Рішення № 18788236, 05.09.2011, Залізничний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-303/11

"05" вересня 2011 р. рокум. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономній Республіці Крим у складі головуючого судді Якушевої Т.В., при секретарі Тодорашко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» в особі Кримського територіального управління ПрАТ «МТС Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з надання послуг безпровідного доступу до мережі Інтернет та мобільного звязку,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» в особі Кримського територіального управління ПрАТ «МТС Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з надання послуг безпровідного доступу до мережі Інтернет та мобільного звязку у розмірі який було уточнено заявою від 31.07.2009 року, та остаточно просили стягнути суму боргу у розмірі 12097 грн. 62 коп. та судові витрати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» в особі Кримського територіального управління ПрАТ «МТС Україна» мотивовані тим, що 31.07.2009 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір № 4762714 про надання послуг мобільного звязку та договори № 4762796, 4762679, 4762801, 4762806 про надання безпровідного доступу до мережі Інтернет та додаткові угоди № 4411335, 4411198, 4411350, 4411341 від 31.07.2009 року до договорам № 4762796, 4762679, 4762801, 4762806 відповідно про надання безпровідного доступу до мережі Інтернет. Після укладення цих угод, відповідачу було відкрито особовий рахунок № 1. 12104233, для урахування кількості та вартості наданих послуг, а також грошей, що надійшли позивачу, як сплата за надані послуг. Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» в особі Кримського територіального управління ПрАТ «МТС Україна» вказує, що відповідачем його зобовязання за договором не виконувалися, через що утворилася заборгованість за надані послуги у розмірі 6722,46 грн., крім того згідно з умовами п. 1.4 Додаткової угоди у разі у разі дострокового припинення дії основного договору або у разі дострокової відмови абонента від основного договору, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції у розмірі 1, 89 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку встановленого п. 1.1 (730 календарних днів) додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення її дії, тобто відповідачу була нарахована штрафна санкція у розмірі 1343,79 грн. за 711 днів по кожному з договорів..

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі на підставах викладених у позові.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти позову на тих підставах, що ОСОБА_1 фактично не користувався даними послугами, та те що один з договорів є нікчемним у звязку з відсутністю підпису відповідача.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, у разі невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу.

По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини між сторонами, які регулюються главою 49, 50, 51 ЦК України.

Судом встановлено, що 31.07.2009 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір № 4762714 про надання послуг мобільного звязку та договори № 4762796, 4762679, 4762801, 4762806 про надання безпровідного доступу до мережі Інтернет та додаткові угоди № 4411335, 4411198, 4411350, 4411341 від 31.07.2009 року до договорам № 4762796, 4762679, 4762801, 4762806 відповідно про надання безпровідного доступу до мережі Інтернет. Після укладення цієї угоди, відповідачу було відкрито особовий рахунок № 1. 12104233, для урахування кількості та вартості наданих послуг, а також грошей, що надійшли позивачу, як сплата за надані послуг.

Згідно п. 1.1. Договору № 4762714 від 31.07.2009 року на надання послуг мобільного звязку, позивач надав відповідачу послуги мобільного радіотелефонного звязку у межах України та міжнародної лінії.

Згідно п. 2.4.2. Договору відповідач зобовязався своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номеру у мережі мобільного звязку «МТС України» по всіх телефонах, зареєстрованих на його особливому рахунку.

Згідно п. 2.4.3. Договору відповідач зобовязався сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання раніше внесеного авансу., але відповідач неналежно виконував свої зобовязання по Договору, передбачені п. 2.4., а саме систематично не вносив оплату за надані послуги.

По розрахункам вбачається, що заборгованість складається з представлених послуг мобільного звязку за номером телефона НОМЕР_1 за договором № 4762714 від 31.07.2009 року.

Згідно п. 1.1. договору № 4762796, 4762679, 4762801, 4762806 від 31.07.2009 року про надання безпровідного доступу до мережі Інтернет, позивач надав відповідачу послугу безпровідного доступу до мережі Інтернет.

