до вимог статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності, у певних випадках, дотримання порядку її вилучення. З огляду на це, судам потрібно встановлювати наявність повноважень у відповідної ради у вирішенні питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й підставність укладення спірного договору.

При цьому, необхідно враховувати, що земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою статті 149 ЗК України, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу, вилучає Кабінет Міністрів України».

У позовних вимогах, заявлених заступником прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим про зобовязання ТОВ «ЮБК-Інвест» повернути земельну ділянку, яку, відповідно до договору оренди від 23.12.05 р. передано в оренду, Адміністрації парків памяток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масанрівський», «Лівадійський» судова колегія відмовляє виходячи з наступного.

В процесі розгляду справи було встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 001556, який був виданий Лівадійською селищною радою управлінню Курортзеленгосп, правонаступником якого є Адміністрація парків памяток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масанрівський», «Лівадійський» надано у постійне користування 4,876 га землі у межах згідно з планом землекористування ( а.с. 19-22 т. 1).

Таким чином, ці позовні вимоги стосуються безпосередньо права на постійне користування земельною ділянкою третьої особи у даній справі - є Адміністрації парків памяток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масанрівський», «Лівадійський».

Згідно ст.26 ГПК України треті особа, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Однак, Адміністрацією парків памяток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», «Масанрівський», «Лівадійський» такий позов не заявлявся.

У звязку з цим, ці вимоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судова колегія визнає недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 3 від 15.12.05 р. «Про передачу земельної ділянки ТОВ «ЮБК Інвест» в оренду для будівництва та обслуговування житлового комплексу в п. Гірне, 15» та договір оренди земельної ділянки, укладений 23.12.2005 р. між Лівадійською селищною радою та ТОВ «ЮБК-Інвест», який зареєстрований 11.01.2006 р. у книзі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 040502100001.

Судові витрати по оплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., слід віднести на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 12.10.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним рішення 31-й сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради № 3 від 15.12.05 р. «Про передачу земельної ділянки ТОВ «ЮБК Інвест» в оренду для будівництва та обслуговування житлового комплексу в п. Гірне, 15».

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 23.12.2005 р. між Лівадійською селищною радою та ТОВ «ЮБК-Інвест», який зареєстрований 11.01.2006 р. у книзі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 040502100001.

4.Стягнути з Лівадійської селищної ради (смт. Лівадія, вул.. Батуріна,8) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

5.Стягнути з Лівадійської селищної ради (смт. Лівадія, вул.. Батуріна,8) в дохід державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, код ЄДРПО України 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в розмірі 118,00 грн.

6.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест» (49094, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.. Набережна перемоги, 32, код ЄДРПОУ 32450531) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

7.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест» (49094, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна перемоги, 32, код ЄДРПОУ 32450531) в дохід державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, код ЄДРПО України 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в розмірі 118,00 грн.

8.В іншій частині вимог відмовити.

9.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.