Згідно п. 4.1 договору відповідач зобовязався користуватися послугою у повній відповідності до умов договору та умов користування, та згідно п. 4.3 відповідач мав сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання раніше внесеного авансу на протязі 730 календарних днів, що передбачено п. 1.1 додаткової угоди до договору, але відповідачем неналежно виконувалися зобовязання по договору, передбачені п. 4.3., а саме систематично не вносив оплату за надані послуги звязку.

Платіж відповідачем був проведений 01.09.2009 року у вигляді авансу у розмірі 350,23 грн., не дивлячись на те, що користувався він даними послугами до 30.01.2010 року, та договір було розірвано на підставі п. 5.2. договору № 4762714 від 31.07.2009 року та п. 8.3. договорів № 4762796, 4762679, 4762801, 4762806 від 31.07.2009 року за ініціативою позивача.

Тобто вищевказані умови договору відповідач належним чином не виконував, у звязку з чим виникла заборгованість за надані послуги звязку в сумі 6722, 46 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги звязку у сумі 6722, 46 грн. доведені та підлягають задоволенню.

Крім того згідно з умовами п. 1.4 Додаткової угоди у разі у разі дострокового припинення дії основного договору або у разі дострокової відмови абонента від основного договору, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції у розмірі 1, 89 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку встановленого п. 1.1 (730 календарних днів) додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення її дії, тобто відповідачу була нарахована штрафна санкція у розмірі 1343,79 грн. за 711 днів по кожному з договорів..

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком але договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

З 30.01.2010 року позивачем в односторонньому порядку був тимчасово обмежений доступ до мережі Інтернет відповідачу. 31.01.2010 року з ініціативи «МТС Україна» у звязку з заборгованістю за послуги звязку договір було розірвано.

Однак відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 546 ЦК України з метою належного виконання зобовязання його може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом.

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобовязання у вигляді неустойки (штрафу, пені) це санкція спрямована на виконання зобовязання, що може бути застосована лише до реальних зобовязань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватись лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобовязання за фактично надані послуги. У разі розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося, у звязку з чим, суд задовольняє позов частково у розмірі реальних витрат у сумі 6722, 46 грн..

Що стосується ствердження відповідача, що договір № 4762714 від 31.07.2009 року пр. надання мобільного звязку підписано неналежною особою представником ПрАТ «МТС Україна», суд посилається на статтю 214 Цивільного кодексу України, згідно якої представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Вказану позицію у судовому засіданні підтримав і позивач.

Судом встановлено, що договори між сторонами розірвано з ініціативи ПАТ «МТС України» за несплату відповідачем заборгованості за надані послуги звязку, тому з цього часу зобовязання між сторонами було припинено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що передбачена п. 1.4. додаткової угоди договірна санкція не може бути видом забезпечення зобовязання, тому в частині стягнення з відповідача договірної санкції у сумі 5375,16 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, у відповідності до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Повивачем було сплачено судові витрати у розмірі 240,98 грн., а саме судовий збір 120,98 грн., та витрати на ІТЗ 120,00 грн.. З відповідача на користь позивача належить до стягнення судовий збір у розмірі 67, 22 грн. та витрат з ІТЗ 66,67 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 509, 526, 546 Цивільного кодексу України, 10, 11, 60, 74, 88, 130, 174, 215-218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» в особі Кримського територіального управління ПрАТ «МТС Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з надання послуг безпровідного доступу до мережі Інтернет та мобільного звязку задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (р/рахунок 26008526, МФО 300335 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, код 14333937) заборгованість за надані послуги безпровідного доступу до мережі Інтернет та мобільного звязку у сумі 6722 гривень 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (р/рахунок 26008526, МФО 300335 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, код 14333937) судовий збір у розмірі 67,22 грн. та витрат з ІТЗ 66,67 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.